ТЕМА 1. ПЛАТІЖНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ
1. Поняття платіжної системи.
2. Основи грошового обігу.
3. Платіжні інструменти.
Поняття платіжної системи
Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб’єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов’язаннями, що виникають між ними. Платіжна система — спеціалізований елемент практично усіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці. Тобто той елемент, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу або фінансовий актив.
Платіжна система — набір платіжних інструментів, банківських процедур, і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Основна мета платіжної системи — забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг.
Платіжна система країни є сукупність законодавче регульованих елементів, що забезпечують виконання боргових зобов’язань, виникаючих в процесі економічної діяльності. Концепція цих елементів і основний зміст приводиться в табл. 1.1.
Платіжні інструменти — це інструменти, які забезпечують переміщення вартості в грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами. До них належать розмінна монета і паперові гроші, а також безготівкові засоби розрахунків, включаючи електронні гроші. Кожна платіжна операція потребує певних платіжних інструментів, які відповідають її термінам та умовам.
У міжбанківських розрахунках платіжний інструмент — це доручення банку перевести кошти з рахунку одного клієнта на рахунок іншого, що може передаватися в електронній формі (каналами звукового чи інформаційного зв’язку) або на папері.
Вибір платіжного інструменту в міжнародних розрахунках може залежати від багатьох чинників. Серед них можна зазначити такі найважливіші
Платіжна система і її елементи
Таблиця 1.1.
| № п/п | Ознака класифікації елементів | Зміст елемента |
| 1. | Суб’єкти (учасники) розрахункових взаємовідносин | Нефінансовий сектор: підприємства, організації, фірми, бюджетні, громадські і інші організації — міжгосподарські розрахунки; У тому числі: Приватний сектор — населення; Фінансовий сектор: банки і інші кредитні установи — міжбанківські розрахунки |
| 2. | Об’єкт розрахунків (призначення платежу) | Товари і послуги — платежі по товарним операціям: внески до бюджету, у позабюджетні фонди, платежі по позиках, векселях і інших фінансово-кредитних інструментах — платежі по нетоварних операціях |
| 3. | Місце проведення розрахунків | Внутрішньодержавні: · одноміські — в межах одного населеного пункту; · іногородні — за його межами; · міждержавні (міжнародні) — з контрагентами інших держав |
| 4. | Принципи організації безготівкових розрахунків — основоположні початки їх проведення | Правовий ризик — обумовленість розрахунків законами і підзаконними нормативними актами: здійснення розрахунків переважно по банківських рахунках; підтримка ліквідності на рівні, що забезпечує безперебійне здійснення платежів; наявність акцепту (злагоди) на платіж, списання коштів з рахунку; терміновість платежу згідно з укладеним договором; взаємний контроль учасників розрахунків; майнова відповідальність учасників розрахунків за дотриманням договірних умов |
| 5. | Час платежу (передбачається в договорах) | Терміновий платіж: -до початку торгової операції (угоди) — авансовий платіж; -негайно після здійснення операції; -через певний термін після завершення торгової операції (угоди); -на умовах комерційного кредиту; достроковий платіж — до витікання встановленого терміну; планові платежі (по відкритому рахунку); -періодичні пплатежі по мірі отримання товарів (надання послуг); відстрочений платіж — шляхом пролонгації спочатку встановленого терміну; прострочений платіж — з минулим терміном платежу |
| 6. | Комунікаційні системи переказу грошей | Поштовий зв’язок; спеціальні служби: · органи спецзв’язку; · фельд’єгерська служба; · кур’єри; · служби інкасації; телеграфно-телетайпний зв’язок; · міжнародні телекомунікації: СВІФТ — товариство всесвітніх міжбанківських телекомунікацій |
| 7. | Форма розрахунків, встановлена законодавством специфічна форма руху, властива певному платіжному інструменту в платіжному обороті | Перекази · кредитовий; поштовий; · дебетовий; відкритий рахунок (планові платежі); акредитив; інкасо |
| 8. | Спосіб платежу — спосіб погашення боргового зобов’язання | Валовий спосіб — списання коштів з рахунку (переказ) в повній сумі, вказаній в розрахунковому документі; залік взаємних вимог і обов’язків (кліринг) і списання з рахунку суми сальдо заліку |
| 9. | Платіжні інструменти | Інструменти кредитових переказів: · платіжні доручення про кредитні перекази; · платіжні вимоги-доручення; · платіжні вимоги; інструменти дебетових переказів: · векселі; · чеки; · інкасові доручення про дебетові списання відповідно до законодавства (безперечні і безакцептні списання); проміжні інструменти, при використані яких можуть застосовуватися як кредитові, так і дебетові перекази: · акредитиви; · пластикові картки; · банківські; · дебетні; · кредитні; · небанківські. Речовинні носії платіжних інструментів: · паперові; · пластикові (дебетні, кредитні, картки); · дискети; · електронні імпульси |
| 10. | Наявність гарантії платежу | Гарантовані платежі: · векселями; · чеками; · акредитивами; негарантовані платежі: · платіжними дорученнями на списання коштів по зобов’язанням (виконавчим листам, бюджету, позабюджетним фондам і т.п.), вміщені в картотеку № 2 до рахунку при відсутності коштів; · платіжними вимогами-дорученнями; · платіжними вимогами |
| 11. | Наявність проміжних ланок (посередників) в розрахунках | Без участі посередників — прямі розрахунки між платником і одержувачем: з участю посередників — транзитні розрахунки |
| 12. | Ризики в розрахунках | Правовий ризик — невизначеність правових умов проведення розрахунків; ризик неліквідності —відсутність можливості задовольнити вимоги кредитора у встановлені або обумовлені терміни (ризик затримки платежу); кредитний ризик— відсутність можливості задовольнити вимоги кредитора в повному об’ємі (ризик неотримання платежу взагалі); системний ризик — відмова одного з учасників розрахунків виконати свої зобов’язання приводить до аналогічних відмов з боку інших учасників; операційний ризик —збої в роботі обладнання або помилки службовців; ризик шахрайства —можливість зробити дії, що носять кримінальний характер, наприклад, умисно змінити реквізити платіжних інструментів або незаконно отримати гроші |
| 13. | Величина платежів | Оптові (великі) платежі; роздрібні (дрібні) платежі |
• вартість використання конкретного платіжного інструменту для імпортера;
• чи є платіж одноразовим, чи повторюється постійно;
• сума платежу;
На вибір засобів платежу також можуть впливати законодавчі або нормативні обмеження. У деяких країнах платежі, які перевищують встановлену суму, обов'язково повинні здійснюватись чеком або за переказом, зокрема для попередження ухилення від сплати податків.
Усі ці засоби платежу не є взаємозамінними для імпортера. Для дрібних щоденних закупок практично обов’язкове використання готівки, яке значно полегшилось з появою автоматів для видачі грошей.
У різних країнах використовуються різні платіжні інструменти і в різному обсязі, що залежить від історичних та соціальних особливостей цієї країни, від розвитку потреб у безготівкових розрахунках. Крім того, в кожній країні для кожного засобу платежу діють свої законодавчі чи нормативні обмеження, «приховані витрати», пов’язані з прийнятністю, і відкриті тарифи, що вилучаються банками за надані послуги. Цим також пояснюється різниця в частоті використання тих чи інших засобів платежу в різних країнах.
Всі країни можна розділити на дві великі групи: країни, де широко розповсюджені чеки, це — США, Великобританія, Канада, Франція та Італія і країни, де розповсюджені платежі за переказами — Нідерланди, Німеччина, Бельгія.
Крім цих двох груп, ще є Японія, де широко використовується зняття грошей з рахунку, і Данія, де два основні методи розрахунків застосовуються паралельно.
2. Основи грошового обігу
Грошовий обіг — рух грошей в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує кругообіг товарів та послуг в процесі розширеного відтворення. В сучасний період гроші поступають в обіг через механізм банківського кредитування економічних суб’єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно віддаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходять від одного економічного суб’єкта до іншого. Вилучаються з обігу гроші при погашенні банківських позичок. Тому політика розширення чи звуження банківського кредитування безпосередньо впливає намасу грошей в обігу, на стан грошового обігу.
Готівкові розрахунки — здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами, а також на незначні суми між підприємствами, організаціями, установами. До Г. р. належать виплати підприємствами грошових доходів населенню у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій, грошових допомог, оплати закупленої сільськогосподарської продукції, надходжень із фінансової системи та інші. Г. р. між окремими громадянами виникають, як правило, в процесі купівлі-продажу товарів, надання та оплати послуг. Видача готівки для виплати заробітної плати, стипендій і грошового забезпечення військовослужбовців проводиться банками за строками, що встановлені колективними угодами, рішеннями уряду, а також вказівками Національного банку. Готівка видається з рахунків підприємств за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що одержуються.
Безготівкові розрахунки — система грошових розрахунків, які проводять без участі готівки, тобто перерахуванням банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог. Б. р. є складовою частиною грошового обігу. До складу системи Б. р. входять: принципи, вимоги до організації, форми і способи розрахунків, черговість платежів. Розрахункові документи Б. р. організовують за такими принципами: розрахунки проводяться, як правило, після відпуску товарів і надання послуг; тільки через банк і під його контролем; тільки за згодою платника; платежі проводять тоді, коли на рахунку платника є вільні кошти, або коли єправо на одержання кредиту. Організація Б. р. повинна відповідати таким вимогам: забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги; створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за додержанням розрахункової і договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків; не допускати позапланового перерозподілу коштів в процесі розрахунків, сприяти зближенню моментів отримання і оплати товарно-матеріальних цінностей. Способи Б. р. полягають: у перерахуванні коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку; в зарахуванні взаємних вимог. Б. р. бувають іногородніми, одногородніми та міжнародними. Під міжнароднимирозуміють розрахунки між експортерами та імпортерами, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних країнах. Одногородніми називаються розрахунки між постачальником і покупцями, яких обслуговує одна установа банку (або різні установи банку) в межах того ж самого міста (незалежно від місцезнаходження організації). Міжнародні розрахунки, в свою чергу, поділяються на розрахунки за місцем імпортера і за місцем експортера. В залежності від сфери застосування Б. р. поділяються на дві групи: розрахунки в нефінансовому секторі (при товарних операціях) — за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи; розрахунки у фінансовому секторі (при нетоварних операціях).
