Пророче благословення колін Ізраїлевих і смерть Якова.

1. І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні.

2. Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.

3. Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили.

4. Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов.

5. Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні.

6. У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти.

7. Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі.

8. Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого.

9. Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його?

10. Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець!і Йому покора народів.

11. Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою.

12. Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока.

13. Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону.

14. Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками.

15. І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини.

16. Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля.

17. Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад.

18. Я чекаю Твого спасіння, о Господе!

19. Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах.

20. Від Асира буде щедрий хліб, і він буде постачати царські страви.

21. Нефталим – сарна струнка: він вирікає пречудові вислови.

22. Йосип – паросток плідного [дерева], паросток плідного [дерева] понад джерелом; гілки його розкинулися над стіною.

23. Завдавали гіркоти йому, і стріляли і ворогували супроти нього стрільці;

24. Однак, твердим лишився лук його, і міцні м'язи рук його від рук могутнього [Бога] Якового. Звідти Пастир і Скеля Ізраїлева.

25. Від Бога батька твого, [котрий] хай поможе тобі, і від Всемогутнього, який нехай благословить тебе благословеннями небесними згори, благословеннями безодні, яка лежить унизу, благословеннями сосків і утроби;

26. Благословеннями батька твого, котрі переважають благословення гір одвічних і красу пагорбів споконвічних. Вони будуть на голові Йосиповій і на тім'ї вибраного поміж братами своїми.

27. Веніямин – вовк хижий, вранці буде їсти впольоване, а ввечері ділитиме здобич.

28. Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їхній, і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.

29. І заповідав їм, і сказав їм: Я прилучаюся до народу мого, поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,

30. У печері, котра на полі Махпела, що перед Мамре, на землі ханаанській, котру купив Авраам із полем у Ефрона хеттеянина у власність для похорон.

31. Там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію.

32. Це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хетових.

33. І скінчив Яків заповіта синам своїм, і поклав ноги свої на постіль і вмер, і долучився до народу свого.

Буття 50

Похорон Якова

1. Йосип упав до лиця батька свого, і плакав над ним; і цілував його.

2. І звелів Йосип слугам своїм – лікарям бальзамувати батька його; і лікарі забальзамували Ізраїля.

3. І виповнилося йому сорок днів; бо стільки днів відбувалося бальзамування. І оплакували його єгиптяни сімдесят днів.

4. Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосип сказав двірцевим фараона, кажучи: Якщо я надбав милість в очах ваших, то скажіть фараонові так:

5. Батько мій узяв присягу з мене, сказавши: Ось, я помираю; у гробі моєму, якого я викопав собі в землі ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти, і поховати батька мого, і повернутися.

6. І сказав фараон: Іди і поховай батька свого, як він узяв присягу з тебе.

7. І пішов Йосип поховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараонові, старший дому його і усі старшини землі єгипетської.

8. І весь дім Йосипів, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику скотину свою залишив у землі Ґошен.

9. Із ним відбули також колісниці і вершники, так що почет був значний.

10. І дійшли вони до Ґорен-Атаду при Йордані, і плакали там плачем великим і дуже ревним; і вчинив [Йосип] плачі по батькові своєму сім днів.

11. І бачили мешканці землі тієї, ханаанеї, плач у Ґорен-Атаді і сказали: Великий плач цей у єгиптян! А тому й названо [це місце:] Авел-Міцраїм – плач єгиптян, що при Йордані.

12. І вчинили сини [Якова] з ним, як він заповідав їм.

13. І віднесли його сини його на землю ханаанську і поховали його в печері, на полі Махпела, котру купив Авраам із полем у власність для похорон в Ефрона хеттеянина, перед Мамре.

14. І повернувся Йосип до Єгипту сам і брати його, і всі, хто ходив із ним ховати батька його, після похорону ним батька свого.

15. І побачили брати Йосипові, що помер батько їхній, і сказали: А що, коли Йосип зненавидить нас, і захоче помститися нам за все зло, котрого ми йому завдали?

16. І послали вони сказати Йосипові: Твій батько перед смертю своєю заповідав, кажучи:

17. Отак скажете Йосипові: Прости братам твоїм вину і гріх їхній, оскільки вони вчинили тобі зло. І нині прости вину служників Бога батька твого. Йосип плакав, коли йому це говорили.

18. Прийшли й самі брати його і впали перед ним обличчями до землі, і сказали: Ось, ми служники твої.

19. І сказав Йосип: Не бійтеся; хіба ж я на місці Бога?

20. Ось, ви помислили супроти мене зло; аж Бог обернув це на добро, щоб учинити те, що тепер є; зберегти життя великій кількості людей.

21. Отже, не бійтеся. Я буду харчувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх, і говорив їм доброзичливо.

22. І жив Йосип в Єгипті сам і дім батька його. І прожив Йосип всього сто десять літ.

23. І бачив Йосип дітей у Єфрема до третього покоління, також і сини Махіра, сина Манасії, вродилися на коліна Йосипові.

24. І сказав Йосип братам своїм: Я помираю; але Бог прийде до вас, і виведе із землі цієї на землю, про яку присягався Авраамові, Ісаакові і Якові.

25. І змусив Йосип синів Ізраїлевих присягнутися, кажучи: Бог навідається до вас, і винесете кості мої звідси.

26. І вмер Йосип, маючи сто десять літ і забальзамували його і поклали в труну у Єгипті.

Вихід

Вихід 1

Ізраїль в Єгипті

1. Ось імена синів Ізраїлевих, котрі увійшли до Єгипту з Яковом, увійшли кожний з домом своїм;

2. Рувим, Симон, Левій та Юда,

3. Іссахар, Завулон і Веніямин,

4. Дан і Нефталим, Ґад і Асир.

5. А всіх душ, які вийшли від стегон Якова, було сімдесят, а Йосип був [уже] в Єгипті.

6. І вмер Йосип, і всі брати його, і увесь родовід їхній.

7. А сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і зросли, і зміцніли надзвичайно, і виповнилася ними та земля.

8. І постав у Єгипті новий цар, котрий не знав Йосипа.

9. І сказав народові своєму: Бачите, народ синів Ізраїлевих численніший і сильніший од нас.

10. Перехитрімо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з'єднається із супротивниками, і озброїться супроти нас, і вийде із землі [нашої].

11. І настановили над ними наглядачів робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він спорудив фараонові Пітом і Рамcес, міста для запасів.

12. Та чим більше зазнавав він утисків, тим більше він розмножувався і швидше зростав, так що страхалися синів Ізраїлевих.

13. І тому єгиптяни жорстоко примушували синів Ізраїлевих до роботи.

14. І вчиняли їхнє життя гірким од важкої роботи над глиною та цеглою, і від усілякої роботи у полі, од усілякої роботи, до котрої примушували їх із жорстокістю.

15. Цар єгипетський звелів бабцям-повитухам єврейкам, із котрих ймення одній Шифра, а другій Пуа;

16. І сказав: Коли ви будете пеленати в єврейок, то стежте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його; а якщо донька, то нехай живе.

17. Але повитухи боялися Бога, і не чинили так, як радив їм цар єгипетський; і залишали дітей живими.

18. Цар єгипетський прикликав бабусь-повитух і сказав їм: Для чого ви вчиняєте так, що залишаєте дітей живими?

19. Баби-повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не так, як єгипетські; вони здорові, бо перш, ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують.

20. За це Бог чинив добро повитухам; а народ розмножувався і вельми посилювався,

21. І оскільки повитухи боялися Бога, то Він облаштував доми їхні.

22. Тоді фараон звелів усьому своєму народові, кажучи: Усякого новонародженого [у євреїв] сина кидайте в річку; а всяку доньку залишайте живою.

Вихід 2