Кров і лімфа забезпечують транспорт поживних речовин, продуктів обміну речовин, газів, біологічно активних речовин, а також захисні реакції. Для них характерна наявність рідкої міжклітинної речовини -плазми та завислих у ній клітин. Детальніше про будову та функції цих тканин ви дізнаєтеся згодом.
Сполучні тканини формують основу органів, забезпечують їхнє живлення тощо. Їхня міжклітинна речовина має різний склад, однак ніколи не буває рідкою.
Пухка сполучна тканина присутня в усіх органах. Вона містить невелику кількість безладно розміщених волоконець.
Волокниста сполучна тканина містить велику кількість щільно розташованих волоконець (сухожилля, зв’язки та ін.).
Жирова тканина розміщена під шкірою та навколо деяких органів, захищаючи їх від механічних пошкоджень. У жировій тканині відкладаються запасні поживні речовини.
До скелетних тканин належать кісткова та хрящова. Вони складають основу опорно-рухової системи людини.
Кістковій тканині міцності надають мінеральні солі (кальцій, магній). Переважно з неї побудований скелет дорослої людини.
Хрящова тканина має міжклітинну речовину з органічних речовин, що надає їй еластичності. Із цієї тканини в зародка формується зачаток скелета.
Згодом хрящова тканина заміщається кістковою і лише між хребцями залишаються хрящові диски. Хрящова тканина також входить до складу вушних раковин, гортані, сухожиль і зв’язок, вкриває суглобові поверхні кісток.
4. Розгляньте мікропрепарати м'язової тканини. Порівняйте будову м'язової, епітеліальної та сполучної тканин.
М’язові тканини входять до складу опорно-рухової системи та стінок більшості внутрішніх органів. М’язи є також у шкірі. Вони здатні скорочуватись у відповідь на нервовий імпульс. Це забезпечує рухи тіла та окремих його частин, а також підтримання певної пози, зміну діаметра зіниці тощо.
Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту) та непосмуговану (гладеньку) м’язові тканини.
Посмуговану м'язову тканину поділяють на скелетну та серцеву.
Скелетна м'язова тканина утворює м’язи, що забезпечують рухи та сполучаються з кістками, а також м’язи язика, глотки, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагми.
Серцевий м'яз - це особлива посмугована м’язова тканина, що входить до складу стінки серця й забезпечує його скорочення.
Непосмугована м'язова тканина забезпечує скорочення стінок внутрішніх органів: кишечнику, сечового та жовчного міхура, судин тощо. Докладніше про особливості будови та функцій м’язової тканини ви дізнаєтеся згодом.
5 Розгляньте мікропрепарат нервової тканини, зазначте її особливості.
Нервова тканина складається з нервових клітин - нейронів - і клітин, що їх оточують, - нейроглії.
Нейрони здатні сприймати подразники (сигнали), переробляти їх у нервові імпульси та проводити їх до інших нейронів або певних органів. Кожен нейрон складається з тіла та відростків. У тілі розташоване ядро та інші органели. Відростки можуть бути двох типів. Довгий, розгалужений на верхівці відросток має назву аксон. Його функція - проведення нервового збудження від тіла нейрона до інших клітин, тканин та органів. Переважно короткі, деревоподібно розгалужені відростки нейрона називають дендритами (від грец. дендрон - дерево). По них нервове збудження проводиться до тіла нейрона.
Клітини нейроглії, на відміну від нейронів, не проводять нервові імпульси і зберігають здатність до поділу. Вони виконують різноманітні функції: живильну, секреторну, опорну, захисну, відновлювальну тощо. Частина з них утворює ізолюючі оболонки навколо відростків нейронів і забезпечує проведення нервових імпульсів певними, чітко визначеними шляхами.
ЦІКАВО ЗНАТИ!
Кількість клітин нейроглії в 10-50 разів може перевищувати кількість нейронів.
Нервова тканина входить до складу' головного і спинного мозку, утворює нервові вузли і нерви. Нервовій тканині властиві збудливість і провідність. Вона забезпечує нервову регуляцію діяльності різних систем органів, функцій цілісного організму та зв’язок організму із зовнішнім середовищем.
Ключові терміни і поняття: лізосоми, нейрон, нейроглія, дендрити, аксон.
УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ
Організм людини складається з величезної кількості клітин, різних за формою, розмірами і функціями. Основу хімічного складу клітин становлять чотири елементи: Гідроген (Н), Оксиген (О), Карбон (С) і Нітроген (ЇМ). Із цих елементів переважно утворюються прості й складні органічні сполуки. До складу клітин входять також неорганічні сполуки: вода, мінеральні солі тощо.
Сукупність клітин, спільних за походженням, подібних за будовою і функціями, називають тканиною. Розрізняють такі групи тканин організму людини: епітеліальні, внутрішнього середовища, м'язові й нервову.
