См.р. №4 Корпоративна мережа Intranet

Питання до самоконтролю:

1. Надати визначення мережі Intranet.

2. Описати протоколи Intranet.

3. Які особливості архітектури Intranet?

4. З якою метою застосовують корпоративні мережі?

5. В чьому полягає перевага застосування корпоративних мереж?

6. Описати відміність корпоративних мереж від локальних.

7. В чьому полягає перевага застосування Intranet?

8. надати характеристику кожному компоненту Intranet.

9. Які функції виконує екрануюча система?

10. Що розуміють під терміном «захисний екран»?

11. В яких випадках застосовують екрануючий маршрутизатор?

12. Які функції виконує транспортний фільтр?

13. Які дії виконує екрануючий шлюз?

Структура мережі Intranet

Історія Intranet почалася восени 1994 року, коли Стів Теллін (компанія Amdahl) запропонував термін Intranet для визначення корпоративних інформаційних систем, побудованих на принципах Internet.

Intranet — це територіально обмежена локально-обчислювана мережа (LAN), в якій застосовується технологія побудови і служби представлення інформації Internet. Тому базовим протоколом управління передачі інформації є TCP/IP. Для повноцінного функціонування Intranet необхідна підтримка наступних протоколів:

• HTTP — протокол передачі гіпертекстів;

• SMPT, РОРЗ — протоколи електронної пошти;

• FTP — протокол передачі файлів;

• NNTP — протокол групи новин Usenet.

Якщо немає можливості перейти на TCP/IP, то можна використовувати спеціальні шлюзи TCP/IP компаній Firelor чи Perfomance Technologies. Шлюзи перетворюють формати пакетів між протоколами TCP/IP і IPX (міжмережевий обмін пакетами) фірми Novell або NetBIOS, спрощуючи проблему переносу TCP/IP в корпоративну LAN.

Intranet дозволяє значно підвищити ефективність праці за рахунок сумісного використання інформаційних ресурсів всередині компанії (фірми, корпорації тощо) і за рахунок використання технологічних концепцій Internet (Web-технології).

В Intranet задачі зв'язку, виробничі задачі і процеси (наприклад, робочі взаємовідношення, інфраструктури, проекти, бюджет і графіки) визначаються в режимі "on-line" через єдиний інтерфейс. Таким чином, Intranet —це інтелектуальний потенціал організації, де кожний окремий комп'ютер використовується з максимальною результативністю, мінімальними грошовими і трудовими видатками та оперативно.

Відомо, що традиційна архітектура корпоративної мережі, яка існувала до 1994 року, базувалася на сукупності сегментів LAN, пов'язаних між собою через маршрутизатор (рис. 6.1). Продуктивність мережі у такому випадку обмежується пропускною здатністю мережі і продуктивністю магістрального маршрутизатора.

В Intranet ситуація змінюється на інше. Архітектура Intranet представлена на рис. 6.2. Розглянемо деякі особливості такої архітектури.

• Зміна потоків трафіку. В традиційній моделі мережі "клієнт-сервер" 80%
приходилось на обмін даними з локальним сервером і 20% —на
міжмережевий обмін даними. В моделі "клієнт-сервер" на основі Intranet вже не діє старе правило "80/20", тому що неможливо передбачити звертання користувачів до Web-серверів, які розподілені по всій організації Це потребує більш якісного планування Intranet.

• Зміна інтенсивності трафіку. Розповсюдження мережеорієнтованих, заснованих на Web, програм викликає експоненціальне збільшення мережевого трафіку, що вимагає підвищення вимог до швидкості і надійності пристроїв у мережі.

• Зміна структури трафіку. Зростання кількості критично важливих програм, що використовують мультимедія-інформацію, на основі Intranet збільшує потребу в появі служби якості обслуговування, підтримки групових програм з інтенсивним трафіком тощо.

Тобто, з впровадженням технології Intranet в корпоративній мережі все більш актуальною, як бачимо, стає потреба в зміні архітектури існуючих корпоративних чи локальних мереж.

Корпоративні мережі часто використовуються для наступних цілей:

• для підтримки оперативних (кожного дня) ділових функцій, наприклад, ведення складського обліку, діловодство тощо;

• для представлення співробітникам компанії доступу до корпоративних документів, баз даних, для друку необхідної інформації;

• для ефективної підтримки внутрішньокорпоративних інформаційних служб;

• для органічної вбудови внутрішньої інформаційної структури в загальну мережу Internet (при необхідності).

Головна перевага Intranet — це можливість доступе до будь-якої інформації, прикладної програми, програмного забезпечення (ПЗ) у одному і тому ж "вікні" за рахунок єдиного універсального інструментарію. Це технології WAN/LAN, Client/Server, систем PC, UNIX, Apple тощо, але на єдиній концепції та пинципах.

Intranet дозволяє створювати Web-сайти відділів, груп фахівців і окремих спеціалістів для інтелектуального корпоративного спілкування.

Відмінність Intranet від LAN полягає в тому, що корпоративна мережа дозволяє вирішити проблему сумісності різних технологій і ПЗ різних фірм (наприклад, HP, IBM, SUN, Apple, Novell, Banyan тощо, які використовуються для побудови LAN) на рівні одного об'єкту. Модель Intranet являє собою універсальну надбудову над LAN.

Сучасні мережі Intranet базуються на внутрішніх корпоративних Web-серверах, які доступні працівникам корпорації через будь-які мережі на основі протокола TCP/IP. Web-сервери дають різну інформацію через єдиний інтерфейс (Web-браузер) за допомогою зв'язків з корпоративними базами даьгих, файловими серверами і сховищами документів. Web-браузер використовується для доступу до множини корпоративних Web-сторінок з гіпертекстовими зв'язками.

Перевага Intranet від платформи групових технологій (groupware) (наприклад Lotus Notes, Novell Groupwise) — це простота, менша вартість, відсутність необхідності у спеціальній підготовці обслуговуючого персоналу, універсальність (тобто незалежність від конкретного розробника ПЗ), незалежність від ОС, відкритість архітектури тощо.

Основні компоненти Intranet

Основними компонентами мережі Intranet є:

• сервер системи;

• навігатор системи;

• гіпертекстові редактори;

• інструментарії для організації сумісної роботи, обслуговування архівів, організації документообігу.

Сервер системи

Використовується для розподілу ресурсів інформаційної системи. Він зчитує необхідні файли з дисків, запускає програми і передає клієнтським програмам (навігаторам) гіпертекстовий документ. Для цього сервер системи використовує URL.

Для зв'язку системи з базою даних сервер використовує спеціальну програму перетворення формату бази даних в формати мови HTML за допомогою шлюзового інтерфейсу Web — CGI (розглядається в попередньому розділі).

Крім універсального серверу використовуються спеціалізовані сервери. Так, наприклад, всі основні виробники баз даних випустили свої власні Web-сервери, які можуть без CGI звертатись до бази даних. Такі, сервери ефективніше використовують можливості обладнання.

Сервер системи має ще одну важливу функціональну особливість: він слідкує за правом (паролем) доступа до документів, тобто забезпечує простий і надійний контроль за діями користувачів, що підвищує безпеку і надійність Intranet.

Навігатор системи чи браузер

Підтримує інтерфейс користувача з системою. Навігатор отримує з різних серверів документи з графікою, які представлені у форматі HTML, і видає їх на екран чи принтер. Навігатор дозволяє використовувати різні протоколи для зв'язку з серверами, наприклад, HTTP, FTP, NNTP, SMTP. За допомогою навігатора просто посилати повідомлення ЕП, запускати програми для перегляду визначених документів різних форматів.

Гіпертекстові редактори чи HTML-редактори

Використовуються для створення нових документів. Вважається, що сервер, навігатор і редактор створюють ядро Web-технології, без якого неможливо побудувати справжню Intranet.