Тема 5. Формування витрат виробництва і калькуляція собівартості продукції за обліковою політикою підприємства

 

План теми:

 

1. Сутність системи обліку витрат виробництва та її об´єкти.

 

2. Методи обліку витрат виробництва та калькуляція собівартості продукції за обліковою політикою підприємства.

 

3. Облікова політика з організації контролю за формуванням витрат виробництва.

 

Ключові слова і словосполучення:облікова політика,план рахунків,методи,господарські операції, витрати, виробництво, калькуляція собівартості, прибутки. підприємство.

 

 

Вступ

 

Інструкція до Плану рахунків бухгалтерського обліку не містить визначень економічного змісту господарських операцій, які мають відображатись за відповідною кореспонденцією рахунків. Тому навіть у випадках, коли на підприємстві робочий План рахунків повністю збігатиметься із затвердженим типовим (підкреслимо, що цього бути не може, якщо облікова політика формується на підприємстві не формально, бо галузеві та інші особливості діяльності кожного суб'єкта господарювання зумовлюють певні розбіжності щодо загального Плану рахунків, незалежно від того, скорочений він чи повний), без визначення конкретних тлумачень кожної операції, яка відображається на рахунках за певною кореспонденцією, не обійтись. Отож, як додаток до наказу про облікову політику підприємства треба мати принаймні зміст типових господарських операцій за кожним синтетичним рахунком.

 

Звісно, тут теж не потрібно «винаходити велосипед», бо після затвердження Міністерством фінансів України теперішнього Плану рахунків різними,авторами видано низку посібників, у яких тією чи іншою мірою

 

викладено зміст типових господарських операцій, причому за взаємопов'язаними рахунками, що є особливо суттєвим з огляду на комплексний зміст багатьох із них.

 

Але, не зважаючи на те, що окремі видання опубліковані під заманливими назвами, наприклад, енциклопедій чи наскрізних блоків бухгалтерських проводок, вони все ж таки можуть слугувати лише орієнтиром. Для неформального здійснення облікової політики на кожному підприємстві такі методичні матеріали треба конкретизувати з урахуванням особливостей власної діяльності, а тому постійно доповнювати не тільки з огляду на періодичні зміни нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, але й тому, що на практиці нерідко виникають нетипові події — факти господарського життя, які треба відобразити в певній кореспонденції рахунків. Отож всі такі випадки варто сформулювати як доповнення до — в даному разі — відповідного додатка до наказу про облікову політику.

 

Складовим елементом облікової політики підприємства є План рахунків. Водночас треба мати на увазі, що в різних країнах, поряд із дотриманням єдиного підходу щодо таких вимог: кожний рахунок має найменування і шифр, а рахунки, об'єднуються в класи (групи, розділи), їхня кількість різна. Наприклад, єдиний План рахунків у Франції містить 9 класів, з них 9-й та 10-й

 

— призначені для управлінського (аналітичного) і забалансового обліку; Африканської ради з обліку — 9 класів (у тому числі 9-й клас містить аналітичні рахунки). Єдиний план рахунків Бельгії має 10 класів (0 — 9), із них 9-й відведений для управлінського обліку; Греції — 10 класів, із них 9-й і 10-й

 

— управлінські й забалансові рахунки.

 

Французький план рахунків відповідає його принципам. Він рекомендований КМС і комісією ЄС для застосування. План рахунків Африканської ради з обліку також рекомендований міжнародними організаціями країн, які розвиваються, для Північно-Східної Азії та Близького Сходу.

 

Професійні плани рахунків у країнах британо-американської облікової

 

 

моделі розробляються компаніями самостійно. У США функціонує понад 70 галузевих планів рахунків. Плани рахунків можуть бути також закладені до комп'ютерних програм.

 

Основою будь-якого сучасного плану рахунків, незалежно від національної облікової системи, є його розподіл на рахунки фінансового та управлінського обліку з конкретизацією перших на облік активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат відповідно до елементів звітності. Конкретний перелік, найменування рахунків, субрахунків і аналітичних резервів залежать від національних стереотипів.