Притча про доброго самарянина.

29. Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?

30. На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.

31. Як на те, один священик поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.

32. Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.

33. А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.

34. Він підійшов, перев‘язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.

35. А другого дня, як від‘їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.

36. Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?

37. Він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти вчиняй так само.

38. Коли ж вони були в дорозі, то прийшов Він до одного поселення; тут жінка на ім‘я Марта, прийняла Його в оселю свою;

39. У неї була сестра, на ім‘я Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слова Його.

40. А Марта піклувалася щедрою гостиною, а тому підійшла і сказала: Господе! Чи в Тебе потреби немає, що сестра моя залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.

41. Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим,

42. Проте лиш на одне потреба. А Марія вибрала кращу частку, котра не відбереться од неї.

Луки 11

Ісус навчає учнів молитися. (Мт.6:5,9-13; 7:7)

1. Сталося, що, коли Він молився в одному місці, і перестав, один із учнів Його сказав Йому: Господе! Навчи нас молитися, як Іван навчав учнів своїх.

2. Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, Сущий на Небесах! Хай святиться ймення Твоє; Хай прийде Царство Твоє, Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі.

3. Хліб наш щоденний подавай нам на кожний день;

4. І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо боржникам нашим, і не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого.

5. І сказав їм: Якщо, хто-небудь із вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже! Позич мені три хліби,

6. Бо приятель мій з дороги зайшов до мене, а мені нічим його пригостити;

7. А той зсередини скаже йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зі мною в постелі; не можу підвестися і дати тобі.

8. Якщо, кажу вам, він не підведеться і не дасть йому, покликаючись на дружбу з ним, усе ж таки через його настирливість підведеться і дасть йому, скільки просить.

9. І Я скажу вам: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.

10. Бо кожний, хто просить, одержує, а той, що шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.

11. Котрий із вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, дасть йому каменя? Або, коли попросить риби, подасть йому гадину замість риби?

12. Або, якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?

13. Отож, якщо ви, навіть виповнені гнівом, умієте щедро добро дітям чинити, то тим паче Батько Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Нього.

14. Одного разу вигнав Він демона, котрий німував; і коли демон вийшов, німий почав говорити, а народ здивувався.

15. А деякі з них запевняли: Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя бісівського.

16. А ще інші, щоб спокусити, вимагали від Нього ознаки з неба.

17. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє, і дім, розділений сам у собі, упаде.

18. Якщо ж сатана розділився у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що Я силою вельзевуловою виганяю демонів.

19. І, якщо Я силою вельзевуловою виганяю демонів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.

20. А якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то звичайно сягнуло до вас Царство Боже.

21. Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток;

22. А коли сильніший від нього вчинить напад на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на котру він сподівався, і розділить маєток його.

23. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцинами, – спокою шукає, а коли не знаходить, каже: Повернуся до оселі своєї, звідки вийшов.

25. І, прийшовши, знаходить її виметеною і прибраною;

26. Тоді йде і бере із собою семеро інших духів, ще зліших від себе, – і входять вони, і живуть там, і буває останнє гірше від першого.

27. А коли Він говорив це, одна жінка піднесла голос з-поміж народу і сказала Йому: Щасливе лоно, яке носило Тебе, і перса, що Тебе насичували!

28. А Він сказав: Блаженні, хто чує слово Боже і дотримується його.

29. А коли народ почав сходитися у великій кількості, Він почав оповідати: Рід цей лукавий; він шукає ознак, і ознаки не даються йому, окрім ознаки пророка Йони;

30. Бо, як Йона був ознакою для ніневитян, так буде й Син Людський для роду цього.

31. Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і викриє їх, бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.

32. Ніневитяни постануть на суд із родом цим і викриють його, бо вони покаялися від проповіді Йонової, і ось, тут більший від Йони.

33. Ніхто, запаливши свічу, не ставить її в утаємниченому місці, ні під посудину, але на свічник, щоб захожі бачили світло.

34. Світильником тіла є око; отож, якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде недобре, то й тіло твоє буде темним.

35. Отож, дивися: Світло, котре в тобі, – чи не є пітьма?

36. А коли тіло твоє все світле і немає жодної темної частки, то буде світлим усе так, неначе світильник освітлював тебе сяянням.

37. Коли Він казав це, один фарисей просив Його до себе пообідати; Він прийшов і приліг.

38. А фарисей здивувався, коли побачив, що Він не помив рук перед обідом.

39. Але Господь сказав йому: Нині ви, фарисеї, зовнішність чаші і тарелі очищаєте; а нутро ваше виповнене здирством і лукавством.

40. Нерозумні! Чи не Той, Хто витворив зовнішнє, витворив і внутрішнє?

41. Подавайте краще милостиню з того, що у вас є, тоді все у вас буде чистим.

42. Але горе вам, фарисеям, що даєте десятину з м‘яти, рути і всіляких овочів, і не пильнуєте суду і любови Божої: це треба чинити, і того не залишати.

43. Горе вам, фарисеям, що полюбляєте сидіти в синагогах на перших лавицях і вітання на зібраннях народних.

44. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, бо ви, немов гроби приховані, над котрими люди ходять і не відають цього.

45. На це один із законників сказав Йому: Учителю! Кажучи це, Ти й нас кривдиш.

46. Але Він сказав: І вам, законникам, горе, що накладаєте на людей тягарі важкі, а самі навіть пальцем не торкнетеся тих тягарів.

47. Горе вам, що споруджуєте гробниці пророкам, котрих вигубили батьки ваші:

48. Цим ви засвідчуєте вчинки батьків ваших і погоджуєтеся з ними; бо вони вигубили пророків, а ви споруджуєте їм гробниці.

49. А тому й премудрість Божа сказала: Пошлю до них пророків та Апостолів, і одних із них уб‘ють, а інших проженуть;

50. Нехай же відповість цей рід за кров усіх пророків, пролиту від утворення світу,

51. Від крови Авеля до крови Захарії, убитого поміж жертовником і храмом. Так, повідую вам, відповість за все рід цей.

52. Горе вам, законники, що взяли ви ключа розуміння: самі не увійшли і тим, що входять, перешкодили.

53. Коли Він виповідав їм це, книжники і фарисеї почали тиснути на Нього, примушуючи Його відповідати на багато запитань,

54. Вони під‘юджували Його, аби зловити на якомусь слові, щоб звинуватити Його.

Луки 12