Нейролінгвістичне програмування

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) як певний вид психологічної^практики виникло відносно недавно, на початку 70-х pp. XX ст. Його засновниками були Дж. Гріндер і Р. Бендлер, які не збиралися створювати нову школу психотерапії, вони лише хотіли виявити та описати певну систему принципів (патернів), що використовували видатні психотерапевти. По суті, вони виявили себе як теоретики, тобто проаналізували чужий досвід, узагальнили його і, представивши цей досвід у вигляді досить стрункої і зрозумілої системи технологій психологічного впливу, опублікували ряд книг, які поступово набули величезної популярності в усьому світі.

Популярність підходу Дж. Гріндера і Р. Бендлера пояснювалась досить простими причинами: вони писали про технології психологічного впливу і демонстрували їх під час своїх семінарів. Але ж саме бажання впливати на оточення, домагаючись переваги над ними, є таємним бажанням величезної кількості соціально орієнтованих особистостей, особливо, тих, хто прагне слави, кар'єри, матеріального благополуччя. В авторів НЛП відразу ж з'явилася безліч послідовників. Сьогодні їх система значно змінена, збереглися лише деякі загальні принципи, що подаються практично у кожному навчальному посібнику з оволодіння цією системою. Нині говорять уже про «дух НЛП», ВІДНОСЯЧИ до цієї системи практично будь-які технології психологічного впливу і маніпулювання, про які творці системи спочатку не мали ні­якого уявлення.

По суті, автори НЛП Дж. Гріндер і Р. Бендлер не винайшли ніякої принципово нової системи соціальних впливів, вони лише узагальнили і красиво представили світовій громадськості практичні знання психології, психофізіології, неврології та інших наук, здійснивши при цьому цілу низку ефективних маркетингових заходів для «розкручування» свого підходу.

Так, розглядаючи добре відомі в науці явища, наприклад, умовні рефлекси, психологічні установки тощо, вони розробили власну систему доступних широкому колу осіб понять, що доповнили спостереженнями, заснованими не на експериментальних дослідженнях, а на психотерапевтичній практиці.

Фахівці з НЛП використовують терміни «дзеркальне відображення» чи «підстроювання» для позначення встановлення зі співрозмовником тісного контакту. Поняття «комунікація» використовується тут дуже широко для позначення практично будь-якої взаємодії людини з іншими людьми (випадкова розмова, переконання, навчання і переговори, цикли чи петлі зворотних зв'язків, що включають не менш двох чоловік). Термін «конгруентність» означає повну відповідність вимовлених слів та інших складових комунікаційного процесу, таких як міміка, поза або інтонація, а «неконгруентність» — навпаки, неузгодженість компонентів спілкування (слів, виразів обличчя, пози, інтонації), що призводить в остаточному підсумку до порушення контакту зі співрозмовником.

Для зміни контексту вираження, твердження, розмови чи додання їм іншого значення застосовується термін «контекстуальний рефренмінг». Великого значення в НЛП надається так зва­ним очним сигналам доступу. На думку засновників НЛП, це сигнали, що дають можливість зрозуміти, як люди одержують доступ до інформації. Наприклад, візуалізація минулого досвіду змушує погляд людини переміщатися нагору і вліво стосовно спостерігача. Під час конструювання картинки зі слів чи під час уявлення того, чого людина ніколи не бачила, погляд піднімається нагору і вправо. Коли людина згадує чи конструює звуки, її погляд переміщається по горизонталі вправо. Під час одержання доступу до відчуттів типовим є рух очей вниз і вправо. Під час розмови із самим собою погляд людини найчастіше знаходиться внизу ліворуч. (У людей з іншою домінантою мозку або у лівшей рухи очей міняються звичайно на протилежні.)

Термін «мета-модель» позначає в НЛП процес, у ході якого в комунікації виявляються неточні висловлювання, а потім за допомогою системи запитань і відповідей трактується їх справжнє глибинне значення. «Мста-програми» і «мета-моделі» — терміни, що застосовуються для позначення стратегії і принципів сортування людиною власного досвіду та його організації. «Перцептивна карта реальності» — модель сприйняття кожної людини, що є результатом її попереднього досвіду, у «правильності» і «очевидності» якого вона твердо переконана. «Репрезентативна система» — система, що кодує в нашій свідомості сенсорну інформацію, яка надходить до нас через органи зору, слуху, дотику, смаку і нюху. Відповідно до цього принципу в НЛП усіх людей поділяють на типи: візуали, аудіали, кінестетики.

«Фрейм» — це певний контекст чи спосіб тлумачення вислов­лення, події чи поведінки. «Рефреймінг» — зміна рамок, що включають у себе будь-яке висловлення чи подію, для надання їм нового значення. «Якорі» — особлива форма психологічних установок чи рефлексів, за допомогою яких виробляється зміна деяких психологічних структур людини, усунення недоліків і розвиток переваг.

«Ми постійно використовуємо наші комунікаційні уміння, щоб впливати на людей, — пишуть Дж. О' Коннор і Д. Сеймор. — Терапія, менеджмент і освіта містять у собі уміння спілкуватися і впливати на людей. Існує парадокс: нікого не турбує навчання неефективним умінням, у той же час ефективні уміння можуть бути визнані порочними і їм може бути привласнений ярлик маніпуляції. Маніпуляція несе негативну конотацію, начебто ви натискаєте на людину, щоб зробити щось проти її інтересів. Це абсолютно неправильно стосовно НЛП. НЛП — це здатність ефективно взаємодіяти з іншими людьми і здатність розуміти і пова­жати їхню модель світу».

Важливим питанням є можливість застосування НЛП у практиці рекламної діяльності, наприклад, у традиційній комерційній рекламі чи в будь-яких видах маркетингових заходів в умовах «сейлз-промоушн», «персонал сейлинг» чи «директ-маркетингу». Однак слід зазначити, що, на думку багатьох практиків у галузі реклами й маркетингу, можливості НЛП у рекламі багато в чому перебільшені.

Справа в тому, що керування поведінкою людини може здійснюватися у двох зовсім протилежних ситуаціях. В одному випадку людина добровільно й усвідомлено підкоряється психологічному впливу збоку, наприклад, у процесі психотерапевтичного лікування чи в умовах навчання, розвитку здібностей, рятування від шкідливих звичок.

В іншому випадку вплив здійснюється проти волі людини, її намагаються «змусити захотіти» виконати невластиві їй дії, вчи­нок, наприклад, придбати річ, що їй не потрібна. Такий вплив зустрічає з боку будь-якої людини вкрай негативну реакцію. Вона може бути і зовнішньою і внутрішньою чи тільки внутрішньою. Психологічний захист, який вибудовує людина, має різний ступінь надійності. Але навіть поступаючись один раз сильнішій волі, вона пізніше робить усе, щоб знову не потрапити під небажаний вплив. Лише обманом досвідчений шахрай може змусити її повторити колишню помилку. НЛП, якщо вірити заявам його творців, а також їхніх численних послідовників, було створено для того, щоб допомагати людям вирішувати їхні проблеми, узагальнюючи і використовуючи на практиці досвід осіб, що вже досягли значного соціального успіху.