Український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993 р., за роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980 р.), Народний артист СРСР (1991 р.), Герой України (2011 р.).
Народився актор 27 серпня 1941 р в смт. Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією. До сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.
1961 р. – закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі ім. М. Заньковецької і до 1978 р. працював у цьому театрі.
1984 р. – закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Протягом 1999 - 2001 рр. був міністром культури і мистецтв України.
2001 р. після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син, Остап, грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька.
Ролі Богдана Сильвестровича в театрі та в кіно — це вічний скарб світового мистецтва. Упродовж останнього десятиліття актор більше працював із кінорежисерами з інших країн.
Дебют у кіно - у фільмі Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971 р.), роль Ореста Дзвонаря. У переліку кіноролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський(«Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»), Тарас Бульба («Тарас Бульба»).
Глядачі із захопленням сприймали ролі Ступки, зіграні ним на сцені театрів у виставах: «Украдене щастя», «Дядя Ваня», «Тев’є Тевель», «Король Лір», «Сни за Кобзарем»,«Кар’єра Артура Уі», «Енеїда», «Записки божевільного», «Цар Едіп», «Лев і левиця», «Легенда про Фауста» та ін.
Загалом у Ступки — близько 100 ролей у кіно та понад 100 ролей на сцені.
22 липня 2012 р. Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер у лікарні «Феофанія».
24 липня 2012 р. у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором.
_________________________________________________________
35. Дмитренко Н. Ступка – не президент! / Н. Дмитренко // Україна молода. – 2010. – № 233(11.12). – С.4
36. Коломиец Р. Страсти по Богдану: жизнь и творческий путь Б.Ступки / Р. Коломиец. – К.: Факт, 2006. – 414 с.
37. Мельниченко В. Богдан Ступка: штрихи до портрета /
В. Мельниченко. – К.: Знання України, 2001. – 216 с.
38. Ступка Б. Франківські містифікації. Роздуми про театр, його історію, корифеїв, сьогодення та майбутнє" / Б. Ступка // День. – 2005. – № 51(24.03). – С.5
39. Рошівська Т. Хіміка з Богдана Ступки не вийшло. На щастя /
Т. Рошівська // Пенсійний кур'єр. – 2006. – № 39 (177)(29.09). – С.3
