Порядок переведення рейтингових показників успішності у європейські оцінки ECTS

Підсумкова кількість балів (max – 100)	Оцінка за 4-бальною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS
1 – 34   35 – 59	«незадовільно»(з обов’язковим повторним курсом) «незадовільно»(з можливістю повторного складання)	F   FХ	незараховано
60 – 68	«достатньо»	E	зараховано
69 –74	«задовільно»	D
75 – 81	«добре»	C
82 – 89	«дуже добре»	B
90 – 100	«відмінно»	A

 

Кожний модуль включає бали за поточну роботу спеціаліста на семінарських заняттях, виконання самостійної роботи, індивідуальну роботу, модульну контрольну роботу.

Виконання модульних контрольних робіт здійснюється з використанням роздрукованих завдань.

Реферативні дослідження, які виконує спеціаліст за визначеною тематикою, обговорюються та захищаються під час індивідуальних занять.

Модульний контроль знань спеціалістів здійснюється після завершення вивчення навчального матеріалу модуля.

Кількість балів за роботу з теоретичним матеріалом під час виконання самостійної та індивідуальної навчально-дослідницької роботи залежить від дотримання таких вимог:

– своєчасність виконання навчальних завдань;

– повнота обсягу їх виконання;

– якість виконання навчальних завдань;

– самостійність виконання;

– творчий підхід у виконанні завдань;

– ініціативність у навчальній діяльності.

 

ІХ. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

1) За джерелом інформації:

Словесні: лекція (лекція-інформація, лекція-огляд, проблемна, лекція-візуалізація, лекція-конференція, лекція-консультація) із застосуванням комп'ютерних інформаційних технологій (PowerPoint-презентація), семінари-конференції, пояснення, розповідь, бесіда.

Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

2) За логікою передачі і сприймання навчальної інформації: індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні.

3) За ступенем самостійності мислення: репродуктивні, пошукові, дослідницькі.

4) За ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом викладача; самостійна робота студентів: з книгою, з інформаційними ресурсами, з синхроністичною / порівняльною таблицею; виконання індивідуальних навчальних проектів.

ІІ. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності:

– навчальні дискусії (у формі колоквіумів);

– створення ситуації пізнавальної новизни;

– створення ситуацій зацікавленості (метод цікавих аналогій тощо);

– бінарні лекції (викладач - студент);

– пошук заздалегідь запланованих помилок (фактичних, хронологічних, змістових, орфографічних тощо).