В. Індивідуальні розділи програми навчання.

Усі розділи програми навчання (навчальні дисципліни, практики тощо) повинні бути включені до інформаційного пакета. Розділи програми навчання визначаються факультетом (інститутом тощо). У випадках, коли наявність розділів програми навчання може залежати він мінімальної кількості студентів, яких приймають, цей мінімум повинен бути чітко визначеним.

Хоча наукові дослідження з ECTS вилучено, студенти можуть брати участь у науково-дослідних роботах, якщо це є необхідним для здобуття певного ступеня чи кваліфікації. Відповідно до цього таку діяльність необхідно детально висвітлити в інформаційному пакеті із зазначенням виділених кредитів, процедури оцінювання та описом методів.

Опис індивідуальних розділів програми навчання є найважливішою частиною інформаційного пакета. Його підготовка вимагає особливої уваги, і він повинен містити таку інформацію:

1. Ідентифікація.

Назва розділу програми навчання і його шифр (якщо є).

2. Опис.

Чіткий опис змісту кожного розділу. Незважаючи на стислість, інформація має бути достатньо детальною, щоби потенційні партнери могли зрозуміти теми, що пропонуються.

3. Рівень.

Рівень розділу програми навчання може визначатися через посилання на:

а) попередні умови: попередні компетенції (знання, уміння, навички), якими має володіти студент на початку вивчення розділу програми навчання, включаючи список літератури та інші навчальні матеріали з програми навчання;

б) цілі та завдання: опис результатів навчання, що передбачаються кожним розділом програми навчання з точки зору досягнення цілей навчання;

в) бібліографію: навчальні книги чи інші навчальні матеріали, що будуть необхідними під час вивчення певного розділу програми навчання;

4. Обов'язкові чи факультативні (за вибором студента) розділи програми навчання.

Інформаційний пакет має задекларувати обов'язкові та факультативні (за вибором студента) розділи програми навчання.

5. Викладацький склад.

Варто подавати прізвище, ім'я, науковий ступінь, вчене звання науково-педагогічних працівників, залучених до викладання кожного розділу програми навчання.

6. Тривалість.

У загальну кількість часу, що офіційно вимагається для завершення вивчення певного розділу програми навчання, необхідно включити кількість годин, відведених на його вивчення кожного тижня, семестру чи триместру та ін., року програми навчання.

7. Форми та методи навчання.

Надати детальну інформацію щодо форм та методів навчання, годин, виділених на один тиждень, і кількості тижнів, відведених на засвоєння кожного розділу програми навчання,

8. Оцінювання.

Характер, тривалість, вибір часу і повторюваності форм оцінювання, що є характерними для цього розділу програми навчання, необхідно навести та описати. Встановити періоди контрольних заходів.

Навчальний заклад для студентів з особливими потребами може укладати угоди, за якими, наприклад, їм дозволяють користуватися під час контрольних заходів мовами, що не є офіційними у закладі, словниками або збільшують ліміт часу для їх завершення тощо. Такі угоди мають бути індивідуалізовані.

Необхідно надати докладну інформацію щодо процедур проведення контрольних заходів.

9. Мова.

Необхідно вказати розділи програми навчання, вивчення яких можливе не державною мовою.

IV. СЛОВНИК

Словник термінології, що використовується в інформаційному пакеті.

ПРОЕКТ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір

Вступ

Формування інформаційно-технолопчного суспільства, докорінні зміни в соціально-економічному та духовному розвитку держави потребують підготовки вчителя нової генерації. Реалізація цього стратегічного завдання зумовлена також глибинними змінами в системі і структурі загальної середньої освіти та необхідністю інтеграції національної освіти в європейський освітній простір.

Це вимагає визначення концептуальних довгострокових стратегій щодо подальшого удосконалення та розвитку педагогічної освіти.

Вихідні положення концепції педагогічної освіти грунтуються на засадах Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти, законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту», Державної програми «Вчитель» та інших нормативних актів.

Метою розвитку педагогічної освіти є формування вчителя XXI століття, здатного здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, бути конкурентоспроможним на ринку праці.

Основними завданнями розвитку педагогічної освіти є:

- забезпечення професійно - особистісного розвитку майбутнього педагога на засадах особистішої педагогіки;

- приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, шформаційно-технологічної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних працівників до відповідності вимогам інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що відбулися в загальноосвітній середній школі;

- модернізація освітньої діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах на основі використання новітніх педагогічних, інформаційних та комп'ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання;

- запровадження двоциклової підготовки педагогічних працівників за освітньо-кваліфжаційними рівнями бакалавра і магістра;

- удосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціальності, розширення цільового прийому та запровадження підготовки вчителя на основі договорів;

- удосконалення мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників.

Система педагогічної освіти

Система педагогічної освіти є складовою системи вищої освіти і включає вищі навчальні заклади всіх форм власності, заклади післядипломної педагогічної освіти та органи управління в галузі вищої освіти.

Передбачається, що підготовку педагогічних працівників будуть здійснювати педагогічні коледжі, педагогічні університети, класичні університети та інші вищі навчальні заклади за умови виконання ними вимог галузевих стандартів вищої педагогічної освіти. З цією метою педагогічні училища (технікуми) реорганізовуються в педагогічні коледжі, які функціонуватимуть за двома моделями:

- педагогічні коледжі як структурні підрозділи педаго-гічних або класичних університетів;

~ педагогічні коледжі з правами юридичної особи.

У педагогічних коледжах здійснюватиметься підготовка педагогічних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (на основі повної загальної середньої освіти) за напрямком підготовки «Освіта» з окремих спеціальностей («Дошкільна освіта», «Початкова освіта», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво». «Технології», «Фізична культура», «Професійна освіта»).

У педагогічних університетах - підготовка та перепідготовка педагогічних працівників - фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та професіоналів освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

У класичних університетах - підготовка та перепідготовка педагогічних працівників - фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та професіоналів освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за напрямом підготовки «Освіта», а також за іншими напрямами, за якими передбачається здобуті я педагогічної кваліфікації. Класичні університети можуть створювати педагогічні інститути як структурні підрозділи

Підготовка педагогічних працівників може здійснюватися також в інших вищих навчальних закладах за умови виконання ними вимог галузевих стандартів вищої педагогічної освіти.

Вищі навчальні заклади та заклади післядипломної педагогічної освіти мають право об'єднуватись у навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси.

Управління системою педагогічної освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України. До органів державного управління педагогічною освітою відносяться також Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.