Лекційно-семінарсько-залікова технологія. Консультація як технологія навчання на уроках історії

Для школи це новий тип технології, що складає з форм навчальної діяльності, характерних для вузів. Оскільки старша школа орієнтована в більшій мірі на вступ до вузу, у ній реалізується профільне навчання, тому старшокласників варто заздалегідь готувати до нового освітнього середовища. Для вчителя історії оволодіти даною технологією нескладно, окремі її елементи давно широко застосовуються в школі. Проте, вчителю варто освоїти наступні технології:

 

– підготовки до лекції, семінару, заліку, дискусії, консультації, колоквіуму;

– організації навчальної діяльності

– керування навчальною діяльністю учнів;

– самоаналізу результатів навчання і т.п.

 

Поряд з цим технологія включає ряд універсальних дій учителя: планування уроку (системи); технологію добору форм навчання; доцільність зміни видів діяльності й ін.

 

Лекційно-семінарсько-залікова технологія – це системний комплекс дидактичних умов, що включає оптимальні форми, методи і засоби, що забезпечують раціональні шляхи навчання і розвитку школярів.

 

Шкільна лекція – це форма організації навчального процесу, що орієнтує учнів на вивчення конкретної теми, на засвоєння основних подій, зв'язків, закономірностей, головних ідей (усіх видів історичних знань, що будуть перераховані пізніше).

 

Допускає широку демонстрацію особистого ставлення вчителя й учнів до навчального матеріалу. Передбачається великоблочний, на узагальненому рівні виклад учителем навчального матеріалу з необхідними акцентами (для кожного класу – різними).

У ході лекції вчитель акцентує увагу учнів на основні думки, закономірності, ідеї теми (блоку тем). Шкільна лекція дозволяє показати учням у більш узагальненому вигляді ті явища, в основі яких лежать конкретні події, докладно описані в тексті підручника. Особливість шкільної лекції у використанні елементів бесіди, проблемних і розвиваючих ситуацій, відпрацьовування понять з метою активізації учнів, залученні їх до співробітництва.

Після шкільної лекції вчитель планує семінар, як форму творчого пошуку знань, їхнього осмислення і закріплення. Питання до семінару вчитель пропонує наприкінці лекції, призначає його терміни (від 3 до 10 днів), додаткову літературу. За необхідності визначаються доповідачі і співдоповідачі.

 

Шкільний семінар – форма заняття, що представляє собою групове співробітництво учнів і вчителя з обговорення проблеми, теми під безпосереднім керівництвом педагога.

Це не спосіб перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів, а специфічна форма організації навчально-пізнавальної діяльності, що передбачає творче вивчення програмового матеріалу. Семінар дає можливість учням усвідомити знання, здійснити самоконтроль самостійно набутих знань.

Виступи на семінарах вимагають ретельної домашньої підготовки від учнів, роботи з першоджерелами, схемами, таблицями, картами.

Під час проведення занять можуть народжуватися нові ідеї, змінюватися точки зору, переоцінюватися судження і висновки.

Методична цінність семінару для школи полягає в тому, що в ході його підготовки і безпосередньо в процесі діяльності, забезпечується розвиток самостійного мислення в учнів, формуються загально-навчальні інтелектуальні уміння (у процесі групування інформації, її аналізу, узагальнення і т.п.).

 

Доцільно, поряд із семінаром, включати в дану технологію практичні заняття. У дидактиці немає єдиної класифікації семінарів. Проте їх можна розподілити на наступні:

– вивчення нового матеріалу;

– інтегрований;

– комбінований;

– повторювально-узагальнюючий;

– контролюючий.

Учителю важливо визначити місце і значимість планованого семінару в досліджуваній темі; у розвитку учнів і відповідно до цього визначати його тип і зміст.

Перевірка якості знань учнів при лекційно-семінарській системі занять здійснюється на залікових уроках. Залік – форма перевірки знань і навичок, отриманих на семінарських і практичних заняттях.

 

Це один з рівнозначних компонентів лекційно-семінарсько- залікової технології. Залік – форма розвитку учнів, їхньої самоосвіти і самонавчання, перевірки і контролю знань і умінь, передбачених програмою.

За змістом заліки класифікуються:

– розвиваючі (різноманітні питання і завдання дослідницького характеру);

– коригувальні;

– контролюючі.

У залежності від педагогічних задач, визначається тип заліку. За формою організації заліки поділяються на:

- усні, письмові,

- письмово-усні,

- комп'ютерні,

- диференційовані.

 

У результаті застосування лекційно-семінарської системи занять у загальноосвітній школі, в учнів формуються основні організаційно-практичні уміння і навички. Потім у практику навчання вводяться колоквіуми, залікові уроки, що передбачають уміння вільно орієнтуватися в засвоєному матеріалі, системно викладати його, висловлювати свою думку на основі аналізу різнопланової інформації.

Консультація (у перекладі з латинського «нарада») –,,додаткова допомога викладача в засвоєнні предмета”. Уроки, позаурочні заняття даного типу необхідно проводити перед підсумковим (колоквіумом, заліком, «контрольним зрізом», самостійною роботою) з метою роз'яснення найбільш складних питань навчальної теми. Консультація може бути елементом будь-якої модульної технології, але на її основі може бути створена самостійна педагогічна технологія.

 

Як показує практика, консультацій потребують як окремі учні, так і цілі класи. Ці уроки сприяють розвитку самооцінки учнів, аналізу, глибини, міцності засвоєння знань.

 

Консультацію варто розглядати як методичну технологію, що передачає сукупність методів і засобів, що сприяють засвоєнню конкретного навчального змісту визначеним контингентом учнів.

Теми консультацій визначаються вчителем, відповідно до інтересів і потреб учнів. Причому, консультації можуть бути як змістовного плану, так і за способами формування загально-навчальних інтелектуальних умінь (спостереження, слухання, читання, класифікації, самоконтролю).

Колоквіум

Колоквіум (у перекладі з латинського «бесіда, розмова») – форма навчального заняття, що розглядається як бесіда викладача з учнями з метою перевірки знань. Як і консультація, колоквіум може розглядатися частиною модульної технології, так само існувати у виді окремої педагогічної технології.

 

На відміну від вузів, де на проведення колоквіумів виділяється не менше 2-3 годин, шкільна система обмежує вчителя 40-45 хвилинами. У цих умовах заняття проводяться в щільному темпі, використовуючи швидку зміну видів діяльності учнів, спираючись на гарну організаційну підготовку роботи. При всій удаваній складності проведення цієї форми занять, колоквіуми успішно застосовуються в 9-11 класах. Як показує практика, вже в 5-8 класах виправдане використання елементів колоквіуму, але з застосуванням ігрових моментів: жартівливих завдань, ігор «гарячий м'яч», «питання-відповідь», текстів з помилками, змагальних вправ. Для фронтальної роботи наприкінці уроку можливо використовувати словниковий (понятійний) диктант, або тестові завдання. Тим часом, досвід роботи показує, що часте застосування колоквіумів недоцільне. Подібні форми перевірки і контролю знань можливо використовувати як підсумкове узагальнення наприкінці вивчення великої за обсягом теми.

Фрагментарне включення уроків-лекцій, колоквіумів, семінарів, заліків у практику викладання суспільних дисциплін логічно переростає в модульну систему викладання в старших (9‒11) класах.