Фізичне виховання як невід’ємна складова превентивної освіти

Одним із важливих завдань сучасної школи є виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів.

Реалізація цих завдань має вирішуватися за напрямками:

 створення в навчальному закладі безпечних та нешкідливих умов навчання, режиму роботи, умов для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя дітей та учнівської молоді не лише на уроках фізичної культури, а й у позакласній діяльності;

 організацію оптимального рухового режиму: уроки фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заняття, заняття у фізкультурних гуртках і спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки, групах лікувальної фізичної культури, спортивних школах, клубах за інтересами;

 стимулюванням до самостійних фізичних вправ та до виконання домашніх завдань з фізичної культури.

Для залучення учнів до занять у спортивних гуртках, секціях, як однієї з форм рухової активності, доцільно співпрацювати з дитячими юнацькими спортивними школами, представляючи їм на пільгових умовах базу для проведення занять, в свою чергу маючи можливість використовувати їх обладнання для проведення уроків фізичної культури, а також запрошувати представників дитячих юнацьких спортивних шкіл на батьківські збори. Під час проведення спортивно-масових заходів бажано проводити показові виступи вихованців спортивних гуртків, секцій для ознайомлення дітей з видами спорту, які культивуються на базі дитячих юнацьких спортивних шкіл.

Усі внутрішні змагання є частиною загального плану роботи навчального закладу і проводяться у відповідності до календарного плану спортивно-масових заходів, затвердженого директором.

Позакласна робота в загальноосвітньому навчальному закладі включає спортивні змагання (класифікаційні та некласифікаційні), змагання за шкільною програмою, конкурси, веселі старти, фізкультурні свята, учнівську олімпіаду з фізичної культури, спортивні вечори, дні здоров’я, просвітницькі тренінги тощо.

З метою формування у дітей навичок здорового способу життя та підвищення рухової активності радимо впроваджувати в практику роботи різноманітні соціальні проекти.

Одним із таких проектів є соціальний футбольний проект «Відкриті уроки футболу», започаткований Федерацією футболу України.

Він передбачає використання різноманітних організаційних форм: розважальних футбольних ігор, уроків, змагань, конкурсів тощо, за принципом «спорт для всіх», які стають потужним виховним інструментом для попередження дитячих конфліктів і дитячої злочинності, на що спрямована співпраця з Департаментом у справах дітей МВС України.

Варто надати особливої важливості співпраці з батьками щодо забезпечення оптимального рухового режиму дітей та учнівським самоврядуванням. Тільки спільним зусиллям педагогів, батьків, державних та громадянських інституцій можливо досягти найкращого результату.

Роль художньо-естетичного виховання в становленні особистості (формування ціннісного ставлення особистості до мистецтва, праці, природи)

Естетичне виховання пов'язане з естетичним розвитком особистості у всіх сферах її діяльності – вміння відчувати й розуміти прекрасне в особистому й громадському житті, в природі, праці, мистецтві. Воно покликане також пробуджувати в учнів бажання створювати прекрасне й боротися з усім потворним. Із естетичного ставлення до дійсності випливають завдання школи в галузі естетичного виховання, а саме:

 стимулювання естетичних потреб;

 прищеплення естетичного сприйняття і почуття;

 вироблення естетичних понять, смаків, оцінок і думок;

 плекання естетичних ідеалів;

 виявлення й розвиток художніх творчих здібностей учнів у різних видах діяльності та галузях мистецтва.

Естетичне виховання, що проводиться на уроках, доповнює позакласна робота у різних гуртках: драматичних, виразного читання, літературних, хореографічних, художньої гімнастики, образотворчого мистецтва, у хорах, оркестрах, ансамблях.

Велике значення для піднесення естетичного виховання має участь дітей у конкурсах і оглядах художньої самодіяльності, фестивалях, олімпіадах, концертних програмах, художніх виставках, відзначенні народних і шкільних свят, обрядах, порадах, іграх і забавах.

Прекрасним засобом естетичного виховання школярів виступає природа. Вихованню любові до прекрасного в природі сприяють екскурсії, походи, прогулянки, вивчення творів мистецтв, присвячених природі.

Кабінет географії прикрашений фотографіями красивих пейзажів, кабінет літератури – цитатами великих поетів та письменників, кабінет історії – репродукціями відомих картин, стимулюватиме школярів до вчитування і вдивляння в те, що їх оточує. Відповідно і навчаться з часом цінувати мистецтво.

Розвиток здібності бачити прекрасне у творчій праці, будити радість активної участі в ній, розуміння її високого призначення, створення святкової естетичної обстановки трудової діяльності – ось необхідні шляхи естетичного виховання.

Естетичне (мистецтво) формує високий рівень духовних якостей (естетичну свідомість), тобто духовний потенціал, на ґрунті якого плекається емоційність і чуттєвість. Естетичні почуття особистості стають чуттєвим індикатором і допомагають визначити користь або шкоду того чи іншого явища, виступають збудниками поведінкових реакцій. Людина, яка закохана в красу, насолоджується нею, підсвідомо переймає потребу високої моральності. Саме такий рівень моральності починається тоді, коли поведінкою особистості керують не стільки примусові моральні почуття, чи знання поведінкових норм, скільки естетичні ідеали, смаки, оцінки; коли гарний вчинок стає не моментом самозакоханості, а приносить естетичну радість, коли жити так стає просто приємніше і необхідніше для неї самої.

У пошуках моральних та естетичних орієнтирів доцільно звернутись до мистецтва, яке акумулює систему загальнолюдських цінностей та ідеалів і які можуть послужити змістом духовного розвитку, гуманізації особистості. Саме під естетичним впливом мистецтва найповніше прокидається і активізується моральний потенціал людини з її почуттями, знаннями, переконаннями, мотивами, нормами поведінки.

Діти мають обов’язково відвідувати історичні, краєзнавчі, художні музеї, виставки картин, скульптур, фотографій. Вони вчитимуться не тільки цінувати прекрасне, але й створювати щось власними руками. Тому у всіх навчальних закладах повинні існувати виставки, на яких представлені плоди творчості дітей.

Глибокий і багатогранний народний погляд на красу. Народна педагогіка, як запобіжлива, профілактична лінія, виражена надзвичайно чітко і сильно, спрямована на попередження потворних дій і вчинків. Варто привернути увагу до тих численних народних прислів'їв, приказок, гумористичних і статичних оповідань і пісень, які засуджують хиби й вади недостойної поведінки людини, а також із особливою піднесеністю актуалізувати ту частину українського фольклору педагогічного змісту й спрямованості, яка роз'яснює й пропагує народні чесноти й красу гарних вчинків людини, доблесні риси українців.

Впровадження елементів народної культури на якісно високому рівні естетичного сприйняття, засвоєння і переростання у норми життя – важливий важіль піднесення естетичного виховання.

Розвиток знань, світогляду, екологічних умінь, навичок і культури засобами натуралістичної роботи (формування ціннісних ставлень особистості до природи)

Основними завданнями еколого-натуралістичного виховання дітей та учнівської молоді на 2016-2017 навчальний рік є забезпечення безперервності і наступності освітньо-виховної роботи, створення умов для виявлення, розвитку творчих здібностей учнів (вихованців, слухачів) у процесі пізнавально-творчої діяльності в гуртках, секціях та інших творчих об’єднаннях загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

На реалізацію цих завдань спрямовано ряд нормативних документів, прийнятих у 2016 році: Положення про учнівські лісництва (наказ Міністерства освіти і науки України від 30.01.2016 № 66, зареєстровано в Мін’юсті України 27 березня 2016 року №339/26784); Положення про Всеукраїнську дитячу спілку «Дитячий екологічний парламент» (наказ Міністерства освіти і науки України від 21 квітня 2016 року № 444, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2016 року №738/28868); Положення про Всеукраїнський форум учнівських трудових об'єднань (наказ Міністерства освіти і науки України і Мінсоцполітики 22.02.2016 року №139/158, зареєстровано в Мін’юсті України 14 березня 2016 №387/28517).

Перспективним напрямом еколого-натуралістичного виховання є соціальне партнерство з навчальними закладами інших типів, науково-дослідними установами, соціально орієнтованим бізнесом.

Проведення організаційно-масових заходів щодо формування ціннісних ставлень особистості до природи різних рівнів має доповнюватися заходами патріотичного спрямування відповідно до еколого-натуралістичного напряму виховання.

Натуралістична діяльність має стати одним із важливих компонентів виховної системи навчальних закладів.

У тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у цілому), школа має працювати на зниження споживацького ставлення до природи та формування екологічної свідомості.

Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

Варто врахувати, що сучасна система екологічного права не є ідеальною і постійно вдосконалюється. Тому акцентувати виховну роботу слід саме на формуванні правової свідомості учнів, яка формується на основі не тільки законів, а й поглядів, почуттів, переконань, які споконвічно були і залишаються найвищими духовними цінностями українського народу.

Підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя – одне з головних завдань сучасної школи (формування ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини, людей)

Виховання та формування світогляду дитини починається іще далеко до школи, тобто, в сім’ї і, як ми знаємо, бувають із різними цінностями, але мета у сім'ї та школи спільна – виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості, яка здатна реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах.

Відносини між учнями, батьками, вчителями, керівництвом школи та іншими учасниками освітнього процесу, як зазначено у проекті Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа», мають будуватися на взаємній повазі та діалозі.

Продовжується робота щодо впровадження курсу за вибором «Сімейні цінності» в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів України для 8-10-х класів у формі факультативу, курсу за вибором, гурткової роботи, класних годин, окремих бесід та батьківських всеобучів.

Курс «Сімейні цінності» важливий тим, що формує у старшого підлітка уміння створювати сім’ю, підтримувати її життєздатність. Це важливо не тільки для учнів, а і їх батьків. Внаслідок занять змінюються на кращі стосунки між членами сімей, відношення батьків до дітей і навпаки.

Найбільш ефективними формами формування ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини, людей є діяльнісні форми роботи. Люди ефективніше вчаться, якщо вони є активними учасниками цього процесу. Учнів за допомогою різноманітних технік, вправ та ігор, які представлені у курсі, слід залучати до процесу аналізу та відображення їхнього власного досвіду. Способи і методи навчання мають активно впливати на систему цінностей та виховувати здатність і бажання до дії.

Для глибшого усвідомлення учнями змісту курсу «Сімейні цінності» пропонуємо педагогам паралельно проводити роботу з батьками учнів, застосовувати форми роботи в трикутнику «батьки – діти – вчителі».

Професійна орієнтація та допрофільна підготовка (формування ціннісного ставлення до себе,до праці)

Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще необхідно навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов'язані з ціннісними установками учня, формують його життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці.

За експертними прогнозами, у 2020 році найбільш затребуваними на ринку праці будуть вміння навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі.

Процеси розвитку, виховання і соціалізації в новій школі покликані зробити випускника конкурентоздатним у ХХІ столітті. Для цього школа має використати всі свої ресурси: навчальну діяльність,виховну, позаурочну, позашкільну та співпрацю з ДГО, батьками, громадами.

Завданнм всього педагогічного колективу навчального закладу має стати формування ціннісного ставлення особистості до себе, якепередбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Є необхідним оновлення цілей і змісту профорієнтаційної роботи, переорієнтація традиційних форм і методів її організації у напрямі формування рефлексивного, творчого ставлення молоді, яка навчається, до власної життєвої і професійної перспективи, створення дієвих умов (організаційних, інформаційних, методичних, психолого-педагогічних тощо) для допомоги їй в активному та свідомому професійному самовизначенні та просуванні до вершин професіоналізму в межах бажаного або ж вже обраного виду праці.

Змістом сучасної профорієнтаційної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах має бути: формування в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізація процесів самопізнання, самооцінки та актуалізація потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією (для 8-9 класів), стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутнього профілю навчання і майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії та стратегії професійного зростання у майбутньому.

Основою для узагальнення учнем здобутих знань, необхідних для професійного самовизначення, є курси профорієнтаційного спрямування, визначені методичними рекомендаціями МОН України.