Більшість норм Особливої частини Кримінального кодексу передбачають відповідальність однієї особи за вчинений злочин, але на практиці нерідко виникають ситуації коли в одному злочині беруть участь дві і більше особи, які діють узгоджено і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть у злочині.
Відповідно до статті 26 КК України співучасть – це умисна спільна
участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
В теорії кримінального права ознаки співучасті діляться на об’єктивні та суб’єктивні.
Об’єктивні ознаки співучасті:
1) участь у вчиненні злочину декількох осіб, кожен з яких є суб’єктом злочину;
2) спрямованість дій всіх співучасників на досягнення єдиного результату;
3) причинний зв'язок між діями всіх співучасників і злочинним наслідком.
Співучасть наявна лише, якщо в злочині беруть участь декілька осіб (дві чи більше). Кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб’єкта злочину.
Злочин вчиняється спільними зусиллями. Дії кожного із співучасників можуть бути різними, але вони повинні бути складовою злочинного діяння в цілому.
Спільність у співучасті також означає, що між діями співучасників і тим злочином, який вчинив виконавець, існує опосередкований причинний зв’язок, бо загальний результат досягається лише свідомою діяльністю виконавця. Злочинний наслідок, який при цьому настає, є загальним для всіх співучасників і відповідальність за нього несуть вони всі, незалежно від ролі, яку кожний з них виконував.
Суб’єктивні ознаки співучасті:
1) умисна форми вини у всіх співучасників злочину;
2) взаємна обізнаність співучасників щодо діяльності кожного з них;
3) усвідомлення кожним співучасником своєї ролі і того, що характер діяння є спільним і бажання настання суспільно небезпечних наслідків чи свідоме їх припущення.
У всіх співучасників повинна бути умисна форма вини. У злочинах, які вчинюються з необережності, співучасть неможлива. Мета і мотиви дій співучасників можуть бути як однаковими, так і різними.
Обов’язковою ознакою співучасті є також обізнаність співучасників у тому, що у злочині беруть участь інші особи (суб’єкти злочину). Вони можуть не знати один одного, але кожний співучасник усвідомлює, що крім нього у вчиненні злочину беруть участь і інші особи.
Вчинення злочину у співучасті визнається кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 185 КК) або обставиною, яка обтяжує покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК). Деякі умисні злочини можуть вчинюватись лише у співучасті (ст.ст. 255, 257 КК).
