Туристичні ресурси Китаю, Тайваню, Монголії

Найбільша за чисельністю населення та 4-та за площею держава, один із світових лідерів за темпами економічного розвитку та спадкоємець однієї з найдревніших цивілізацій – Китай, навіть не зважаючи на певну закритість соціалістичного суспільства, наприкінці XX ст. став беззаперечним лідером туристичного ринку Азії. Важливими туристичними ресурсами країни є унікальність та різноманітність історико-архітектурної спадщини, неповторні ландшафти басейну Янцзи та Тібетського нагір'я, вихід до теплих Жовтого, Східно- та Південнокитайського морів, різноманітні кліматичні умови, численні острови, бальнеологічні ресурси та багатства живої природи, популярність у світі китайських бойових мистецтв та кухні, етнорелігійні особливості китайської цивілізації тощо.

Справжнім символом країни є Великий Китайський мур. Він настільки помітний, що його видно навіть з космосу. Потужна споруда, яка раніше охоронялася 20 000 вартових веж, простяглася від Пекіну до провінції Ганьсу на 2450 км (з відходами та звивинами - приблизно 6500) і була споруджена лише за 10 років. Ширина стіни 5,5 м, середня висота – 9 м. Кожні 90 м зустрічаються 12-ти метрові вартові вежі. За легендою, віщун передбачив, що мур може бути завершений лише тоді, коли під ним буде поховано чоловіка на ім'я Ван, або ж (на вибір) 10000 чоловік. Імператор Цінь Шихуанді в III ст. до н.е. наказав знайти, вбити і поховати такого чоловіка, однак кількості жертв цієї будови не знає ніхто. Місце поховання першого імператора Цінь Шихуанді (III ст. до н.е.) в Сіані випадково знайшли в 1974 році. Спокій імператора і нині оберігають 3210 глиняних солдат, розміщених в 11 паралельних коридорах; загін 200 лучників та 6 бойових колісниць. Всі фігури натуральних розмірів і мають індивідуальні риси. Саму ж гробницю, вхід до якої так і не знайдено, зводили 700 000 чол. протягом трьох років.

Важливим туристичним центром країни беззаперечно є столиця Будівлі Імператорського палацу в Пекіні з 1421 року і до революції залишалися найвищими в місті. Заборонене місто – це величезний палацовий комплекс, який включає 9 999 приміщень та «Трон Дракона», оточений муром червоного кольору. Численні павільйони та паркова архітектура підкорені велінню земного спокою. «Пекінська людина» знайдена на місці археологічних розкопок в одному з районів Пекіну – це череп віком до 700 тис. років. Цікавими туристичними ресурсами є літній палац та імператорський сад, мавзолей Мао, будівля Західного залізничного вокзалу, «Не Лувр» тощо.

Печери Могао в провінції Ґаньсу приховують 2400 розфарбованих статуй та настінний живопис на площі 45 тис. м² і є найбільшим у світі зібранням буддійського мистецтва.

Палац Потала в Лхасі навіть після еміграції в 1959 році Далай-лами, залишається символом ламаїзму. Палац-фортецю було збудовано в VII та розширено в XV столітті. Грандіозна споруда містить 15000 приміщень.

На важливі туристичні центри перетворилися й місця паломництва інших вірян. Священна гора Тайшань знаходиться на схід від п'яти гір даосизму, а за віруваннями життя приходить саме зі Сходу. Біля підніжжя гори збудовано храмовий комплекс, який включає 600 будов. На вершині гори знаходиться архітектурний ансамбль Бісяци або Храм богині лазурової зірки та Південні небесні ворота. Храм Конфуція в Цюйфу спочатку був будинком, в якому навчав і помер Конфуцій. Нині він нагадує імператорський палац, в центрі якого знаходиться Зала найвищої «гармонії». Вуданшань. або Гора найвищої гармонії (провінція Хубей) оточена численними храмами: вже в 1418 році тут було відреставровано 46 храмів (в тому числі і найбільший з подібних храмів – Храм Юксу-Гон (1413 р.), який містить 2000 приміщень), 72 гроти, 39 мостів, 12 павільйонів. Нині їх набагато більше.

Цікавими для туристів є культурно-природний парк Хуалон: національний парк Волонгян (охороняються панди); класичний китайський сад в Сучжуо: заповідник Хуаньсхан (багато гарячих джерел, водоспадів, скель, які нагадують міфічних тварин); долина Цзючжайгоу («Долина нових сил» згідно легенди утворилася в день, коли дві міфічні підземні істоти розбили дзеркало. В центрі заповідника знаходяться скелі «демонів», з яких беруть початок водоспади, озера П'яти кольорів та Панди); карстові форми рельєфу на півдні країни; столиці і гробниці давнього царства Коґурьо (спільно з КНДР).

На 14500 км узбережжя можна знайти курорти різного ґатунку і наповнення: о. Хайнань (особливо курорт міжнародного класу; Сонья та острови Сідао і Дундао, придатні для дайвінґу).

Китай володіє передумовами і для розвитку інших типів курортів. Серед найвідоміших з них бальнеологічні – Цзюхуа (поблизу Пекіна), гори Лаошань (Ціндао), гори Хуаншань (Ханчжоу), кліматичні – Цзюхуа; фітотерапевтичний – Баодін (Пекін); гірськолижний – Ябулі (Харбін). Оскільки для китайців найважливішим принципом є гармонійне співіснування з природою, то багато просто мальовничих міст тут вважаються курортами.

Країна динамічно розвиває туристичну інфраструктуру, в тому числі і в контексті Олімпіади-2008, сподіваючись піднятися ще вище в рейтингу туристичних ринків.

Тайвань знаходиться в межах субтропічного та тропічного клімату, омивається водами Південнокитайського, Східнокитайського та Філіппінського морів, у прибережній смузі яких є багато островів та коралових рифів. Все це створює сприятливі умови для розвитку приморських курортів та водних видів відпочинку. Найвідомішими курортами є Фулонґ на півночі та Хенґчун поблизу Ґаосюна. Чудові пляжі з білого піску та відносно розвинуту інфраструктуру мають Пескадорські острови у Тайванській протоці. Східне узбережжя мало освоєне, однак цікаве для дайвінґістів, любителів «дикого» відпочинку та в етнографічному плані (тут проживають аборигени Тайваню).

Країна має багатогранну історико-культурну спадщину, пов'язану з різними історичними періодами, народами та релігіями. Основними центрами її зосередження є Тайбей (храм Лун-Шань, «сади сім'ї Лінь», Міські ворота), Ґаосюн, міста західного узбережжя. В країні проходить багато фестивалів, серед яких особливо цікаві Ліхтариків, Осінній, Човнів, Дракона.

Чинниками, які стримують розвиток туризму, виступають сейсмічність території, тайфуни (липень-вересень) та, в окремі періоди, загострення стосунків з Китаєм, який вважає острів власною провінцією.

Монголія – внутрішньоконтинентальна східноазіатська країна з відносно екстремальними умовами проживання. Сусідами Монголії є лише Росія на півночі та Китай. В рельєфі переважає гірське плато з хребтами Алтаю, Ханґаю та Саян на південному заході і заході країни.

Важливим туристичним ресурсом є озера Убсу-Нур, Хубсуґул, Хар-Нуур, Хярґас-Нуур тощо та річки центральної і північної частини країни. Культурний ландшафт долини р.Орхон нагадує часи формування Монгольської імперії, а місцевість вважається місцем народження хана Батия (Темучина, Чинґісхана). Поблизу Хара-Хоріна ведуться розкопки Каракорума – столиці монгольської імперії. Пустеля Гобі цікава не лише для екстремалів, а й палеонтологічними знахідками. Саме тут вчені знайшли третину скелетів динозаврів.

Більша частина цікавих історико-архітектурних об'єктів зосереджена в столиці, яка свого часу була резиденцією «живого бога» Богдо-ґеґена (глава місцевого різновиду буддизму). Варто зазначити палацовий комплекс Ноґон-Орго та зимову резиденцію духовного лідера.

За оцінками фахівців, Монголія має сприятливі умови для розвитку бальнеологічних курортів. Серед найвідоміших: Хузірт, Улясутая, Ноян-Халуна. Функціонують кліматичні та кліматокумисолікувальні курорти.