Найпершою ланкою поступового удосконалення та зцілення людини, є відродження її духу

У Біблії цей процес пойменований „народженням згори" (їв. 3:3). У звичайному розумінні християн це означає заміну старого природного духу людини на новий за допомогою Святого Духа.

У чому полягає суть цієї заміни, або духовного відродження?

Насамперед це процес посіву в душі людини зерен нових принципів її духовного життя. Ці зерна поступово замінюють старі гріховні бажання на нові — святі. Так чином кардинально змінюється особистість. Якщо раніше вона воліла творити зло, відтепер — добро. Якщо до духовного відродження людини природа її спонукала всіляких негативних, необдуманих, корисливих вчинків, то опісля - до позитивних намірів, думок і справ.

Таким чином, процесом духовного відродження, або, як каже Святе Письмо, „народженням згори" є кардинальна зміна наших бажань життєвих цілей, які відбуваються під впливом Святого Духу.

І найперше це стосується змін у використанні даного Богом покликання. У відродженої духовно людини він спрямовується на активне виконання Божої Волі відносно її особистості.

Духовне відродження має чотири головних ознаки.

Перша. Духовне відродження кардинально змінює всі найголовніші духовні та душевні системи людини: совість, інтуїцію, розум, волю та емоції.

Завдяки цим позитивним змістам покликання і всі здібності особистості отримують добропорядний вектор свого застосування і удосконалення.

Друга. Відродження відбувається враз, без будь-яких спеціальних зусиль на це з боку людини.

Третя. Відродження відбувається поза свідомістю людини. Але, як тільки воно відбувається, людина негайно його відчуває, завдяки появі в серці миру, любові і бажання чинити тільки добрі справи.

Четверта. Відродження здійснюється Богом. Воно є результатом особливого таїнства. Тому відроджені люди, як вказує те ж Святе Письмо, з’являються на світ «…не від крові, ані з пожадливості тіла, ані з пожадливості мужа, але народились від Бога» (Ів.1:13).

Яким чином можна визначити факт відродження духу людини?

Є дев’ять головних ознак цього явища:

перша – це спрямованість її віри на Ісуса Христа як Сина Божого і Спасителя душі (… «Кожен, хто вірує, що Ісус – то Христос, той родився від Бога») (1 Ів.5:1);

друга - людина отримує оправдання від Бога, а тому стає праведною. Вона починає цікавитися Святим Письмом і виконувати заповіді Божі. Новий Заповіт говорить: «А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо» (1Ів. 2:3).

третя - людський дух стає спроможним спілкуватися з Богом як з Небесним Отцем, відчувати присутність Святого Духу. Перше соборне послання Святого Апостола Івана говорить: «А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав» (1Ів.3:24).

четверта – людське серце починає вміщати у себе всіх людей. Воно любить кожного незалежно від зворотного почуття тієї чи іншої людини: «І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього», - сказано у Божім Слові (1Ів.5:1);

п’ята – людська совість значно підсилюється. Вона стає дієвою.

Внаслідок цього людина починає відчувати протистояння гріха і Святості у своїй душі.

 

На рисунках зображено відродження людського духа за участю Святого Духа.

У Посланні Святого Апостола Павла до Галатів (3:16) про це говориться наступне: «І кажу: ходіть за духом – і не вчините пожадливості тіла, бо тіло противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете»;

шоста- у людській свідомості з’являється ненависть до гріха.

„ Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха. Бо і беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно" (Пс. 51: 4-5), — читаємо у Псалмах Давида;