Злоякісні новоутворення 8 страница

Найважливішою умовою успішної його реалізації є неперервність екологічної освіти і виховання від дитячого садка до вузу і далі на виробництві. Знання творів літератури, музики і мистецтва, у змісті яких є екологічний напрямок, також стане умовою реалізації формування цінностей екологічної культури особистості. Вони забезпечують можливість вибору правильної екологічної позиції, правильної екологічної орієнтації в різних обставинах при спілкуванні з природою та прийнятті рішень з урахуванням передумов і наслідків екологічно значущої поведінки, оцінювання реакції на свої вчинки з боку громадськості.

При підготовці кадрів із середньою спеціальною та вищою освітою слід виходити з того, що молоді спеціалісти повинні свідомо оцінювати всі багатосторонні зв'язки між природою і суспільством, враховувати і прогнозувати віддалені наслідки порушення цих зв'язків. Робота з підготовки спеціаліста також повинна бути спрямована на те, щоб набуті природоохоронні і екологічні знання переросли в переконання і стали невід'ємною частиною його світогляду та майбутньої професійної діяльності.

Істотною особливістю вузівського етапу екологічної і природоохоронної підготовки є професійна спрямованість. Оскільки екологічно значущі характеристики спеціальностей вищої школи варіюють в широкому діапазоні, то здійснюється диференційований підхід з урахуванням профілю конкретного вузу, факультету, спеціальності.

Процес екологічної освіти і виховання студентської молоді комплексний і повинен охоплювати різноманітні аспекти: науковий, техніко-виробничий, економічний, соціально-політичний, правовий та ін. Структурно-логічна схема цього процесу ґрунтується на принципах неперервності, міждисциплінарності, професійної спрямованості, єдності теоретичної підготовки і практичної діяльності.

Необхідною складовою екологічної освіти і виховання є оволодіння екологічною етикою, об'єктом дослідження якої є екологічна мораль як форма суспільної свідомості, яка регулює поведінку людей. В основу екологічної етики покладено принцип великого гуманіста і філософа XX ст. Альберта Швейцера – принцип благоговіння перед життям, провідною думкою якого є постулат "все живе достойне жити", що недостатньо засвоєний, як ми вже говорили, сучасним суспільством. Великий гуманіст писав: "Чим більше ми вдивляємося в природу, тим більше усвідомлюємо… що ми зв'язані з усім живим у природі. Людина не може жити тільки для себе – ми повинні усвідомити, що будь-яке життя – цінність".

У культурних надбаннях українців наявний своєрідний пласт – народна екологічна культура, яка глибоко гуманістична за своєю сутністю. Тому при формуванні екологічної культури важливим є оволодіння гуманістичною народною екологічною культурою, національними традиціями дбайливого ставлення до природи рідного краю.

Для підвищення загального рівня екологічної культури важливими є збирання, аналіз і поширення серед населення екологічної інформації про вплив чинників навколишнього природного середовища та рекомендацій щодо виживання в зонах екологічного лиха.

Таким чином, становлення екологічно культурної особистості можна досягти шляхом екологізації і гуманізації освіти. Екологізація і гуманізація освіти – не просто насичення освіти екологічними, гуманітарними і соціальними предметами, а глибоке усвідомлення взаємозв'язку і взаємозалежності людини, суспільства і природи (коеволюції суспільства, людини, техносфери і природи).

Гуманізація освіти – це не просто відмова від авторитарності і опора на зовнішнє стимулювання оволодіння знаннями, а апеляція до глибинних горизонтів свідомості особистості, орієнтація її на вільне самовираження, на розкриття творчого потенціалу.

В екологічній педагогіці може використовуватися мінімальний виховний принцип у вигляді вироблення цільової мотивації такої поведінки, яка б давала змогу зберегти цілісність суспільного ладу при максимальному розкритті властивостей особистості (принцип дістав назву "неруйнівної поведінки"). "Неруйнівна поведінка" – це один з підходів до того, щоб навчитися створювати сталість в душі людини, набуття змоги, не руйнуючи суспільства, не руйнувати і природу.

Виховання екологічно культурної особистості в контексті нової екологічної парадигми ґрунтується на створенні умов для розвитку особистості вільної і відповідальної за своє існування у світі. Свобода і відповідальність – це ті два регулятиви, які мають бути покладені в основу еколого-освітньої педагогічної системи, здатної допомогти в становленні особистості, готової втілювати в життя ідеї сталого розвитку.

Рекомендована література:

· основна – [ 25, 42-44, 46, 52, 53 ];

· додаткова – [ 1-24 ].

ЛІТЕРАТУРА

1. Агаджанян Н.А. Экология человека: Избранные лекции. – М.: Крук, 1994. – 256 с.

2. Агаджанян Н.А., Марачев А.Г., Бобков Г.А. Экологическая физиология человека. – М.: Крук, 1998. – 416 с.

3. Агаджанян Н.А., Никитюк Б.А., Полунин И.Н. Интерактивная антропология и экология человека: области взаимодействия (очерки). – М. – Астрахань: АГМА, 1995. – 134 с.

4. Агаджанян Н.А., Полунин И.Н., Павлов Ю.В. Очерки по экологии человека: Адаптация и резервы здоровья. – М. – Астрахань: АГМА, 1997. – 154 с.

5. Агаджанян Н.А., Торшин В.И. Экология человека. – М.: ММП "Экоцентр", 1994. – 255 с.

6. Агаджанян Н.А., Ушаков И.Б., Торшин В.И. и др. Экология человека: Словарь-справочник/ Под общ. ред. акад. Н.А. Агаджаняна. – М.: ММП "Экоцентр"; Изд. фирма "Крук", 1997. – 208 с.

7. Алексеев В.П. Очерки по экологии человека. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1998. – 232 с.

8. Алексеева Т.И. Адаптация человека в различных экологических нишах Земли. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1998. – 280 с.

9. Алексеева Т.И., Козлов А.И., Курбатова О.Л. и др. Экология человека. – М.: Изд-во МНЭУ, 2001. – 439 с.

10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 282 с.

11. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 248 с.

12. Апресян Р.Г., Араб-Оглы Э.А., Артемьева О.В. и др. Человек: Философско-энциклопедический словарь. – М.: Наука, 2000. – 514 с.

13. Бардов В.Г. Загальна гігієна та екологія людини/ За ред. І.В. Сергети. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 235 с.

14. Безант А. Эзотерическое христианство/ Пер. с англ. – М.: ЭКСТО-Пресс, 2001. – 960 с.

15. Беркович С.Я. Клеточные автоматы как модель реальности: Поиски новых представлений физических и информационных процессов. – М.: Наука, 1993. – 176 с.

16. Бичев Г.Н. Теория триединства строения мира. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001. – 160 с.

17. Блаватская Е.П. Ключи к теософии. – М.: Сфера, 1993. – 320 с.

18. Блаватская Е.П. Тайная доктрина. Синтез науки, религии и философии: В 2-х т. – Л.: Экополис и культура, 1991.

19. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Смоляр В.І., Циганенко ОД. Екологічні проблеми харчування людини. – К.: Око-Плюс, 2002. – 92 с.

20. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки). – К.: НПУ, 2000. – 366 с.

21. Бугаев А. Эниология человека. – М.: КСП+, 2001. – 320 с.

22. Васильчук А.Л. Функціональна анатомія тонко-матеріальних тіл людини. – Львів: Каменяр, 2003. – 422 с.

23. Васильчук А.Л. Функціональна анатомія чакр. – Львів: Каменяр, 2003. – 210 с.

24. Вернадский В.И. Труды по философии естествознания. – М.: Наука, 2000. – 504 с.

25. Гринь С.А., Моисеев В.Ф., Самойленко Н.Н., Нечипоренко Д.И. Методические указания для проведения практических и самостоятельных занятий по курсу "Экология человека" для студентов всех форм обучения специальности 8.070801 – "Экология и охрана окружающей среды". В 4 ч. – Харьков: НТУ "ХПИ", 2003. – 86 с.

26. Гриценко В.І., Вовк М.І., Котова А.Б. та ін. Біоекомедицина – єдиний інформаційний простір. – К.: Наук. думка, 2001. – 314 с.

27. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – М.: Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с.

28. Джан Р.Г., Данн Б. Дж. Границы реальности. Роль сознания в физическом мире. – М.: Объединенный ин-т высоких температур РАН, 1995. – 140 с.

29. Дичев Т.Г. Адаптация и здоровье, выживание и экология человека: Социально-медицинские, психобиоэнергетические аспекты. – М.: Витязь, 1994. – 324 с.

30. Добротина Н.А. Биология человека, экология и здоровья (антропоэкологическая валеология). – Н. Новгород. Изд во НГУ 1999. – 274 с.

31. Добротина Н.А., Швец И.М. Введение в экологию человека. – Н. Новгород: Изд-во НГУ, 1994. – 203 с.

32. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. – 416 с.

33. Казначеев В.П. Проблемы человековедения. – М.: ИЦППС, 1997. – 352 с.

34. Казначеев В.П. Феномен человека: Космические и земные истоки. – Новосибирск: Книжн. изд-во, 1991. – 125 с.

35. Казначеев В.П., Акулов А.И., Кисельников А.А., Мингазов И.Ф. Выживание населения России. Проблемы сфинкса XXI века/ Под общ. ред. акад. В.П. Казначеева. – Новосибирск: Изд-во Новосибирск, ун-та, 2003. – 463 с.

36. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетраный феномен человека: Проблемы комплексного изучения. – Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1991. – 304 с.

37. Казначеев В.П., Трофимов А.В. Интеллект планеты как космический феномен. – Новосибирск: Изд. дом "Альтмилла ЛТД", 1997. – 111 с.

38. Келлер А.А., Кувакин В.И. Медицинская экология. – СПб: PETROC, 1999. – 256 с.

39. Ким A.M. Химическая экология человека. – Новосибирск: Изд-во НГПУ, 1997. – 198 с.

40. Коган А.Б. Экологическая физиология человека. – Ростов н/Д.: Изд-во РГУ, 1990. – 263 с.

41. Комаров В.Д. Социальная экология: Философские аспекты. – Л.: Наука, 1990. – 214 с.

42. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М, та ін. Екологія людини. Українсько-російський тлумачний словник. – Харків: ТОВ "ОВС", 2000. – 164 с.

43. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. та ін. Екологія людини. 3-тє вид. – Харків: Вид-во "ОВС", 2004. – 254 с.

44. Мягченко А.П., Гречишкина О.Д. Экология и валеология человека. – Бердянск: АРИУ, 1999. – 142 с.

45. Приходченко А.А. Клінічна екологія/ За ред. М.Д. Волошина – Дніпропетровськ: Системні технології, 2002. – 288 с.

46. Семенюк Н.В. Екологія людини. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 171 с.

47. Ушаков И.Б., Арлащенко Н.И., Ложанов А.Я., Попов В.И. Чернобыль: Радиационная психофизиология и экология человека. – М.: Изд-во ГНИЙ авиац. и косм, медицины, 1997. – 247 с.

48. Фоули Р. Еще один неповторимый вид: Экологические аспекты эволюции человека/ Цер. с англ. – М.: Мир, 1990. – 340 с.

49. Хаитов P.M., Пинегин Б.В., Истамов Х.И. Экологическая иммунология. – М.: ВНИРО, 1995. – 211 с.

50. Хомич И.И. Человек – живая система: Естественно-научный и философский анализ. – Минск: Беларусь, 1989. – 269 с.

51. Циганенко А.Я., Щербань М.Г., Жуков В.І., Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М. та ін. Медичні проблеми екології/ За ред. А.Я. Циганенка. – Харків: ХМУ, 2002. – 164 с.

52. Шмалєй С., Щербина Т. Екологія людини: Методичні рекомендації до проведення семінарських і лабораторних занять з курсу. – Херсон: ХДПУ, 2000. – 60 с.

53. Шмалєй С.В. Екологія людини: Навчальна програма (рекомендована МОН України). – Херсон: Терра, 2001. – 26 с.

Навчальне видання

Зло­якіс­ні но­во­ут­во­рен­ня 8 страница

Злоякісні новоутворення 8 страница