У старшій школі поступово набирає популярність модульна технологія, що одержала популярність з 1972 року, коли в педагогіці вона називалася,,модульна система”.
Після Всесвітньої конференції ЮНЕСКО 1972 р. у Токіо, де обговорювалися проблеми освіти дорослих, модульна система (технологія) була визнана як найбільш ефективна для безперервного навчання не тільки для дорослих, але і для старшокласників. Цей вид освітньої технології широко застосовується у вузах.
Сучасна старша профільна школа страждає від насиченості навчальних програм: один предмет змінюється іншим у плині дня, на вивчення деяких з них відведений всього одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу досить високий.
Найбільше повно основи модульної системи навчання розроблені П. Юцявічене й викладені в монографії «Теорія й практика модульного навчання» (Каунас, 1989 р.).
Основні відмінності модульного навчання від інших систем навчання:
– блокова (модульна) побудова навчального матеріалу;
– мотивація навчальної діяльності на основі визначення цілей;
– учитель спілкується з учнями, як за допомогою модулів, так і безпосередньо з кожним учнем індивідуально;
– кожен учень працює більшу частину часу самостійно, таким чином, може визначити рівень своїх знань, побачити пробіли в знаннях й уміннях;
– організація самоконтролю і зовнішнього контролю формування навчальної діяльності, засвоєння навчального матеріалу на основі рефлексії учня і вчителі.
Використання на уроках історії модульної технології навчання спрямовано на досягнення наступних цілей:
– активізація навчального процесу;
– підвищення рівня засвоєння досліджуваного матеріалу;
– мотивація навчання;
– розвиток здатностей до саморегуляції діяльності, її самооцінці;
– розвиток навичок співробітництва й ділового спілкування.
І як очікуваний результат
– це здатність й уміння учнів працювати творчо,
– самостійно добувати знання,
– вникати в сутність явищ,
– осмислювати, аналізувати й узагальнювати їх.
Модульне навчання дає можливість індивідуалізації змісту й процесу навчання з погляду раціоналізації.
Методика модульної системи заснована на уявленнях про те, що всякий урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню вмінь і навичок обробки цієї інформації. Таким чином, логічно використовувати блокову (модульну) організацію подачі матеріалу, а саме:
– лекція (урок вивчення нового матеріалу),
– семінар,
– дослідження,
– лабораторна робота (уроки удосконалення знань, умінь, навичок),
– колоквіум,
– залік (контрольні уроки, уроки обліку й оцінки знань і умінь).
Модульна технологія цікава й ефективна для старшої школи тим, що вона дозволяє вдало сполучити нові підходи до навчання й стандартні методичні рецепти традиційної системи.
Невід'ємною частиною модульної технології є рефлексія, як один з компонентів навчальної діяльності школярів. Це реально підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Модульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу і його структуру, тобто будується відповідно до індивідуальних особливостей засвоєння історичних знань.
Функція педагога – від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючої. Взаємодія учень–учитель відбувається за допомогою модуля.
На першому етапі для вчителя найголовніше завдання – розробка модульної програми (тематичне планування теми курсу).
Планування системи уроків по великих розділах у цілому дозволяє логічно побудувати навчання, виділити матеріал, що повинен бути відображений у його результатах.
При вивченні матеріалу великими блоками необхідні умови:
1. Чітка організація всього навчального процесу;
2. Постановка цілей і завдань навчання для всього блоку;
3. Сполучення словесних, наочних методів;
4. Широке залучення учнів до різних видів самостійної діяльності;
5. Комбінований спосіб контролю: письмова відповідь, усний виклад, взаємоконтроль;
У кожному великому блоці тем виділяється кілька модулів:
1 модуль (1-2 уроки) – усний виклад учителем основних питань тем, розкриття вузлових понять;
2 модуль (3-5 уроків) – самостійні й практичні роботи учнів, які під керівництвом учителя працюють із різними джерелами інформації, проробляють матеріали тем, обговорюють, дискутують. На цьому етапі проводяться уроки-практикуми, конференції, ігри, презентації;
3 модуль (1-2 уроку) – повторення й узагальнення теми.
4 модуль (1-2 уроку) – контроль знань учнів по всій темі.
Проводити модульні уроки, а головне готувати їх не просто. Потрібно велика попередня робота:
1. Слід ретельно проробити весь навчальний матеріал теми для кожного уроку окремо; виділити головні основні ідеї й сформулювати для учнів інтегруючу мету, де вказується, що саме до кінця заняття учень повинен вивчити, знати, уміти, зрозуміти й т.д.
2. Визначити зміст, обсяг і послідовність навчальних елементів, вказавши час, що відводить на кожен навчальний елемент і вид роботи.
3. Підібрати додатковий матеріал, наочні приладдя, технічні засоби навчання, а також завдання, тести, історичні диктанти для учнів.
4. Розробити своєрідний методичний посібник для учнів, який необхідно розмножити в кількості, що відповідає кількості учнів у клас.
Методичний посібник для учнів – це технологічна карта (тест) уроку, яка містить у собі:
– цільовий план дій для учнів (планування результатів діяльності для учнів на уроці);
– зміст досліджуваного матеріалу в постановці конкретних питань, що відповідають програмі курсу;
– посібник із засвоєння матеріалу (види діяльності учнів, які представляють форми роботи, способи добування знань, у результаті чого учень опановує різними прийомами самоосвітньої роботи);
– покажчик кількості балів, що допомагає зробити самооцінку знань, умінь і навичок, отриманих на уроці;
– блоки, у яких навчальні елементи показують послідовність виконання завдань. Вони зв'язані між собою логічною побудовою, вимагають практичного тренування у формуванні знань, умінь і навичок;
– самоконтроль за ходом навчання на уроці виражається в підрахунку зароблених балів і самооцінці, відповідно до пропонованих норм. Кількість балів варіюється залежно від складності й обсягу матеріалу й на кожному уроці може бути різним;
– рефлексія дає можливість учням оцінити пропоновані способи навчання, ступінь складності; виразити задоволеність або незадоволеність самим собою.
Працюючи на уроках за блочно-модульною технологією, учитель повинен здійснювати контроль за результатами навчання. Використовуються такі види контролю:
– системний аналіз уроку;
– тематичний (контроль знань учнів по блоках);
– підсумковий контроль (за результатами чвертей).
Для цього використовуються різні форми: тестування, індивідуальна співбесіда, залік, творчі роботи.
