Комплекс музикальності

Комплекс музикальності являє собою комплекс специфічних музичних здібностей. Педагогічний словник дає таке визначення: «музичні здібності – індивідуально-психологічні особливості особистості, до яких належать слухова чутливість, що зумовлює аналіз природних, мовленнєвих чи музичних звуків, і емоційна реакція на них. Психологи зараховують до музичних здібностей ладове почуття – здатність переживати відношення між звуками як форму і зміст; музично-слухові уявлення – здатність прослуховувати «розумом» раніше сприйняту музику як основу для музичної уяви, формування музичного образу і розвитку музичного мислення; музично-ритмічне почуття – здатність сприймати, переживати, точно відтворювати й створювати нові ритмопоєднання. Виокремлюють музичну пам’ять, яка нагромаджує музичні враження та слуховий досід і зумовлює музичне мислення – інструментальне, вокальне.

Л.А. Баренбойм стверджував, що основні здібності – звуковисотний слух і ритм. Звуковисотний слух включає мелодійний, гармонійний і поліфонічний слух. Мелодійний слух – це здатність сприймати, запам’ятовувати й по слуху відтворювати мелодію. Він виявляється у дітей дуже рано. Гармонійний і поліфонічний слух розвивається значно пізніше.

Крім цього, існує абсолютний, а також відносний слух, який має особливе значення й піддається розвитку майже безмежно.

До складу комплексу музикальності входить і внутрішній слух. Якщо у вузькому значенні слова він розуміється як здатність представити собі ритмічну або мелодійну сторону твору, то в широкому значенні – це здатність внутрішньо чути весь твір.

Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом Б.М. Тепловим. Головна ознака музичності за Б.М. Тепловим – здатність емоційно відзиватися на музику, співпереживати. Б.М. Теплов виділяє три основні музичні здібності: 1) здатність емоційного переживання й розрізнення функцій ладів – відчуття ладу; 2) здатність довільного користування слуховими уявленнями, що відображають рух мелодії; 3) здатність активного (рухового) переживання музики, відчуття емоційної виразності її ритму, його точного відтворення – ритмічне відчуття.

За Б.М. Тепловим, музикальність – це комплекс різноманітних здібностей, необхідних для будь-якої музичної діяльності, причому можуть успішно формуватися і окремі її види. Наприклад, займаючись ритмікою, діти значно краще вправляються у вдосконаленні відчуття ритму, а правильно організовані заняття співом завжди ведуть до розвитку звуковисотного слуху, відчуття ладу.

Окремі здібності доповнюють або компенсують одна одну; одні з них стають основними, ведучими, інші, вступаючи в контакт, виявляються вже по-новому.

Про музичність у дитини говорять інтерес до музики й достатньо розвинутий слух. Доказом служить дуже ранній вияв цих здібностей в поведінці дітей. Вже в перші місяці життя танцювальний наспів викликає у малюка веселий сміх, пожвавлення, виразну міміку, а некваплива, колискова пісня поступово заспокоює його.

Також рано виявляється і музичний слух. За даними вчених (М.Н. Борісової і І.Н. Нечаєвой), малюки вже на третьому місяці життя правильно реагують і відрізняють крайні звуки інтервалу октави, а до семи місяців багато хто здатний розрізнити тон і півтону.

Відчуття ладу й ритму у дітей через вікові психічні особливості виявляється не в рівному ступені. Їх емоційний відгук на забарвлення музики тривалий час має лише загальний характер. Пізніше виявляється уміння розрізняти мажор і мінор.