Гігієнічна оцінка штучного освiтлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та свiтлотехнiчного методів.
Описовий метод передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.
Розрахунковий метод заснований на оцінці показників рiвномiрності та достатності освiтлення.
Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8—9 м2.
Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м2приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, д ля люмiнiсцентних ламп — 24 Вт/м2.
Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.
Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп — не меншою ніж 300 лк.
Норми природного освітлення деяких приміщень різного призначення
| Вид приміщення | Коефіцієнт природної освітленості (КПО) | Світловий коефіцієнт (СК) | Кут падіння (a) | Кут отвору (g) | Коефіцієнт заглиблення приміщення |
| не менше | не менше | не менше | не більше | ||
| 1. Учбові приміщення (класи) | 1,25-1,5 % | 1:4 – 1:5 | 27° | 5° | |
| 2. Житлові кімнати | 1,0 % | 1:5 – 1:6 | 27° | 5° | |
| 3. Лікарняні палати | 0,5 % | 1:6 – 1:8 | 27° | 5° | |
| 4. Операційні | 2,0 % | 1:2 – 1:3 | 27° | 5° |
Визначення температурного режиму приміщень
Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими i електричними) та термографами у градусах (°С) за шкалою Цельсія.
Середня температура у примiщеннi визначається на рiвнi росту людини (1,5 м від підлоги) у п’яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири — по його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10—15 хвилин.
Величину перепаду температури по горизонталi одержують шляхом визначення рiзницi температур у трьох точках: на відстані 0,5 м вiд зовнiшньої стiни, в центрі примiщення та на відстані 0,5 м вiд внутрiшньої стiни.
Величину перепаду температури по вертикалi одержують шляхом визначення рiзницi в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см вiд пiдлоги, 1,5 м вiд пiдлоги та 10 см вiд стелi.
Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температур.
Оптимальними слiд вважати середню температуру в приміщенні у межах 20—22° С, перепади температури по горизонталi та вертикалi — до 2—3°С, добовий перепад — до 2°С (при використанні центрального опалення) та до 5°С (у разі застосування місцевого опалення).
Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.
Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги (відповідно, точки t2, t4, t6 та t1, t3, t5) та на відстані 20 см від стіни за схемою:
. t1
t2
. t3. t1. t3. t5
t4
t5 
. t6. t2. t4. t6
 |  |
а) план приміщення; б) вертикальний розріз приміщення.
Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.
Розрахунок параметрів температурного режиму повітря приміщень:
а) середня температура приміщення:
а) tсер.= 
,
б) перепад температури повітря по вертикалі:
Dtверт. = 
- 
,
в) перепад температури повітря по горизонталі:
Dtгор.= 
- 
Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в інтервалі +18 – +21оС, перепад температури по вертикалі повинен бути не більше 1,5-2,0оС, а по горизонталі – не більш 2,0-3,0оС. Добові коливання температури визначають за термограмою, яку готує лабораторія за допомогою термографа, і нормуються в межах 6оС.
Критеріями гігієнічної оцінки житлових і громадських приміщень є допустимі та оптимальні норми температури, представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
Норми температури для житлових, громадськихі адміністративно-побутових приміщень
| Період року | Температура | |
| Оптимальна | Допустима | |
| Теплий | 20-22оС 23-25оС | Не більше, ніж на 3оС вище розрахункової температури зовнішнього повітря* |
| Холодний і перехідний | 20-22оС | 18 – 22оС** |
Примітка:
* Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням людей допустима температура не більше 28оС, а для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25оС і вище – не більше 33оС.
** Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура 14оС.
Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин і безперервно.
Норми температури повітря робочої зони виробничих приміщень регламентуються Держстандартом 12.1.005-88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” у залежності від пори року (холодна, тепла) та категорії робіт (легка, середньої важкості, важка).
Так, оптимальні норми температури в холодний період встановлені в межах 21-24оС при виконанні легкої роботи та 16-19оС при виконанні важкої роботи. В теплий період, ці інтервали відповідно 22-25оС і 18-22оС. Допустима максимальна температура в теплий період не більше 30оС, мінімальна в холодний період – 13оС.
