12. Перед занепадом підноситься серце людини, а покірність передує славі.
13. Хто відповідає, не вислухавши, тому бракує глузду, і сором йому.
14. Дух людини зносить її неміч; а вражений дух – хто може зміцнити його?
15. Серце розумного набуває знань, і вухо мудрих шукає пізнання.
16. Дарунок людини надає її простору й до вельможних приведе її.
17. Перший у позові своєму бере гору, але приходить супротивник його і викриває його.
18. Жереб спричиняє сварку і вирішує поміж міцними.
19. Розлючений брат [неприступніший] фортечного міста, і сварки схожі на засуви брами.
20. Від плоду уст людини виповнюється нутро її; і набутком уст своїх вона насичується.
21. Смерть і життя у владі язика, і ті, що люблять його, будуть їсти його плоди.
22. Хто знайшов [щиру] дружину, той знайшов добро і дістав ласку від Господа.
23. З благанням говорить убогий, а багатий відповідає брутально.
24. Хто хоче мати друзів, той сам має бути дружелюбним; і трапляється друг, приязніший від брата.
Притчі 19
1. Краще вбогий, що ходить у своїй цнотливості, аніж [багатий] з брехливими устами, і, до того ж, безглуздий.
2. Не добре душі без пізнання, і квапливий ногами спіткнеться.
3. Глупота людини збочує шлях її, а серце її обурюється на Господа.
4. Багатство долучає багато друзів, а бідного покидає навіть друг його.
5. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, не врятується.
6. Багато людей запобігають перед можними, і кожний – друг людині, котра приносить дарунки.
7. Бідного ненавидять всі брати його, і тим паче друзі його віддаляються од нього; наздоганяє їх зі словами поради, але вони не бажають цього.
8. Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто пильнує розважливість, той знаходить успіх.
9. Брехливий свідок не залишиться без покари, і хто говорить неправду, загине.
10. Не до лиця глупакові ошатність, а поготів рабові панування над князями.
11. Розважливість вчиняє людину неквапливою на гнів, і слава для неї – бути поблажливим до переступів.
12. Гнів царя – мов ревище лева, а приязнь його – мов роса на траву.
13. Безглуздий син – то біда для батька, а сварлива дружина – стічна ринва.
14. Дім і маєток – спадок від батьків, а розумна дружина, – від Господа.
15. Лінощі занурюють у сонливість, і недбала душа зазнаватиме голоду.
16. Хто береже заповіді, береже свою душу, а той, хто не дбає про свої шляхи, – загине.
17. Хто чинить бідному добро, той Господові позичає; і Він йому надолужить за його доброчинство.
18. Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся його криком.
19. Гнівливий нехай зазнає покарання, бо, коли помилуєш [його], то ще більше каратимеш його.
20. Дослухайся поради і приймай викриття, щоб учинитися тобі відтак мудрим.
21. Багато замірів у серці людини, але справдиться лише визначене Господом.
22. Радість людини – доброчинність її, і вбога людина краща, аніж брехлива.
23. Страх Господній [провадить] до життя, і [хто має] його, завжди буде вдоволений, і лихо не спіткає його.
24. Ледачий опускає руку свою до чаші, і не хоче піднести її до рота.
25. Якщо ти покараєш облудника, то навіть простодушний стане розважливим; і [коли] викриєш розумного, то він прийме повчання.
26. Той, хто обдирає батька і проганяє матір, – син ганебний і безсоромний.
27. Припини, сину мій, слухати поради про те, щоб ухилятися від висловів пізнання.
28. Лукавий свідок збиткується над судом, і вуста лиходіїв ковтають неправду.
29. Готові для лиходіїв суди, і покарання на тіло глупаків.
Притчі 20
1. Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний.
2. Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе.
3. Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний.
4. Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько.
5. Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх.
6. Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину?
7. Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому!
8. Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе.
9. Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?
10. Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом.
11. Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його.
12. Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь.
13. Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб.
14. Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться.
15. Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні.
16. Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад.
17. Солодкий для людини хліб, [надбаний] неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою.
18. Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну.
19. Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся.
20. Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми.
21. Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому.
22. Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе.
23. Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі.
24. Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій?
25. Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати.
26. Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне.
27. Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця.
28. Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій.
29. Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина.
30. Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра.
Притчі 21
1. Серце царя в руці Господа, мов потоки води, і куди забажає, Він спрямовує його.
2. Усі шляхи людини досконалі в її очах, але Господь зважує серця.
3. Учиняти правду і правосуддя – більше до вподоби Господові, аніж пожертва.
4. Пихатість очей і зарозумілість серця, що вирізняє лиходіїв, – гріх.
5. Помисли старанного прагнуть достатку, а квапливий зазнає збитків.
6. Надбання скарбів брехливим язиком – скороминущий подмух тих, що шукають смерти.
7. Насильство лиходіїв упаде на них: тому що вони зреклися пильнувати правду.
8. Кривий шлях людини розпутної; а хто чистий, той діє належним чином.
9. Краще мешкати в кутку на даху, аніж із сварливою дружиною у просторій оселі.
10. Душа лиходія прагне зла; не знайде милости в очах його навіть друг його.
11. Коли карають облудника, звичайний стає мудрим, і коли повчають мудрого, то він набуває пізнання.
12. Праведник спостерігає за домом лиходія: як зазнають лиходії біди.
13. Хто затуляє вухо своє на крик бідака, той сам буде волати, – і не почують його.
14. Подарунок утаємничений загасить гнів, і дарунок у пазуху – велику лють.
15. Пильнувати правосуддя – радість для праведника і страх для тих, що вчиняють зло.
16. Людина, що збочила із стежки розуму, відпровадиться в зібрання мертвих.
17. Хто любить веселитися, той збідніє; а хто любить вино та олію, не розбагатіє.
18. Викупом буде за праведного лиходій і за щирого – лукавий.
19. Краще жити на землі пустельній, ніж із дружиною сварливою і сердитою.
20. Жаданий скарб і олія – в домі мудрого; а глупак їх прогайнує.
21. Той, що пильнує правду і милість, знайде життя, правду і славу.
22. Мудрий захоплює міста і руйнує фортецю, на котру вони сподівалися.
23. Хто стереже уста свої і язика свого, той береже від лиха душу свою.
24. Зарозумілий злодій – облудник ім'я йому – діє з надмірною пихою.
25. Пожадання ледаря погубить його, тому що руки його відмовляються працювати.
26. Він щодня вельми жадає, а праведник дає і не шкодує.
27. Пожертва лиходіїв – мерзота, надто, коли з лукавством приносять її.
28. Брехливий свідок загине; а людина, котра сповідає про те, що знає, буде говорити завжди.
29. Людина недобра зухвала обличчям своїм; а праведна прямує добрим шляхом своїм.
30. Немає мудрости, і немає розуму, і немає поради поза Господом.
31. Коня лаштують на день битви, але перемога – від Господа.
Притчі 22
1. Добре ймення краще від визначного багатства, і добра слава краща від срібла і золота.
2. Багатий і вбогий зустрічаються один з одним; того і того витворив Господь.
3. Обачний бачить лихо і ховається; а легковажні йдуть далі і зазнають покарання.
4. За покірністю приходить страх Господній, багатство, слава і життя.
5. Терни і тенета на шляху підступного; хто оберігає душу свою, – відступися од них.
6. Напучуй юнака на початку шляху його: він не ухилиться від нього аж до старості.
7. Багатий панує над убогим, і боржник [стає] рабом кредитора.
8. Той, що сіє неправду, жатиме марноту, і бич гніву впаде на нього.
9. Милосердний буде благословлятися, тому що дає вбогому від хліба свого.
10. Прожени облудника, і незгода відійде, і припиниться сварка й зневага.
11. Хто любить чистоту серця, у того приязнь на устах, тому цар – друг.
12. Очі Господні оберігають пізнання, а слова нехтувача законом Він відкидає.
13. Ледар каже: Лев на вулиці! Посеред майдану заб'ють мене!
14. Глибоке провалля – вуста блудниць; на кого розгнівається Господь, той упаде туди.
15. Глупство прив'язалося до серця юнака; але виправна різка відкине гнів його від нього.
16. Хто чинить утиски бідному, аби примножити своє багатство, і хто дає багатому, той збідніє.
17. Нахили вухо твоє і слухай слова мудрих, і серце твоє наверни до мого пізнання.
18. Тому що втіха буде, якщо ти будеш пильнувати їх у серці твоєму, і вони будуть такими на устах твоїх.
19. Щоб сподівання твоє було на Господа, я навчаю тебе нині, а ти [пам'ятай].
20. Чи не писав я тобі тричі в порадах і повчанні,
21. Щоб навчити тебе належним словом істини, щоб ти міг переказати слова істини тим, що посилали тебе?
22. Не грабуй бідного, тому що він убогий; і не чини утисків невдатному біля брами;
23. Тому що Господь візьме участь у справі їхній, і відбере душу в грабіжників їхніх.
24. Не товаришуй з дратівливими, і не спілкуйся з чоловіком запальним,
25. Щоб не навчитися шляхів його, і не накликати зашморгу на душу твою.
26. Не будь таким, як ті, що дають руки і поруку за борги.
27. Якщо тобі не має чим заплатити, то навіщо попускати собі, щоб забрали з-під тебе постіль твою?
28. Не пересувай давньої межі, котру позначили батьки твої.
29. Чи бачив ти чоловіка, вдатного в своїй справі? Він буде стояти перед царями; він не буде стояти перед простим.
Притчі 23
1. Коли присядеш споживати страву з володарем, то уважно пильнуй, що перед тобою;
2. І постав перешкоду в горлі своєму, якщо ти жадливий.
3. Не зваблюйся ласощами його: це – оманлива пожива.
4. Не турбуйся про те, аби надбати багатства; відкинь такі думки твої.
5. Спрямуєш очі твої на нього, і – його вже немає; тому що воно вчинить собі крила, і, мов орел, злетить до неба.
6. Не споживай їжі в людини заздрісної, і не зваблюйся ласощами її;
7. Тому що, які думки в душі її, така вона сама; їж і пий, каже вона тобі, а серце її не з тобою.
8. Кусень, котрого ти з'їв, виблюєш, і добрі слова твої ти скажеш марно.
9. У вуха безглуздого не кажи, тому що він знехтує розумними словами твоїми.
10. Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь;
11. Тому що Захисник їхній могутній; Він утрутиться в справу їхню з тобою.
12. Прихили серце твоє до науки і вуха твої – до розумних слів.
13. Не залишай юнака без покарання; якщо покараєш його різкою, він не помре.
14. Ти покараєш його різкою, і врятуєш душу його від шеолу.
15. Сину мій! Якщо серце твоє буде мудрим, то тішитиметься й моє серце.
16. І нутрощі мої будуть тішитися, коли уста твої будуть говорити правду.
17. Нехай не заздрить серце твоє грішникам; нехай буде воно щоденно в страхові Господньому.
18. Тому що є майбуття, і надія твоя не втрачена.
19. Слухай, сину мій, і будь мудрим, і схиляй серце твоє на досконалий шлях.
20. Не будь поміж тих, що впиваються вином, між тими, що об'їдаються м'ясом.
21. Тому що п'яниця і зажерливий збідніють, і сонливість одягне їх у вереття.
22. Слухай батька твого: він породив тебе, і матір'ю твоєю не знехтуй, коли вона стане похилою.
23. Купи істину, і не продавай її, а також мудрости та повчання й розуму.
24. Радіє батько праведного, і той, що породив мудрого, тішиться ним.
25. Нехай звеселюється батько твій і нехай радіє матір твоя, що породили тебе.
26. Сину мій! Віддай серце твоє мені, і очі твої нехай пильнують шляхи мої.
27. Тому що блудниця – глибоке провалля, і чужа дружина – тісна криниця;
28. Вона, мов розбійник, сидить у засідці і множить поміж людьми злочинців закону.
29. У кого виття? У кого стогін? У кого сварки? У кого горе? У кого рани без причини? У кого очі багрові?
30. У тих, котрі довго сидять за вином, котрі приходять шукати [вина] присмаченого.
31. Не дивися на вино, коли воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно приваблює легко.
32. Потім воно вкусить, мов гадина, і вжалить, як змія;
33. Очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє озветься розпустою;
34. І ти будеш, мов сплячий посеред моря, і як сплячий на вершечку щогли.
35. [І скажеш]: Били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того ж таки.
Притчі 24
1. Не будь запопадливим перед лихими людьми, і не бажай бути з ними.
2. Тому що про насильство помисли їхнього серця, і про лихе говорять їхні уста.
3. Мудрістю споруджується дім і розумом потверджується.
4. І через пізнання виповнюються його помешкання дорогим і чудовим майном.
5. Чоловік мудрий сильний, і чоловік розумний зміцнює силу свою.
6. Тому за мудрою порадою веди війну твою, і безпека [буде] в багатьох дорадниках.
7. Для безглуздого зависока мудрість, біля брами не розтулить він уст своїх.
8. У кого недобрий замір, того називають лиходієм.
9. Задум глупства – гріх, і облудник – мерзота для людей.
10. Якщо ти в день біди виявився знесиленим, то вбога сила твоя.
11. Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від зрокованих на страту?
12. Чи скажеш: Ось, ми не відали цього? А Той, що випробовує серце, – хіба не знає? Той, що спостерігає за душею твоєю, знає це і відплатить чоловікові за вчинками його.
13. Споживай, мій сину, мед, тому що він приємний, і щільника, котрий солодкий для піднебіння твого;
14. Таке ж пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов [її], себто майбутнє, то надія твоя тривка.
15. Не вдавайся до лихих замірів, лиходію, супроти житла праведника; не спустошуй місця спочину його.
16. Бо сім разів упаде праведник і підведеться; а лиходії зваляться в погибель.
17. Не радій, коли впаде ворог твій; і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться.
18. Інакше побачить Господь, і не до вподоби буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій.
19. Не обурюйся на злодіїв і не завидуй лиходіям.
20. Тому що злий не має майбутнього, – світильник лиходія загасне.
21. Бійся, сину мій, Господа і царя; з бунтівниками не спілкуйся.
22. Тому що несподівано прийде загибель від них; і біду від них обидвох хто передбачить?
23. Сказано також мудрими: Мати упередженість на суді – не добре.
24. Хто каже лихому: Твоя правда, того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена.
25. А ті, що викривають, будуть улюблені, і на них прийде благословення.
26. В уста [наче] цілує той, хто відповідає словами щирими.
27. Учини справи твої поза домом, заверши їх на полі твоєму, а потім будуй оселю твою.
28. Не будь неправдивим свідком на ближнього твого; нащо тобі обманювати устами твоїми?
29. Не кажи: Як він учинив зі мною, так і я вчиню з ним, відплачу людині за ділами її.
30. Проходив я поблизу поля чоловіка-ледаря і повз виноградник чоловіка бідного на розум.
31. І ось, все це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам'яний мур його зруйнувався.
32. І подивився я, і взяв собі до серця, і дістав науку:
33. Трішки поспиш, трішки подрімаєш, трішки, склавши руки, полежиш,
34. І прийде, [мов] перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, – мов озброєна людина.
Притчі 25
1. І оце притчі Соломонові, котрі зібрали мужі Єзекії, царя Юдиного.
2. Слава Божа – утаємничувати справу, а слава царів – досліджувати справу.
3. Небо для високости і земля для глибини, так серця царів – недослідні.
4. Відділи домішки від срібла, і вийде у ливарника посудина.
5. Усунь лиходія від царя, і престол його утвердиться правдою.
6. Не пишайся перед лицем царя і на місце шляхетних не ставай;
7. Тому що краще, коли скажуть тобі: Підійди сюди, сядь вище, аніж, коли принизять тебе перед шляхетним, котрого бачили очі твої.
8. Не зачинай квапливо позову, інакше, що будеш чинити при завершенні, коли суперник твій осоромить тебе?
9. Здійснюй позов із суперником твоїм, але таємниці іншого не розкривай.
10. Щоб не докоряв тобі той, що зачує це, бо тоді ганьба твоя не відійде від тебе.
11. Золоті яблука в срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно.
12. Золота сережка і прикраса з чистого золота – мудрий викривач для уважного вуха.
13. Що прохолода від снігу в жнива, те ж таки незрадливий посланець для того, хто послав його; він приносить душі володаря свого розраду.
14. Як хмара і вітри без дощу, так людина, що вихваляється нещирими дарунками.
15. Покірністю схиляється до милості вельможа, і м'який язик ламає кістку.
16. Ти знайшов мед? Споживай досхочу, але не переїдай його, щоб не вивернути його.
17. Не ходи часто в дім друга твого, щоб він не збайдужів до тебе і не зненавидів тебе.
18. Що молот, і меч, і гостра стріла, те саме й чоловік, що вирікає облудне свідчення супроти ближнього свого.
19. Що зламаний зуб і знесилена нога, те й надія на зрадливого [чоловіка] в день лиха.
20. Наче той, що скидає з себе одежу холодного дня, що оцет на рану, – саме такий той, хто співає пісні зажуреному серцю.
21. Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, дай йому води.
22. Тому що, [учиняючи так], ти збираєш яркі жарини на голову його: Господь заплатить тобі.
23. Північний вітер приносить дощ; а утаємничений язик – невдоволені обличчя.
24. Краще жити в кутку на даху, аніж з дружиною сварливою в просторій оселі.
25. Що холодна вода для знесиленої спрагою душі, те саме й добра вість з далекого краю.
26. Мов скаламучена криничка, і наче пошкоджене джерело, – праведник, що падає перед лиходієм.
27. Як не добре споживати багато меду, так само домагатися власної слави, – не є слава.
28. Що місто зруйноване, без мурів, те саме й чоловік, що не володіє духом своїм.
Притчі 26
1. Як сніг влітку і дощ на жнива, так честь не до лиця глупакові.
2. Як горобець спурхує, як ластівка полетить, так задаремне прокляття не справдиться.
3. Батіг для коня, вуздечка для віслюка, а палиця для безглуздих.
4. Не відповідай глупакові на глупство його, щоб ти також не став схожим на нього.
5. Але відповідай глупакові на глупство його, щоб він не став мудраком в очах своїх.
6. Підтинає собі ноги, зазнає гіркоти той, хто дає словесне доручення глупакові.
7. Хитливо здіймаються ноги кульгавого, – і притча в устах глупаків.
8. Укладати коштовний камінь у пращу те саме, що вшановувати глупака.
9. Мов [колючий] терен в руці п'яного, – притча в устах глупаків.
10. Сильний вчиняє все з волі своєї: і нерозумного вшановує, і кожному перехожому дає нагороду.
11. Як пес повертається на виверти свої, так глупак повторює глупоту свою.
12. Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах його? На безглуздого більше надії, аніж на нього.
13. Ледар каже: Лев на дорозі! Лев на майданах!
14. Двері повертаються на завісах своїх, а ледар – у постелі своїй.
15. Ледар опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
16. Ледар в очах своїх мудріший, аніж семеро, що відповідають розважливо.
17. Те саме, що хапати пса за вуха, проходячи неподалік, – втручатися в чужу сварку.
18. Як той, що вдає з себе божевільного, кидає вогонь, стріли і смерть,
19. Так – чоловік, котрий шкодить другові своєму і потім каже: Я лише пожартував.
20. Де немає більше дров, вогонь загасне; і де немає обмовника, розбрат затихне.
21. Вугіль – для жару і дрова – для вогню; а чоловік сварливий – для розпалювання сварки.
22. Слова обмовника – наче ласощі, і входять вони досередини черева.
23. Що нечистим сріблом обкладений глиняний глечик, те саме й полум'яні уста і серце в злобі.
24. Устами своїми прикидається ворог, а в серці своєму ховає підступ.
25. Якщо він говорить навіть ніжним голосом, не вір йому; тому що семеро мерзот у серці його.
26. Якщо ненависть приховується наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
27. Хто копає яму, той упаде в яму; і хто котить камінь угору, до того він повернеться.
28. Брехливий язик ненавидить уражених ним, і облесливі уста призводять до загибелі.
Притчі 27
1. Не хвалися завтрашнім днем, тому що не відаєш, що той день принесе.
2. Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій.
3. Великий камінь, вагомий і пісок; але гнів глупака важчий від обидвох.
4. Жорстокий гнів, невтримна лють; але хто здолає ревнощі?
5. Краще відверте викриття, аніж утаємничена любов.
6. Щирі докори від люблячого, і брехливі поцілунки ненависника.
7. Сита душа розтоптує навіть щільники, а голодній душі все гірке солодке.
8. Як птах, що гніздо своє покинув, отак і людина, що залишила місце своє.
9. Олива і кадіння тішать серця; так само приємний [будь-кому] друг сердечний порадою своєю.
10. Не залишай друга свого і друга твого батька, і в дім брата твого не ходи в день лихий для тебе; краще сусід поблизу, аніж брат, що далеко.
11. Будь мудрим, сину мій, і втішай серце моє; і я знатиму, що відповідати моєму обмовникові.
12. Розважливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть наперед [і] зазнають покарання.
13. Візьми в нього одежу його, тому що він дав поруку за чужинця; і за стороннього візьми від нього заклад.
14. Хто голосно вихваляє друга твого з раннього ранку, того вважатимуть за обмовника.
15. Безнастанний капіж дощового дня і сварлива дружина – однакові.
16. Хто хоче приховати її, той хоче утаємничити вітер і оливу в правиці своїй, що дасть знати про себе.
17. Залізо залізом гострять, і чоловік загострює погляд друга свого.
18. Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані.
19. Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини.
20. Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські.
21. Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її.
22. Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його.
23. Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди;
24. Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду?
25. Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах.
26. Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля.
27. І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм.
Притчі 28
1. Лиходій втікає, коли [за ним] ніхто не женеться; а праведник сміливий, мов лев.
2. Коли країна ухилиться від закону, тоді багато в ній урядовців; а за розумного і розважливого мужа вона довготривала.
3. Людина вбога і та, що пригноблює слабких, [те саме], що злива, яка збіжжя змиває.
4. Відступники од закону вихваляють лиходіїв, а ті, що виконують закона, обурюються на них.
5. Лихі люди не сприймають справедливості, а ті, що шукають Господа, розуміють усе.
6. Краще бідний, що ходить у своїх чеснотах, аніж той, хто викривляє шляхи свої, хоч він багатий.
7. Той, що пильнує закона – син розумний, а той, що спілкується з гультяями, осоромлює батька свого.
8. Той, що примножує прибутки свої лихварством і неправдою, віддасть їх тому, хто милосердний до бідних.
9. Хто відхиляє вухо своє від послуху законові, у того й молитва буде мерзотою.
10. Той, хто зводить праведних на шлях зла, сам упаде в свою яму; а безвинний успадкує добро.
11. Людина заможна – мудра в своїх очах, але розумний бідак викриє її.
12. Коли тішаться праведники – велика слава; та коли підносяться лиходії, люди ховаються.
13. Хто утаємничує злочини свої, не матиме успіху; а хто визнає і залишає їх, той буде помилуваний.
14. Блаженна людина, котра завжди в добрій волі, а хто ожорсточує серце своє, той попаде в біду.
15. Як лев, що рикає, і, як голодний ведмідь, так лихий володар над убогим народом.
16. Благуватий володар багато завдає утисків; а той, що ненавидить зиск, утривалить дні.
17. Людина, що завинила пролиттям людської крови, буде втікати до самої могили, щоб не схопили її.
18. Хто ходить бездоганно, той не зазнає шкоди; а той, що ходитиме кривими шляхами, упаде на одному з них.
19. Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто бере приклад з ледачих, той насититься убогістю.
20. Щира людина багата благословеннями; а хто поспішає розбагатіти, той зазнає покарання.
21. Бути упередженим – не добре; такий чоловік навіть за кусень хліба вчинить неправду.
22. Поспішає до маєтности заздрісний чоловік і гадки не має, що вбогість наздожене його.
23. Той, що викриває людину, знайде опісля більшу прихильність, аніж той, що лестить язиком.
24. Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: Це не гріх, – той спільник грабіжників.
25. Пихатий розпалює суперечку, а той, що сподівається на Господа, буде жити в добрі.
26. Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде врятований.
27. Хто дає вбогому, не збідніє, а хто заплющує очі на нього, на тому багато прокльонів.
28. Коли звеличуються нечестиві, люди ховаються, а коли вони гинуть, зростає число праведників.
Притчі 29
1. Людина, котру викривають, ожорсточує свою шию, наразі зазнає поразки, і не буде [їй] зцілення.
2. Коли праведників постає багато, радіє народ; а коли володарює нечестивий – народ стогне.
3. Людина, котра любить мудрість, тішить батька свого; а хто спілкується з блудницями, той змарнує маєток.
4. Цар правосуддям утверджує землю, а той, що полюбляє дарунки, спустошує її.
5. Людина, котра лестить другові своєму, розстеляє сіть ногам його.
6. У гріхові лихої людини – тенета [для неї], а праведник тішиться і радіє.
7. Праведний уважно вивчає позов бідних, а лиходій нехтує справою.
8. Люди розбещені підбурюють місто, а мудрі упокорюють заколот.
9. Розумний чоловік, судячись із чоловіком благуватим, чи гнівається, чи сміється, – не має спокою.
10. Кровожерні люди ненавидять безвадного, а праведні піклуються про його життя.
11. Безглуздий увесь гнів свій виливає, а мудрий упокорює його.
12. Якщо князь дослухається брехливих слів, то всі служники його не відають честі.
13. Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того і того дає Господь.
14. Якщо цар судить убогих за правдою, то престол його назавжди усталиться.
15. Різка і викриття дають мудрість; але підліток, залишений без уваги, вчиняє сором матері.
16. Коли множаться нечестиві, множиться і беззаконня; але праведні побачать загибель їхню.
17. Карай сина свого, і він принесе тобі спокій і втішить душу твою.
18. Без одкровення згори народ розбещений, а той, що пильнує закон, блаженний.
19. Словами не навчити раба; тому що хоч і розуміє [їх], та не упокорюється.
20. Чи бачив ти людину необачну у словах своїх? На безглуздого більше надії, аніж на неї.
21. Якщо із самого дитинства виховувати служника в розкошах, то згодом він забажає бути сином.
