Гріх і смерть Ананії та Сапфіри.

1. А один муж на ім‘я Ананія, з дружиною своєю Сапфірою, продавши маєток,

2. Утаємничив із ціни, зі згоди дружини своєї, а деяку частку приніс і поклав до ніг Апостолів.

3. Але Петро сказав: Ананіє! Нащо ти дозволив сатані вкласти у серце твоє думку збрехати Духові Святому і втаємничити від ціни землі?

4. Те, чим ти володів, хіба не твоє було, і те, що ти надбав продажем, хіба не у твоїй владі було? Нащо ти поклав це в серце твоє? Ти збрехав не людям, а Богові.

5. Зачувши ці слова, Ананія упав і вмер: і великий страх виповнив усіх, хто чув це.

6. І підвелися юнаки і приготували його для похорону, а тоді вийшли і поховали.

7. А години за три по цьому прийшла й дружина його, не відаючи, що сталося.

8. Петро запитав її: Скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона сказала: Так, за стільки.

9. Але Петро сказав їй: Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось, входять у двері ті, що поховали чоловіка твого; і тебе також винесуть.

10. Раптом вона упала біля ніг його і вмерла, і юнаки, переконавшись, що вона мертва, винесли й поховали її біля чоловіка її.

11. І великий страх обгорнув всю церкву і всіх, хто чув це.

12. Руками Апостолів звершувалося в народі багато ознак і чудес; і всі однодушно були в притворі Соломоновім.

13. Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.

14. А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.

15. Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.

16. Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.

17. А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.

18. І руки свої наклали на Апостолів, і ув‘язнили їх у народній в‘язниці.

19. Але Ангел Господній вночі відчинив двері в‘язниці і, вивівши їх, сказав:

20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.

21. Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в‘язниці привести Апостолів.

22. Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в‘язниці і повернулися й доповіли,

23. Кажучи: В‘язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.

24. Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.

25. Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув‘язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.

26. Тоді старший сторожі пішов із служниками і привів їх без примусу, тому що боялися народу, щоб не забили їх камінням.

27. А коли привели їх, то поставили в синедріоні; і запитав їх першосвященик, кажучи:

28. Чи не заборонили ми вам суворо навчати про Ймення це? І ось, ви наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Того Чоловіка.

29. А Петро і Апостоли у відповідь сказали: Треба підкорятися більше Богові, аніж людям.

30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, Котрого ви умертвили, повісивши на дереві.

31. Його підніс Бог правицею Своєю у Володаря і Рятівника, щоб дати Ізраїлеві каяття і прощення гріхів.

32. Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого Бог дав покірним Йому.

33. Зачувши це, вони аж спаленіли від гніву і вже змовлялися умертвити їх.

34. Підвівшися у синедріоні, один фарисей, на ім‘я Гамалиїл, учитель Закону, пошанований усім народом, наказав вивести Апостолів на незначний час.

35. А їм сказав: Мужі ізраїльські! Поміркуйте самі з собою про цих людей, що вам з ними вчинити:

36. Бо невдовзі перед цим з‘явився Тевда, маючи себе за когось великого, і до нього прилучилося майже чотириста чоловіків; але його вбили, і всі, котрі прислухалися до нього, розпорошилися й щезли.

37. Після нього під час перепису з‘явився Юда галілеянин, і прилучив до себе чимало народу; але й він загинув, а всі, що прислухалися до нього, порозбігалися;

38. І нині кажу вам, відчепіться од людей цих і залишіть їх: бо коли все це від людей і ці діяння від людей, то воно розпадеться.

39. А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; бережіться, щоб вам не стати супротивниками Бога.

40. Вони послухали його і, прикликавши Апостолів, били їх, і заборонили їм говорити про ймення Ісуса, а потому відпустили їх.

41. А вони пішли з синедріону, радіючи, що за ймення Господа Ісуса удостоїлися прийняти зневагу.

42. І всілякого дня у храмі і по домах не переставали навчати і благовістити про Ісуса Христа.

Діяння 6

Перші диякони.

1. За тих днів, коли учнів стало багато, почали елліністи нарікати на євреїв за те, що вдовиці їхні були знехтувані у щоденній роздачі потреб.

2. Тоді дванадцятеро Апостолів, скликавши громаду учнів, сказали: Не добре нам, залишивши слово Боже, дбати про столи;

3. Таким чином, браття, виберіть з-поміж себе сім чоловіків певних, виповнених Духом Святим і мудрістю: їх настановимо на це служіння.

4. А ми постійно будемо в молитві і в служінні Слова.

5. І все зібрання прихильно поставилося до цих замірів; і вибрали Стефана, мужа твердої віри, виповненого Духом Святим, і Пилипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і прозеліта Миколу з Антіохії, –

6. Їх поставили перед Апостолами, і вони, помолившись, поклали на них руки.

7. І слово Боже зростало, і число учнів вельми примножилося в Єрусалимі; і навіть із священиків чимало підкорилися вірі.

8. А Стефан, виповнений вірою і силою, звершував великі дива і ознаки в народі.

9. Декотрі з так званої синагоги лібертинців та кирінейців, і олександрійців, і декотрі з Килікії та Азії почали сперечатися із Стефаном;

10. Але не могли протистояти мудрості і Духові, котрим він говорив.

11. Тоді навчили вони декотрих сказати: Ми чули, як він казав лихі слова на Мойсея і на Бога.

12. І підбурили народ і старших, і книжників, і напали й схопили його, і повели до синедріону.

13. І поставили лжесвідків, котрі казали: Цей чоловік не перестає казати лихі слова на оце святе місце і на закон.

14. Бо ми чули, як він говорив, що Ісус із Назарету зруйнує це місце і змінить звичаї, котрі передав нам Мойсей.

15. І всі, що сиділи в синедріоні, дивлячись на нього, на Стефана, бачили обличчя його, немов лице Ангела.

Діяння 7