10. Море поставив праворуч, на південний схід.
11. І вчинив Хурам миски і лопатки, і кропильниці. І скінчив Хурам роботу, котру чинив для царя Соломона в домі Божому.
12. Два стовпи і дві окрайки вінчиків на верхах стовпів і два орнаменти для покриття двох окрайок вінців, котрі на верхах стовпів.
13. І чотириста гранатових яблук на двох мережках, два ряди гранатових яблук для кожної мережки, для покриття двох окрайок вінців, котрі на стовпах.
14. І підстави учинив він, і умивальниці утвердив на підставах.
15. Одне море, і дванадцять волів під ним,
16. І тарелі, і лопатки, і виделки, і все знаряддя учинив Хурам-Авів цареві Соломонові, для дому Господнього, із полірованої міді.
17. В околицях Йордану виливав їх цар, у глинистій землі, між Суккотом та між Цередою.
18. І вчинив Соломон усі ці речі у великій кількості; аж так, що не знали ваги міді.
19. І вчинив Соломон усі речі для дому Божого і золотого жертовника, і столи, на котрих хліби показні.
20. І світильники, і лампади їхні, щоб запалювати їх за установленням перед девіром із чистого золота.
21. І квіти, і лампади, і щипчики, – із золота, із найчистішого золота,
22. І ножі, і кропильниці, і ложки, і тарелі, і кадильниці – із щирого золота; і двері храму, – двері його внутрішні у Святе Святих, і двері храму у святині – із золота.
Літопису 5
1. І завершилася уся робота, котру вчиняв Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; і срібло, і золото, і всі речі віддав у скарбниці Божого дому.
2. Тоді зібрав Соломон старшину ізраїльську і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїлевих, до Єрусалиму для перенесення Ковчега заповіту Господнього з міста Давидового, тобто Сіону.
3. І зібралися до царя всі Ізраїльтяни на свято, сьомого місяця.
4. І прийшла вся старшина Ізраїлева, і левити піднесли Ковчега.
5. І понесли Ковчега, і скинію зібрання, і всі речі освячені, котрі у скинії, – понесли їх священики і левити.
6. А цар Соломон і вся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього перед Ковчегом, приносили пожертви із овечок і биків, котрих неможливо перелічити і визначити, з причини чисельности.
7. І принесли священики Ковчега заповіту Господнього на місце його, у девір храму – до Святого Святих, під крила херувимів.
8. І херувими розкинули крила над місцем Ковчега, і покривали херувими Ковчег і жердини його зверху.
9. І висунулися жердини так, що головки жердин Ковчега було видно перед девіром, але не помітні були зовні, і вони там донині.
10. Не було в Ковчегові нічого, окрім двох таблиць, котрі поклав Мойсей на Хориві, коли Господь склав [заповіта] із синами Ізраїлевими, по виході їх із Єгипту.
11. Коли священики вийшли із святого місця, бо всі священики, які там знаходилися, – освятилися, і не очікували по відділах;
12. І левити співаки, всі вони, [тобто] Асаф, Геман, Єдутун і сини їхні, і брати їхні, убрані у вісон, з кімвалами, і з арфами та з цитрами, стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, які сурмили сурмами.
13. І були, як один, ті, що сурмили, подаючи один голос на хвалу і подяку Господові, і коли загримів звук від сурм, і кімвалів, і музичних знарядь, і хвалили Господа, бо Він щедрий, бо навіки милість Його, то дім, дім Господній, виповнився хмарою!
14. І не могли священики стояти на служінні через ту хмару, тому що Слава Господня виповнила дім Божий.
Літопису 6
1. Тоді сказав Соломон: Господь повідав, що Він бажає замешкати в густому мороці (хмарі);
2. А я збудував дім для житла Тобі, місце вічного Твого замешкання.
3. І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян – усе зібрання Ізраїльтян стояло.
4. І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що повідав Своїми устами Давидові, батькові моєму, звершив [нині] обіцяне рукою Своєю. Він казав:
5. Від того дня, як Я вивів народ Мій із краю єгипетського, Я не вибрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для спорудження дому, в котрому було б ймення Моє, і не вибрав чоловіка, який був би правителем над народом Моїм, Ізраїлем.
6. Але вибрав Єрусалим, щоб там було ймення Моє, і вибрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем.
7. І було на серці в Давида, батька мого, збудувати дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого;
8. Але Господь сказав Давидові, батькові моєму: У тебе лежить на серці спорудити храм йменню Моєму; добре, що це на серці у тебе.
9. Однак не ти збудуєш храм, а син твій, котрий вийде зі стегон твоїх, – він збудує храм йменню Моєму.
10. І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце Давида, батька мого, і сів на троні Ізраїлевому, як сказав Господь, і збудував дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого.
11. І я поставив там Ковчега, в котрому заповіт Господа, складений Ним із синами Ізраїля.
12. І став [Соломон] біля жертовника Господнього попереду всього зібрання Ізраїльтян, і підніс руки свої,
13. Бо Соломон учинив мідного амвона, довжиною на п'ять ліктів і шириною на п'ять ліктів, а висотою на три лікті, і поставив його посеред двору, і став на ньому, і прихилив коліна перед усім зібранням Ізраїльтян, і підніс руки свої до неба, –
14. І сказав: Господе, Боже Ізраїля! Немає Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ані на землі. Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.
15. Ти звершив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, що Ти говорив йому, що вирік Ти устами Твоїми, то цього дня звершив рукою Твоєю.
16. І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Виконай служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, кажучи: Не переведеться в тебе [муж], який сидить переді Мною на троні Ізраїлевому, як тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами cвоїми, ходячи в Законі Моєму, як ти ходив переді Мною.
17. І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Нехай же буде запевним слово Твоє, котре Ти говорив служникові Своєму Давидові.
18. Бо справді, чи Богові жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса не вміщують Тебе, – тим паче храм оцей, котрого я спорудив.
19. Але зглянься на молитву служника Твого і на благання його, Господе, Боже мій! Почуй відозву і молитву, котрою служник Твій молиться перед Тобою.
20. Нехай же будуть очі Твої відкриті на храм оцей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв поставити ймення Твоє, щоб чути молитву, котрою служник Твій буде молитися на місці оцьому.
21. Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй із місця замешкання Твого, з небес, почуй і помилуй!
22. Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він заприсягнувся, і буде звершуватися присяга перед жертовником Твоїм в храмі цьому,
23. Тоді Ти почуй з неба, і зверши суд над служниками Твоїми, вчини тому, що завинив, поклавши вчинок його на голову його; і виправдай справедливого, щоб винагородити його за правдою його.
24. Коли зазнає поразки народ Твій, Ізраїль, від ворога його за те, що згрішив перед Тобою, і вони навернуться [до Тебе] і будуть сповідувати ймення Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,
25. Тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у край, котрого Ти дав їм і батькам їхнім.
26. Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на цьому місці, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, тому що Ти упокорив їх,
27. Тоді Ти почуй із неба, і прости гріх служників Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, котрим їм простувати, і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.
28. Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер пекучий, або іржа, сарана і черва, чи будуть притісняти його вороги на землі володінь його, [чи буде] якесь лихо, якась хвороба,
29. Усіляку молитву, кожне благання, яке буде від якого-небудь чоловіка чи від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожний своє лихо і горе своє, і простягнуть руки свої до храму цього,
30. Ти почуй із неба – місця замешкання Твого – і прости, і дай кожному за всі шляхи його, як Ти відаєш серце його, – бо Ти знаєш серце синів людських,
31. Щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми упродовж усіх днів, доки живуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.
32. Навіть чужинець, котрий не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з краю далекого заради ймення Твого великого і руки Твоєї могутньої, і рамена Твого широкого, і прийде і буде молитися біля цього храму,
33. Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде благати до Тебе чужинець, щоб усі народи землі пізнали ймення Твоє, і щоб Тебе боялися, як народ Твій Ізраїль, і знали, що йменням Твоїм називається дім цей, котрого збудував я.
34. Коли вийде Твій народ супроти ворогів своїх шляхом, котрим Ти пошлеш його, і будуть молитися Тобі, обернувшися до міста цього, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,
35. Тоді почуй з неба молитву їхню і благання їхнє і вчини, що необхідне для них.
36. Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає чоловіка, котрий не згрішив би, – і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх у неволю їхню, до краю далекого чи близького,
37. І коли вони згадають в краю, у котрому будуть в неволі, і звернуться, і будуть молитися до Тебе в краю неволі своєї, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили,
38. І звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю неволі своєї, куди відведуть їх у неволю, і будуть благати, обернувшись до краю свого, котрого Ти дав батькам їхнім, і до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму,
39. Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого молитву їхню і благання їхнє, і вчини, що необхідне для них, і прости народові Твоєму, який згрішив перед Тобою.
40. Боже мій! Нехай же будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці оцьому.
41. І нині, Господе Боже, стань на [місце] спочину Твого, Ти і Ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господе Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а доброчинні Твої нехай щедротами наситяться.
42. Господе Боже! Не відверни лиця від помазанця Свого, згадай милості до Давида, служника Твого.
Літопису 7
1. Коли скінчив Соломон молитися, зійшов вогонь з неба і поглинув усеспалення і пожертви, і слава Господня виповнила дім.
2. І не могли священики увійти у дім Господній, тому що слава Господня виповнила дім Господній.
3. І всі сини Ізраїлеві, як побачили, що зійшов огонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і вклонилися, і славословили Господа, бо Він щедрий, бо наповік милість Його.
4. А цар і увесь народ почали приносити пожертви перед Господом.
5. І приніс цар Соломон на пожертву двадцять дві тисячі телят і сто двадцять тисяч овечок: так висвятив дім Божий цар і увесь народ.
6. Священики стояли на служінні своєму, і левити із музичним знаряддям, котрі вчинив цар Давид для уславлення [піснями] Господа, бо вічна милість Його, оскільки Давид славословив через них; а священики сурмили сурмами перед ним, і увесь Ізраїль стояв.
7. Висвятив Соломон і внутрішню частину двору, котра перед домом Господнім, бо приніс там усеспалення і лій мирних пожертв, бо жертовник мідний, якого вчинив Соломон, не міг вмістити усеспалення, і хлібного приношення, і лою.
8. І вчинив Соломон о тій порі семиденне свято, і увесь Ізраїль з ним, зібрання вельми велике, [що зійшлося] від входу у Хамат аж до потоку Єгипетського.
9. А восьмого дня вчинили урочисте зібрання, бо посвячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів.
10. І двадцять третього дня сьомого місяця [цар] відпустив народ у шатра їхні, радий і звеселений у серці за щедрість, котру вчинив Господь Давидові, і Соломонові, і Ізраїлеві, народові Своєму.
11. І скінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що передбачив Соломон у серці своєму вчинити в домі Господньому і в домі своєму, звершив він успішно.
12. І з'явився Господь Соломонові вночі, і сказав йому: Я почув молитву твою і вибрав Собі місце оце як дім жертвоприношення.
13. Якщо Я замкну небо і не буде дощу, і якщо накажу сарані пожерти землю, або пошлю моровицю на народ Мій;
14. І впокориться народ Мій, котрий зветься йменням Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і відвернуться од лихих шляхів своїх: то Я зачую з неба, і прощу гріхи їхні, і уздоровлю землю їхню.
15. Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.
16. І нині Я вибрав і висвятив дім цей, щоб ймення Моє було там навіки, і очі Мої, і серце Моє будуть у ньому упродовж усіх днів.
17. І якщо ти будеш ходити переді Мною, як ходив Давид, батько твій, і будеш чинити все, що Я наказав тобі, і будеш дотримуватися настанов Моїх і законів Моїх;
18. То утверджу трона царства твого, як Я обіцяв Давидові, батькові твоєму, кажучи: Не знатиме в тебе переводу [муж], який володарює в Ізраїлі.
19. А якщо ви одвернетеся і залишите настанови Мої і заповіді Мої, котрі Я дав вам, і підете служити іншим богам і поклонятися їм,
20. То Я [винищу] Ізраїля із землі Моєї, котру Я дав їм, і храм оцей, котрого Я висвятив йменню Моєму, відкину від Себе і вчиню його притчею і посміховиськом у всіх народів.
21. І від храму цього високого кожний, хто проходитиме повз нього, жахнеться і скаже: За що учинив так Господь із краєм цим і з храмом оцим?
22. І буде відповідь: За те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із Єгипетської землі, і прихилилися до інших богів, і служили їм, – за те навів Він на них усе оце лихо.
Літопису 8
1. По завершенні двадцяти літ, упродовж яких Соломон будував дім Господній і свій дім,
2. Соломон розбудував і міста, котрі віддав Соломонові Хурам, і оселив у них синів Ізраїлевих.
3. І рушив Соломон на Хават-Цову, і здобув її.
4. І збудував він Тадморав пустелі, і всі міста для припасів, які заснував у Хаматі.
5. Він розбудував Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, фортечні міста, з мурами, брамами і засувами.
6. І Баалат, і всі міста для припасів, котрі були в Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для верхівців, і все, що забажав Соломон збудувати в Єрусалимі і на Ливані, і по всій землі володіння свого,
7. Увесь народ, який залишився від хеттеїв, і амореїв, і періззеїв, і хіввеїв, і євусеїв, котрі були не з синів Ізраїлевих, –
8. Дітей їхніх, які залишилися на землі, котрих не винищили сини Ізраїлеві, – учинив Соломон такими, що сплачували данину аж донині.
9. А синів Ізраїлевих не вчинив Соломон робітниками у діяннях своїх, але вони були вояками і старшинами охоронців його, і старшинами колісниць його і вершників його.
10. І було чільних намісників у царя Соломона, що урядували народом, – двісті п'ятдесят.
11. А доньку фараонову перевів Соломон із міста Давидового у дім, котрого спорудив для неї; тому що, казав він, не мусить жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого; бо святий він, адже увійшов до нього Ковчег Господній.
12. Тоді розпочав Соломон підносити усеспалення Господові на жертовнику Господньому, котрого він учинив перед притвором,
13. Щоб за приписами щодня приносити приношення, за Мойсеєвою заповіддю, в суботи і в новомісяччя, і на свята тричі на рік: на свято опрісноків і на свято жнив, і на свято куренів.
14. І ухвалив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і левитів на їхню чергу, щоб вони славословили і служили при священиках за настановами щодня, і брамників за їхньою чергою, до кожної брами; бо таким був заповіт Давидів, чоловіка Божого.
15. І не ухилялися вони від наказів царя про священиків та левитів, щодо всякого чину і щодо скарбів.
16. Так були налаштовані всі діяння Соломонові від підмурку храму Господнього до кінцевого завершення його – храму Господнього. Отак храм Господній був завершений.
17. Тоді рушив Соломон до Ецйон-Геверу та до Елоту, котрий на морському березі, в едомському краї.
18. І прислав йому Хурам через своїх служників свої кораблі та служників, які знали море, і пішли вони із служниками Соломоновими до Офіру, і дістали там чотириста п'ятдесят талантів золота, і привезли царю Соломонові.
Літопису 9
1. Цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі, з вельми значними скарбами і з верблюдами, нав'юченими духмянами, і безліччю золота й коштовного каміння. І прийшла до Соломона, і бесідувала з ним про все, що лежало в неї на серці.
2. І розтлумачив їй Соломон усі загадки її, і не було в тих загадках жодної, якої б він не розтлумачив.
3. І побачила цариця Шеви мудрість Соломонову і дім, котрого він збудував.
4. І їжу за столом його, і помешкання служників його, і поважність служників його, і одежу їхню, і чашників його, і одежу їхню, і вхід, котрим він входить до Господнього дому, і була вона вкрай подивована тим.
5. І сказала цареві: Правдою було те, що я чула в своїм краї про діяння твої і про мудрість твою.
6. Але я не вірила словам про них, аж доки не прийшла і не побачила на власні очі. І ось, мені й наполовину не сказали про сутність мудрости твоєї: ти перевищив славу, про яку я чула!
7. Блаженні люди твої, і блаженні слуги оці, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою.
8. Нехай же буде благословенний Господь, Бог твій, Котрий виявив волю посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він настановив тебе царем над ним, чинити суд і справедливість.
9. І дала вона цареві сто двадцять талантів золота і величезну кількість духмян та коштовного каміння; і не існувало таких духмян, котрих цариця Шеви не подарувала б цареві Соломонові.
10. І служники Хурамові і служники Соломонові, котрі привезли золото з Офіру, привезли також і червоного дерева, і коштовного каміння.
11. І вчинив цар із цього червоного дерева сходи до Господнього дому і до царського дому, і гусла, і арфи для співаків. І не бачили подібного до цього ніколи в краєві Юдиному.
12. А цар Соломон дав цариці Шеви все, чого бажала вона і чого вона просила, окрім таких речей, котрі вона привезла цареві. І повернулася вона назад до свого краю, вона і служники її.
13. І була вага того золота, котре надходило до Соломона щороку, – шістсот шістдесят шість талантів золота.
14. А понад те посли і купці приносили, і всі царі аравійські, і намісники краю приносили золото та срібло Соломонові.
15. І вчинив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, – по шістсот [шеклів] кутого золота йшло на одного щита;
16. І триста щитів менших із кутого золота, – по триста [шеклів] золота йшло на одного щита, – і поставив їх цар в домі з Ливанського дерева.
17. І вчинив цар великого трона із слонової кості, і покрив його чистим золотом.
18. І шість сходинок до трону, і золоте підніжжя до трону, і поруччя обіруч при місці сидіння, і двох левів, що стояли при поруччях.
19. І [ще] дванадцять левів, які стояли там на шести сходинках пообіч. Ще не було такого [трону] в жодному царстві.
20. І весь посуд на пиття у царя Соломона [був] із золота, і увесь посуд у домі з ливанського дерева [був] із чистого золота: срібло за часів Соломона вважалося за ніщо.
21. Бо кораблі царя ходили до Таршішу з хурамовими служниками, і за три роки поверталися кораблі із Таршішу, і привозили золото і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав.
22. І перевершив цар Соломон усіх царів земних багатством і мудрістю.
23. І всі царі земні ходили побачити Соломона, аби почути його мудрість, котру Бог поклав у його серце.
24. І кожний з них підносив від себе, як дарунок, – посудини срібні, і посудини золоті, і одежу, і зброю, і духмяна, коней та мулів, – щороку.
25. І було у Соломона чотири тисячі кінських стійл для коней та колісниць, і дванадцять тисяч вершників, і він розмістив їх по містах колісничних і при цареві – в Єрусалимі;
26. І володарював він над усіма царями, від річки [Єфрату] аж до филистимського краю і до рубежів Єгипту.
27. І вчинив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним з [простим] каменем, а кедри, з причини чисельності їх, вчинив рівноцінними із сикоморами, котрі в Шефелі.
28. Коней приводили Соломонові з Єгипту, а також із довколишніх країв.
29. А решта Соломонових діянь – від перших до останніх – описані в хроніці пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і у видіннях ясновидця Єді про Єровоама, Неватового сина.
30. А царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.
31. І спочив Соломон із батьками своїми, і поховали його в Місті Давида, батька його. І зацарював Рехав'ам, син його, замість нього.
Літопису 10
1. І пішов Рехав'ам до Сихему, тому що до Сихему зійшлися всі Ізраїльтяни, щоб настановити його царем.
2. Коли почув [про це] Єровоам, Неватів син, – він був у Єгипті, куди втік від царя Соломона, – то повернувся Єровоам з Єгипту.
3. І послали, і покликали його, і прийшов Єровоам і увесь Ізраїль, і говорили Рехав'амові ось так:
4. Батько твій поклав на нас важке ярмо; але ти маєш полегшити жорстоку роботу батька твого і важке ярмо, котре він поклав на нас, і ми будемо служити тобі.
5. І сказав їм [Рехав'ам]: За три дні прийдіть знову до мене. І порозходився народ.
6. І радився цар Рехав'ам із старшинами, котрі стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і казав: Як ви порадите відповісти народові цьому?
7. Вони сказали йому: Якщо ти будеш добрим для цього народу, і вчинятимеш волю його, і розмовлятимеш з ним приязно, то вони будуть тобі служниками упродовж усіх днів.
8. Але він знехтував порадою старшини, котру вона давала йому, і почав радитися з людьми молодими, які зросли разом з ним і стояли перед ним.
9. І сказав їм: Що ви порадите мені відповідати народові цьому, який говорив мені: Вчини легшим ярмо, котре наклав на нас батько твій?
10. І відповідали йому ті молодики, що виросли з ним, і сказали: Так скажи народові, який казав тобі: Батько твій наклав на нас важке ярмо, а ти вчини полегкість нам, – так скажи їм: Мізинець мій грубший за стегна батька мого.
11. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу ваше ярмо; батько мій карав вас батогами, а я [битиму вас] скорпіонами.
12. І прийшов Єровоам і увесь народ до Рехав'ама третього дня, як наказав цар, сказавши: Прийдіть до мене знову за три дні.
13. Тоді цар відповідав їм суворо; бо відкинув цар Рехав'ам поради старшин і казав їм, за порадою молодих юнаків так:
14. Батько мій наклав на вас важке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас батогами, а я [битиму вас] скорпіонами.
15. І не послухав цар народу; бо так улаштовано було від Бога, щоб звершив Господь слово Своє, котре вирік Він через шілонянина Ахійю Єровоамові, Неватовому синові.
16. Коли увесь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповідав народ цареві, кажучи: Яка нам частина в Давиді? Немає нам частки в сині Єссея! Усі до шатрів своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде! І розійшлися всі Ізраїльтяни по шатрах своїх.
17. Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в горах Юдиних, залишився царем Рехав'ам.
18. І послав цар Рехав'ам Гадорама, що був головним над збиранням данини, але закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. А цар Рехав'ам поспішив сісти на колісницю, щоб утікти до Єрусалиму.
19. Отак відпали Ізраїльтяни від дому Давидового аж донині.
Літопису 11
1. І прийшов Рехав'ам до Єрусалиму і скликав із дому Юдиного і Веніяминового сто вісімдесят тисяч вибраних вояків, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Рехав'амові.
2. І було Господнє слово до Шемаї, чоловіка Божого, і сказано:
3. Скажи Рехав'амові, синові Соломона, цареві Юдиному, і всьому Ізраїлеві в [коліні] Юдиному і Веніяминовому:
4. Так говорить Господь: Не йдіть і не розпочинайте війни з братами вашими; поверніться у дім свій, бо Мною учинено це. Вони підкорилися словам Господнім, і повернулися з походу супроти Єровоама.
5. Рехав'ам жив у Єрусалимі, він спорудив мури довкола міст Юдиних.
6. Він зміцнив Віфлеєм, і Етама, і Текою,
7. І Бет-Цура, і Сохо, і Адуллама,
8. І Ґата, і Марешу, і Зіфа,
9. І Адораїма, і Лахіша, і Азеку,
10. І Цор'у, і Айялона, і Хеврона, що в коліні Юдиному і Веніяминовому.
11. І зміцнив він фортеці оці, і призначив для них старших, і влаштував сховища для їжі, оливи й вина.
12. І [надіслав] у кожне місто щити і списи, і зміцнив їх вельми потужно. І залишилися за ним Юда і Веніямин.
13. І священики, і левити, які [були] по всім краї Ізраїльському, зібралися до нього із усіх володінь.
14. Бо залишили левити свої міські передмістя і свої володіння, і прийшли до Юди в Єрусалим; оскільки усунув їх Єровоам і сини його від священичого служіння Господові.
15. І поставив у себе жерців на підвищеннях, і до козлів, і до телят, котрих він учинив.
16. А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що віддали серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізраїлевого, приходили до Єрусалиму, щоб приносити пожертви Господові, Богові батьків своїх.
17. І зміцнили вони царство Юдине, і підтримували Рехав'ама, Соломонового сина, три роки, тому що ходили шляхом Давида і Соломона упродовж цих трьох літ.
18. І взяв собі Рехав'ам за дружину Махалат, доньку Єрімота, Давидового сина, та Авіхаїл, доньку Еліава, Єссеєвого сина.
19. І вона породила йому синів: Єуша, і Шемарію, і Загама.
20. Після неї він узяв Мааху, доньку Авесалома, і вона породила йому Авійю, Аттая, і Зізу, і Шеломіта.
21. І покохав Рехав'ам Мааху, доньку Авесалома, над усіх жінок своїх та наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць, і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок.
22. І поставив Рехав'ам Авійю, сина Маахи, старшиною [і] князем над братами його; тому що [хотів] зацарювати його.
23. І чинив він мудро, і розіслав усіх синів своїх до всіх країв Юдиних і Веніямина, у кожне фортечне місто, і надав їм багато їжі, і підшукав їм багато жінок.
Літопису 12
1. Коли царство Рехав'амове зміцнилося, і він став сильним, тоді він залишив закона Господнього, і увесь Ізраїль із ним.
2. П'ятого року зацарювання Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, тому що вони відступили од Господа, -
3. Із тисячою двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа для народу, котрий прийшов з ним із Єгипту, левіянам, суккіянам та ефіопам.
4. І захопив укріплені міста в Юдеї, і підійшов до Єрусалиму.
5. Тоді пророк Шемая прийшов до Рехав'ама і до князів Юдеї, котрі зібралися в Єрусалимі, [рятуючись] од Шішака, і сказав їм: Так говорить Господь: Ви залишили Мене, за те і Я залишу вас і віддам у Шішакову руку!
6. І впокорилися князі Ізраїлеві та цар, і сказали: Праведний Господь!
7. Коли побачив Господь, що вони упокорилися, тоді було слово Господнє до Шемая, і сказано: Вони упокорилися; не винищу їх і невдовзі визволю їх, і не рине гнів Мій на Єрусалим рукою Шішака;
8. Проте вони будуть служниками йому, щоб відали, що означає служити Мені і слугувати царствам земним.
9. І прийшов Шішак, цар єгипетський, до Єрусалиму, і захопив скарби дому Господнього і скарби дому царського; все забрав він, узяв і щити золоті, котрі виготовив Соломон;
10. І виготовив цар Рехав'ам замість них щити мідні і віддав їх в руки старшинам сторожі, яка охороняла вхід до царського дому.
11. Коли виходив цар у дім Господній, приходила сторожа і несла їх, і потім знову відносила їх до палати сторожі.
12. І коли він упокорився, тоді відвернувся од нього гнів Господній, і не вигубив його до решти; причому, у самій Юдеї лишилися добрі справи.
13. І зміцнів цар Рехав'ам у Єрусалимі, і царював. Сорок і один рік мав Рехав'ам, коли зацарював, і сімнадцять літ царював у Єрусалимі, в місті, котре із усіх колін Ізраїлевих вибрав Господь, щоб там жило ймення Його. А ім'я матері Його Наама, аммонійка.
14. І вчиняв він лихе, тому що не навернув серця свого до того, щоб шукати Господа.
15. Діяння Рехав'амові, перші і останні, описані в хроніці пророка Шемаї та ясновидця Іддо в "Родовідних книгах". І точилися війни у Рехав'ама з Єровоамом упродовж усіх днів.
16. І спочив Рехав'ам із своїми батьками, і похований в місті Давидовому. І зацарював Авійя, син його, замість нього.
Літопису 13
1. Вісімнадцятого року царювання Єровоама зацарював Авійя над Юдою.
2. Три роки він царював в Єрусалимі; ймення матері його – Мааха, донька Уріїла з Ґів'ї. І була війна між Авійєю та між Єровоамом.
3. І вивів Авійя на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч мужів відібраних; а Єровоам виступив супроти нього на війну з вісьмома сотнями тисяч вояків, [також] відібраних і хоробрих.
4. І став Авійя на вершечку гори Цемараїм, що в Єфремових горах, і сказав: Послухайте мене, Єровоаме, і всі Ізраїльтяни!
