Балетний танцівник та хореограф українського походження, відомий як один із найвидатніших танцівників XX ст. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX ст.»

Сергій Лифар народився у Києві, на Тарасівській вулиці, в заможній родині чиновника департаменту водного і лісового господарства Михайла Лифаря та його дружини Софії Марченко.

Бог наділив хлопчика тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці у професора Воячека, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії.

Переломним у житті Лифаря став 1929 р. На той час російський балет за кордоном переніс три великих потрясіння: померли Анна Павлова і Сергій Дягілєв, залишив сцену Ніжинський. Саме тоді яскраво спалахнула зірка Сержа Лифаря.

Після смерті Дягілєва 24-річному Лифарю запропонували очолити балетну трупу «Гранд-Опера». Він став для французького балету тим, ким у XIX сторіччі був для російського француз Маріус Петіпа. Більше 30 років віддав цьому театрові, був його солістом, хореографом, педагогом. Фактично він відродив французький балет, його репертуар, трупу, ставши основоположником нового напрямку в балеті — «неокласицизму».

Україна, Київ до кінця життя лишилися світлою мрією Лифаря. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив він. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль вкотре запропонував йому стати громадянином його країни, Лифар відповів: «Я — українець і цим пишаюся». Він так і лишився «персоною без громадянства» — не міг зректися свого коріння, предків, землі, де він народився.

За життя Сергій Лифар лише один раз побував у Києві — у 1961 р. і це було для нього великим щастям.

Останні роки життя Серж Лифар прожив у Лозанні (Швейцарія) де й помер 15 грудня 1986 р. У наші дні в Лозанні, з'явився пам'ятник, дарунок від киян: Ікар з піднятими руками-крильми наче прагне злетіти у небо. На постаменті скромний напис: «Serg Lifar de Kiev» — «Серж Лифар з Києва».

_________________________________________________________

5. Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» / В. Абліцов. – К.: КИТ, 2007. – 436 с.

6. Балабко О.В. "Київ, Іринінська, Лифарям...". Повість за листами митця / О. Б. Балабко. – Чернівці: Букрек, 2011. – 236 с.

7. Григорович Ю. Золотое яблоко Сержа Лифаря. Последнее интервью выдающейся балерины XX века Тамары Тумановой /
Ю. Григорович // Независимая газета. – 1996. – №190 (10.10). – С.8

8. Курінна М. Про національне коріння Сергія Лифаря та його родові зв'язки з Україною / М. Курінна // Краєзнавство: науковий журнал. - Київ: Національна спілка краєзнавців України. – 2011. – №4 (квітень) – С. 255-263.

9. Серж Лифар. Спогади Ікара / С.Лифар. – К.: Пульсари, 2007. –
192 с.

10. Serge Lifar. Ma Vie: from Kiev to Kiev. – London: Hutchinson & Co., 1970