1.3.1 Поняття та види інформації про товар. Вимоги до порядку одержання, використання, поширення та зберігання інформації, а також системи створення інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її охорону регламентуються законом України «Про інформацію». [4]
Інформація - згідно Закону - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Основними видами інформації є:
- статистична інформація;
- масова інформація;
- інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;
- правова інформація;
- інформація про особу;
- інформація довідково-екнциклопедичного характеру;
- соціологічна інформація.
Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України.
Масова інформація – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами є радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
Інформація про особу – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.
Інформація довідково-екнциклопедичного характеру – це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природнє середовище.
Соціологічна інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп населення до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.
Документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або іншому носієві.
Первинний документ – це документ, що містить вихідну інформацію.
Вторинний документ – це документ, що є результатом аналітико-синтезованої та іншої переробки одного та іншого документів.
Основними реквізитами, які дозволяють ідентифікувати документ є: обліковий чи реєстраційний номер, найменування організації та підпис компетентної особи, її посади, дата затвердження, прийняття чи введення в дію документа, прізвище особи, яка затвердила чи прийняла документ.
Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідного до чинного законодавства України, документованої або публічно оголошуваної інформації громадянаи, юридичними особами або державами.
Інформацію про товар експерт отримує із заявки замовника експертизи, вивчення товаросупровідних документів, а також в результаті проведення експертизи, аналізу результатів лабораторних досліджень. Підсумком пошуку, збору, обробки та аналізу отриманої інформації є прийняття експертом рішення та оформлення його у висновку акта експертизи.
1.3.2 Товаросупровідні документи. Товаросупровідні документи (ТСД) – документи, які містять необхідну та достатню інформацію для ідентифікації партій товарів на всьому шляху товаропросування.
ТСД залежно від характеристик товару, поділяються на: кількісні, якісні, розрахункові і комплексні.
Кількісні ТСД – документи призначені для передачі і збереження інформації про кількісні характеристики товарів або товарних партій. До кількісних ТСД відносяться пакувальні листи, специфікації, акти про встановлену розбіжність у кількості товарів, комерційні акти.
Акти про встановлену розбіжність у кількості товарів складають у тих випадках, коли фактична кулькість товарів при прийманні не збігається з кількістю, вказаною у документах. Будь-яка втрата, псування або пошкодження оформляються комерційним актом з обов′язковою присутністю представників перевізника або охорони, що дасть підставу для відшкодування заподіяного збитку вантажовідправнику чи вантажоотримувачу. Зазначені документи призначені для передачі відомостей постачальнику про кількісні втрати товарів при транспортуванні, виявлених під час їх приймання.
ТСД якості – документи, призначені для передачі і збереження інформації про якість товарів. ТСД містять не тільки відомості про якісні характеристики товарів, їхні значення, градації якості, а також про найменування товарів, їхніх виробників (постачальники, відвантажувачі), дату виготовлення (відвантаження), а також інші необхідні відомісті.
Документи якості поділяються на обов′язкові та необов′язкові. До перших відносяться сертифікати відповідності товарів, які повинні проходити обов′язкову сертифікацію, і посвідчення якості, якщо у стандарті передбачена їх наявність. Обов′язковість сертифікатів відповідності для зазначеної групи товарів (продукції) передбачається наказом Держстандарту України «Про проведення обов′язкової сертифікації в Україні». Інші види сертифікатів – гігієнічний, ветеринарний, фіто санітарний, не є заміною сертифікату відповідності й обов′язковим ТСД.
Розрахункові ТСД – це документи, призначені для документального оформлення угоди про ціни, оплату транспортних витрат, спільному (або одностороньому) покриттю витрат, у тому числі транспортних, інших витрат, якщо у складеному договорі купівлі-продажу (або постачання) ці відомості не були передбачені. До розрахункових ТСД відносяться протокол узгодження цін, рахунки, рахунки-фактури та інші документи про ціни. Основним призначенням рахунків є інформація про ціну та вартість товару для його оплати. У рахунках також є відомості про кількість товарів в упаковці, але вони не є основними.
Комплексні ТСД – документи, призначені для передачі та збереження інформації про кількісні, якісні та вартісні характеристики товарних партій, а також для кількісного врахування їх у процесі товаропросування. До комплексних ТСД відносяться прибутково-видаткові, товарно-транспортні, залізничні накладні, коносаменти.
На всіх поданих документах експерт робить позначку «пред′явлено експерту», ставить підпис та дату.
1.3.3 Загальна характеристика інформаційних знаків. Інформаційні знаки (ІЗ) - умовні позначення, призначені для ідентифікації окремих або сукупних характеристик товару. ІЗ наносяться на упаковку, товар і (або) інші носії інформації. Основними з переваг ІЗ є стислість, промовистість, наочність і швидка розпізнавальність. Класифікацію на групи і підгрупи подано на рис.1.1.
 |
Рисунок 1.1 – Класифікація інформаційних знаків
1.3.4 Товарні знаки. Товарний знак – це знак, який допомагає відрізнити товар одного підприємства від подібного товару іншого виробника. Основні функції товарних знаків:
- вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що знаходяться у цивільному товарообороті;
- дані про походження товару або послуг;
- дані про певну якість товарів та послуг;
- рекламування певного товару та послуг.
В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», головна мета якого є забезпечення індивідуалізації товарів і послуг певними позначеннями. [7] Класифікацію товарних знаків подано на рис.1.2.
 |
Рисунок 1.2 - Класифікація товарних знаків
Основні типи позначення фірмових товарних знаків представлені на рис.1.3. Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.
 |
Рисунок 1.3 - Типи позначення фірмових товарних знаків
1.3.5 Знаки відповідності, екологічні та інші види інформаційних знаків. Знак відповідності у сертифікації – це захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний або виданий відповідно до правил системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.
Залежно від сфери застосування розрізняють:
Ø національний знак відповідності – знак, що підтверджує відповідність вимогам,установленим національними стандартами або іншими нормативними документами. Він розробляється, затверджується і реєструється національним органом з сертифікації. Знак відповідності дозволяється використовувати для маркування тільки сертифікованої продукції;
Ø транснаціональний (регіональний) знак відповідності – це знак, що підтверджує відповідність вимогам, встановленим регіональними стандартами. Вони застосовуються в країнах визначеного регіону на основі узгоджених стандартів і взаємного визнання результатів сертифікації.
Екологічні знаки – це знаки, які призначені для інформації про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечні засоби їх експлуатації, використання або утилізацію. Екологічні знаки поділяються на підгрупи:
- знаки, що інформують про екологічну чистоту товару або безпеку для навколишнього середовища;
- знаки, що інформують про екологічно чисті способи утилізації товарів або упаковування;
- знаки, що інформують про небезпеку продукції для навколишнього середовища.
Попереджувальні знаки – це знаки, що призначені для забезпечення безпеки споживача і навколишнього середовища під час експлуатації потенційно небезпечних товарів шляхом попередження про небезпеку або нанесення даних, що вказують на дію щодо попередження небезпеки.
Попереджувальні знаки поділяються на два види:
· ті, що попереджають про небезпеку;
· ті, що попереджають про дію щодо безпечного використання.
Маніпуляцій ні знаки – знаки, призначені для інформації про способи поводження з товарами.
Розмірні знаки – для позначення визначених фізичних величин, що означають кількісну характеристику товару. Розмірні інформаційні знаки, які проставляються на упаковці товару чи на сомому товарі у вигляді номера, літери або графічних зображень, вказують розмір одягу, взуття або довжину, обсяг стегон для панчох.
Експлуатаційні знаки - це знаки, призначені для правила експлуатації, способи догляду, монтажу і налагодження споживчих товарів. Такі знаки наносяться на етикетки, ярлики, бірки, упаковки, контрольні стрічки або безпосередньо на товар.
Знаки походженнятовару набувають значення лише за умови їх державниї реєстрації в установленому чинним законодавством порядку або завдяки міжнародним договорам держави. Дані знаки поділяються на міжнародні і національні. У зовнішньоекономічній діяльності прийнять застосовувати міжнародні знаки, що включають одну або декілька літер і цифровий код.
Штрихове кодування – одне з найбільш поширених засобів автоматичної ідентифікації. Принцип штрихового кодування полягає у кодванні алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитуванні за допомогю пристрою, що сканує, розшифровує коди і передає на ЕОМ.
Компонентні знаки – це дані про склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням назв, компонентів, використаних у процесі виготовлення продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших речовин або сполук. За своїм призначенням харчові добавки умовно поділяються індексами літери Е. Поряд з Е-компонентними знаками існують компонентні знаки, які свідчать про склад непродовольчих товарів.
Акцизне маркування поширюється на товари, що підлягають підакцизному збору. Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.
Першим основополагаючим засобом товарної інформації є відомості про виробників товарів, узагальнена інформація про конкретний вид товару, його назву, сорт, товарну марку, місце знаходження виробника, дату виготовлення, термін зберігання (придатності).
Комерційна товарна інформація включає додаткові відомості про товар, необхідні для його виробників, постачальників і продавців. Це відомості про підприємства-посередники, нормативні документи про якість, асортиментні номери за прийнятими класифікаторами товарної продукції, штрихове кодування.
Споживча товарна інформація включає відомості про найбільш характерні споживні властивості: харчову цінність, склад, функціональне призначення, способи використання та експлуатації, нешкідливість, надійність і т. ін.
Для доведення відомостей до суб’єктів ринкових відносин використовують текстову, цифрову, художню, символічну та штрихову товарну інформацію. Кожна із них має свої переваги або недоліки, зміст інформації визначається специфікою товарної групи.
Текстова інформація найбільш доступна до споживача, але для розміщення вимагає значно велику площу на носіях маркування. Сприйняття такої інформації споживачем ускладнюється, необхідний певний час для її читання і обміркування.
Цифрова інформація більш за все використовується для доповнення текстової інформації, або в тих випадках коли вимагається кількісна характеристика про товар (наприклад, маса нетто, об’єм, розміри одягу, взуття, довжина дати виготовлення та термін зберігання). Цифрова інформація відрізняється чіткістю, лаконічністю, визначністю але в ряді випадків вона доступна тільки професіоналам і незрозуміла споживачам (наприклад, класифікація і кодування продукції). У Державному класифікаторі України, інформація про вітчизняну продукцію та послуги, що подається на ринки інших країн.
Художня інформація забезпечує здорове та емоційне сприйняття відомості про товари за допомогою художнього чи графічного зображення товару, або репродукції з картин, фотографій, листівок (квітів, тварин, комах) або інших зображень. Основне призначення цієї форми інформації у споживачів певної уяви за рахунок задоволення естетичних смаків.
Символічна інформація передається за допомогою символів (інформаційних знаків). Символ це знак, що характеризує особливі (відмінні) властивості товару для умовного відображення сутності.
Штрихова інформація – знак (штриховий код) для автоматизованої ідентифікації і обліку інформації про товар. Наноситься на транспортну і споживчу упаковку багатьох імпортних і вітчизняних товарів. У відповідності з вимогами здійснення зовнішньоторгових угод наявність штрихового коду на упаковці товару є обов’язковою умовою його експорту. Відсутність штрихового коду негативно впливає на конкурентоспроможність продукції.
Основним засобом товарної інформації маркування товару є нанесення на продукцію, тару, пакування тексту умовних позначень та малюнків, цифрових, букво-цифрових або символічних знаків.
Відправницьке маркування включає інформацію про пункти відправлення і призначення, найменування відправника, отримувача, загальну кількість місць, масу брутто і нетто. Транспортне маркування включає інформацію щодо адресата, відправника та способів поводження з упакованою продукцією під час її транспортування та зберігання.
Спеціальне маркування включає попереджувальні написи і знаки, які означають способи поводження з нею під час завантаження, розвантаження, зберігання та транспортування (наприклад: "Не кантувати", "Берегти від вологи", "Верх", "Відкривати тут", "Вогненебезпечно", "Берегти від вогню", "Отрута" та ін.).
Маркування виражає товарну марку: назву товару, товарний знак або його символ, який ідентифікує продукцію. Товарний знак – позначення, зареєстроване у встановленому порядку, що міститься на товарах, пакуванні або документації, який пов’язаний з реалізацією і застосовується для того, щоб відрізнити товари одного підприємства від однорідних товарів іншого підприємства. Товарні знаки належать до об’єктів охорони промислової власності, використання їх іншими підприємствами карається за законом. [25,48,83]
Питання для самоконтролю
1. Види інформації.
2. Товаросупровідні документи.
3. Інформаційні знаки.
4. Товарні знаки.
5. Знаки відповідності, екологічні та інші види інформаційних знаків.
