Роль і функції торгово-промислових палат у формуванні Міжнародної торгівлі

1.2.1 Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі. Виникнення і функціонування торгово-промислових палат, безпосередньо пов’язані з розвитком товарного виробництва і торгівлі. Торгово-промислові палати є недержавними, неурядовими органами, їх місце і роль в економічному житті великою мірою залежить від ступеню розвитку держави, її суспільного і соціально-економічного устрою, налаштованості на зв’язки з іншими країнами і народами.

Перші торгово-промислові палати, які можна вважати аналогами чи передвісниками сучасних, з’явилися у європейських містах у 16-му столітті (у Франції). Зародившись, як чисто приватні організації. Вони спочатку представляли інтереси лише підприємців певної галузі. Згодом палати стали місцем, де концентрувалися загальні економічні інтереси в тому вигляді, як їх уявляли собі підприємці. Палати стали громадськими інституціями, що представляли інтереси ділових кіл певної території, фінансувалися ними і управлялися їх представниками. Основною їх задачею стала розробки єдиних правил у виробництві та торгівлі.

Сьогодні у світі функціонує більше 140 національних ТПП. Загальне керівництво їх діяльністю здійснює найбільша міжнародна недержавна організація – Міжнародна торгова палата (МТП) в якій представлені ТПП, ділові кола, компанії та банки із 146 країн світу.

З 2001 року до цієї організації входить і ТПП України.

На європейському континенті національні ТПП утворили Європалату – партнера такої наднаціональної структури, як Європейський Союз.

Перші палати на території України виникли у 1850 році у Львові та Чернівцях. В 1912 році у Києві було засноване Південно-Західне відділення Російської експертної палати. Від цих інституцій до Торгово-промислової палати України – такий шлях розвитку палатівської системи в Україні.

ТПП тісно співпрацюють з орга­нами влади в галузі формування економічної політики та соціального партнерства. Беручи активну участь у процесі прийняття законів та інших рішень, вони користуються правом законодавчої ініціативи, направляють за проектами законів свої висновки, беруть участь у роботі уряду, парламенту та його комісій. Відповідно регіональні та місцеві палати взаємодіють з органами влади регіону, області, міста, беруть участь у прийнятті рішень з питань їх економічного розвитку. При цьому вони виходять не з політичних інтересів яких-небудь партій, а із загальних інтересів усього суспільства, що має принципове значення для стійкості економічної політики власних структур.

1.2.2 Основні підходи до формування членської бази торгової палати. Правовою основою створення та функціонування торгових палат є спеціальне або загальне законодавство країни, а у рядів випадків – власний статут палати.

Існує два підходи до формування членської бази торгової палати:

- обов’язкове членство для визначених спеціальним законом учасників господарської діяльності;

- добровільне членство.

Критерій характеру членства є досить вагомим моментом, що впливає практично на всі сторони діяльності торгової палати.

Спеціальні закони «Про палати» деяких країн (Австрія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Італія, Німеччина, Франція) містять поло­ження, які визначають:

- порядок створення торгових палат;

- їх правочинність;

- основні направлення та сфери діяльності;

- порядок управління;

- структуру виконавчих органів;

- відносини з державними установами.

В цих країнах законом передбачено обов’язкове членство, яке може встановлюватися державою тільки на підставі закону. Позитивним у такого підходу є те, що до сфери відповідальності палати включаються всі без винятку сектори економіки (промисловість, торгівля, банки, страхування, транспорт, послуги та ін.). Таким чином палата представляє все ділове співтовариство країни або регіону. Це призводить до того, що думки та пропозиції торгової палати мають важливе значення, оскільки виражають збалансовані, узгоджені інтереси всіх секторів економіки. Крім того, обов’язкове членство гарантує тісні контакти у повсякденній роботі з усіма підприємствами регіону.

Такі торгові палати часто називають самокерованими струк­турами, в яких підприємці вирішують свої проблеми у межах закону самостійно та незалежно від впливу держави. Органи влади (міністри економіки) можуть вмішуватись у діяльність ТПП тільки у випадках, коли палата допускає порушення чин­ного законодавства. Незалежність торгових палат від держави закріплена в законі.

Таким чином, вона забезпечується повною фінансовою самостій­ністю у формуванні та виконання своїх бюджетів, а також свободою прийняття рішень у загальних інтересах незалежно від окремих або групових поглядів. Контроль з боку держави зазвичай здійснюється міністерством економіки або промисло­вості і стосується, як правило, розслідування скарг на діяльність торгових палат (наприклад, стосовно відмови палати видати сертифікат походження або законності проведених виборів до керівних органів палати), а також правильності створення бюджету за реальності витрат. Разом з тим слід зазначити, що палата у цьому випадку є своєрідною частиною державної ієрархії і підпорядковується урядовим органам, хоча лише в так званій «дорученій сфері діяльності».

У країнах, де не існує законодавства «Про палати», їх організація та діяльність здійснюється на основі загального цивільного законодавства. Торгові палати створюються як компанії з обмеженою відповідальністю під гарантію членів (члени палати відповідають за її обов’язки у межах сплаченого членського внеску). Специфічні положення, які відрізняють палату від комерційної фірми (асоціації промисловців), фіксуються у статуті, у тому числі і принцип безприбутковості, порядок формування членства, принципи управління.

Палати з добровільним членством діють у Великобританії, США, Канаді, Швеції, Бельгії, Норвегії та Швейцарії. Вони створюються на основі цивільного законодавства і реєструються у відповідних реєстрах. Для збільшення членства вони вимушені постійно доводити свою необхідність діловим колам регіонів країни.

Торгові палати мають досить широке коло функцій, які визна­чаються в основному двома критеріями: по-перше, характером членст­ва в палаті (обов’язкове або добровільне), по-друге, положенням торгової палати в економіці регіону, в якому вона функціонує (цент­ральне або локальне). Як приклад розглянемо коло функцій двох європейських торгових палат з добровільним і обов’язковим членством.

Крім виконання своєї традиційної представницької функції, що полягає у передачі на розгляд органів державної влади пропозицій, ділових кіл, торгові палати у процесі історичного розвитку почали вирішувати й нові завдання, сприяючи розвитку як самого підприємництва, так і економіки своїх регіонів у цілому. Вони почали включати до сфери своєї діяльності послуги з інформаційного забезпечення, участь в управлінні об’єктами інфраструктури, підвищення кваліфікації кадрів, арбітражну практику і сприяння у врегулюванні спорів, сприяння прикордонному співробітництву тощо. ТПП розвинутих країн є інструментом ринкової економіки.

1.2.3 Торгово-промислова палата України. У квітні 1925 року у м. Харків було відкрито першу Торгову палату в Україні, яку у грудні 1936 року реорганізовано в Українське відділення Всесоюзної торгової палати СРСР. У грудні 1972 року Постановою Ради Міністрів Союзу РСР це відділення знову реорганізовано у Торгово-промислову палату Української Радянської Соціалістичної Республіки (ТППУРСР).

У 1973 році відпо­відно до рішення загальних зборів Всесоюзної торгової палати СРСР від 10 березня 1972 року «Про перетворення Українського відділення Всесоюзної торгової палати у Торгово-промислову палату Української РСР» створена торгово-промислова палата України. На загальних зборах членів у січні 1973 року було прийнято Статут Торгово-промислової палати УРСР.

Торгово-промислова палата України – одна з головних недер­жавних структур, яка об’єднує близько п’яти тисяч підприємців, компаній, фірм різних форм власності. Серед її членів – всесвітньо відомі авіакосмічні, металургійні, машинобудівні, агропромислові та інші підприємства, де зайняті десятки тисяч робітників, та дрібні фірми з персоналом у декілька чоловік. Членами ТППУ є також банки, біржі, науково-дослідні інститути, торговельні асоціації тощо.

Діяльність ТПП в Україні ґрунтується на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади їх створення, встановлює організаційно-правові форми і напрями діяльності, а також принципи взаємовідносин із державою. Відповідно до Закону ТПП ство­рюються за принципом добровільного об’єднання їх засновників, який полягає у праві входити або не входити до її складу. Регіональні торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

На території України діє Торгово-промислова палата України, створена за принципом добровільного об’єднання регіональних тор­гово-промислових палат України, громадян України, зареєстрованих як підприємці та юридичні особи, що створені і діють відповідно до законодавства України.

Основними функціями ТПП є:

o сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, експорту українських товарів та послуг, подання практичної допомоги підпри­ємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутріш­ньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

o представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

o організація взаємодії між суб’єктами підприємницької діяль­ності, координація їх взаємовідносин із державою в особі її органів;

o надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей про діяльність українських підприємців і підприємств зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню через засоби масової інформації знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців;

o надання послуг для здійснення комерційної діяльності інозем­ним фірмам та організаціям;

o участь у роботі різних економічних міжнародних організацій та входження до складу змішаних торгових палат;

o сприяння організації іноземних виставок на території України, участь у торгово-промислових виставках за кордоном, організація вітчизняних виставок;

o надання допомоги членам Палати у патентуванні українських винаходів, реєстрації промислових зразків і товарних знаків;

o проведення за дорученням державних органів незалежної експертизи проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв’язків, а також інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців;

o проведення на замовлення українських та іноземних підприємців експертизи товарів;

o організація семінарів, конференцій, ділових переговорів з еконо­мічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм.

Широке визнання у світі здобув Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, створе­ний у 1992 році.

Згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбіт­раж» Міжнародний комерційний арбітражний суд, будучи самостій­ним та постійно діючим третейським арбітражним судом, розглядає за погодженням сторін спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство, яке є однією із сторін спору, знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародними об’єднаннями та організаціями, що створені на території України, спори між собою, спори між її учасниками, а також спори з іншими суб’єктами права України.

1.2.4 Торгово-промислові палати країн СНД. Інститути торгово-промислових палат існують у кожній країні співдружності. В усі часи вони були надійними поміч­никами вітчизняних виробників у розвитку експортного потенціалу, розширенні поставок продукції на експорт. Вони організовували участь підприємств у міжнародних ярмарках за кордоном, здійсню­вали розробку та розповсюдження серед іноземних фірм рекламних видань. Спеціалісти палат здійснювали експертизу імпортованих із-за кордону обладнання, технологій і товарів на предмет відповідності їх за якістю, кількістю та комплектністю умовам укладених вимог.

У радянські часи зв’язок між державною планово-економічною системою та ринками Заходу забезпечувався Торгово-промисловою палатою СРСР, заснованою у 1932 році. Початок економічних реформ сигналізував про нову епоху у розвитку торгових палат цих країн. Зараз вони знаходяться на вістрі вирішення важливих державних завдань, пов’язаних з реформуванням економіки, розвитком зовніш­ньоекономічних зв’язків країн співдружності.

Правовою основою для створення та функціонування торгових палат країн СНД є законодавчі акти та статути, які визначають порядок створення, правочинність, основні напрями та сфери діяльності, управління, структури виконавчих органів тощо.

1.2.5 Міжнародні об’єднання ТПП. Нині у світі функціонують понад 140 національних і близько 10 тис. регіональних ТПП. Найбільшою неурядовою міжнародною організацією є Міжнародна торгова палата, заснована у Парижі в 1919 році. Вона є найавторитетнішою у світі організацією підприємців в ній представлені ТПП, ділові кола, компаній та банки з усіх країн світу.

З 2001 року до цієї організації входить і ТПП України.

У Міжнародної торгової палати найвищий консультативний статус в ООН. Вона підтримує тісні зв’язки з ГАТТ, із Організацією еконо­мічного співробітництва і розвитку, з Європейським Союзом, іншими організаціями. Членство в ній відкриває Палатам доступ до розгалу­жених каналів інформації, збагачення міжнародним досвідом.

Органами Міжнародної торгової палати є Конгрес (скликається раз у три роки), Рада (у складі представників усіх національних комітетів та певного числа «прямих членів») на чолі з Президентом МТП, Виконавчий комітет (у складі представників найвпливовіших національних комітетів), Фінансовий комітет, Міжнародний секре­таріат на чолі з Генеральним секретарем.

Міжнародна торгова палата займається також виданням та роз­повсюдження цілої низки спеціальних видань таких, як довідники тор­гових термінів, міжнародні арбітражні правила, транспортні доку­менти тощо.

Асоціація європейських торгово-промислових палат (скорочена офіційна назва – «Єврошамбр») – регіональне об’єднання торгово-про­мислових палат західноєвропейських країн. Заснована у 1958 році під назвою «Постійна конференція торгово-промислових палат Євро­пейського економічного співтовариства». Штаб-квартира «Євро­шамбр» розташована у Брюсселі (Бельгія).

Офіційні цілі асоціації полягають у розробці узгодженої позиції її членів щодо проблем укріплення західноєвропейської інтеграції та доведення її до відома основних інститутів ЄС (комісії, Європар­ламенту, Ради) перш за все щодо питань промислової та торгової політики та у сфері послуг. Єврошамбр як лідируюча організація бере участь у роботі ряду консультативних комітетів у рамках Комісії ЄС.

Єврошамбр займається організацією конференцій, нарад та семі­нарів щодо внутрішньо регіонального співтовариства торгових палат і сприяє підготовці і публікації економічних доповідей та досліджень, Інформаційних бюлетенів та довідників, здійснює стажування та навчання спеціалістів з програм, що фінансуються із бюджету ЄС.

Членами Асоціації більшістю є національні федерації (союзи) тор­гово-промислових палат західно-європейських та деяких інших країн. Розрізняють повні члени (по одному від кожної країни-члена ЄС), асоційовані члени (від більшості країн-членів ЕАСТ та ряду середзем­номорських країн, що уклали з ЄС угоду про соціально-економічне співтовариство), члени-кореспонденти. Різниця між повними, асо­ційованими членами та членами-кореспондентами полягає перш за все у повноті прав, яким вони користуються у межах Єврошамбр, і, відповідно, у ступені їх участі в її діяльності, роботі керівних органів, розмірі внеску до бюджету Асоціації.

Фінансові ресурси Єврошамбр складаються з членських внесків, встановлюються верховним органом Асоціації, а також прибутків, отриманих завдяки діяльності підприємств, якими вона володіє.

Структура Єврошамбр включає:

Генеральну асамблею - (скликається два рази на рік у складі всіх членів Асоціації);

Виконавчий комітет - (у складі керівників палат-членів Єврошамбр);

Правління - (у складі представників окремих палат-членів, займається координацією робочих груп);

Секретаріат;

Робочі групи (транспорт та зв’язок, навколишнє сере­довище, підготовка кадрів, оподаткування, туризм).

Торгово-промислова палата України співпрацює з Асоціацією тор­гово-промислових палат Європи. Налагоджено зв’язки з аналогічними національними та регіональними структурами в багатьох країнах світу. Більш міцні зв’язки встановлені на основі двосторонніх і бага­тосторонніх договорів з палатами, які допомагають суб’єктам підприємницької діяльності в пошуку партнерів у сфері діяльності виробництва і торгівлі, обміну делегаціями, організації навчанні, проведення виставок та ярмарків тощо. [10,25]

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте особливості функціонування торгово-промис­лових палат у світі.

2. Які існують основні підходи до формування членської бази торгової палати?

3. Охарактеризуйте діяльність ТПП України.

4. Особливості функціонування торгово-промислових палат країн СНД.

5. Сутність міжнародних об’єднань ТПП.