Передумовами виникнення " колізійної норми " є посилення процесів міграції населення за кордон, розширення господарських зв'язків між державами тощо.
Наведемо приклад.
До Росії приїхала французька громадянка на підставі угоди про культурне співробітництво між Росією та Францією. Француженка навчалася в одному з наших університетів й вийшла заміж за російського громадянина. Після повернення до Франції вона надіслала відтіля лист, де просила вважати її шлюб з російським громадянином недійсним, оскільки він був укладений з порушенням французького закону – за французьким законодавством дівчина у 18 років не може одружитися без згоди батьків. За російським законом дівчина може одружитися з 18 років, причому дозволу батьків не потрібно.
Можна уявити собі й таку ситуацію, коли французька громадянка знаходилася у Польщі й теж, не маючи дозволу на вступ до шлюбу від своїх батьків, взяла там шлюб з польським громадянином.
Виникає питання, чи могла ця французька студентка одружитися в Росії й чи могла вона одружитися в Польщі? У законодавстві кожної з країн є спеціальні колізійні норми. Тому для того щоб відповісти на це запитання, слід звернутися до законодавства Росії й Польщі.
У Кодексі законів про шлюб та сім’ю Російської Федерації йдеться, що шлюби іноземців з російськими громадянами укладаються за російським законодавством. Щоб зареєструвати шлюб між французькою студенткою і російським громадянином, слід застосувати російське законодавство. У цьому законі передбачені певні умови для вступу до шлюбу (досягнення визначеного віку тощо), але не потрібно згоди батьків. Це означає, що такий шлюб у Росії може бути зареєстрований.
У Польщі при реєстрації шлюбу "іноземця" застосовують законодавство країни його громадянства, тобто для реєстрації шлюбу французької студентки має бути застосоване французьке законодавство. Отже, встановивши колізійну норму, слід звернутися вже до того правила закону, до якого відсилає колізійна норма, тобто до законодавства країни громадянства "іноземця", який вступає до шлюбу з польським громадянином. Оскільки за французьким законодавством потрібна згода батьків, шлюб у Польщі за відсутності такої згоди не може бути зареєстрований.
Таким чином, сама колізійна норма не вирішує питання по суті, вона відсилає до матеріальних норм, які передбачають відповідні правила. І питання буде вирішене на підставі цих правил.
" Колізійна норма " – це норма права (національного чи міжнародного), що визначає, право якої держави має бути застосоване до певного виду правовідносин. І хоча колізійна норма вказує лише, закони якої країни мають бути застосовані, її не можна розглядати як таку, що має ті ж самі функції, що виконує довідкове бюро на вокзалі, повідомляючи пасажирам, у якому віконці вони можуть купити квиток й з якої колії відправляється їх поїзд.
Оскільки колізійна норма є нормою відсильного характеру, нею можна керуватися лише разом з матеріально-правовими нормами, до яких вона відсилає, тобто нормами законодавства, що вирішують питання по суті. Разом з матеріально-правовою нормою, до якої вона відсилає, колізійна норма виражає певне правило поведінки для учасників цивільного обороту.
Вітчизняна доктрина не обмежує змісту міжнародного приватного права лише колізійними нормами. У 1940 И.С. Перетерський і С.Б. Крилов писали, що «розглядати міжнародне приватне право лише як "колізійне", тобто присвячене лише "розмежуванню" різноманітних законодавств, означає "звуження"... дійсного характеру міжнародного приватного права».
Змістом колізійної норми є відсилання до компетентного законодавства або ж до права держави, визначення умов та меж його застосування до певних правовідносин. Іноді до змісту колізійної норми включається й вимога належного застосування іноземного закону. Проте навряд чи слід звертати особливу увагу на цю вимогу, адже вона є обов'язковою для застосування будь-якого нормативного припису.
Колізійні норми як юридико-технічні утворення за структурою є складними нормами. Але в міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма складається з двох частин. Перша її частина називається обсягом колізійної норми – тут йдеться про відповідні правовідносини, до яких вона застосовується (наприклад, здатність до укладення цивільно-правових угод; визначення права власності на річ; відносини спадкоємності тощо). Друга частина називається колізійна прив'язка (колізійний принцип; формула прикріплення) – це вказівка на законодавство держави (правову систему), що підлягає застосуванню до даного виду відносин (наприклад, за законодавством держави, де створено підприємство чи організацію; за законом країни, де знаходиться майно; за законом останнього постійного місця проживання спадкодавця).
Необхідно також розглянути певні правила встановлення змісту колізійних норм. Ці правила сприяють рішенню питань використання колізійних норм на практиці.
За змістом обсягу колізійні норми можуть бути спрямовані на вирішення певних питань, пов'язаних з правосуб'єктністю осіб, правом власності та ін.
За змістом прив'язки вони поділяються на односторонні та двосторонні.
Односторонні колізійні норми (та прив'язки) вказують на застосування до правовідносин законодавства конкретної держави. Так, за законом України визначається спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні; цивільна дієздатність "іноземців" щодо угод, які укладаються в Україні, та зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні.
Двосторонні колізійні норми мають загальне правило – прив'язку, яка дозволяє визначити, закон якої держави слід застосувати до правовідносин з "іноземним елементом". Взагалі, в абсолютній більшості випадків у законодавстві застосовуються двосторонні прив'язки. Так, більшість договорів України про правову допомогу містять норму, за якою форма реєстрації шлюбу визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої реєструється шлюб.
Загалом, колізійна норма може санкціонувати дію норм іноземного права у сфері функціонування "свого" права. Це становить особливість колізійної норми.
Наведемо приклад колізійної норми Росії. Відповідно до Закону про заставу стосовно прав і обов'язків сторін, застосовується право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона, що є заставником, якщо інше не встановлено угодою сторін. Обсяг тут – договір застави, а якщо говорити більш точно, йдеться не взагалі про договір застави, а про зміст такого договору, про те, які мають права і які повинні нести обов'язки сторони такого договору. Прив'язка приведеної норми – місце заснування, місце проживання або основне місце діяльності однієї зі сторін (заставника). Є цілий ряд інших прив'язок, що зустрічаються в різноманітних колізійних нормах. Зупинимося на найбільше поширених колізійних прив'язках.
