Післяпосівний догляд за посівами цукрових буряків

Обробіток грунту після появи сходів цукрових буряків включає такі агротехнічні методи: боронування, формування густоти, розпушення міжрядь.

Боронують, щоб розпушити грунт і знищити буряни, а іноді з метою проріджування посівів. Проводять у фазу 2-3 листочки на глибину 3-4 см БЗСС-1, впоперек посіву чи під кутом25 градусів до напрямку сівби за швидкості 3-4 км/год. Краще проводити боронування після полудня, коли зникне роса, вони підвянуть і не будуть дуже крихкими і ламкими.

На посівах цукрових буряків у фазі розвиненої вилочки перший обробіток міжрядь проводять культиватором УМСК -5,4Б, обладнаний захисними дисками, однобічними плоскорізними лапами з шириною захвату 150мм і дисковими ротаційними батареями зі швидкістю 5км/год.

Густота насаджень формується механізмом УСМП5,4А або автоматичним ПСА-2,7 і ПСА-5,4 проріджувачами. Останні використовують за початкової густоти посіву 8-12 сходів на 1 м рядка з інтервалом між рослинами понад 5 см, а культиваторомУСМК-5,4 – при 12 і більше рослин на 1 м рядка, у фазу 2-4 справжніх листочків. Після цього проводять глибоке розпушення на 10-12 см, захисна зона 6-8 см

Післяпосівний догляд за посівами кукурудзи на зерно та соняшнику

 

Після посіву на другтй день слід провести коткування 3ККШ-6.

Через 7-10 днів коли проростки насіння проростуть на довжину насіння досходобу боронування на 3-4 см БЗСС-1.

Після проростання насіння у кукурудзи 2-3 листочки, а у соняшнику 2пари листочків, якщо є достатьня густота (це більше ніж повинно бути на час збирання більше 60 тис. рос. на га) проводять по діагоналі післясходове боронування, під кутом 45 градусів, швидкість агрегату 4-5 км/год БЗСС-1 на 3-4 см.

При появі бурянив проводять міжрядні культивації:

- звичайними стрільчатими лапами на 8-10 см 6-8 см 4-6 см (КРН-4,2 (6 рядів), КРН-5,6 (8 рядів)) ширина міжрядь 70см, але необхідна захосна зона 15 см з обох сторін.

Види ерозії та її шкодочинність.

Ерозія ґрунту (від лат. erosio — роз'їдання) (рос. эрозия почвы, англ. soil erosion; нім. Bodenerosion) — це руйнування його верхнього найродючішого горизонту ґрунту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників. Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію.

За ступенем прояву ерозію ґрунтів поділяють на нормальну і прискорену.

• Нормальна, або геологічна ерозія проявляється у природних умовах (без втручання людини) і відбувається повільніше, ніж формування профілю ґрунту під час процесів ґрунтоутворення. Вона спостерігається на цілинних землях, у лісах, на луках і, як правило, не призводить до утворення еродованих ґрунтів.
• Прискорена, або антропогенна ерозія виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і відбувається інтенсивніше, ніж процеси ґрунтоутворення. Вона призводить до утворення еродованих ґрунтів.

Водна ерозії

Утворення ярів-лавака та бедленду внаслідок водної ерозії. Мадагаскар.

Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод.

За характером руйнування ґрунту водна ерозія поділяється на:

• краплинну — роздроблення агрегатів ґрунту ударами дощових крапель, внаслідок чого шпарини ґрунту забиваються мулистими фракціями, зменшується водопроникність і посилюється поверхневий стік і змив ґрунту;
• площинну, або поверхневу, коли ґрунт рівномірно змивається невеликими струмками талих і дощових вод по всій поверхні площі;
• лінійну, або глибинну, коли ґрунт розмивається углиб концентрованими потоками води;
• іригаційну, яка виникає в умовах неправильно організованого зрошення на схилових землях, коли по лінії течії поливної води є схили, здатні до розмивання.

Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2°. За ступенем змитості ґрунти поділяються на слабко-, середньо-, сильнозмиті та розмиті. Ступінь змитості ґрунту визначається порівнянням еталонного (незмитого) ґрунту з профілем змитого. Притому вважається, що у слабкозмитих ґрунтах змито не більше половини гумусового горизонту Н(А), у середньозмитих — змито верхню частину перехідного (ілювіального) горизонту, а в розмитих ґрунтах ерозією зруйновано весь профіль, і на поверхню виходять ґрунтотворні породи.

Вітрова ерозії

Кам'яні останці, утворені вітровою ерозією. Солончак Уюні, Болівія

Вітрова ерозія, або дефляція, виникає за умови сильних вітрів, які видувають ґрунт. Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежать від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу. Зокрема, на ґрунтах супіщаного гранулометричного складу вітрова ерозія починає проявлятися при швидкості вітру 3-4 м/с, на легкосуглинкових — 4-6 м/с, на важкосуглинкових — 5-7 м/с і на глинистих — 7-8 м/с. Пісок (0,05-0,10 мм) переміщується при швидкості вітру З−3,5 м/с на висоті 15 см. Частки ґрунту розмірами 0,25 мм переносяться вітром у повітрі. Якщо збільшується сила вітру — зростає інтенсивність вітрової ерозії.

Розрізняють зони дефляції, звідки видувається ґрунт, і зони акумуляції, де він нагромаджується. У зоні акумуляції на суглинкових ґрунтах утворюються наносні ґрунти, а під час розвіювання пісків — похований під них ґрунт.

Розрізняють два типи вітрової ерозії:

• Повсякденну дефляцію спричинюють вітри навіть малих швидкостей (5 м/с), відбувається вона повільно і непомітно, переважно на піщаних, супіщаних і карбонатних ґрунтах. За цього виду дефляції можуть спостерігатись оголення насіння, загорнутого у ґрунт, а також пошкодження молодих сходів рослин. Найсильніше повсякденна дефляція проявляється на вітроударних схилах, які не захищені лісосмугами.
• Пилові бурі (чорні бурі на Україні) найактивніший і найшкідливіший вид дефляції. Такі бурі виникають під впливом сильного вітру (зі швидкістю понад 12-15 м/с) і можуть поширюватись на великі території, знищити посіви на сотнях тисяч гектарів, знести багато родючого ґрунту. Пил, що підіймається під час бур на значну висоту, може перенестися на великі відстані. Чорні бурі катастрофічне знижують родючість ґрунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й звдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси.

Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах. Особливо небезпечні піски біля озер та на узбережжях морів, де часто дмуть сильні вітри.

Антропогенний вплив

Крім водної та вітрової ерозії, виділяють ще так звані пасовищну, агротехнічну та технічну.

• Пасовищна ерозі я полягає в механічному руйнуванні та переміщенні ґрунту копитами тварин на схилах балок внаслідок збільшення навантаження на обмежену площу пасовища.
• Агротехнічна ерозія зводиться до переміщення ґрунту під час його обробітку. Так, під час оранки упоперек схилу внаслідок неповного перевертання скиби вгору спостерігається осипання землі вниз по схилу. Ґрунт на схилах частково переміщується вниз і під час культивації, боронування, сівби.
• Технічна, або технологічна ерозія відбувається під час добування відкритим і підземним способами різних корисних копалин, засипання ґрунту шаром будівельного сміття під час будівництва житлових та промислових об'єктів, використання ґрунту для прокладання транспортних шляхів тощо.