Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


јмериканська класична музика другоњ половини ’’ стол≥тт€: основн≥ тенденц≥њ розвитку




ѕолтавськ≥й профес≥йний л≥цей сфери послуг

–еферат на тему:

Ђјмериканська класична музика другоњ половини ’’ стол≥тт€ї

”чениц≥ групи є9

ƒейнеко ¬ ≥ктор≥њ

ѕЋјЌ

1.јмериканська класична музикадругоњ половини ’’ стол≥тт€: основн≥ тенденц≥њ розвитку
2. ƒжон  ейдж
3. —емюел Ѕарбер
4. ‘≥л≥п √ласс
5. јлан ’ованесс
—писок л≥тератури

јмериканська класична музика другоњ половини ’’ стол≥тт€: основн≥ тенденц≥њ розвитку.


¬ к≥нц≥ 50-60-х рр.. музичне мистецтво в јмериц≥ стало субсидуватис€ б≥льш планом≥рно ≥ ц≥леспр€мовано - були створен≥ федеральн≥ фонди (Ќац≥ональний фонд мистецтва, 60-≥ рр..), фонди в де€ких штатах, мун≥ципал≥тетах. ¬ажливе значенн€ мають фонди ‘орда, –окфеллера, ‘улбрайта. ѕродовжуЇ функц≥онувати ≥ система меценатства. ‘орми музичного мистецтва, що не вход€ть в сферу комерц≥йних в≥дносин, потрапл€ють у повну залежн≥сть в≥д дотац≥й цих фонд≥в, €к≥, таким чином, визначають пол≥тику у сфер≥ культури (виконанн€, виданн€, запис на грамплат≥вки твор≥в багатьох американськихкомпозитор≥в, орган≥зац≥€ фестивал≥в сучасноњ музики ≥ пр.). ” 50-≥ рр.. до числа пров≥дних композитор≥в —Ўј вход€ть ¬. ѕерс≥кетт≥, ѕ. ћенн≥н≥, –.Ћ. ‘≥нн≥ та ≥нш≥ автори головним чином симфон≥чних, камерно-≥нструментальних та хорових твор≥в. ” творчост≥ б≥льшоњ частини композитор≥в, €к≥ працюють в цей час, - √.  убика, –. ”орда, √. Ѕ≥нкерда, –.  елл≥, Ѕ. Ћииса - в≥дчутно пристрасть до неокласицизму. ƒж. ¬≥нсент, —. ≈фф≥нджер, ”. Ѕергсма та ≥н т€ж≥ють до використанн€ елемент≥в фольклорного Ђамерикан≥змуї, Ћ.  ерчнер, ƒж. –очберг, ≈. ≤мбр≥, Ќ. –орем використовують сер≥йну техн≥ку. якщо до к≥н. 40-х рр.. композиторська творч≥сть —Ўј збер≥гало в ц≥лому традиц≥йний характер, то з 50-х рр.. посилюютьс€ експериментальн≥ тенденц≥њ. “ак, дл€ ƒж.  ейджа, €кий з≥грав значну роль у посиленн≥ тенденц≥й авангардизму в —Ўј та ≥нших крањнах, експериментаторство стаЇ основним принципом творчост≥, його Ђф≥лософ≥Їюї. ћузична д≥€льн≥сть  ейджа представл€Ї собою сер≥ю експеримент≥в (Ђ”€вн≥ пейзаж≥ї є 1-4, Ђ4 хв. 33 сек.",  онцерт дл€ фортеп≥ано з оркестром та ≥н), що призвели до утвердженн€ рол≥ випадкового, Ђненавмисногої (indeterminacy), пот≥м - до в≥дмови в≥д музики €к мистецтва взагал≥ (Ђант≥музикаї). ≈кспериментаторство в област≥ сонор≥зма, також багато в чому пов'€зане з древн≥ми рел≥г≥йно-ф≥лософськими концепц≥€ми, характерно ≥ дл€ творчост≥ X. ѕарча (вони в≥дображен≥ в його книз≥ Ђ√енезис музикиї, 1949), €кий дл€ виконанн€ своњх твор≥в, у т.ч. Ђ≈д≥пї, ЂЅарстоуї та ≥нш≥, сконструював р€д ориг≥нальних музичних ≥нструмент≥в. “ворч≥сть ќ. Ћюн≥нга ≥ ¬. ”сачевского (часто працювали в сп≥вавторств≥) пов'€зане з електронною музикою (њх сп≥льне тв≥р Ђ–апсод≥ческ≥е вар≥ац≥њї та ≥н.) “ворч≥стьќ. ’ованесса, Ћ. ’арр≥сона ≥ „у ¬еньчуна св≥дчило про б≥льший ≥нтерес до позаЇвропейським культурам, особливо до аз≥атських, що багато в чому пов'€зано з ≥нтенсивною ем≥грац≥Їю з япон≥њ, ѕ≥вденноњ  орењ в 50-х рр.., ј також з гастрол€ми багатьох музикант≥в з крањн јз≥њ, в тому числ≥ –ав≥ Ўанкара, јл≥ јкбар ’ана (≤нд≥€) та ≥н ≤нтерес до позаЇвропейським культурам спри€в подальшому розвитку етномузиколог≥њ (д≥€льн≥сть ј. Ћомакс, ј. ћерр≥ема, Ѕ. нетл≥, ћ. ’уда,  . ”оксмена та ≥н). —еред опер 50-х рр.. вид≥л€ютьс€ Ђѕотужний  ейс≥ї (1953) Ўумена, ЂЋаг≥дна земл€ї (1954)  опленда, Ђќбм≥нен≥ головиї (за “. ћанну, 1954) ѕ. √ленв≥ла-’≥кс, ЂЅравий солдат Ўвейкї (1958) –.  ерки, Ђ¬анессаї(1958) Ѕарбера, опери –об≥нсона, X. ¬ейсгалла та ≥н ” 1950-≥ рр.. серед американських композитор≥в виник ≥нтерес до камерноњ опер≥ (Ђ’вилюванн€ на “ањт≥ї, 1952, Ѕернстайна; Ђ—усаннаї, 1955,  . ‘лойда; опери Ћ. ‘осса, Ћ. ’ойб≥ та ≥н); з'€вилис€ також телеопери (Ђјмал ≥ н≥чн≥ гост≥ї, 1951, ћенотт≥ та ≥н.) ¬≥дкрилис€ оперн≥ театри (у ƒаллас≥, —ент-Ћуњс≥, ѕ≥тсбурз≥, —анта-‘е), студ≥њ (нин≥ в —Ўј бл. 1000 оперних труп); багато композитор≥в сп≥льно з постановниками ≥ виконавц€ми експериментують у пошуках нових форм взаЇмод≥њ з≥ слухачами (часто це пов'€зано з залученн€м аудитор≥њ в д≥ю вистави). ћузика пров≥дних композитор≥в все част≥ше стала виконуватис€ в крањнах ™вропи та Ћат. јмерики. ћ≥жнародну попул€рн≥сть здобули серед найб≥льшихколектив≥в ансамбл≥ ЂPro musicaї (художн≥й кер≥вник ћ. √р≥нберг) ≥ ЂPro arteї (художн≥й кер≥вник –. јдлер) у Ќью-…орку, а також камерн≥ оркестри Ѕостона, ћ≥ннесоти (худ. кер. ƒ. –. ƒейв≥с), струнн≥ квартети (ƒжуль€рдська, Ќью-…оркський, Ѕудапештський, квартет п≥дступи ≥ ≥н), духовий ансамбль ≤стменской школи, духовий бенд ћ≥чиганського ун≥верситету, Ђ—кин≥њ хорї з —олт-Ћейк-—≥т≥, хори –. Ўоу, –. ¬агнера, п≥зн≥ше √. —м≥та (велика частина з них виступала в —–—–). —еред виконавц≥в: диригенти (багато з них≥ноземц≥, €к≥ тимчасово живуть у —Ўј) - Ћ. ћаазел€, “. Ў≥пперс, —. ќдзава, ћ.“. “омас, представники старшого покол≥нн€, €к≥ прињхали в 50-60-≥ рр.. з ≥нших крањн, - –.  убелик, ƒж. Ўолто, ≈. Ћайнсдорф,  .  раус, —. —кровачевск≥й, «. Meta, ѕ. Ѕулез та ≥н; п≥ан≥сти - ƒж. Ѕраун≥нг, Ћ. ѕеннар≥о, Ѕайрон ƒжайн≥с, X. Ћ. ¬ан  л≥берн, ћ. ƒ≥хтер ≥ ≥н; скрипал≥ - —. ’арт, ƒж. —≥лверстайн, –. «уковск≥й, ё. ‘одор (багато з них - учн≥ скрипал€-педагога ≤. √алам€на); в≥олончел≥ст Ћ. ѕарнас; сп≥вачки - ћ. ƒоббс, ≈. ‘еррелл, Ѕ. —≥лс, ‘.  ерт≥н, –. ѕ≥терс, Ћ. ѕрайс, ј, јдд≥сон, ћ. јрройо, √. Ѕембр≥; сп≥ваки - –. “аккер, ƒж. ’айнс та ≥нш
ћузика —Ўј 50-60-х рр.. в≥др≥зн€Їтьс€ р≥зноман≥тн≥стю тенденц≥й: ¬. ѕерс≥кетт≥, ѕ. ћенн≥н≥, ”. Ѕергсма та ≥н в ц≥лому розвивають традиц≥њ неокласицизму; ƒж. –очберг, Ћ.  ерчнер, ≈. ≤мбр≥, H. –орем та ≥н часто користуютьс€ сер≥йноњ техн≥кою,  . ћак‘≥, ј. ’ованесс, „у ¬ень-чун, X. ѕарч, P. ярдум€н ≥ Ћ. ’арр≥сон т€ж≥ють до використанн€ елемент≥в сх≥дних музичних культур у поЇднанн≥ з сучасними виражальними засобами. ќдним з л≥дер≥в авангардизму в музиц≥ —Ўј та ≥нших крањн став ƒж.  ейдж, €кий веде досл≥ди з розширенн€ акустичних можливостей музики ≥ намагаЇтьс€ будувати своњ композиц≥њ у в≥дпов≥дност≥ з принципами сх≥дних рел≥г≥йно-ф≥лософських систем.
¬исокий профес≥йний артистичний р≥вень американських колектив≥в ≥ сол≥ст≥в спри€Ї поширенню музики —Ўј в ≥нших крањнах. —еред симфон≥чних оркестр≥в (бл. 100) вид≥л€ютьс€ Ќью-…оркський, Ѕостонський, ‘≥ладельф≥йський,  л≥влендський, „иказький; з ними виступають ≥ ними керують ”. —тайнберг, ƒж. Ўолто, P.  убелик, 3. ћехта, ѕ. Ѕулез, Ћ. Ѕернстайн, Ћ. ћазель, —. ќдзава, MT “омас та ≥н ≤снують численн≥ студентськ≥ та м≥ськ≥ оркестри (бл. 1500), бенди (в≥дом≥ ансамбл≥ ≤стменской школи, новоанглийский консерватор≥њ в Ѕостон≥ ≥ ≥н).  ращ≥ ≥нструментальн≥ ансамбл≥ - "Promusica", Ѕостонський камерний, ƒжуль€рдська квартет; хори P. Ўоу, √. —м≥та; п≥ан≥сти - ƒж. Ѕраун≥нг, Ѕайрон ƒжайн≥с, ¬.  лайберн, M. ƒ≥хтер, M. ¬ан „унг; скрипал≥ - P. –≥чч≥, P. «уковск≥й, ѕ. ÷укерман; в≥олончел≥ст Ћ. ѕарнас; сп≥ваки-P. √ул≥, P. “аккер; сп≥вачки - M. ƒоббс, P. ѕ≥тер≥, Ћ. ѕрайс; в числ≥ сол≥ст≥в джазу - ј. “ейтем, ƒ. Ѕрубек, ≈. √арднер (п≥ан≥сти), ƒж.  олтрейн, ƒж. ћалл≥ген (саксофон≥сти), M. –оуч, ј. Ѕлек≥ (ударники) та ≥н, сп≥ваки - X. Ѕелафонте, T. Ѕеннет, M. “орм, сп≥вачки - —. Boан, ѕ. Ћ≥, ƒ. ƒей, Ѕ. —трейзанд, ¬.  арр.
” 60-≥ - сер. 70-х рр.. музика —Ўј представл€Ї все б≥льш ускладнюЇтьс€ ≥ суперечливу картину. ћножинн≥сть форм ≥ стил≥в, њх нестаб≥льн≥сть стають характерними рисами муз.мистецтва ≥ створюють "некерован≥сть" музичноњ культури: ринок, споживач диктують своњ умови, що призводить до зниженн€ питомоњ ваги жанр≥в "серйозноњ" музики. ѕошуки нових засоб≥в виразност≥ ведуть до експериментуванн€ €к в област≥ конструюванн€музичних твор≥в, так ≥ в сфер≥ освоЇнн€ нових сонористичний можливостей, €ке торкнулос€ творч≥сть багатьох американських композитор≥в. —творюютьс€ електронн≥ студ≥њ (головним чином при ”н≥верс≥т≥), де провод€тьс€ експерименти, заснован≥ на взаЇмод≥њ р≥зних художн≥х засоб≥в ("мультимед.пов≥д"). "«аписан≥ композиц≥њ" (включенн€ в тканину музичного твору р≥зних шумових, звукових, електроакустичних ефект≥в) використовують ¬. ”сачевск≥й, ≈. Ѕраун та ≥н; "музику випадку", т. зв. алеаторику, - √. Ѕрант, ƒж.  рем, „. ¬уор≥нен; з'€вл€ютьс€ композитори-виконавц≥ та ≥мпров≥зац≥йн≥ ансамбл≥ (Ћ. ‘осс, P. шейп, X. ‘арберман); на синтез≥ "серйозною" ≥ джазовоњ музики засновано "третЇ теч≥€" (√. Ўуллер, Ћ. ќст≥н, ќ.  оулмен та ≥н); з сер. 50-х рр.. ведутьс€ досл≥ди з програмуванн€ звукових моделей з допомогою комп'ютер≥в (композитор зматематичною осв≥тою M. Ѕебб≥тт ≥ його посл≥довники Ћ. ’≥ллер, M. —уботн≥к та ≥н, що працюють з синтезаторами звуку).

 

2. ƒжон  ейдж (1912-1992)

 

ƒжон  ейдж (Cage, John) - американський композитор ≥ теоретик, чиЇ викликало чимало суперечок творч≥сть сильно вплинуло не т≥льки на сучасну музику, але ≥ на ц≥лий напр€мок у мистецтв≥ середини 20 ст., ѕов'€зане з використанн€м Ђвипадковихї елемент≥в (алеатор≥ка) ≥ ЂсирихїжиттЇвих феномен≥в.  ейдж надихавс€ вченн€м дзен-буддизму, зг≥дно з €ким природа не маЇ внутр≥шньоњ структури, або ≥Їрарх≥њ €вищ. Ќа нього зробили також вплив сучасн≥ теор≥њ взаЇмозв'€зку вс≥х €вищ, що розвивалис€ соц≥ологом ћ. ћаклюена ≥ арх≥тектором Ѕ. ‘уллером. ” результат≥  ейдж прийшов до музики, €ка включала в себе елементи Ђшумуї ≥ Ђтиш≥ї, використовувала природн≥, Ђзнайден≥ї звучанн€, а також електрон≥ку ≥ алеаторику. ѕлоди цих досл≥д≥в не завжди можна в≥днести до розр€ду художн≥х твор≥в, але це €к раз ≥ узгоджуЇтьс€ з ≥деЇю  ейджа, за €кою под≥бний досв≥д Ђвводить нас в саму суть того житт€, €ке ми проживаЇмої.
 ейдж народивс€ 5 вересн€ 1912 в Ћос-јнджелес≥. Ќавчавс€ в  оледж≥ ѕомони, пот≥м у ™вроп≥, а п≥сл€ поверненн€ в Ћос-јнджелес займавс€ з ј. ¬ейсса, ј. Ўенбергом ≥ √.  ауелл. Ќезадоволений обмеженн€ми, що накладаютьс€ традиц≥йноњ зах≥дноњ тональноњ системою, в≥н почав створювати композиц≥њ ≥з включенн€м звук≥в, джерелами €ких були не музичн≥ ≥нструменти, а р≥зн≥ предмети, €к≥ оточують людину в повс€кденност≥, бр€зкальц€, хлопавки, а також звук≥в, породжуваних такими незвичайними процедурами, €к, наприклад, зануренн€м в≥бруючих гонг≥в у воду. ” 1938  ейдж винайшов т.зв. п≥дготовлене фортеп≥ано, у €кому п≥д струни п≥дкладен≥ р≥зн≥ предмети, в результат≥ чого ро€ль перетворюЇтьс€ на м≥н≥атюрний ансамбль ударних. Ќа початку 1950-х рок≥в став вводити в своњ композиц≥њ алеаторику, використовуючи при цьому р≥зного роду ман≥пул€ц≥њ ≥з гральними кост€ми, картами ≥  нигою зм≥н (≤-цз≥н), давньоњ китайськоњ книгою дл€ гаданн€. ≤нш≥ композитори ≥ ран≥ше еп≥зодично використали Ђвипадков≥ї елементи у своњх композиц≥€х, але  ейдж першим почав застосовувати алеаторику систематично, зробивши њњ головним принципом композиц≥њ. ¬≥н також одним з перших став використати специф≥чн≥ звучанн€ й особлив≥ можливост≥ зм≥ни традиц≥йних звучань, одержуван≥ при робот≥ з магн≥тофоном.
“ри найб≥льш в≥дом≥ композиц≥њ  ейджа вперше виконан≥ у 1952 роц≥. —еред них горезв≥сна п'Їса Ђ4'33"ї, що представл€Ї собою 4 хвилини ≥ 33 секунди тиш≥. ќднак тишав цьому твор≥ не р≥внозначна повн≥й в≥дсутност≥ звуку, оск≥льки  ейдж, кр≥м ≥ншого, прагнув привернути увагу слухач≥в до природних звук≥в того середовища, в €к≥й виповнюЇтьс€ Ђ4'33"ї. Ђ”€вний ландшафт є 4ї (Imaginary Landscape є 4) написаний дл€ 12 рад≥оприймач≥в, ≥ тут все - виб≥р канал≥в, потужн≥сть звуку, тривал≥сть п'Їси - визначаЇтьс€ випадков≥стю. “в≥р без назви, виконану в коледж≥ Ѕлек-ћаунт≥н за участюхудожника –. –аушенберга, танцюриста ≥ хореографа ћ.  анн≥нгема та ≥нших, стало прототипом жанру Ђхепен≥нгї, в €кому видовищн≥ та музичн≥ елементи поЇднуютьс€ ≥з вчинюваними одночасно спонтанними, найчаст≥ше абсурдними д≥€ми виконавц≥в. ÷им винаходом, а також своЇю роботою в класах композиц≥њ в Ќов≥й школ≥ соц≥альних досл≥джень у Ќью-…орку  ейдж зробив пом≥тний вплив на ц≥ле покол≥нн€ д≥€ч≥в мистецтва, засвоњло його погл€д: все, що в≥дбуваЇтьс€ може розгл€датис€ €к театр (Ђтеатрї - все, що трапл€Їтьс€ одночасно), ≥ цей театр дор≥внюЇ житт€.
ѕочинаючи з 1940-х рок≥в  ейдж складав ≥ виконував музику дл€ танцю. …ого танцювальн≥ композиц≥њ не пов'€зан≥ з хореограф≥Їю: музика ≥ танець розвертаютьс€ одночасно, збер≥гаючи свою власну форму. Ѕ≥льш≥сть под≥бних композиц≥й (у €ких ≥нод≥ використовуЇтьс€ декламац≥€ в Ђхеппен≥нговойї манер≥) були створен≥ у сп≥впрац≥ з танцювальною трупою ћ.  анн≥нгема, у €к≥й  ейдж був музичним кер≥вником.
Ћ≥тературн≥ роботи  ейджа, в тому числ≥ Ђћовчанн€ї (Silence, 1961), Ђ–≥к п≥сл€ понед≥лкаї (A Year from Monday, 1968) та Ђƒл€ птах≥вї (For the Birds, 1981), виход€чи далеко за меж≥ музичноњ проблематики, охоплюють весь спектр ≥дей, що стосуютьс€ Ђбезц≥льноњ ≥гриї художника ≥ Їдност≥ житт€, природи ≥ мистецтва.
 ейдж помер у Ќью-…орку 12 серпн€ 1992.


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-08; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 702 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

2282 - | 2026 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.