В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л

Український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х - 90-х рр.; Герой України (2000, посмертно).

Народився 24 грудня 1937 р. у с. Єрки, Черкаської області.

Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 1990р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.

Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису "Український вісник". Один із ініціаторів створення і становлення Української гельсінської спілки, що відіграла значну роль у поступі українського народу до державної незалежності. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967 - 1969 рр., 1972 - 1979 рр., 1980 - 1988 рр.). Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990 - 1992 рр. - голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.

Лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975р.). Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1996р.) у галузі журналістики й публіцистики (у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські) – за збірку "Правосуддя чи рецидиви терору?", книгу "Хроніка таборових буднів", публіцистичні виступи в пресі. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (23.12.1997, за великий особистий внесок у здобуття незалежності України, становлення і розбудову української державності).

Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). З жовтня 1991р. - Гетьман українського козацтва.

З 1992 р. і до смерті – голова Народного Руху України. Відіграв провідну роль у створенні та розвитку Народного Руху.

З 1995 р. – член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Загинув 25 березня 1999 р. за нез’ясованих обставин в автокатастрофі. Похорон В'ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності — за різними оцінками у процесії взяли участь 150 - 250 тисяч людей.

____________________________________________________________

31. Бурій В. В'ячеславові Чорноволу – 60 / В. Бурій // Шевченків край (Звенигородка). – 1997. – (27.12). – С. 2.

32. Бурій В. Маловідомі штрихи до біографії В'ячеслава Чорновола /
В. Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). – 2012. – (21.12). – С. 4.

33. Геда Е. Вячеслав Чорновил умер, но дело его живет / Е. Геда // Коммерсантъ-Украина. – 2007. – (26.12). – С.2

34. Шевчук-Старецька Х. Андрій Чорновіл двічі змінював прізвище/
Х. Шевчук-Старецька //«Газета по-українськи». – 2008. – № 656 (25.07) – С.3