Комплект для вчителя складається з

 

Державного стандарту з освітньої галузі "Іноземна мова",

книжки для вчителя,

посібника для позакласної роботи,

набору фоно- і відеофонограм,

таблиць,

малюнків,

збірника вправ,

магнітної дошки,

набору слайдів, діафільмів.

 

Книжка для вчителя є важливим компонентом комплексу для вчителя. В ній викладаються принципи та основні методичні ідеї навчального комплексу, даються методичні рекомендації щодо роботи з підручником і методичні вказівки до кожного уроку, пропонуються вправи для навчання аудіювання і читання, говоріння тощо, які доповнюють матеріал підручника. Книжка для вчителя як засіб навчання призначена для вчителів, дозволяє якнайефективніше організувати навчальну діяльність учнів і використати усі компоненти навчально-методичного комплексу.

 

Комплект для учня включає

підручник,

книжку для читання,

довідники,

словники,

роздавальний навчальний матеріал,

вправи на друкованій основі або на аудіокасеті,

відеограми (діафільми, слайди),

комп'ютерні програми.

 

Як засіб навчання підручник займає особливе місце у комплекті для учня, він є головним навчальним посібником.

У ньому міститься методично організований мовний та мовленнєвий матеріал, вправи для оволодіння цим матері­алом у різних видах мовленнєвої діяльності (крім текстів для аудіювання, які знаходяться у книжці для вчителя), граматичний довідковий матеріал, додаток (пісні, вірші, словник тощо).

Структура підручника у певній мірі залежить від методичної концепції авторів.

Традиційно підручники організовані за тематичним або ситуативно-тематичним принципом у розділи, які є відносно закінченими відрізками змісту навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читан­ня та письма.

Кожний розділ, як правило, охоплює серію уроків і має поурочну структуру.

В підручнику можуть бути використані різноманітні засоби наоч­ності: схеми, таблиці, малюнки, діаграми, символіка, різні шрифти, колір тощо. Отже підручник повинен містити все, що є необхідним для досягнення цілей навчання.

 

Серед основних вимог, що висуваються до структури та змісту підручника, виділяють такі:

 

а) підручник має забезпечувати послідовність sequence подачі мовного та мовлен­нєвого матеріалу від уроку до уроку;

б) зміст підручника має бути комунікативне спрямованим;

в) кожний параграф підручника повинен мати "стрижень", навколо якого організується весь матеріал (таким "стрижнем", наприклад, може бути типова фраза, тема тощо);

г) у структурі параграфа має бути спеціальний розділ — домашнє зав­дання;

д) структура і зміст підручника мають забезпечувати паралельне оволо­діння уміннями як усного, так і писемного спілкування.

Засоби навчання іноземної мови можуть застосовуватись з використанням відповідної технічної апаратури або без неї.

 

Засоби, що потребують вико­ристання технічної апаратури, називають

технічними засобами навчання (ТЗН).

 

Інші засоби є нетехнічними.

Серед технічних засобів навчання, методика яких досить ретельно розроблена, виділяють відеограму, фонограму та відео-фонограму.

Слід зазначити, що навіть при мінімальній забезпеченості навчального процесу технічною апаратурою неможливо навчати іноземної мови без застосування певних технічних засобів навчання. До таких, у першу чергу, відноситься фонограма.

 

Фонограма phonogram є тим засобом, що спрямовує навчальну мовленнєву інформацію по аудитивному каналу сенсорної системи учня.

 

Фонограма має багато переваг, порівняно з іншими засобами навчання завдяки тому, що вона дозволяє:

а) фіксувати іншомовне мовлення у часі та просторі для подальшого використання у навчальному процесі;

б) демонструвати об'єкт опанування — іншомовне мовлення, що звучить;

в) препарувати "законсервоване мовлення" згідно з будь-яким методичним задумом;

г) ефективно контролювати усномовленнєвий продукт учня, даючи й не тільки якісну, але й кількісну оцінку.

Найбільш вмотивовано фонограма застосовується:

з метою навчання аудіювання;

навчання усного мовлення на основі широкого використання зразків мовлення;

раціональної презентації та закріплення зразків мовлення, що звучать (наприклад: моделей, типових структур);

введення мовленнєвого матеріалу в діалогічній формі;

демонстрування пісень і фрагментів художнього читання у виконанні носіїв мови;

проведення аналізу записаних на плівку висловлювань учнів; звукового супроводу засобів зорової наочності.