Найпоширеніші шкідники картоплі та заходи захисту

Колорадський картопляний жук (Leptinotarsa decemlineata). Жук 8- 12 мм завдовжки, коротко-овальний, опуклий, червоно-жо­втого кольору; на голові й передньоспинці чорні плями, на надкрилах 10 чорних смуг. Яй­ця довгасто-овальні, жовті або оранжеві, блискучі. Личинка м’ясис­та, липка, червоподібна, звер­ху випукла, цегляно-червоного кольору, розмір тіла - 15-16 мм. Лялечка ова­льна, жовто-оранжева, по боках в один ряд розташо­вані чорні плями. Колорадський жук розвивається у 2-3 поколіннях.

Зимують жуки першого й частково другого років життя в ґрунті на глибині 30-40 см, а інколи й глибше.

Навесні, коли температура ґрунту в мі­сцях зимівлі досягне 14-15°С, вони починають виходи­ти на поверхню. Вихід розтяг­нутий, триває 1-1,5 місяця. Вийшовши з ґрунту, жуки відшукують сходи картоплі й об’їдають на них молоді листочки. У пошуках їжі перелітають на значні відстані.

Самиця відкладає яйця зісподу листків купками. Через 7-14 днів із яєць виходять личинки, розвиток яких триває 20-35 днів. Личинки скупчуються на верхівках пагонів кар­топлі, об’даючи листя цілком, залишаючи лише жилки. Найбільш ненажерливі личинки старших віків, які мо­жуть пошкоджувати й стебла.

Молоді жуки другого поколін­ня з’являються в липні.

ЕПШ – 10-15 личинок/кущ за 10%-го заселення рослин.

Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, дотримання сівозміни, при ЕПШ – обприскування рослин одним із дозволених інсектицидів.

Картопляна міль (Phthorimaea operculella). Карантинний шкід­ник, виявлений у Криму й деяких районах південного Степу. Пошко­джує переважно картоплю, особливо бульби в сховищах, а також тютюн, томати, перець, баклажани, дикорослі пасльонові.

Метелик в розмаху крил 12-16 мм. Передні крила - широко- ланцетоподібні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами. Задні крила з виїмкою по зовнішньому краю й торочкою, довшою за ширину крила.

Гусе­ниця завдовжки 10-13 мм, жовтувато-рожева або жовто-зелена, з поздовжньою білою смужкою посередині спини й дрібними темними щитками на тілі. Грудний щиток чорний, анальний - жовтий. Ляле­чка коричнева, у шовковистому сріблясто-сірому коко­ні.

Зимують гусениці старшого віку й лялечки в коконах на рослин­них рештках і в поверховому шарі ґрунту.

У картоплесховищах за по­зитивної температури розвивається і живиться на бульбах картоплі і в зимовий період. Навесні з насіннєвими бульбами, заселеними яйцями, гусеницями або лялечками, шкідник потрапляє в поле, де продовжує розвиток.

Виліт метеликів на півдні країни - у травні. Сами­ці відкладають яйця по одному або купками зісподу листків, на стеб­ла, ґрунт і на прикриті ґрунтом бульби картоплі. Гусениці проникають під епідерміс листка молодого пагона або шкірку бульби картоплі, ви­гризають міни й ходи, заповнюючи їх екскрементами. Приблизно піс­ля 11-14 днів живлення залишають міни, сплітають кокони між засо­хлими листками, в тріщинах ґрунту, рослинних рештках, між бульбами в сховищах, інших захищених місцях, де й заляльковуються. Через 7-12 днів із лялечок вилітають метелики, які потім відкладають яйця і да­ють початок розвитку нового покоління.

На півдні може розвиватися 3-5 поколінь, що накладаються одне на одне. У зв’язку з цим літ ме­теликів у природних умовах спостерігається майже безперервно з тра­вня по листопад за найвищої інтенсивності у вересні - жовтні.

Заходи захисту полягають у запобіганні завезенню й поширенню шкідни­ка в інші регіони, дотриманні карантинних правил.

Стеблова нематода картоплі (Ditylenchus destructor). Поширена повсюд-но, але найшкідливіша на Поліссі. Пошкоджує насамперед бульби та сте­бла картоплі, може паразитувати на моркві, горосі, льоні, люпині, кормових бобах, гречці, томатах, інших культурах, а також на бур’я­нах (осоті польовому, пасльоні чорному тощо).

Це мікроскопічних розмірів черв’як. У самиць довжина тіла - 0,72-1,45, ширина - 0,02-0,03 мм, у самців - відповідно 0,75- 1,3 і 0,02-0,31 мм.

Мешкає в бульбах картоплі й живиться їх тканинами. Поширюєть­ся переважно із заселеними бульбами, може зберігатися в рослинних рештках до 3-х років. Проникає з ґрунту в бульби через столони, місця пошкоджень, рідше - через продихи, вічка й навіть непошкоджені тка­нини. На стеблах іноді з’являються бурі плями з тріщинами, що потім перетворюються на великі заглиблення, заповнені нематодами. За вегетаційний період дає кілька поколінь.

Засе­ленню бульб сприяє підвищена вологість ґрунту в період вегетації - приблизно 60-80%.

Пошкодження нематодою рослин спричинює зниження врожаю бульб та їх посівних якостей; на бульбах з’являються темно-сірі пля­ми з металічним полиском. Заселені бульби погано зберігаються, зморщуються або загнивають. Повна їх загибель завершується за за­раження грибами й бактеріями.

Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, створенні й впроваджен­ні у виробництво стійких сортів, в очищенні полів від післязбираль­них решток, використанні здорового садивного матеріалу, оздоровленні насіннєвих бульб й обробці нематицидами.

Картопляна цистоутворююча нематода (золотиста) (Heterodera rostrochiensis).Пошире­на переважно в західних областях країни, осередками на присадиб­них ділянках. Карантинний об’єкт. Пошкоджує картоплю, а також то­мати, баклажани. Паразитує й на бур’янах із родини пасльонових.

Самці червоподібні, завдовжки 0,9-1,23 і завширшки 0,025-0,03 мм. Самиця куляста, з видовженим головним відділом тіла, за­вдовжки 0,38-1,07, завширшки - 0,27-0,96 мм. Передньою час­тиною тіла заглиблена в тканину рослини.

Зимують яйця й личинки в цистах. Активний вихід личинок із яєць і цист починається під дією кореневих виділень рослин-живителів за температури 15-16°С. Личинки знаходять рослини картоплі й проникають в їх дрібні корінці. Пізніше вони пошкоджують також молоді бульби, з якими можуть поширюватись в інші райони.

Личинки в цистах зберігають життєздатність у ґрунті 10-12 ро­ків. У польових умовах дає одне покоління. Розмноженню нематоди сприяють рясні опади навесні та влітку.

Один із найнебезпечніших шкідників картоплі. Пригнічення засе­лених рослин починається після появи сходів. Стебел та листків при цьому утворюється мало, до того ж вони жовтіють і в’януть. Личин­ки, що живляться всередині коренів, заважають потраплянню пожи­вних речовин і води в рослини, внаслідок чого утворюються дрібні недорозвинені бульби, в яких зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білка, вітамінів.

Заходи захисту передбачають додержання сівозміни, знищення бур’янів з родини пасльонових, вирощування стійких сортів, карантинні заходи.