5. Чи не знаєте ви, що Господь, Бог Ізраїлів, дав царство Давидові над Ізраїлем наповік, йому і синам його за соляним заповітом?
6. Але повстав Єровоам, син Неватів, служник Соломона, сина Давидового, і збунтувався супроти володаря свого.
7. І зібралися довкола нього люди нерозважливі, нікчемні, люди розбещені, і стали міцніші від Рехав'ама, сина Соломонового; А Рехав'ам був молодий і легкий серцем, і не встояв супроти них.
8. І нині ви сподіваєтеся устояти супроти царства Господнього в руці синів Давидових, [тому що] вас величезна кількість, і у вас золоті телята, яких Єровоам учинив для вас богами.
9. Чи не ви прогнали священиків Господніх, синів Ааронових, і левитів, і настановили в себе священиків, як у народів [інших] країв? Кожний, хто приходить для освяти своєї, з телям і з сімома баранами, учиняється [у вас] священиком лжебогів.
10. А в нас – Господь, Бог наш, ми не залишали його, і Господові служать священики, сини Ааронові, і левити при [своїм] ділі;
11. І спалюють вони Господові усеспалення щоранку і щовечора, і духмяне кадіння, і кладуть рядами хліби на столі чистому, і [запалюють] золотого світильника і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємося настанов Господа, Бога нашого, а ви залишили його.
12. І ось у нас на чолі Бог, і священики його, і сурми грімкі, щоб гриміти супроти вас, сини Ізраїлеві! Не воюйте з Господом, Богом батьків ваших, бо не сягнете успіху.
13. А тим часом, Єровоам послав загін у засідку позаду в них, так що [сам він] був попереду юдеїв, а засідка позаду в них.
14. І озирнулися юдеї, аж ось бій у них спереду і позаду! І заволали вони до Господа, а священики засурмили в сурми.
15. І закричали юдеї, і коли заволали юдеї, Бог уразив Єровоама і всіх Ізраїльтян перед Авійєю та Юдою.
16. І почали втікати сини Ізраїля від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.
17. І завдали їм Авійя і народ його, великої поразки; і впало забитими в Ізраїля п'ятсот тисяч мужів відібраних.
18. І упокорилися тоді сини Ізраїля, і були міцні сини Юди, тому що покладалися на Господа, Бога батьків своїх.
19. І переслідував Авійя Єровоама, і захопив у нього міста: Бет-Ел та залежні від нього міста, і Єшану та залежні від неї міста, і Ефрон, та залежні від нього міста.
20. І не повернув уже собі булої могутности Єровоам за днів Авійї. І вразив його Господь, і він помер,
21. Тоді, як Авійя зміцнів, і взяв собі чотирнадцять дружин, і породив двадцять двоє синів і шістнадцять доньок.
22. Інші діяння Авійї, і його вчинки, і слова описані в хроніці пророка Іддо.
Літопису 14
1. І спочив Авійя з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І зацарював Аса, син його, замість нього. За днів його панував мир у країні цілих десять літ.
2. І чинив Аса добре і бажане в очах Господа, Бога свого.
3. І відкинув він жертовники [богів] чужих і узвишшя, і розбив статуї і вирубав [посвячені] дерева;
4. І наказав Юді звернутися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді.
5. І відмінив він у всіх містах Юдиних підвищення і статуї сонця. І панував мир при ньому в царстві.
6. І збудував він укріплені міста в Юді, бо мир панував у країні, і не було в нього війни за тих років, тому що Господь дав спокій йому.
7. І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, і обмуруймо їх мурами з баштами, з брамами і засувами; край ще наш, бо ми звернулися до Господа, Бога нашого; ми звернулися до Нього, і Він дав нам спокій у довкіллі. І почали будувати, і мали успіх.
8. І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом із [коліна] Юдиного триста тисяч, і з [коліна] Веніяминового – озброєних щитом і луком – двісті вісімдесят тисяч, мужів хоробрих.
9. І вийшов на них ефіоп Зерах з військом на тисячу тисяч і з трьома сотнями колісниць, і дійшов до Цефат при Мареші.
10. І виступив Аса супроти нього: і вишикувалися для битви на долині Цефат при Мареші.
11. І закричав Аса до Господа, Бога свого, і сказав: Господе, чи не в Твоїй силі допомогти потужному чи безсилому? То допоможи нам, Господе, Боже наш; бо ми на тебе покладаємося, і в ймення Твоє вийшли ми супроти цієї безлічі. Господе! Ти Бог наш, нехай же не здолає Тебе чоловік.
12. І вразив Господь кушитів перед Асою і перед Юдою; і кинулися втікати кушити.
13. І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герару, і загинули кушити, аж так, що в них [не залишилося] жодного живого; бо вони уражені були перед Господом і перед вояками Його. І зібрали здобичі дуже багато.
14. І зруйнували всі міста довкола Герару, бо поглинув їх жах від Господа; і пограбували всі міста, і винесли із них вельми багато здобичі.
15. Так само й чабанські курені розорили і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, і повернулися до Єрусалиму.
Літопису 15
1. Тоді на Азарію, сина Оведового, злинув Дух Божий.
2. І вийшов він назустріч Асі, і сказав йому: Послухайте мене, Асо, і увесь Юдо та Веніямине: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо не будете шукати Його, Він залишить вас.
3. Багато днів Ізраїль [буде] без істинного Бога, і без священика навчителя, і без Закону.
4. Та коли він навернеться в тіснотах своїх до Господа, Бога Ізраїлевого, і шукатиме Його, Він дасть їм знайти Себе.
5. За тих часів не буде миру ні тому, що виходить, ані тому, що входить; бо великі заворушення будуть у всіх мешканців країн.
6. Народ буде воювати з народом, і місто з містом; тому що Бог викличе в них замішання всіляким лихом.
7. Але ви міцнійте, і нехай не знесилюються ваші руки; бо нагорода буде за діяння ваші.
8. Коли зачув Аса слова ці і пророцтво сина Оведового, пророка, то збадьорився і повикидав мерзенних ідолів з усього краю Юдиного та Веніяминового і з міст, котрі він здобув на Єфремовій горі, і поновив жертовника Господнього перед притвором Господнім.
9. І зібрав усього Юду і Веніямина і переселенців, які мешкали з ними – від Єфрема і Манасії, і Симеона; тому що багато з Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним.
10. І зібралися в Єрусалимі третього місяця, п'ятнадцятого року зацарювання Аси;
11. І принесли того дня пожертву Господові із здобичі, котру привели, з великої худоби сімсот, і з дрібної – сім тисяч.
12. І прилучилися вони до заповіту, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, від усього серця свого, і від усієї душі своєї;
13. А кожний, хто не буде шукати Господа, Бога Ізраїлевого, мусить померти, чи то малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.
14. І присягалися Господові голосно, із вигуками, і при звуках сурм та рогів.
15. І радів увесь Юда за цю присягу, бо від усього серця свого присягалися і ретельно шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усього довкілля.
16. І навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського чину за те, що вона вчинила ідола для діброви. І поскидав Аса ідолів її, і порубав на цурки і спалив на долині Кедрона.
17. І хоч підвищення не відмінили в Ізраїлі, зате серце Аси було уповні віддане [Господові] упродовж усіх днів його.
18. І вніс він посвячене батьком його і своє посвячене у дім Божий, срібло, і золото, і посудини.
19. І не було війни до тридцять п'ятого року царювання Аси.
Літопису 16
1. Тридцять шостого року царювання Аси, пішов Баша, Ізраїлів цар, супроти Юди, і розпочав будувати Раму, щоб не дозволити [нікому] ні виходити від Аси, царя Юдиного, ні приходити [до нього].
2. І виніс Аса срібло і золото із скарбниць дому Господнього і з дому царського, і послав до Бен-Гадада, царя сирійського, що сидів у Дамаску, говорячи:
3. Спілка нехай же буде між мною і тобою, як була між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібла і золота; піди, розірви спілку свою з Башою, царем Ізраїля, щоб він відступив од мене.
4. І послухав Бен-Гадад царя Асу, і послав старшин свого війська, котрі [були] в нього, супроти міст Ізраїльських, і вони спустошили Іййона, і Дана і Авел-Маїма і всі припаси в містах Нефталимових.
5. І коли зачув [про те] Баша, то припинив будувати Раму і припинив працю свою.
6. А цар Аса зібрав усього Юду, і вони вивезли [з] Рами каміння й дерева, котрі використовував Баша для будови, – і спорудив із них Геву та Міцпу.
7. Того часу прийшов Ханані ясновидець до Аси, царя Юдиного, і сказав йому: Через те, що ти покладався на царя сирійського і не покладався на Господа, Бога твого, тому й порятувалося військо царя сирійського від руки твоєї.
8. Хіба не були ефіопи та ливіяни із силою війська значнішою, з колісницями і вершниками численними? Та оскільки ти покладався на Господа, то Він віддав їх у руку твою.
9. Бо очі Господа оглядають всю землю, щоб підтримати тих, [чиє] серце уповні віддане Йому. Нерозумно ти вчинив зараз. Через те віднині будуть у тебе війни.
10. І розгнівався Аса на пророка, і вкинув його до в'язниці, бо через це був роздратований і мав гнів на нього; учиняв Аса тісноти [деяким] з народу того часу.
11. І ось, діяння Аси, перші і останні, описані в Книзі царів Юдиних та Ізраїльських.
12. І занедужав Аса тридцять дев'ятого року свого царювання на ноги, і хвороба його сягнула горішніх частин тіла, але він, хворіючи, звертався не до Бога, а до лікарів.
13. І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого.
14. І поховали його в гробниці, котру він спорудив для себе в місті Давидовому; і поклали його на ложі, котре виповнили духмянами і різноманітними удатними мазями і спалили їх для нього величезну кількість.
Літопису 17
1. І зацарював Йосафат, син його, замість нього; і зміцнився він супроти Ізраїльтян.
2. І розташував він військо по всіх укріплених містах Юдиних, і розмістив залоги в Юдиному краї та в Єфремових містах, які здобув Аса, батько його.
3. І був Господь з Йосафатом, бо він ходив першими шляхами Давида, батька свого, і не шукав Ваалів.
4. Але шукав він Бога батька свого і чинив за Його заповідями, а не за діяннями Ізраїльтян.
5. І утвердив Господь царство в руці його, і давали всі Юдеї подарунки Йосафатові, і було в нього багато скарбів і слави.
6. І піднеслося серце його на шляхах Господніх; причому і підвищення він відмінив і діброви в Юдеї.
7. І третього року царювання свого послав він князів своїх до Бен-Хаїла, Овадії, і Захарії, і Натанаїла, і Міхаї, щоб навчали по містах Юдиних народ.
8. І з ними левитів: Шемаю, і Натанію, і Зевадію, і Асаїла, і Шемірамота, і Єгонатана, і Адонійю, і Товійю, і Тов-Адонійю, і з ними: Елішама та Єгорама, священиків.
9. І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього, і обходили всі міста Юдеї, і навчали народ.
10. І був страх Господній на всіх царствах краю, що навколо Юди, і не воювали з Йосафатом.
11. І також деякі филистимляни приносили Йосафатові подарунки і данину сріблом; а також аравійці приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот,
12. І підносився Йосафат і підносився, і збудував у Юдеї фортеці і міста для припасів.
13. Багато було в нього припасів у містах Юдиних, а в Єрусалимі мужів військових, хоробрих вояків.
14. І ось список їх за поколіннями їхніми; в Юди тисяцькі: старший Адна, і з ним триста тисяч відібраних вояків.
15. За ним – старший Єгоханан, і з ним двісті вісімдесят тисяч;
16. За ним – Амасія, син Зіхрі, що присвятив себе Господові, і з ним двісті тисяч хоробрих вояків.
17. А від Веніямина: чудовий воїн Ел'яда, і з ним озброєних луком і щитом, – двісті тисяч;
18. За ним – Єгозавад, і з ним сто вісімдесят тисяч озброєних вояків.
19. Ось ці служили цареві, окрім тих, котрих розмістив цар по фортечних містах по всьому Юді.
Літопису 18
1. І було в Йосафата багато майна та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2. І пішов через кілька літ до Ахава в Самарію. І заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, що були з ним, і схиляв його піти на Ґілеадський Рамот.
3. І говорив Ахав, цар Ізраїлів, Йосафатові, цареві Юдиному: Чи підеш зі мною до Ґілеадського Рамоту? Той сказав йому: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ: [підемо з тобою] на битву!
4. І сказав Йосафат цареві Ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.
5. І зібрав цар Ізраїлів пророків чотириста чоловік, і сказав їм: Чи йти нам на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? Вони сказали: Йди, і Бог віддасть [його] в руки царя.
6. І сказав Йосафат: Чи немає тут іще пророка Господнього? Запитаємо і в нього.
7. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Є ще один чоловік, через котрого треба запитати у Господа; але я не люблю його, бо він не пророкує про мене доброго, а постійно пророкує лихе; це Міхей, син Їмлин. І сказав Йосафат: Не кажи так, царю.
8. І покликав цар Ізраїлів одного євнуха, і сказав: Побіжи скорше по Міхея, сина Їмли.
9. А цар Ізраїлів і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на своєму троні, повбирані в [царські] шати; сиділи на майдані біля брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
10. І вчинив собі Седекія, син Кенаанів, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцими поб'єш сирійців аж до винищення їх.
11. І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський; буде успіх тобі, і віддасть [його] Господь в руки царя.
12. А той посланець, котрий пішов покликати Міхея, казав йому: Ось, пророки одноголосно звіщають цареві добро; нехай і твоє слово буде таким самим, як ото кожного з них. І ти провіщай добро.
13. І сказав Міхей: Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те скажу і я.
14. І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Міхею, чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? І сказав той: Ідіть, буде вам успіх, і віддадуть їх у ваші руки.
15. І сказав йому цар: Скільки разів мені брати з тебе присягу, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди, в ймення Господнє?
16. Тоді [Міхей] сказав: Я бачив усіх синів Ізраїля, розпорошених по горах, як овець, у котрих немає пастуха. – і сказав Господь: Немає у них старшини, нехай повернуться кожний до свого дому з миром.
17. І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Чи не казав я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
18. І сказав [Міхей]: Тож вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, який сидів на троні Своєму, і все небесне військо стояло по праву і по ліву руку Його.
19. І сказав Господь: Хто зведе Ахава, Ізраїлевого царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий інакше.
20. І вийшов один дух, і став перед Господом, і сказав: Я намовлю його. І сказав Господь: Яким чином?
21. Той сказав: Я вийду і буду духом неправди в устах усіх пророків його. І сказав він: Ти намовиш його, і матимеш успіх; Піди і вчини так.
22. І тепер, ось, допустив Господь духові неправди [увійти] до уст цих пророків твоїх, але Господь вирік про тебе лихе.
23. І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Міхея по щоці, і сказав: Це ж яким шляхом відійшов од мене Дух Господній, щоб говорити в тобі?
24. І сказав Міхей: Ось, ти побачиш це того [дня], коли будеш бігати з помешкання до помешкання, щоб сховатися.
25. І сказав цар Ізраїлів: Візьміть Міхея і відведіть його до Амона, старшини міста, і до Йоаша, царевого сина,
26. І скажете: Так говорить цар: Киньте цього до в'язниці і годуйте хлібом і водою скупо, аж доки я не повернуся з миром.
27. І сказав Міхей: Якщо ти повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Слухайте це, [всі] люди!
28. І пішов цар Ізраїлів, і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.
29. І сказав цар Ізраїлів Йосафату: Я перевдягнуся і піду в бій, а ти вберися в твої [царські] шати. І перевдягнувся цар Ізраїлів, і кинулися в бій.
30. І цар сирійський наказав старшинам колісниць, які були у нього, сказавши: Не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки-но з царем Ізраїлевим.
31. І коли побачили Йосафата старшини колісниць, то подумали: Це є цар Ізраїлів, і оточили його, щоб звоювати його. Але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відхилив їх Бог від нього.
32. І коли побачили старшини колісниць, що це [був] не цар Ізраїлів, то повернули од нього.
33. Тим часом, один чоловік випадково натягнув лука свого і поранив царя Ізраїлевого крізь шво на панцері. І сказав він візникові: Заверни назад і вези мене від війська, бо я поранений.
34. Але битва того дня посилювалася; і цар Ізраїлів стояв на колісниці супроти сирійців до вечора, і помер при заході сонця.
Літопису 19
1. І повертався Йосафат, цар Юдин, з миром до свого дому в Єрусалимі.
2. І виступив назустріч йому ясновидець Єгу, син Ханані, і сказав до царя Йосафата: Чи [слід] було тобі допомагати лихому і любити тих, хто ненавидить Господа? За це на тебе гнів від Господа.
3. Однак і добре знайдене в тобі, бо ти знищив ідолів у [Юдиному] краї і нахилив серце своє до пошуку Бога.
4. І жив Йосафат у Єрусалимі. І знову почав обходити народ [свій] від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх.
5. І настановив суддів краю, по всіх укріплених Юдиних містах, у кожному місті.
6. І сказав він суддям: Дивіться, що ви робите, бо не людський суд ви провадите, але суд Господа; і [Він] з вами в справі суду.
7. Отож, нехай же буде страх Господній на вас: дійте обачно; бо немає у Господа, Бога нашого, беззаконня, ні упередженості, не приймає Він дарунків.
8. І в Єрусалимі настановив Йосафат [деяких] левитів і священиків і старшин поколінь в Ізраїля, – для суду Господнього та розгляду суперечок. І повернулися до Єрусалиму.
9. І наказав їм, кажучи: Отак, дійте в страхові Господньому, з вірністю і з чистим серцем.
10. У всякій суперечливій справі, яка надійде до вас від братів ваших, що мешкають у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповідь, настанови чи обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, і ви не згрішите.
11. І ось, Амарія, першосвященик, над вами у всілякій справі Господній, а Завадія син Ізмаїлів, князь дому Юдиного, – у всілякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте стійкі і дійте, і буде Господь з добрим!
Літопису 20
1. Після цього моавитяни, і з ними деякі з країни аммонійців, рушили війною на Йосафата.
2. І прийшли, і доповіли Йосафатові, кажучи: Іде на тебе сила-силенна з-за моря, від Сирії, і ось, вони в Хаццон-Тамарі; тобто, в Ен-Ґеді.
3. І злякався Йосафат, і обернувся пошукати Господа, і оголосив піст по всій Юдеї.
4. І зібралися юдеї просити [допомоги] в Господа; з усіх міст Юдиних прийшли вони благати Господа.
5. І постав Йосафат у зібранні Юдиному і єрусалимському в домі Господньому, перед новим подвір'ям,
6. І сказав: Господе, Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і в Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть супроти Тебе.
7. Чи не Ти, Боже наш, прогнав мешканців краю того перед народом Твоїм, Ізраїлем, і віддав її насінню Авраама, приятеля Твого, навіки?
8. І вони оселилися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для ймення Твого, кажучи:
9. Якщо прийде на нас лихо: меч покари, або ж моровиця, чи голод, то ми станемо перед домом оцим і перед Тобою, бо ймення Твоє в домі цьому; і звернемося до Тебе у тіснотах наших, і Ти почуєш і врятуєш.
10. А нині, ось, аммонійці і моавитяни і [мешканці] гори Сеїр, через землі котрих ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли від єгипетського краю, а тому проминули їх і не винищили їх,
11. І ось, вони сплачують нам [тим], що прийшли вигнати нас із спадкового володіння Твого, котре Ти віддав нам.
12. Боже наш! Ти суди їх! Бо немає в нас сили супроти сили силенної цієї, яка прийшла на нас, і ми не знаємо, що вчинити, але до Тебе очі наші!
13. І всі юдеї стояли перед Господом, і малі їхні діти, і дружини їхні, і сини їхні.
14. Тоді на Яхазіїла, сина Захарії, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, левита з Асафових синів, – злинув Дух Господній посеред зібрання.
15. І сказав він: Слухайте всі юдеї, і мешканці Єрусалиму, і царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією силою-силенною, бо не ваша ця війна, але Божа!
16. Узавтра ви виступіть супроти них; ось, вони виходять на пагорб Ціцу, і ви знайдете їх у вершині долини, навпроти пустелі Єруїл.
17. Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, яке [післане] вам. Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся! Завтра виступайте їм назустріч, і Господь буде з вами.
18. І вклонився Йосафат лицем до землі, і всі юдеї і мешканці Єрусалиму упали перед Господом, щоб вклонитися Господові.
19. І підвелися левити із синів Кегатових та із синів Кораха, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого голосом вельми грімким.
20. І підвелися вони рано-вранці, і вийшли до пустелі Текоя, і коли вони виступили, підвівся Йосафат і сказав: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалиму! Вірте Господові, Богові вашому, і будьте стійкі; вірте пророкам Його, і буде вам успіх.
21. І радився він з народом, і поставив співаків Господові, щоб вони серед величі святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: Прославляйте Господа, бо навіки милість Його!
22. І того часу, [як] вони почали хвалити і прославляти, Господь наслав засідку на аммонійців і моавитян та [мешканців] гори Сеїр, які прийшли супроти Юди, і зазнали поразки;
23. Бо повстали аммонійці і моавитяни на мешканців гори Сеїр, і били їх і винищували [їх]; а коли понищили мешканців Сеїру, тоді почали винищувати один одного.
24. І коли юдеї прийшли на пагорб до пустелі і глянули на ту велелюдність, аж ось, – трупи лежали на землі, і немає зацілілого.
25. І прийшов Йосафат і народ його забирати здобич, і знайшли у них багато майна, і одежі, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не [могли] донести. І три дні вони забирали здобич – такою великою вона [була].
26. А четвертого дня зібралися в долині благословення, бо саме там вони благословили Господа. Тому й називають те місце долиною благословення аж донині.
27. І пішли назад усі юдеї і єрусалимняни, а Йосафат на чолі їх, щоб повернутися до Єрусалиму з радістю, бо дав їм Господь перемогу над ворогами їхніми.
28. І прийшли до Єрусалиму з арфами і з цитрами, і сурмами до Господнього дому.
29. І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони зачули, що [Сам] Господь воював супроти ворогів Ізраїля.
30. І мир запанував у царстві Йосафатовому; і дав йому Бог його спокій з довкілля.
31. Отак царював Йосафат над Юдою: тридцять п'ять років йому [було], коли зацарював, і двадцять п'ять років царював у Єрусалимі. Ймення матері його – Азука, донька Шілхи.
32. І ходив він дорогою свого батька Аси, і не відхилявся з неї, – вчиняв бажане в очах Господніх.
33. Тільки узвишшя не відмінив, і народ іще не навернув серця свого до Бога батьків своїх.
34. Інші діяння Йосафата, перші і останні, описані у хроніці Єгу, сина Ханані, що занотоване в Книзі Ізраїлевих царів.
35. Однак після того увійшов Йосафат, цар Юдин, в спілку з Ахазією, царем Ізраїля, котрий чинив беззаконня.
36. І з'єднався з ним, щоб збудувати кораблі для відплиття до Таршішу. І збудували вони кораблі в Ецйон-Ґевері.
37. І вирік [тоді] Еліезер, син Додави, з Мареші, пророцтво Йосафатові, кажучи: За те, що ти заспілкувався з Ахазією, зруйнує Господь діло твоє. І порозбивалися кораблі, і не могли йти до Таршішу.
Літопису 21
1. І спочив Йосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І зацарював Єгорам, син його, замість нього.
2. І в нього [були] брати, сини Йосафатові: Азарія, і Єхіїл, і Захарія, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, – усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.
3. І вчинив їм батько їхній значні дарунки сріблом і золотом, і коштовним камінням, разом із укріпленими містами в Юді; а царство віддав Єгорамові, через те, що він первісток.
4. І зацарював Єгорам над царством батька свого і зміцнів, і умертвив усіх братів своїх мечем, а також [деяких] князів Ізраїлевих.
5. Тридцять два роки [було] Єгорамові, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.
6. І ходив він шляхом царів Ізраїлевих, як учиняв дім Ахавів, – тому що донька Ахави була дружиною його, – і чинив він небажане в очах Господніх.
7. Проте не хотів Господь вигубити дім Давидів заради заповіту, котрого ухвалив з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильника і синам його на всі часи.
8. За днів його вийшов Едом з-під влади Юди і настановили над собою царя.
9. І пішов Єгорам зі своїми старшинами війська, і всі колісниці з ним; і, підвівшися вночі, завдав поразки Едомові, котрий оточив його, і старшин над колісницями.
10. Проте вийшов Едом з-під влади Юди аж донині. Того ж часу відпала і Лівна з-під руки його; бо він залишив Господа, Бога батьків своїх.
11. А також узвишшя вчинив він на горах Юдиних, і завів у перелюб мешканців Єрусалиму, і спокусив Юду.
12. І прийшов йому лист від Іллі пророка, такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давидів, батька твого: За те, що ти не пішов шляхами Йосафата, батька твого, і шляхами Аси, царя Юдиного,
13. А пішов шляхом царів Ізраїлевих і завів у блуд Юду і мешканців Єрусалиму, як вводив у блуд дім Ахавів; а ще ж і братів своїх, дім батька твого, котрі кращі від тебе, ти умертвив:
14. [За це], ось, Господь уразить поразкою великою народ твій, і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє,
15. А тебе [самого] – хворобою важкою, недугою нутрощів твоїх аж до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби щодня.
16. І навів Господь супроти Єгорама дух филистимлян і аравійців, що в сусідах ефіопів.
17. І вони пішли на Юду і вдерлися до нього, і захопили все майно, що було в домі царя, а також і синів його, і дружин його; і не залишилося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.
18. А потому уразив Господь нутрощі його недугою невиліковною.
19. Так тривало день-у-день, а наприкінці другого року його хворощів випали нутрощі його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його [духмян], як чинив те для батьків його.
20. Тридцять два [роки] було йому, коли зацарював, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.
Літопису 22
1. І настановили царем мешканці Єрусалиму Ахазію, найменшого сина його, замість нього, бо старших вигубило полчище, яке приходило з аравійцями до краю, – і зацарював Ахазія, син Йорама, царя Юдиного.
2. Двадцять два роки [було] Ахазії, коли зацарював, і один рік царював в Єрусалимі; а ймення матері його – Аталія, донька Омрієва.
3. Він також ходив шляхами дому Ахавового, тому що матір його була порадницею йому чинити беззаконня.
4. І чинив він небажане в очах Господніх, як Ахавів дім, тому що він був йому порадником по смерті батька його, на погибель йому.
5. Також за їхньою порадою, він пішов за Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну супроти Хазаїла, сирійського царя, до Рамоту ґілеадського. І поранили сирійці Йорама.
6. І повернувся він до Ізраїля лікуватися від ран, котрих завдали йому в Рамі, коли він воював з Хазаїлом, сирійським царем. І Азарія, син Єгорама, цар Юдин, прийшов навідати Єгорама, сина Ахавового, до Ізреелю, тому що той був хворий.
7. І від Бога було це на погибель Ахазії, щоб прийти до Єгорама: бо, як прийшов, вийшов із Єгорамом супроти Єгу, сина Німші, котрого Господь помазав на винищення дому Ахавового.
8. Коли звершував Єгу суд над Ахавовим домом, тоді він знайшов князів Юдиних і синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і умертвив їх.
9. І [наказав] він шукати Ахазію, і взяли його, коли він переховувався в Самарії, і привели його до Єгу, і умертвили його, і поховали його; тому що говорили: Він син Йосафата, котрий усім серцем звертався до Господа. І не лишилося в домі Ахазії нікого, [хто] міг би зацарювати.
10. Бо Аталія, матір Ахазії, забачивши, що помер син її, підвелася й вигубила все царське насіння дому Юдиного.
11. Але Єгосав'ат, донька царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, котрих умертвили, і завела його і няньку його до опочивальні, і у такий спосіб, Єгосав'ат, донька царя Єгорама, дружина священика Єгояди, сестра Ахазії, сховала Йоаша від Аталії, і вона не умертвила його.
12. І він був з ними в Божому домі – переховувався шість літ, а Аталія царювала над країною.
Літопису 23
1. Але сьомого року зміцнився Єгояда, й прийняв до спілки з собою сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого,
2. І вони пройшли Юдою, і зібрали левитів з усіх міст Юдиних і старшин поколінь Ізраїлевих, і прийшли до Єрусалиму.
3. І ухвалило все зібрання спілку в домі Божому з царем, і сказав їм [Єгояда]: Ось, син царя має стати царем, як говорив Господь про Давидових синів.
