Про посвячення Богові людей і речей. 34 страница

11. І покликав Давид священиків: Сад`ока і Евіятара, а також левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемою, і Єліїла, і Аммінадава,

12. І сказав їм: Ви – старшини родів левитських; освятіться самі і брати ваші, і принесіть Ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, на [місце], [котре] я виладнав для нього.

13. Бо, як передніше ви це [робили], то Господь, Бог наш, уразив нас за те, що ми не прикликали Його, як належить.

14. І освятилися священики і левити для того, щоб нести Ковчега Господа, Бога Ізраїлевого.

15. І понесли сини левитів Ковчега Божого, як заповідав Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах.

16. І наказав Давид старшинам левитів поставити братів своїх співаків з музичним знаряддям, з псалтирями, і цитрами, і арфами і тих, що грають на кимвалах, щоби піднести голос радощів.

17. І настановили собі левити: Гемана, Йоїлового сина, і братів його – Асафа, сина Берехії, а від синів Мерарі – їхніх братів Етана, сина Кушаї.

18. І з ними їхніх братів інших: Захарію і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліява, і Бенаю, і Маасею, і Маттатію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, – брамників.

19. І співаків: Гемана, Асафа та Етана – грати на мідних кимвалах.

20. А Захарію, і Азіїла, і Шемірамота, і Ехіїла, і Унні, Еліава, і Маасею, і Бенаю – на цитрах, високим голосом.

21. А Маттатію, Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, і Азазію, – на арфах, на октаві, щоби розпочинати гру.

22. А Кенанія, старший левитів, був учителем співу, тому, що мав хист до цього.

23. А Берехія і Елкана – брамники при Ковчезі.

24. А Шеванія, і Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарія, і Беная, і Еліезер, – священики, – сурмили в сурми перед Божим Ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя – брамники біля Ковчега.

25. Так Давид і старші Ізраїлеві і тисяцькі рушили перенести Ковчега заповіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю.

26. І сталося, коли Бог допоміг левитам, які несли Ковчега заповіту Господнього, тоді закололи на пожертву сім телят і сім баранів.

27. Давид був одягнений в одежу з вісону, і всі левити, що несли Ковчега, і співаки, і Кенанія, старший музик і співаків. А на Давиді був [іще] лляний ефод.

28. Отак увесь Ізраїль вносив Ковчега заповіту з вигуками, при звуках рогу і сурм, і кімвалів, граючи на псалтирях і цитрах.

29. Коли Ковчег заповіту Господнього входив до міста Давидового, Мелхола, Саулова донька, дивилася у вікно і, забачивши царя Давида, який танцював і грав, зневажила його у серці своєму.

Літопису 16

1. І принесли вони Божого Ковчега, і поставили його посеред скинії, котру налаштував для нього Давид, і принесли Богові всеспалення і мирні пожертви.

2. Коли Давид звершив усеспалення і приношення мирних пожертв, то благословив народ йменням Господнім.

3. І роздав усім ізраїльтянам, і чоловікам, і жінкам, по одному буханцеві хліба і по шматкові м'яса та по глечику вина.

4. І поставив на служіння перед Ковчегом Господнім [деяких] із левитів, щоб вони прославляли, дякували і величали Господа Бога Ізраїлевого.

5. Асаф був старшиною, другим після нього Захарія, Єліїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттатія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл – із псалтирями, і цитрами, і Асаф для гри на кімвалах.

6. А священики Беная і Яхазіїл – на сурмах, постійно [сурмили] перед Ковчегом заповіту Божого.

7. Цього дня Давид уперше передав псалма для уславлення Господа в руки Асафа і братів його;

8. Прославляйте Господа, зголошуйте ймення Його; звіщайте в народах про діяння Його.

9. Співайте Йому, грайте Йому, сповіщайте про всі дива Його;

10. Хваліться йменням Його святим; нехай же звеселюється серце шукачів Господа!

11. Прикличте Господа і сили Його, шукайте невтомно лиця Його;

12. Згадуйте дива, котрі Він звершив, знаки Його і суди уст Його.

13. [Ви], насіння Ізраїлеве, служники Його, сини Якова, вибрані Його!

14. Він Господь і Бог наш; суди Його по всій землі.

15. Пам'ятайте вічно заповіта Його, Слово, котре Він заповідав на тисячу родів,

16. Те, що заповідав Авраамові, і за що присягався Ісаакові.

17. І що поставив Якові в закон, та Ізраїлеві на заповіт вічний,

18. Кажучи: Тобі дам Я землю Ханаанську – жереба спадщини твоєї.

19. Вони були тоді нечисленними, зовсім нечисленними зайдами на чужій землі.

20. І переходили від народу до народу, з одного царства до другого народу;

21. Але Він нікому не дозволив осоромити їх, і викривав за них царів.

22. Не торкайтеся до помазанців Моїх і пророкам Моїм не чиніть лиха.

23. Співайте Господові, вся земле, благовістіть щодня порятунок Його.

24. Сповіщайте поганам славу Його, усім народам – дива Його.

25. Бо великий Господь і уславлений вельми, і найгрізніший – над усіма богами.

26. Бо всі боги народів ніщо – божки, а Господь небо утворив.

27. Слава і велич у Його присутності, могутність і радість на місці Його.

28. Вшануйте Господа, племена народів, вшануйте Господа славою і честю.

29. Вшануйте Господа славою ймення Його. Візьміть дар, простуйте до Нього, вклоніться Господові перед красою святині Його!

30. Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував усесвіт, що не похитнеться.

31. Нехай радіють небеса, нехай святкує земля, і нехай скажуть у народах: Господь царює!

32. Нехай збурюється море, і що виповнює його, нехай радіє поле, і все, що на ньому.

33. Нехай звеселяються дерева дібровні перед Господом, бо Він іде судити землю.

34. Прославляйте Господа, бо навіки милість його.

35. І скажіть: Урятуй нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, нехай прославляємо святе ймення Твоє, і нехай хвалимося славою Твоєю!

36. Благословенний Господь, Бог Ізраїля, од віку й до віку! І сказав увесь народ: Амінь! Алілуйя!

37. Давид залишив там, перед Ковчегом заповіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед Ковчегом постійно, щодня.

38. І Овед-Едома та братів його, шістдесят вісім; а Овед-Едома, Єдутового сина, та Хоса, – за брамників.

39. А священика Сад`ока і братів його священиків, перед житлом Господнім, що на верховині у Ґів'оні.

40. Для підношення всеспалення Господові на жертовнику всеспалення постійно, вранці і увечері, і для всього, що написано в законі Господа, котрого Він заповідав Ізраїлеві.

41. І з ними Гемана і Єдутуна і решту вибраних, котрі призначені поіменно, щоби прославляти Господа, бо навіки милість Його.

42. При них Геман і Єдутун прославляли Бога, сурмлячи на сурмах, кімвалах і різних музичних знаряддях; а синів Єдутунових [поставив] біля брами.

43. І пішов увесь народ, кожний у дім свій; повернувся й Давид, щоби благословити дім свій.

Літопису 17

1. Коли Давид мешкав у домі своєму, то сказав Давид до Натана-пророка: Ось, я мешкаю в домі кедровому, а Ковчег Господнього заповіту, – під шатром!

2. І сказав Натан Давидові: Усе, що в тебе на серці, – роби, бо з тобою Бог.

3. Але тієї ж ночі було слово Боже до Натана:

4. Іди, і скажи служникові Моєму Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені дім для замешкання.

5. Бо Я не мешкав у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля, і донині, а [ходив] із скинії до скинії, і з житла [до житла].

6. Скрізь, де тільки ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоча б слово котромусь із суддів Ізраїльських, котрим Я наказав пасти народ Мій: Чому ви не збудуєте Мені дім кедровий?

7. І тепер скажи служникові Моєму Давидові: Так сказав Господь, Саваот: Я взяв тебе від отари овечок, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля.

8. І був з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив усіх ворогів твоїх перед тобою, і вчинив ім'я твоє, як ймення великих на землі.

9. Я облаштую також місце для народу Мого, Ізраїля, і посаджу їх, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не будуть вже тривожними, і діти нечистоти не чіпатимуть їх відтак, як це було передніше.

10. За тих днів, коли Я настановив суддів над народом Моїм Ізраїлем; і Я упокорив усіх ворогів твоїх, і звіщаю тобі, що Господь учинить тобі дім.

11. Коли виповняться твої дні, і ти підеш до батьків своїх, тоді Я настановлю сім'я твоє після тебе, котре буде із синів твоїх, і утривалю царство його.

12. Він збудує Мені дім, і зміцню трона його навіки.

13. Я буду йому Батьком, і він буде Мені сином, – і милості Моєї не відберу од нього, як Я відібрав од того, що був перед тобою.

14. Я поставлю його у домі Моєму і в царстві Моєму навіки, і трон його буде міцний вічно

15. Усі ці слова і все видіння геть чисто переказав Натан Давидові.

16. І прийшов цар Давид, і став перед Господом, і сказав: Хто я, Господе Боже, і що таке мій дім, що ти отак підніс мене?

17. Але й цього замало було в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім слуги Твого на майбутнє, і дивишся на мене, як на чоловіка великого, Господе, Боже!

18. То що іще може додати перед Тобою Давид для звеличення слуги Твого?

19. Господе! Для слуги Твого і за серцем Своїм ти чиниш усе це велике, щоб з'явити всіляке величчя.

20. Господе! Немає схожого на Тебе, і немає Бога, окрім Тебе, за всім, що ми чули своїми вухами.

21. І хто схожий на народ Твій Ізраїля, єдиний народ на землі, до котрого приходив Бог, [щоб] викупити його Собі за народ, учинити Собі ймення великим і страшним діянням: вигнанням народів від лиця народу Твого, котрого Ти визволив із Єгипту.

22. Ти учинив народа Свого, Ізраїля, Своїм власним народом навіки, і Ти, Господе, став Богом його.

23. Отож, тепер, о Господе, слово, котре Ти мовив про слугу Твого і про дім його, утриваль навіки і вчини, як Ти сказав.

24. І нехай буде і звеличиться ймення Твоє навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем; і дім слуги Твого Давида нехай буде міцним перед Тобою.

25. Тому що Ти, Боже мій, відкрив служникові твоєму, що Ти учиниш йому дім; тому служник Твій і наважився молитися перед Тобою.

26. І нині, Господе, Ти Бог, і Ти сказав про служника Твого так добре.

27. То ж почни благословляти дім служника Твого, щоб він був вічно перед Тобою. Бо, якщо Ти, Господе, благословиш, то буде він благословенний навіки.

Літопису 18

1. Після цього Давид завдав поразки филистимлянам, і упокорив їх, і захопив Ґат, і належні йому міста з руки филистимлян.

2. І переміг він також Моава, – і вчинилися моавитяни рабами Давидовими, сплачуючи йому данину.

3. І уразив Давид Гадад'езера, царя цовського, у Хаматі, коли той рушив утвердити владу свою на річці Єфрат.

4. І здобув Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і знищив Давид усі колісниці, залишивши від них [лише] сотню.

5. Сирійці дамаські прийшли було на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, однак Давид винищив двадцять дві тисячі сирійців.

6. І поставив Давид [військову залогу] у Сирії дамаській, і вчинилися сирійці рабами Давидовими, сплачуючи йому данину. І допомагав Господь Давидові скрізь, куди лише він ходив.

7. І забрав Давид золоті щити, котрі були у рабів Гадад'езерових, і приніс їх до Єрусалиму.

8. А вже з Тівхату і з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді. З неї Соломон учинив мідне море і стовпи, і мідні посудини.

9. І зачув Тоу, цар хамотський, що Давид завдав поразки всьому війську Гадад'езеровому, царя цовського.

10. І послав Гадорама, сина свого, до царя Давида, привітати його і дякувати за те, що він воював із Гадад'езером, і завдав йому поразки, – тому що Тоу був у стані війни з Гадад'езером; а також [із ним] всілякі посудини золоті і срібні та мідні.

11. І присвятив їх цар Давид Господові разом із сріблом і золотом, котре він забрав од усіх народів: від Едома й Моава, і від аммонових синів, филистимлян та від Амалика.

12. І Авшай, син Церуїн, уразив Едома у Соляній долині, – вісімнадцять тисяч;

13. І залишив в Едомі військову залогу, і став увесь Едом Давидовим рабом, бо Господь допомагав Давидові скрізь, куди він приходив.

14. І царював Давид понад усім Ізраїлем, і чинив суд і правду всьому народові своєму.

15. А Йоав, син Церуїн, [був] над військом, а Йосафат, син Ахілудів, – оповісником.

16. А Сад`ок, син Ахітувів та Авімелех, син Ев'ятарів, були священиками, а Шавша – писарем.

17. А Беная, син Єгоядин, був над керетянами і над пелетянами, а Давидові сини – були старшинами при царі.

Літопису 19

1. Після цього помер Нахаш, цар аммонський, і зацарював син його (Ханун) замість нього.

2. І сказав Давид: Виявлю я милість Ханунові, Нахашевому синові, за доброчинство, котре батько його виявив мені. І послав Давид послів, щоб утішити його за батька його, і прийшли служники Давидові у край аммонський, до Хануна, щоб утішити його.

3. Але князі аммонські сказали Ханунові: Невже ти гадаєш, що Давид із поваги до батька твого прислав до тебе утішників? Чи не для того прийшли служники його до тебе, щоб вивідати, і огледіти землю і розорити її?

4. І взяв Ханун Давидових служників, і поголив їх, і обрізав одежу їхню до половини, до стегон, і відпустив їх.

5. І пішли вони. І доповіли Давидові про людей оцих, і він послав їм назустріч, оскільки вони були вельми посоромлені. І сказав цар: Залишіться в Єрихоні, аж доки відростуть бороди ваші, і тоді повертайтеся.

6. Коли аммонійці побачили, що вони стали ненависними Давидові, тоді послав Ханун і аммонійці тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниць і вершників із Сирії Месапотамської, і із Сирії Маахи, та із Цови.

7. І найняли вони собі тридцять дві тисячі колісниць, і царя Мааха і народ його, – котрі прийшли і розташувалися табором перед Медевою. І аммонійці зібралися з міст своїх, і виступили на війну.

8. Коли зачув про те Давид, то послав Йоава і все військо хоробрих.

9. І виступили аммонійці і вишикувалися до бою біля брами міста, а царі, котрі прийшли, виокремилися в полі.

10. І Йоав, забачивши, що доведеться йому відбиватися попереду і позаду, вибрав вояків з-поміж вибраних в Ізраїлі і вишикував їх супроти сирійців.

11. А решту народу доручив Ав'шаєві, братові своєму, щоби вони вишикувалися супроти аммонійців

12. І сказав він: Якщо сирійці будуть долати мене, то ти допоможеш мені; а якщо аммонійці будуть долати тебе, то я допоможу тобі.

13. Будь мужнім, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, – і Господь нехай учинить, що Йому бажано.

14. І виступив Йоав і люди, котрі були в нього, на бій із сирійцями, і вони побігли від нього.

15. А ті аммонійці, забачивши, що сирійці втікають, самі також почали втікати від брата його Авшая, і сховалися в місті. І прийшов Йоав до Єрусалиму.

16. Сирійці, забачивши, що вони зазнали поразки від Ізраїльтян, від правили послів і вивели сирійців, котрі були по той бік річки, і Шофах, старший Гадад'езерового війська вийшов перед ними.

17. І було повідано Давидові, і він зібрав усього Ізраїля; перейшов Йордан, і прийшовши до них, вишикувався супроти них; І став Давид до бою з сирійцями, і вони зійшлися в битві із ним.

18. І сирійці почали втікати від Ізраїля, і винищив Давид сирійців сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Шофаха, старшину війська, умертвив.

19. Коли ж побачили слуги Гадад'езерові, що вони зазнали поразки від Ізраїля, то замирилися з Давидом, і служили йому. І сирійці вже не хотіли допомагати аммонійцям.

Літопису 20

1. За рік, о тій порі, коли царі виходять [на війну], вивів Йоав військо і почав розоряти землю аммонійців, і прийшов і взяв в облогу Раббу, а Давид залишався в Єрусалимі. А Йоав, завоювавши Раббу, зруйнував її.

2. І взяв Давид корону царя їхнього з голови його; і знайшов, що вага її – талант золота, а на ній каміння коштовне, – і поклали її на голову Давидову! І здобичі дуже багато виніс із міста.

3. А народ, котрий був у ньому, вивів і спонукав до роботи пилками і залізними молотилами та сокирами. Так учинив Давид з усіма містами аммонійців, і повернувся Давид і весь народ до Єрусалиму.

4. Після цього розпочалася війна з филистимлянами, у Ґезері. Тоді хушанин Сіббехай убив Сіппая, з Рефаєвих нащадків, і вони були упокорені.

5. І була ще війна з филистимлянами. Тоді Елханан, син Яірів, уразив Лахмі, брата ґатянина Ґоліята, у котрого держак списа був, як ткацький вал!

6. Була іще битва у Ґаті. А там був чоловік значного зросту, котрий мав по шість пальців – [всього] двадцять чотири. Він також був із нащадків Рефая.

7. Він зневажав Ізраїля, але Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата, забив його.

8. Ці також мали походження від Рефая у Ґаті, і впали від руки Давида і від руки його служників.

Літопису 21

1. І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида зробити перепис ізраїльтян.

2. І сказав Давид Йоавові та до старшин народу: Ідіть, порахуйте Ізраїля від Беер-Шеви – аж до Дану, і повідайте мені, – і я знатиму число їх!

3. І сказав Йоав: Нехай Господь помножить народ Свій у стократ, супроти того, що є нині. Чи не всі вони, мій володарю, царю, слуги володаря мого? Нащо вимагає цього мій володар? Щоб це стало за провину для Ізраїля?

4. Але цареве слово подолало Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і повернувся до Єрусалиму.

5. І подав Йоав Давидові списки народного перепису. І було всіх ізраїльтян тисяча тисячі сто тисяч мужів, що оголюють меча, і Юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, що оголюють меча.

6. А левитів і веніяминців він не лічив поміж ними, тому що царське слово було неприязне для Йоава.

7. І не бажаним було в очах Божих це діяння, і він уразив Ізраїля.

8. І сказав Давид Богові: Вельми згрішив я, що вчинив це. І нині прости провину слуги Твого. Бо я вчинив дуже нерозважливо.

9. І сказав Господь Ґадові, Давидовому ясновидцеві, кажучи:

10. Піди, і скажи Давидові: Так говорить Господь! Три [кари] Я пропоную тобі; вибери собі одну з-поміж них, – і Я пошлю її на тебе.

11. І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибирай собі:

12. Або три роки – голод; або три місяці будуть переслідувати тебе вороги твої, і меч ворогів твоїх досягне [до тебе]; або три дні – меч Господній та моровиця на землі, і Ангел Господній, що винищує у володіннях Ізраїля. Отож, розваж, що мені відповісти Тому, Хто послав мене зі словом.

13. І сказав Давид Ґадові: Важко мені дуже; але нехай краще впаду в руки Господа, бо вельми велике милосердя Його, аби лише не впасти в руки людські.

14. І послав Господь моровицю на Ізраїля. І померло в ізраїльтян сімдесят тисяч люду.

15. І послав Бог Ангела в Єрусалим, щоб винищувати його. І коли він почав винищувати, побачив Господь, і пожалкував за це лихо, і сказав Ангелові-винищувачеві: Досить! Тепер опусти руку твою. А Ангел Господній стояв [тоді] понад током євусея Орнана.

16. І підвів Давид очі свої, і побачив Ангела Господнього, що стояв поміж небом і землею, з оголеним мечем в руці його, над Єрусалимом; і впав Давид і старші, покриті веретищем, на лиця свої.

17. І сказав Давид Богові: Чи не я наказав переписати народ? Я згрішив, я вчинив зло; а ці вівці – що учинили? Господе, Боже мій! Нехай же буде Твоя рука на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб вигубити [його].

18. І Ангел Господній сказав Ґадові, аби той переказав Давидові: Нехай Давид прийде і поставить жертовника Господові на току євусея Орнана.

19. І пішов Давид, за словом Ґадовим, котре він говорив йменням Господнім.

20. Орнан обернувся, побачив Ангела, а чотири сини його, що були з ним, сховалися. А Орнан молотив тоді пшеницю.

21. І прийшов Давид до Орнана. Орнан оглядівся і побачив Давида, вийшов з току і вклонився Давидові лицем до землі.

22. І сказав Давид Орнанові: Віддай мені місце на току. Я збудую на ньому жертовника Господові, за справжню ціну віддай мені його, щоби припинилося винищення народу.

23. І сказав Орнан Давидові: Візьми собі. Нехай учиняє володар мій, цар, що йому бажано; Ось, я віддаю на всеспалення і молотильне знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; все це віддаю задарма.

24. І сказав цар Давид Орнанові: Ні, я хочу купити у тебе за справжню ціну; бо я не приноситиму твоєї власності Господові, і не буду приносити для всеспалення [взятого] задарма.

25. І дав Давид Орнанові за це місце шістсот шеклів золота.

26. І спорудив там Давид жертовника Господові, і приніс усеспалення і мирні пожертви, і прикликав Господа, і Він почув його, [послав] вогонь з неба на жертовник всеспалення.

27. І сказав Господь Ангелові: Поверни меча твого в піхви його.

28. Оцій порі Давид зрозумів, що Господь почув його на току Орнана-священика, і приніс там пожертву.

29. А скинія Господня, котру спорудив Мойсей у пустелі, і жертовник усеспалення [були] о тій порі на пагорку у Ґів'оні.

30. І не міг Давид піти туди, щоб знайти Бога, тому що наляканий був мечем Ангела Господнього.

Літопису 22

1. І сказав Давид: Ось дім Господа Бога, і ось жертовник для усеспалень Ізраїля.

2. І наказав Давид зібрати чужинців, що були в ізраїльському краї, і поставив каменярів тесати каміння для спорудження дому Божого.

3. І багато заліза для цвяхів до брамних дверей і для пов'язі заготовив Давид, і багато міді – не знали їй ваги.

4. І кедрових дерев без числа, тому що сидоняни і тиряни привезли Давидові силу кедрового дерева.

5. І сказав Давид: Соломон, син мій, молодий і слабосилий, а дім, котрого належить спорудити, для Господа, має бути вельми величавий, для слави і окраси перед усіма краямиОтож, я приготую все необхідне для нього. І Давид заготовив усього дуже багато перед своєю смертю.

6. І покликав Соломона, сина свого, і заповідав йому збудувати дім Господові, Богові Ізраїля.

7. І сказав Давид Соломонові: Сину мій! У мене було на серці спорудити дім в ймення Господа, Бога мого;

8. Але було до мене слово Господнє, і сказано: Ти пролив багато крови і провадив значні війни. Ти не мусиш будувати дім йменню Моєму, тому що пролив багато крови на землю переді Мною.

9. Ось, у тебе народиться син: Він буде муж мирний; Я дам йому спокій від усіх ворогів його довкола: а тому ймення йому буде Соломон. І мир і спокій дам Ізраїлеві за днів його.

10. Він збудує дім йменню Моєму, і він буде Мені сином, а Я йому Батьком, і утверджу трона царства його над Ізраїлем навіки.

11. І нині, сину мій, нехай буде Господь з тобою, і буде щастити тобі, і збудуєш дім Господові, Богові твоєму, як Він казав про тебе.

12. Нехай же дасть тобі Господь розум, і розважливість і настановить тебе над Ізраїлем; і дотримуйся закону Господа, Бога твого.

13. Тоді ти будеш удатний, якщо будеш прагнути виконувати настанови і закони, котрі заповідав Господь Мойсеєві для Ізраїля. Будь стійкий і мужній, не бійся і не падай духом.

14. І ось, я при бідноті своїй приготовив для дому Господнього сто тисяч талантів золота, і тисячу тисяч талантів срібла, а міді і залізові немає ваги, бо їх так багато; і дерева, і каміння я також заготовив; а ти ще додай до цього.

15. У тебе велика кількість робітників і каменярів, різб'ярів, теслярів і всіляких придатних на всяку справу;

16. Золоту, сріблу, і міді та залізу немає числа. Почни і зроби, Господь буде з тобою.

17. І заповідав Давид усім князям Ізраїлевим допомагати Соломонові, синові його:

18. Чи не з вами Господь, Бог наш, який дав нам спокій зусібіч? Тому що він віддав у руки мої населення краю, і підкорилася земля перед Господом і перед народом його.

19. Отож, прихиліть серце ваше і душу вашу до того, щоб знайти Господа, Бога вашого. Підведіться і збудуйте святиню Господові Богові, щоби перенести Ковчега заповіту Господнього і свячені посудини для храму, споруджуваного йменню Господньому.

Літопису 23

1. Коли Давид постарів і наситився [днями], він настановив над Ізраїлем сина свого, Соломона.

2. І зібрав усіх князів Ізраїлевих, і священиків, і левитів;

3. І пораховані були левити – від тридцяти літ і вище. І було число їхнє, за їхніми головами, – тридцять вісім тисяч чоловіків.

4. З них [призначено] для роботи в домі Господньому двадцять чотири тисячі, а писарів і суддів – шість тисяч.

5. І чотири тисячі брамників, і чотири тисячі тих, які прославляли Господа на [музичних] знаряддях, яких він учинив для уславлення.

6. І поділив їх Давид на череди за синами Левія – для Ґершона, Кегата і Мерарі.

7. Із ґершонівців – Ладан і Шім'ї.

8. Ладанові сини: перший Єгіїл, і Зетам, і Йоїл, троє.

9. Сини Шім'ї: Шеломіт, і Хазаїл, і Гаран, троє, вони старшини батьківських домів Ладана.

10. Іще сини Шім'ї: Яхат, Зіза, і Єуш, і Берія, – оце є сини Шім'ї, четверо.

11. І був Яхат першим старшиною, а Зіза другий, а Єуш та Берія не мали багато синів, і тому вони були при одному рахункові при домі батька.

12. Сини Кегатові: Амрам, Їцгар, Хеврон та Уззіїл, четверо.

13. Амрамові сини: Аарон та Мойсей. І був відділений Аарон, щоби посвятити його до Святого Святих, його та синів його аж навіки, щоб кадити перед Господом, щоб служити Йому і благословляти йменням Його навіки.

14. А Мойсей, чоловік Божий, і сини його долучені до коліна Левійового.

15. Сини Мойсея: Ґершом, та Єліезер.

16. Сини Ґершома: першим був Шевуїл, старший.

17. А сини Еліезерові були: Рехавія, старший; і не було в Єліезера інших синів, а сини Рехавії вельми помножилися.

18. Сини Їцгарові: Шеломіт, старший.

19. Сини Хевронові: Єрійя – старший, Амарія – другий, третій – Яхазіїл, і Єкам'ам – четвертий.

20. Сини Уззіїлові: Міхал – старший, а Їшшійя – другий.

21. Сини Мерарієві: Махлі й Муші. Сини Махлі: Елеазар і Кіш.

22. І вмер Елеазар, і не було в нього синів, а лише доньки; і взяли їх за себе сини Кіша, брати їхні.

23. Сини Мушієві: Махлі, Едер, і Єремот, – троє.

24. Оце всі сини Левієві за домом батьків їх, старшини родин, за йменнями і числом їхнім, котрі служили в домі Господньому, від двадцяти літ, і вище.

25. Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїлів, дав спокій народові своєму і настановив його в Єрусалимі навіки.

26. І левитам не треба носити скинію і всілякі речі її для служіння в ній.

27. А тому, за останніми наказами Давида, вони складають число Левієвих синів од віку двадцяти літ і вище.

28. Щоб вони були при синах Ааронових, для служіння домові Господньому, у дворі і в прибудовах, для дотримання чистоти усієї святині і для виконання всілякої служби при домі Божому.

29. Щоб наглядали за хлібами показними, і тонким борошном для приношення, і прісними коржами, за печеним, смаженим, і за всілякою мірою і вагою.

30. І, щоб ставали щоранку дякувати і славословити Господа, також і увечері,

31. І при всіх всеспаленнях, які приносяться Господові в суботу, у новомісяччя і на свята за числом, як наказано про них, – постійно перед Господом,

32. І щоб охороняли скинію одкровення і святиню, та служіння синів Ааронових, братів своїх, при Господньому домі.

Літопису 24

1. А в Ааронових синів такі їхні черги: Ааронові сини: Надав і Авігу, Елеазар і Ітамар.

2. Та Надав і Авігу повмирали за життя їхнього батька, і не мали вони синів, тому священнодіяли Елеазар та Ітамар.

3. І розподілив їх Давид – Сад`ока із синів Елеазара, і Ахімелеха із синів Ітамара, за чергою на службу їхню.

4. І виявилося, що поміж синами Елеазара старшин поколінь більше, аніж серед синів Ітамарових. І він розподілив їх [так]: Із синів Елеазарових шістнадцять старшин родин, а із родин Ітамарових – вісім.

5. А розподіляв їх за жеребом; бо старшинами у святині і старшинами перед Богом були із синів Елеазарових і з синів Ітамарових.

6. І записував їх Шемая, син Натанаїлів, писар із левитів, перед царем і князями, і перед священиком Сад`оком і Ахімелехом, сином Евіятаровим, і перед очима родин священиків і левитів: брали, [під час кидання жереба], одну родину з [роду] Елеазарового, потім брали з [роду] Ітамарового.

7. І випав перший жереб Єгоярівові, другий – Єдаї.

8. Третій – Харімові, четвертий – Сеорімові,

9. П'ятий – Малкійї, шостий – Мійямінові,

10. Сьомий – Гаккоцові, восьмий – Авійї,

11. Дев'ятий – Єшуї, десятий – Шеханії,

12. Одинадцятий – Ел'яшівові, дванадцятий – Якімові,

13. Тринадцятий – Хуппі, чотирнадцятий – Єшев'явів,

14. П'ятнадцятий – Білгів, шістнадцятий – Іммерів,

15. Сімнадцятий – Хезерів, вісімнадцятий – Гаппіццеців,

16. Дев'ятнадцятий – Петах'їв, двадцятий – Єхезкелів,

17. Двадцять перший – Яхінів, двадцять другий – Ґамулів,

18. Двадцять третій – Делаїв, двадцять четвертий – Маазіїн.

19. Оце черги їхньої служби, як [їм] приходити у дім Господній, за установленням їхнім через Аарона, батька їхнього, як заповідав йому Господь, Бог Ізраїлів.

20. У інших синів Левія [такий розподіл]: із синів Амрамових – Шуваїл, від синів Шуваїлових – Єхедія,

21. Від Рехавії, від синів Рехавії: старший Їшшійя.

22. Від Їцгарівців: Шеломот, від Шеломотових синів – Яхат.

23. А сини [Хевронові]: Єрійя, другий – Амарія, третій – Яхазіїл, четвертий – Єкам'ам.