Ускладнення РА: вторинний амілоїдоз, остеопенічний синдром, гематологічні порушення (аплазія кісткового мозку), неходжкінська лімфома, чисельні мієломи

Диференційний діагноз РА проводиться з реактивним артритом, остеартрозом, псоріатичним артритом, подагричним артритом, системним червоним вовчаком, синдромом Фелті. Для синдрому Фелті характерно зниження маси тіла, генералізована лімфаденопатія, спленомегалія і лейкопенія, пігментація шкіри обличчя і кінцівок, розвиток виразкового ураження шкіри гомілок.

Лікування ревматоїдного артриту.

Основною метою лікування хворих РА є досягнення і підтримка клініко-лабораторної ремісії або клінічного покращання, попередження розвитку деструкції суглобів і інвалідизації хворих за допомогою цілого комплексу заходів (фармакотерапія (протизапальні і базисні препарати), реабілітаційні заходи). До препаратів першого ряду відносяться НПЗП і ГКС. В теперішній час в клінічній практиці найбільш часто застосовуються препарати НПЗП, які мають властивість в однаковій мірі пригнічувати активність ЦОГ -1 і ЦОГ-2 – диклофенак, ацеклофенак, кетопрофен, напроксен. Середня добова доза диклофенаку складає 150 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу препарату необхідно знизити до мінімально ефективної (50-100 мг на добу). Добова доза ацеклофенаку складає 200 мг. Одним із нових препаратів з групи НПЗП, який володіє вираженою знеболювальною дією є дексалгін. Дексалгін призначається при вираженому больовому синдромі по 35 мг тричі на день (максимальна добова доза 75 мг). Курс лікування 5-7 днів. Для профілактики і лікування викликаних НПЗП гастропатій застосовуються інгібітори протоної помпи (омез 20-40 мг на добу, ланзап 30-60 мг на добу), блокатори Н2-гістамінових рецепторів – ранітидин, фамотидин.

Створення нового класу НПЗП – селективних інгібіторів ЦОГ-2 дозволили у значній мірі знизити ризик розвитку гастропатій, при цьому протизапальний і знеболюючий ефект цих препаратів дещо більші ніж традиційних. В теперішній час із групи ЦОГ-2 найбільш широко застосовуються німесулід (найз, німу лід, німулід), мелоксикам (моваліс), рофекоксиб.

Глюкокортикоїдна терапія для лікування РА використовується вже 50 років. Основними показами для призначення ГК є висока активність РА, системні прояви (ревматоїдний васкуліт), недостатня ефективність НПЗП, а також побічні ефекти, які розвинулися після прийому НПЗП. В залежності від завдань терапії застосовують низькі дози преднізолону (5-15 мг/добу), середні дози (20-40 мг/добу), високі дози (60 мг/добу), пульс-терапію (1000 мг/добу).

Основними препаратами в лікуванні РА є базисні засоби - хімічно гетерогенна група лікарських препаратів з загальними особливостями терапевтичної дії, яка полягає в в повільному розвитку лікувальної дії, можливості вираженого пригнічення лабораторних і клінічних прояві захворювання.

Базисна терапія ревматоїдного артриту