(Мт.26:36-46; Марк.14:32-42. Лук.22:39-46)
1. Сказавши це, Ісус перейшов з учнями Своїми за потік Кедрон, де був сад, куди й Сам зайшов та учні Його.
2. А знав цю місцину і Юда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учнями Своїми.
3. Отож, Юда взяв загін вояків та служників від першосвящеників і фарисеїв, і прийшов туди з ліхтарями, світильниками та зі зброєю.
4. А Ісус, знаючи про все, що з Ним станеться, вийшов і сказав їм: Кого шукаєте?
5. Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус сказав їм: Це Я. А стояв з ними і Юда, зрадник Його.
6. І коли сказав їм: Це Я, – вони подалися назад і попадали на землю.
7. Знову спитав їх: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
8. Ісус сказав їм: Я сказав вам, що це Я. Отож, якщо Мене шукаєте, відпустіть цих, нехай ідуть собі, –
9. Щоб справдилося слово, сказане Ним: Із тих, котрих Ти дав Мені, Я не загубив нікого.
10. А Симон Петро, маючи меча, витягнув його, і вдарив першосвященикового служника й відтяв йому праве вухо. Ім‘я служникові тому Малх.
11. Але Ісус сказав Петрові: Сховай меча у піхви; невже Мені не пити чаші, котру дав Мені Батько?
12. Тоді вояки і тисяцький та служники юдейські схопили Ісуса, зв‘язали Його,
13. І повели найперше до Анни; бо він був тестем Кайяфи, котрий був на той рік першосвящеником.
14. Це був Кайяфа, котрий порадив юдеям, що краще одному чоловікові померти за народ.
15. За Ісусом простував Симон Петро й інший учень; а учень цей був знайомий першосвященикові, тому увійшов з Ісусом до двору першосвященикового;
16. А Петро стояв зовні за дверима. Потім другий учень, котрий був знайомий першосвященикові, вийшов і, сказавши брамниці, завів і Петра.
17. Аж тут дівчина-брамниця сказала Петрові: А ти чи не з учнів Того Чоловіка? Він сказав: Ні.
18. Тим часом, служники і вояки розклали багаття, стояли та грілися, тому що було холодно; і Петро стояв з ними і грівся.
19. А першосвященик запитав у Ісуса про учнів Його, і про вчення Його.
20. Ісус відповів йому: Я казав світові явно; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завше юдеї сходяться, і потайки не говорив нічого;
21. Чого запитуєш у Мене? Запитай тих, що слухали, про що Я повідував їм; ось, вони знають, що Я казав.
22. Коли Він сказав це, один із служителів, котрий стояв близенько, ударив Ісуса по щоці, сказавши: Як Ти відповідаєш першосвященикові?
23. Ісус відповів йому: Якщо Я відповів недобре, засвідкуй, що саме недобре; а якщо добре, нащо ти б‘єш Мене?
24. Анна послав Його, зв‘язаного, до першосвященика Кайяфи.
25. А Симон Петро стояв і грівся. Аж тут сказали йому: Чи не з Його ти учнів? Він відрікся й сказав: Ні.
26. Один із служників першосвященикових, родич тому, котрому Петро відтяв вухо, сказав: Чи не тебе я бачив з Ним у саду?
27. Петро знову зрікся; і наразі заспівав півень.
28. Від Кайяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не зайшли до преторії, щоб не опоганитися, але щоб можна було їсти пасху.
29. Пилат вийшов до них і сказав: Яке звинувачення ви принесли на цього Чоловіка?
30. Вони сказали йому у відповідь: Якби він був не злодієм, ми не привели б Його до тебе.
31. Пилат сказав їм: Заберіть Його, і за вашим законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не дозволено рокувати на смерть будь-кого.
32. Нехай справдиться слово Ісусове, котре Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33. Тоді Пилат знову зайшов до преторії і покликав Ісуса, і сказав Йому: Ти - Цар юдейський?
34. Ісус відповідав йому: Чи від себе ти говориш це, чи інші оповіли тобі про Мене?
35. Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і першосвященики віддали Тебе мені; що Ти вчинив?
36. Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби від світу цього було Царство Моє, то служники Мої боронили б Мене, щоб Мене не схопили юдеї; але нині Царство Моє не звідси.
37. Пилат сказав Йому: Отож, Ти – Цар? Ісус сказав: Ти кажеш, що Я – Цар; Я для того й народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; Кожний, хто від істини, слухає голос Мій.
38. Пилат сказав Йому: Що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: Я жодної провини не знаходжу в Ньому;
39. Але у вас є звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху: чи хочете, відпущу вам Царя юдейського?
40. Тоді знову закричали всі, кажучи: Не Його, але Варавву. А Варавва був розбійником.
Івана 19
Ісус у вінці терновому.
1. Тоді Пилат узяв Ісуса і наказав бити Його.
2. А вояки сплели вінка з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
3. І казали: Радій, Царю юдейський! І били Його по щоках.
4. Знову вийшов Пилат і сказав їм: Ось я виводжу Його до вас, аби ви знали, що я не знаходжу в Ньому жодної провини.
5. Тоді вийшов Ісус у терновім вінку і в багряниці: І сказав їм Пилат: Ось, Чоловік!
6. А коли побачили Його першосвященики і служники, то закричали: Розіпни! Розіпни Його! Пилат сказав їм: Візьміть Його ви і розпинайте, бо я не находжу в ньому провини.
7. Юдеї відповіли йому: Ми маємо закон, і за нашим законом Він має померти, тому що вчинив Себе Сином Божим.
8. Пилат почув це слово і дужче злякався.
9. І знову зайшов до преторії, і сказав Ісусові: Звідки Ти? Але Ісус не дав йому відповіді.
10. Пилат сказав Йому: Чи мені не відповідаєш? Чи не відаєш, що я маю владу розіпнути тебе і владу маю відпустити Тебе?
11. Ісус відповів: Ти не мав би наді Мною жодної влади, якби не дано тобі згори; тому більше гріха на тому, хто видав Мене тобі.
12. Від того часу Пилат шукав (можливости) відпустити Його. А юдеї кричали: Якщо відпустиш Його, то ти не друг кесареві; кожний, хто вчиняє себе царем, – супротивник кесареві.
13. Коли Пилат почув ці слова, то вивів геть Ісуса і присів на судилище, на місці, що називалося літостротон, а єврейською гаввата;
14. Тоді була п‘ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: Ось, Цар ваш!
15. Але вони закричали: Геть! Геть Його!Розіпни Його! Пилат сказав їм: Царя вашого маю розп‘ясти? Першосвященики відповіли: Немає в нас царя, окрім кесаря.
16. Тоді нарешті він видав Його їм на розп‘яття. І схопили Ісуса і повели.
17. І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, що звалося Череповищем, а єврейською Голгофа;
18. І там розп‘яли Його і з Ним двоє інших, по той і по другий бік, а посередині Ісуса.
19. А Пилат написав і підпис поставив на хресті. Написано було: “Ісус Назарянин, Цар юдейський”
20. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розп‘ятий Ісус, було неподалік від міста, і написано було єврейською, грецькою та латиною.
21. А першосвященики юдейські сказали Пилатові: Не пиши: Цар юдейський, але що Він казав: Я Цар юдейський.
22. Пилат відповідав: Що я написав, те написав.
23. А вояки, коли розіп‘яли Ісуса, взяли одежу Його і поділили на чотири частини, кожному воякові по частині; і хітон; а хітон був не шитий, а витканий цілком зверху.
24. І вони сказали один одному: Не будемо дерти його, а кинемо жереба на нього, чий буде, – (щоб справдилося сказане в Писанні: Поділили одежу Мою поміж собою і на одежу Мою кидали жереба). Так учинили вояки.
25. Біля хреста Ісусового стояли Матір Його, і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26. Ісус побачив Матір та учня, що стояв поблизу, котрого любив, і сказав матері Своїй: “Жоно! Ось син твій!”
27. Потім сказав учневі: Ось, Матір твоя! І від тієї години учень той узяв її до себе в дім.
28. Після цього Ісус, відаючи, що все вже звершилося, щоб справдилося Писання, сказав: Спраглий Я.
29. Тут стояла посудина, повнісінька оцту. Вояки наповнили губку оцтом, поклали на ісоп і піднесли до Його уст.
30. А коли Ісус прийняв оцту, то сказав: Звершилося! І, схиливши голову, віддав духа.
31. Та оскільки тоді була п‘ятниця, юдеї, щоб не залишити тіла на хресті в суботу, бо та субота була днем великим, просили Пилата, аби перебити у них (у розіп‘ятих) гомілки і зняти їх.
32. Тож прийшли воїни, і в першого перебили гомілки, і в другого (розбійників), розп‘ятого з Ним.
33. А коли прийшли до Ісуса, то побачили, що Він уже помер, і не перебили в Нього гомілок,
34. Але один з вояків пронизав Йому списом бока поміж ребрами, і відразу витекла кров і вода.
35. І той, що бачив, засвідчив, і правдиве свідчення його; він знає, що виповідає істину, щоб ви повірили.
36. Бо це сталося, щоб справдилося Писання: Кістка Його не буде поламана.
37. Також і в іншому місці Писання каже: Подивляться на Того, Котрого пронизали.
38. Після цього Йосип з Ариматеї, учень Ісусів, але утаємничений – через острах перед юдеями, – просив Пилата, щоб зняти Тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв Тіло Ісуса.
39. Прийшов також і Никодим, що приходив передніше до Ісуса вночі, і приніс суміш із смирни і алое, літрів близько сотні.
40. Тож вони взяли Тіло Ісуса і обгорнули його лляною тканиною із пахощами за поховальним звичаєм у юдеїв.
41. На тому місці, де Він розп’ятий, був сад, і в саду гріб новий, в котрому ще нікого не поклали.
42. Там поклали Ісуса заради п‘ятниці, юдейської, дня приготування, тому що гробниця була близько.
Івана 20
Воскресіння Ісуса.
(Мт.28:1-10, Марк.16:1-14 Лук.24:1-43)
1. А першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці вдосвіта, коли було ще темно, і побачила, що камінь відкочено від гробниці;
2. Отож, побігла вона і прийшла до Симона Петра і до іншого учня, котрого любив Ісус, і сказала їм: Вони забрали Господа з гробниці, і не відаємо, де поклали Його.
3. Відразу вийшов Петро та інший учень і пішли до гробниці.
4. Вони побігли обидва разом; але другий учень біг швидше від Петра і прийшов до гробу перший;
5. Він нахилився й побачив лляну плащаницю, що лежала, але до гробу не увійшов.
6. Слідом за ним прийшов Симон Петро і зайшов до гробу, де побачив саму лише лляну плащаницю, що лежала.
7. І хустка, яка була на голові Його, лежала не з лляною плащаницею, а згорнута – не на своєму місці.
8. Тоді зайшов також другий учень, що передніше прибіг до гробу, і побачив, і увірував.
9. Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10. Потому учні знову повернулися до себе в дім.
11. А Марія стояла біля гробу і плакала. І коли плакала, схилилася і зазирнула до гробу.
12. І побачила двох Ангелів у білому одязі, що сиділи – один у головах, а другий в ногах, де лежало Ісусове Тіло.
13. І вони сказали їй: Жоно! Чого плачеш? Сказала їм: Забрали Господа мого, і не відаю, де поклали Його.
14. Сказавши те, вона озирнулася назад і побачила Ісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Ісус.
15. Ісус сказав їй: Жоно! Чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона гадала собі, що це садівник, і сказала Йому: Пане! Якщо ти виніс Його, то скажи мені, де ти поклав Його, і я заберу Його.
16. Ісус сказав їй: Маріє! Вона озирнулася і сказала Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!
17. Ісус сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Батька Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: Іду до Батька Мого і до Батька вашого і до Бога Мого і Бога вашого.
18. Марія Магдалина пішла і сповістила учням, що бачила Господа, і що Він оце сказав їй.
19. Того ж першого дня тижня увечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені, бо остерігалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині і сказав їм: Мир вам!
20. Сказавши це, Він показав їм руки (і ноги) і бік Свій. Учні зраділи, побачивши Господа.
21. А Ісус сказав їм удруге: Мир вам! Як послав Мене Батько, так і Я посилаю вас.
22. Сказавши це, Він дихнув і сказав їм: Прийміть Духа Святого.
23. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому й залишаться.
24. А Хома, один із дванадцятьох, що називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
25. Інші учні сказали йому: Ми бачили Господа! Але він (Хома) сказав їм: Якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в бік Його, не повірю.
26. По восьми днях знову були в домі учні Його, і Хома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став усередині поміж них, і сказав: Мир вам!
27. Потім сказав Хомі: Простягни пальця свого сюди і поглянь на руки Мої; простягни руку твою і вклади в бік Мій, і не будь невіруючим, але віруючим.
28. Хома сказав Йому у відповідь: Господь мій і Бог мій!
29. Ісус сказав йому: Ти повірив, тому що побачив Мене: щасливі ті, що не бачили і увірували.
30. Багато звершив Ісус перед учнями Своїми також інших див, про котрі не написано у цій книзі;
31. А ці написано, щоб ви увірували; що Ісус є Христос (Месія), Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім‘я Його.
Івана 21
