Робоча поза та її формування

Важливо не тільки забезпечити учня робочим місцем, що відповідає зросту, а й навчити його зберігати під час навчальних занять найменш утомливу позу—сидіти глибоко на стільці, рівно тримати корпус і голову; ноги повинні бути зігнуті в тазостегновому і колін­ному суглобах, ступні спиратися на підлогу, передпліччя вільно Лежати на столі.

Розміри й співвідношення основних частин учнівських стола й стільця (парти) встановлюють на основі спеціальних антропо­метричних досліджень учнів.

Для визначення висоти (сидіння) як провідну величину взято середню довжину гомілки із стопою; розраховуючи глибину сиді­ння, виходять з неповної середньої величини довжини стегна учнів.

Посадка учнів стійка і менш утомлива, площа опори достат­ня, якщо глибина сидіння становить не менш як 2/3 і не більш як 3/4 довжини стегна, а профіль сидіння відповідає формі стегна і сідниць.

Кожна лавка (стілець) обов’язково повинна мати профільова­ну спинку, яку учні використовують як додаткову опору.

У шкільних меблях обов’язково має бути витримане правиль­не співвідношення основних елементів: кришки стола, спинки й сидіння стільця (лавки). Ці співвідношення нормуються величи­нами диференції, дистанції спинки і дистанції сидіння.

Відстань (по вертикалі) від заднього краю стола до сидіння— диференція дорівнює різниці висот сидіння й ліктя вільно опу­щеної руки учня, який сидить, з додаванням 5,0... 6,0 см. Заниже­на або завищена диференція змушує учня опускати або піднімати праве плече під час писання, що призводить до асиметрії тіла і викривлення хребта, а також до недопустимого скорочення або збільшення відстані від очей до книжки (зошита).

І Відстань (по горизонталі) від заднього краю кришки стола до спинки стільця (лавки)—дистанція спинки—є оптимальною, якщо! вона не перевищує передньо-задній діаметр тулуба учня більш як і на 5 см. Якщо дистанція спинки завищена, учень позбавлений мож­ливості використати спинку стільця (лавки) як додаткову опору: центр ваги тулуба відносно точки опори зміщується вперед. Якщо дистанція спинки недостатня, учень буде затиснутий між кришкою парти і спинкою лавки: робоча поза стає незручною, статичне на­вантаження збільшується, втома прогресує, працездатність падає.

Відстань (по горизонталі) між краєм кришки стола і краєм си­діння — дистанція сидіння (лавки) — повинна бути тільки від’ємною (не менш як 4 і не більш як 8 см). При нульовій і особли­во додатній дистанції сидіння учень для правильного розміщення передпліччя на столі змушений тягнутися вперед: робоча поза стає незручною, створюються умови, що збільшують статичне на­вантаження і форсують утому.

Виховувати правильну посадку в учнів необхідно з перших днів відвідування школи; для навчання учнів з перших класів слід виділити спеціальний урок.

Учитель звертає увагу на підбір меблів, що відповідають зро­сту учня і мають однакове кольорове маркування для стола й стільця, демонструє таблицю «Правильно сиди під час писання». Після розглядання учнями таблиці вчитель запитує, як учень (уче­ниця) тримає голову, руки, як спирається на спинку парти (стільця), де містяться ноги; звертає увагу на те, що сидіння стільця повинно заходити за край стола.

Стілець засовують під стіл так, щоб при опорі на спинку між грудьми і столом поміщалася долоня.

Потім учитель пропонує учневі сісти за парту (стіл), що відпо­відає його зросту, так, як це показано на таблиці: ще раз пояснює, як треба тримати голову, плечі, руки, і наголошує, що не можна спиратися грудьми об край парти (стола) і що відстань від очей до книжки або зошита повинна дорівнювати довжині передпліччя від ліктя до кінця пальців. Руки лежать вільно, не притискуючись до стола: на зошиті лежить права рука і пальці лівої. Обидві ноги всією ступнею спираються на підлогу.

Під час писання учень спирається об спинку парти (стільця) поясницею, під час пояснення вчителя — сидить вільніше, спи­рається об спинку парти (стільця) не тільки крижово-поперековою, а й підлопатковою частиною спини. Після пояснення і показу пра­вильної посадки вчитель просить учнів усього класу сісти пра­вильно і, обходячи клас, у разі потреби дає індивідуальні поради.

Таблицю «Сиди правильно під час писання» треба помістити в класі, щоб учні завжди мали її перед очима. Водночас учням треба показати таблиці, що демонструють дефекти постави, які виникають внаслідок неправильної посадки. Вироблення певної навички досягається не тільки поясненням, що підкріплюється по­казом, а й систематичним повторенням. Щоб виробити навичку правильної посадки, учитель повинен повсякденно контролювати правильність пози учнів під час занять. Роль учителя у вихованні в учнів правильної посадки особливо велика протягом перших трьох-чотирьох років навчання в школі, коли в них формується ця навичка. Про це не слід забувати і в наступні роки навчання.