Рис. 3.2. Основні форми платіжних інструментів
Банківська тратта — це переказний вексель, де емітентом (векселедавцем) і платником виступає один і той же банк. Це досить надійний документ розрахунків, який за ступенем ліквідності рівнозначний готівці. Він не є чеком, оскільки тут і векселедавець, і платник — одна особа. Часто банківські тратти на вимогу клієнта виписує відділення банку в провінції на його головну контору. Клієнт у цьому випадку має надійний платіжний документ, за яким він може отримати гроші в іншому місті. На даний час функції банківської тратти все частіше виконують перекази в автоматизованих системах банківських розрахунків.
Поштовий переказ, або поштове платіжне доручення. Куплений у поштовому відділенні (або в банку) грошовий переказ на невеликі суми з платежем на вимогу в будь-якому поштовому відділенні часто використовують ті, хто не має рахунку в банку. Грошовий переказ не має такого статусу як банківська тратта, проте використовується досить широко. Комісійні, що стягуються за грошові перекази, нижчі, ніж за банківські тратти.
Прямий дебет — вимога про списання грошей з рахунку імпортера, яку відправляє кредитор із власної ініціативи. Схема платежу базується на попередній письмовій угоді — мандаті про прямий дебет. Цей документ визначає дії чотирьох сторін: імпортера (покупця товарів або послуг), експортера (продавця) і двох банків, які їх обслуговують. Згідно з мандатом, імпортер дає дозвіл своєму банку автоматично виконувати списання грошей із свого рахунку і переказувати їх експортеру. Платежі можуть здійснюватися при пред’явленні рахунків-фактур за відвантажені товари. Платежі переважно виконуються через автоматизовані клірингові палати. Сума платежу може бути заздалегідь фіксована, а може змінюватися. В останньому випадку експортер кожного разу повідомляє банк про суму, яка підлягає списанню.
