Ісус і юдейські приписи про суботу.

1. У суботу, першу по другому дні Пасхи, проходив Він засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.

2. А деякі з фарисеїв сказали їм: Нащо ви вдаєтеся до того, чого не можна робити в суботу?

3. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали, що учинив Давид, коли був голодний сам і ті, які були з ним?

4. Як він зайшов у дім Божий, узяв хліби приношення, котрих не вільно було їсти нікому, окрім одних священиків, і їв, і дав тим, котрі були з ним?

5. І сказав їм: Син Людський є Володар також і суботи.

6. Сталося, що й другої суботи Він зайшов до синагоги навчати. Там був один чоловік, у котрого права рука була всохла.

7. А книжники і фарисеї спостерігали за ним, чи не уздоровить Він у суботу, щоб знайти звинувачення супроти Нього.

8. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав чоловікові, який мав усохлу руку: Підведися і пройди на середину. І він підвівся і вчинив, як сказано.

9. Тоді сказав їм Ісус: Запитаю Я вас: Що треба чинити в суботу? Добро чи зло? Врятувати душу, чи погубити? Вони мовчали.

10. Тоді Він глянув на всіх, і сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він так і вчинив; і стала рука його здорова, як друга.

11. А вони стали несамовитими і радилися поміж собою, – що їм учинити з Ісусом.

12. За тих днів зійшов Він на гору помолитися і був цілу ніч у молитві до Бога.

13. А коли настав день, прикликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцятеро, котрих і назвав Апостолами:

14. Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Івана, Пилипа і Варфоломія,

15. Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, котрий і вчинився потім зрадником.

17. І спустившися з ними, зупинився на рівному місці, і сила учнів Його, і багато народу із усієї Юдеї та Єрусалиму і приморських місць Тирських і Сидонських,

18. Котрі прийшли послухати Його, і уздоровитися від недуг своїх, а також і ті, що страждали від нечистих духів; і уздоровлювалися.

19. І увесь народ шукав (можливости) торкнутися до Нього, тому що від Нього струмувала Сила і уздоровлювала всіх.

20. І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, казав: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21. Блаженні голодні нині, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть нині, бо зрадієте.

22. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть обмовляти, і знеславлять ім‘я Боже, як ганебне, за Сина Людського.

23. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні.

24. Навпаки, горе вам, багатії! Бо ви вже одержали свою втіху.

25. Горе вам, пересиченим нині! Тому що будете голодні. Горе вам, що сміються нині! Бо заплачете і заридаєте.

26. Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре. Бо так учиняли із лжепророками батьки їхні.

27. Але вам, що слухають, кажу: Любіть ворогів ваших, чиніть добро ненависникам вашим,

28. Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.

29. Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав також і другу; а тому, хто відбирає в тебе верхню одежину, не вчиняй опору забрати й сорочку.

30. Усілякому, що просить у тебе, давай, і від того, що взяв від тебе, не вимагай назад.

31. І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними.

32. І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять.

33. І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять.

34. І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж.

35. Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих.

36. Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.

37. Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься;

38. Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.

39. Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?

40. Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.

41. Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

42. Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.

43. Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.

44. Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.

45. Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.

46. Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?

47. Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий:

48. Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.

49. А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.

Луки 7

Уздоровлення служника.

1. Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав, то зайшов до Капернауму.

2. В одного сотника важко захворів служник і вже помирав, а він був вельми приязний до нього.

3. Коли почув про Ісуса, він послав до Нього юдейських старшин – просити Його, щоби прийшов уздоровити служника його.

4. І вони, як прийшли до Ісуса, просили Його переконливо, кажучи: Він вартий, щоб Ти вчинив це для нього.

5. Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу.

6. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник прислав до Нього друзів, щоб сказати Йому: Не турбуйся, Господе, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах.

7. Тому-то й себе самого я вважаю недостойним, прийти до Тебе; але скажи слово, і уздоровиться слуга мій;

8. Бо я також підвладний чоловік, але, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде, і другому: Прийди – і приходить; і служникові моєму: Зроби це – і вчиняє.

9. Почувши про це, Ісус здивувався з нього і звернувся до народу, що йшов за Ним: Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

10. Посланці, повернувшися в дім (сотника) побачили служника, що одужав.

11. Потому Ісус пішов до міста, що називалося Наїн; і з Ним пішли учні Його та багато народу.

12. А коли Він наблизився до міської брами, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, а була вона вдовою; і багато народу йшло з нею із міста.

13. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач.

14. Він підійшов і торкнувся до нош; ті, що несли, зупинилися; і Він сказав: Юначе! Тобі кажу, підведися.

15. Мертвий підвівся, сів, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.

16. І всіх їх виповнив страх, і прославляли Бога, кажучи: Великий пророк постав між нами; і Бог навідав народ Свій.

17. Така чутка про Нього розповсюдилася на всій Юдеї і поза її межами в окрузі.

18. І повідали Іванові учні його про все те.

19. Тоді Іван покликав двох із учнів своїх, і послав їх до Ісуса запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам чекати на іншого?

20. Вони прийшли і сказали Ісусові: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?

21. А в цьому часі Він багатьох уздоровив від хвороб та недуги, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.

22. І сказав їм Ісус у відповідь: Вертайте, повідайте Іванові, що ви бачили і що ви чули: Сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Вість.

23. І блаженний, хто не спокуситься через Мене.

24. Коли посланці Іванові пішли, Він почав говорити народові про Івана: На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на тростину, вітром розхитану?

25. На що ви ходили дивитися в пустелі? Може, на чоловіка, одягнутого в м‘яку одежу? Але ті, що ошатно одягаються і розкошують, живуть при подвір‘ях царських.

26. На що ж ви ходили дивитися? Може, на пророка? Так, повідую вам, навіть більше, аніж на пророка.

27. Це той, про котрого написано: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

28. Бо кажу вам: Із народжених жінками – жодного пророка, більшого від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Божому більший від нього.

29. І весь народ, що слухав Його, а також митники прославили Бога, хрестившися хрещенням Івановим.

30. А фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе, не хрестилися від нього.

31. Тоді Господь сказав: До кого порівняю людей роду цього? І на кого вони схожі?

32. Вони схожі на дітей, котрі сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.

33. Бо прийшов Іван Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п‘є; і кажете: У ньому демон.

34. Прийшов Син Людський: їсть і п‘є; і кажете: Ось чоловік, який любить їсти і пити вино, приятель митникам і грішникам.

35. І виправдана мудрість усіма дітьми її.

36. Хтось із фарисеїв просив Його пообідати з ним; і Він зайшов до оселі фарисея і приліг.

37. І ось, жінка того міста, котра була грішницею, дізналася, що Він приліг у домі фарисея, принесла алебастрову посудину мира;

38. Вона припала до Його ніг іззаду й почала обливати Його ноги слізьми і витирати волоссям голови своєї, та цілувати ноги Його, і мазала миром.

39. Коли побачив те фарисей, котрий запросив Його, то сказав подумки: Якби Він був пророком, то пізнав би, хто і яка жінка торкається до Нього, бо вона грішниця.

40. Ісус обернувся до нього і сказав: Симоне! Я маю дещо сказати тобі. Він озвався: Скажи, Учителю.

41. Ісус сказав: У одного позикодавця було два боржники; один був винен п‘ятсот динаріїв, а другий п‘ятдесят;

42. Та оскільки вони не мали чим заплатити, він простив обидвом. Нумо, скажи, котрий з них більше полюбить його?

43. Симон відповідав: Гадаю, той, кому більше простив. Він сказав: Ти добре розсудив.

44. А тоді обернувся до жінки, і сказав Симонові: Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твоєї оселі, і ти води Мені на ноги не дав; а вона слізьми облила Мені ноги і волоссям голови своєї витерла.

45. Ти поцілунку Мені не дав; а вона з тієї хвилини, як Я прийшов, не перестає цілувати в Мене ноги.

46. Ти голови Мені оливою не помазав; а вона миром помазала Мені ноги.

47. А тому повідую тобі: Прощаються їй багато гріхів за те, що вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить.

48. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи!

49. І ті, що були біля Нього почали казати подумки: Хто це, що й гріхи прощає?

50. А Він сказав жінці: Віра твоя врятувала тебе; йди з миром.

Луки 8