Зло­якіс­ні но­во­ут­во­рен­ня 3 страница

Під­ра­хо­ва­но, що лю­ди­на, яка па­лить ци­гар­ку, вди­хає по­віт­ря, заб­руд­нен­ня яко­го в 384 000 ра­зів пе­ре­ви­щує ГДК. В аб­со­лют­но чис­тій ат­мос­фе­рі ор­га­нізм лю­ди­ни, що па­лить, заз­нає та­ко­го ток­сич­но­го впли­ву, ні­би во­на пе­ре­бу­ває в умо­вах, де заб­руд­нен­ня в ти­ся­чі ра­зів пе­ре­ви­щує будь-які нор­ми. Вди­ха­ти тю­тю­но­вий дим у 4 ра­зи шкід­ли­ві­ше, ніж вих­лоп­ні га­зи ав­то­мо­бі­ля без­по­се­редньо з вих­лоп­ної тру­би.

Ні­ко­тин – жов­та рі­ди­на, їд­ка на смак, роз­чи­няється у во­ді та жи­рах, доб­ре всмок­тується сли­зо­ви­ми обо­лон­ка­ми й на­віть не­пош­ко­дже­ною шкі­рою. Ду­же от­руйний: смер­тель­на його до­за ста­но­вить приб­лиз­но 1 г/кг ма­си ті­ла. Ток­сич­ність ні­ко­ти­ну ста­ла ос­но­вою для ви­ко­рис­тан­ня його в різ­но­ма­ніт­них га­лу­зях сільсь­ко­го гос­по­дар­ства як ре­чо­ви­ни для бо­роть­би з ко­ма­ха­ми – шкід­ни­ка-і ми, на нер­во­ву сис­те­му яких він впли­ває як па­ра­лі­зу­юча ре­чо­ви­на. Ні­ко­тин спе­ци­фіч­но діє на ті від­ді­ли ве­ге­та­тив­ної нер­во­вої сис­те­ми, які одер­жа­ли наз­ву ве­ге­та­тив­них ган­глі­їв. Спо­чат­ку він по­си­лює про­це­си, що в них від­бу­ва­ють­ся, про­хо­джен­ня че­рез них нер­во­вих ім­пуль­сів, а по­тім, вжи­тий у ве­ли­ких до­зах, па­ра­лі­зує f сим­па­тич­ний від­діл ве­ге­та­тив­ної нер­во­вої сис­те­ми. Са­ме цим і по­яс­нюється вик­ли­кан­ня ні­ко­ти­ном по­си­ле­но­го сли­но­від­ді­лен­ня, зву­жен­ня зі­ниць, ну­до­ти та ін. Ра­зом із цим ні­ко­тин має І змо­гу ді­яти на моз­ко­ву ре­чо­ви­ну ни­рок, які ви­роб­ля­ють і міс­тять ве­ли­ку кіль­кість ад­ре­на­лі­ну. Ви­ді­ля­ючись у біль­шій кіль­кос­ті під час па­лін­ня, ад­ре­на­лін приз­во­дить до під­ви­щен­ня ар­те­рі­аль­но­го тис­ку: це про­дов­жується приб­лиз­но 20 хви­лин, при пос­тійно­му па­лін­ні ар­те­рі­аль­ний тиск пос­тійно під­ви­ще­ний.

У близь­ких до смер­тель­них до­зах ні­ко­тин вик­ли­кає приг­ні­чен­ня ди­халь­но­го цен­тру. Смерть при от­руєнні ні­ко­ти­ном нас­тає від па­ра­лі­чу ди­хан­ня. Лі­ка­рі вста­но­ви­ли, що 0,05 г його смер­тель­ні для лю­ди­ни. Сим­пто­ма­ми тяж­ко­го от­руєння ні­ко­ти­ном є: го­лов­ний біль, за­па­мо­ро­чен­ня, роз­ла­ди зо­ру й слу­ху, за­тер­пан­ня шкі­ри, свер­бін­ня в ро­ті. По­тім з'яв­ля­ють­ся за­диш­ка, блю­ван­ня, су­до­ми, лю­ди­на втра­чає сві­до­мість. Від па­ра­лі­чу ди­халь­но­го цен­тру і ди­халь­них м'язів мо­же нас­та­ти смерть. У клі­ніч­ній прак­ти­ці ві­до­мий ви­па­док, ко­ли до­рос­лий чо­ло­вік по­мер, ви­па­лив­ши за пів­до­би 12 си­гар і 20 ци­га­рок.

Се­ред ефек­тів ні­ко­ти­ну слід від­зна­чи­ти та­кож вик­ли­ка­ний ним спазм шлун­ка, ре­зуль­та­том цього є по­ру­шен­ня нор­маль­но­го про­хо­джен­ня їжі, зат­рим­ка її в шлун­ку, по­ру­шен­ня сек­ре­ції шлун­ко­во­го со­ку, що приз­во­дить до гас­три­ту й ви­раз­ко­вої хво­ро­би. Крім то­го, збіль­шу­ючи ар­те­рі­аль­ний тиск, що роз­ви­вається внас­лі­док спаз­му дріб­них су­дин, ні­ко­тин по­си­лює сер­це­бит­тя, по­ру­шує ритм сер­це­вих ско­ро­чень. Тю­тюн вмі­щує в со­бі ефір­ні мас­ла (0,1-1,7 %), які та­кож по­ру­шу­ють ді­яль­ність сер­ця й су­дин і до­пов­ню­ють у цьому від­но­шен­ні не­га­тив­ну дію ні­ко­ти­ну.

Се­ред ре­чо­вин, які міс­тять­ся в тю­тю­но­во­му ди­мі і вва­жа­ють­ся особ­ли­во шкід­ли­ви­ми, приб­лиз­но 30, зок­ре­ма: бен­за­пі­рен, си­ниль­на і мас­ля­на кис­ло­ти, фор­маль­де­гід, сір­ко­во­день, амі­ак, іони важ­ких ме­та­лів (свин­цю, віс­му­ту, ра­діоак­тив­но­го по­ло­нію-210 та ін.); міс­тять­ся в тю­тю­но­во­му ди­мі та­кож са­жа й ок­сид вуг­ле­цю (рис. 7.10; табл. 7.4; 7.5; 7.6).

Ін­фаркт мі­окар­да вдві­чі час­ті­ше вра­жає са­ме па­лі­їв. А се­ред хво­рих на хро­ніч­ну іше­мію з на­па­да­ми сте­но­кар­дії цей по­каз­ник у 6 ра­зів ви­щий.

Ви­раз­ка шлун­ка ви­ни­кає в па­лі­їв у 10 ра­зів час­ті­ше, особ­ли­во в осіб, що па­лять нат­ще­сер­це і хар­чу­ють­ся аби­як.

Особ­ли­во згуб­но па­лін­ня впли­ває на жі­но­чий ор­га­нізм. Жін­ки ду­же швид­ко втя­гу­ють­ся в па­лін­ня й з ве­ли­ки­ми труд­но­ща­ми ки­да­ють його. Особ­ли­во страж­дає від па­лін­ня їх ста­те­ва сфе­ра: в од­но­му й то­му ж ві­ці (44-53 ро­ки) менстру­ації від­сут­ні: у 53 % жі­нок, що не па­лять, і в 65 % тих, що па­лять. Менстру­аль­ний цикл у жі­нок, що па­лять, збіль­шується. Ва­гіт­ність у та­ких жі­нок про­хо­дить з різ­ни­ми ус­клад­нен­ня­ми: під­ви­щен­ням ар­те­рі­аль­но­го тис­ку, по­явою пух­лин, біл­ка в се­чі. Пла­цен­та у ва­гіт­них жі­нок, що па­лять, роз­ви­вається по­га­но, має зни­же­ну ма­су і не­дос­татньо ви­ко­нує свою фун­кцію. У них на 25-50 % час­ті­ше бу­ва­ють ма­точ­ні кро­во­те­чі під час ва­гіт­нос­ті. Ймо­вір­ність пе­ред­час­них по­ло­гів у жі­нок, що па­лять, на 20 % біль­ша, ніж у жі­нок, що не па­лять. У них та­кож час­ті­ше бу­ва­ють ви­кид­ні.

Ус­та­нов­ле­но шкід­ли­ву дію ні­ко­ти­ну на яйцек­лі­ти­ну й за­ро­док, то­му па­лін­ня жін­ки в будь-який час її жит­тя шкід­ли­ве для на­щад­ків. Вплив ні­ко­ти­ну на ут­во­рен­ня чо­ло­ві­чих ста­те­вих клі­тин менш не­без­печ­ний. Ко­ли чо­ло­вік ки­дає па­ли­ти, про­цес спер­ма­то­ге­не­зу від­нов­люється. Па­лін­ня особ­ли­во шко­дить тим спер­ма­то­зо­їдам, які ут­во­рю­ють­ся в той пе­рі­од, ко­ли чо­ло­вік па­лить. Но­во­на­ро­дже­ний, ма­ти яко­го па­ли­ла під час ва­гіт­нос­ті, блі­дий, має жов­тий ко­лір шкі­ри. Та­кі ді­ти більш нес­по­кійні, гір­ше роз­ви­ва­ють­ся. У них час­ті­ше бу­ва­ють епі­леп­сія, гід­ро­це­фа­лія, зат­рим­ка фі­зич­но­го роз­вит­ку.

Па­лін­ня жі­нок під час ва­гіт­нос­ті – до­сить по­ши­ре­не яви­ще. За да­ни­ми ста­тис­ти­ки, під час ва­гіт­нос­ті в США па­лять 20-25 % жі­нок, у кра­їнах Ла­тинсь­кої Аме­ри­ки – приб­лиз­но 20 %, в кра­їнах Азії – 0,2-1,6 %.

Па­лін­ня під час го­ду­ван­ня груд­дю зни­жує якість мо­ло­ка й змен­шує його кіль­кість. Ні­ко­тин та ін­ші шкід­ли­ві ре­чо­ви­ни пот­рап­ля­ють у мо­ло­ко й мо­жуть вик­ли­ка­ти в ди­ти­ни роз­лад трав­лен­ня. У ді­тей жі­нок, що па­лять, час­ті­ше роз­ви­вається ане­мія.

Лю­ди, які па­лять, швид­ше ста­рі­ють, шкі­ра в них стає блі­дою, змор­шку­ва­тою. У жі­нок за­гос­трю­ють­ся ри­си об­лич­чя, гру­бі­шає го­лос, зу­би ма­ють неп­риємний виг­ляд.

Па­лін­ня се­ред ді­тей і мо­ло­ді зде­біль­шо­го зу­мов­ле­не на­ма­ган­ням ста­ти схо­жим на до­рос­лих чи кі­но­ге­ро­їв, що па­лять. Во­но не­га­тив­но впли­ває на ор­га­ни ди­хан­ня мо­ло­дих лю­дей, бо їх ле­ге­ні ще не пов­ніс­тю сфор­мо­ва­ні. У під­літ­ків-па­лі­їв об'єм груд­ної кліт­ки й роз­ви­ток ле­ге­нів приб­лиз­но на 25 % від­ста­ють від цих по­каз­ни­ків у тих, хто не па­лить. Час­ті­ше страж­да­ють во­ни й на зас­туд­ні зах­во­рю­ван­ня. Ма­са ті­ла в тих, хто па­лить, мен­ша на 1 кг, вен­ти­ля­ція ле­ге­нів – на 10 %, зас­воєння кис­ню зни­же­не по­рів­ня­но з нор­мою на 10-12 %, за од­не ско­ро­чен­ня сер­ця до тка­нин над­хо­дить приб­лиз­но на 20 % кис­ню мен­ше, ніж у тих, хто не па­лить. Та­кі по­каз­ни­ки роз­ви­ва­ють­ся в па­лі­їв уже че­рез 1-2 ро­ки па­лін­ня.

Пер­шо­го уда­ру ні­ко­тин зав­дає моз­ко­ві. Аме­ри­кансь­кі вче­ні дос­лі­ди­ли, що в юна­ків, які звик­ли до тю­тю­ну, на 5 % зни­жується об­сяг пам'яті, на 4,5 % – здат­ність до нав­чан­ня, на 5,5 – точ­ність у ви­ко­нан­ні ма­те­ма­тич­них дій. По­діб­ні ре­зуль­та­ти от­ри­ма­ли й мос­ковсь­кі вче­ні, об­сте­жив­ши по­над 500 уч­нів 7-8-х кла­сів. Се­ред під­літ­ків па­лії ста­нов­лять по­над тре­ти­ну, з них не всти­га­ли в нав­чан­ні 26,4 %. Се­ред дів­чат па­ли­ли 6,5 %, тре­ти­на з них від­ста­ва­ла в ос­воєнні шкіль­ної прог­ра­ми.

Біль­шість лю­дей про­бує па­ли­ти у 8-9-річ­но­му ві­ці, а до 19 ро­ків по­над 90 % з них уже зви­ка­ють до ні­ко­ти­ну.

Па­лії зав­да­ють шко­ди не ли­ше со­бі. Ті, при ко­му во­ни па­лять, по­тер­па­ють не мен­ше, їх на­віть на­зи­ва­ють "па­сив­ни­ми па­лі­ями". Як­що лю­ди­на пе­ре­бу­ва­ла в неп­ро­віт­ре­но­му, за­дим­ле­но­му при­мі­щен­ні про­тя­гом го­ди­ни, то це рів­но­цін­но то­му, ко­ли б во­на ви­па­ли­ла 4 ци­гар­ки. У ци­гар­ко­во­му ди­му, який по­ши­рює па­лій, ні­ко­ти­ну й тю­тю­но­во­го дьог­тю на­віть біль­ше, ніж у то­му, який він вди­хає.

11.4. Алкоголь

Ал­ко­го­лізм як со­ці­аль­не яви­ще є од­ним із по­каз­ни­ків ду­хов­но­го неб­ла­го­по­луч­чя в сус­піль­стві. Його по­ши­рен­ня знач­но під­ви­щується в умо­вах від­чут­тя без­ви­хід­нос­ті, деп­ре­сії і втра­ти сен­су жит­тя, со­ці­аль­ної нес­пра­вед­ли­вос­ті.

Ал­ко­голь на­ле­жить до гру­пи нар­ко­тич­них ре­чо­вин. Найбіль­шою мі­рою він кон­цен­трується в го­лов­но­му моз­ку. Це по­яс­нюється здат­ніс­тю ал­ко­го­лю роз­чи­ня­ти жи­ри, на які ба­га­та тка­ни­на моз­ку.

При лег­ко­му сп'янін­ні зни­кає нап­ру­жен­ня, нас­та­ють роз­слаб­лен­ня, зас­по­коєння. При збіль­шен­ні до­зи спир­тно­го по­чи­на­ють бло­ку­ва­ти­ся цен­три ува­ги й са­мо­кон­тро­лю. Роз­ви­вається стан ейфо­рії – по­чут­тя ра­дос­ті, без­печ­нос­ті, фі­зич­но­го вдо­во­лен­ня. Цей й при­ваб­лює ба­гатьо­х до ви­пив­ки.

За ще ви­щої кон­цен­тра­ції ал­ко­го­лю в кро­ві лю­ди­на втра­чає кон­троль над м'яза­ми, у неї приг­ні­чується ді­яль­ність мо­тор­них, ру­хо­вих цен­трів моз­ку. Ра­зом з ін­ши­ми ос­лаб­лю­ють­ся ру­хо­ві м'язи очей, від чо­го в п'яної лю­ди­ни по­чи­нає дво­їти­ся в очах. Лю­ди­на втра­чає кон­троль над сво­їми вчин­ка­ми й сло­ва­ми, вик­рив­ле­но оці­нює нав­ко­лиш­ні по­дії.

Піс­ля ви­пи­тих 400-500 гра­мів 40-гра­дус­ної го­ріл­ки лю­ди­ну огор­тає важ­кий нар­ко­тич­ний сон зі спо­віль­нен­ням пуль­су, зни­жен­ням тем­пе­ра­ту­ри ті­ла й втра­тою чут­ли­вос­ті ор­га­ніз­му. За кон­цен­тра­ції ал­ко­го­лю в кро­ві у 1,5-2 ра­зи ви­ще бло­кується центр ди­хан­ня. Як­що не на­да­ти лю­ди­ні пев­ної до­по­мо­ги, то во­на мо­же по­мер­ти від при­пи­нен­ня ди­хан­ня.

Найчут­ли­ві­ше ре­агує на ал­ко­голь го­лов­ний мо­зок. По­ру­шен­ня цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми і пси­хі­ки вже по­чи­на­ють­ся піс­ля вве­ден­ня в ор­га­нізм 7-8 гра­мів ал­ко­го­лю. Ал­ко­голь руйнує ве­ли­чез­ну кіль­кість нер­во­вих клі­тин. Су­ди­ни го­лов­но­го моз­ку ви­доз­мі­ню­ють­ся, їх стін­ки ста­ють не­елас­тич­ни­ми, роз­ви­ва­ють­ся скле­ро­тич­ні змі­ни.

У хро­ніч­них ал­ко­го­лі­ків час­то ви­ни­кає бі­ла га­ряч­ка (де­лі­рій) – од­на з найпо­ши­ре­ні­ших форм ал­ко­голь­но­го пси­хо­зу, мо­же спос­те­рі­га­ти­ся роз­ви­ток ал­ко­голь­ної епі­леп­сії. З ча­сом нас­тає пов­ний роз­пад, по­тім – дег­ра­да­ція осо­бис­тос­ті. Що­ро­ку майже 40 % сі­мей роз­лу­ча­ють­ся че­рез те, що чо­ло­вік, а то й жін­ка ма­ють прис­трасть до ал­ко­го­лю.

За да­ни­ми ВО­ОЗ, від тре­ти­ни до по­ло­ви­ни хво­рих, що пе­ре­бу­ва­ють на пси­хі­ат­рич­но­му об­лі­ку, – це ал­ко­го­лі­ки або лю­ди з за­гос­трен­ням нер­во­во-пси­хіч­них хво­роб, спри­чи­не­них вжи­ван­ням ал­ко­го­лю. Ал­ко­го­лізм став третьою за чи­сель­ніс­тю при­чи­ною смер­тнос­ті лю­дей, пос­ту­па­ючись ли­ше смер­тнос­ті від зло­якіс­них пух­лин і зах­во­рю­вань сер­це­во-су­дин­ної сис­те­ми.

Лю­ди, що вжи­ва­ють спир­тне, хво­рі­ють на 20-30 % час­ті­ше, ніж зви­чайно. З цієї ж при­чи­ни у 2-2,5 ра­за час­ті­ше ви­ни­ка­ють гі­пер­то­нія, хро­ніч­ні зах­во­рю­ван­ня ле­гень, ту­бер­кульо­з.

Ал­ко­голь руйнує тка­ни­ну ле­гень, стає ос­но­вою для ви­ник­нен­ня ем­фі­зе­ми, гнійних брон­хі­тів, пнев­мос­кле­ро­зу та ін­ших зах­во­рю­вань ор­га­нів ди­хан­ня. У 18 ра­зів час­ті­ше під дією ал­ко­го­лю роз­ви­ва­ють­ся зах­во­рю­ван­ня ор­га­нів трав­лен­ня, зок­ре­ма ци­роз пе­чін­ки.

У 40 % ал­ко­го­лі­ків спос­те­рі­гається іше­міч­на хво­ро­ба сер­ця.

Усі ал­ко­го­лі­ки пе­ред­час­но ста­рі­ють, ли­сі­ють, об­лич­чя вкри­вається змор­шка­ми, руйну­ють­ся й ви­па­да­ють зу­би, ніс на­бу­ває си­зо­го кольо­ру, що­ки вкри­ва­ють­ся сіт­кою роз­ши­ре­них су­дин. Хо­да стає хит­кою, спос­те­рі­гається трем­тін­ня (тре­мор) рук.

Не­без­печ­ний вплив чи­нить ал­ко­голь на жі­но­чий ор­га­нізм. Особ­ли­во згуб­но це поз­на­чається на здо­ров'ї жін­ки-ал­ко­го­лі­ка. За спос­те­ре­жен­ня­ми у 23 хро­ніч­них жі­нок-ал­ко­го­лі­ків на­ро­ди­ло­ся 15 мер­твих ді­тей і 8 ма­ли вро­дже­ні ка­ліц­тва. Та­кож, об­сте­жив­ши 215 бать­ків-ал­ко­го­лі­ків, ви­яви­ли, що в них на­ро­ди­ло­ся 37 не­до­но­ше­них ді­тей і 124 ди­ти­ни з ви­ра­же­ни­ми пси­хіч­ни­ми роз­ла­да­ми.

При дос­лі­джен­ні жит­тя чо­тирьо­х по­ко­лінь хро­ніч­них ал­ко­го­лі­ків ви­яви­ло­ся, що в пер­шо­му з них спос­те­рі­га­ла­ся мо­раль­на зіп­со­ва­ність, над­мір­ність у вжи­ван­ні ал­ко­го­лю; у дру­го­му – пи­яц­тво і ти­по­ві для нього роз­ла­ди здо­ров'я; пред­став­ни­ки третьо­го страж­да­ли на ме­лан­хо­лію, іпо­хон­дрію, бу­ли схиль­ні до са­диз­му, вбив­ства й са­мо­губ­ства; у чет­вер­то­му – пе­ре­ва­жа­ли іді­отизм, ту­пість, без­плід­ність.

Особ­ли­во не­без­печ­ний ал­ко­голь для мо­ло­до­го ор­га­ніз­му. Лі­ка­рі ви­яви­ли, що при сис­те­ма­тич­но­му вжи­ван­ні ал­ко­го­лю у 25-літньо­му ві­ці ал­ко­го­лізм роз­ви­вається, як пра­ви­ло за 5 ро­ків, у 15-17-річ­них – уд­ві­чі швид­ше, у 13-15-річ­них – менш ніж за рік. Заг­роз­ли­вою є ни­ніш­ня тен­ден­ція до стрім­ко­го омо­ло­джен­ня пи­яц­тва і ал­ко­го­ліз­му. По­над 90 % пи­яків і ал­ко­го­лі­ків при­охо­чу­ють­ся до спир­тно­го у ві­ці до 15 ро­ків, а тре­ти­на з них – на­віть і ра­ні­ше. У 19-річ­но­му ві­ці во­ни вже не мо­жуть про­жи­ти й дня без ал­ко­го­лю.

Рекомендована література:

· ос­нов­на – [ 38-40, 47-51 ].

Тема 12. РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Знач­на роль у ра­діоак­тив­но­му заб­руд­нен­ні нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща на­ле­жить штуч­ним дже­ре­лам іоні­зу­ючо­го вип­ро­мі­ню­ван­ня. До них на­ле­жать рен­тге­нівсь­кі ді­аг­нос­тич­ні і те­ра­пев­тич­ні ус­та­нов­ки; за­со­би ав­то­ма­тич­но­го кон­тро­лю та уп­рав­лін­ня, що ви­ко­рис­то­ву­ють ра­діоак­тив­ні ізо­то­пи; ядер­ні енер­ге­тич­ні і дос­лід­ниць­кі ус­та­нов­ки; прис­ко­рю­ва­чі за­ря­дже­них час­ти­нок і різ­ні ви­со­ко­вольтні елек­тро­ва­ку­ум­ні при­ла­ди; від­хо­ди теп­ло­вих і атом них елек­трос­тан­цій; про­дук­ти ядер­них ви­бу­хів; по­бу­то­ві то­ва­ри які міс­тять ра­діоак­тив­ні ре­чо­ви­ни або ге­не­ру­ють іоні­зу­юче вип­ро­мі­ню­ван­ня.

Од­ним із пер­ших нас­лід­ків оп­ро­мі­нен­ня є по­ру­шен­ня най склад­ні­шої фун­кції клі­ти­ни – по­ді­лу. То­му в пер­шу чер­гу по­ру­шу­ють­ся фун­кції ор­га­нів і тка­нин ор­га­ніз­му, по­діл та ут­во­рен­ня но­вих клі­тин

Ефект впли­ву ра­ді­ації на ор­га­нізм за­ле­жить не тіль­ки від спри­чи­не­них вип­ро­мі­ню­ван­ням змін в ок­ре­мих клі­ти­нах і тка­ни­нах а й від по­ру­шень взаємозв'яз­ку між ни­ми і зсу­вів пе­ре­бі­гу ре­ак­цій, влас­ти­вих ор­га­ніз­му як жи­вій сис­те­мі.

Фак­то­ра­ми, від яких за­ле­жить ефект дії вип­ро­мі­ню­ван­ня на лю­ди­ну, є та­кож по­туж­ність до­зи, час оп­ро­мі­нен­ня, вид вип­ро­мі­ню­ван­ня на лю­ди­ну, роз­мір оп­ро­мі­ню­ва­них тка­нин і ор­га­нів, ін­ди­ві­ду­аль­на ра­ді­очут­ли­вість ор­га­ніз­му. Роз­різ­ня­ють три ос­нов­них ви­ди нас­лід­ків від впли­ву іоні­зу­ючої ра­ді­ації на жи­вий ор­га­нізм: гос­тре ура­жен­ня, від­да­ле­ні і ге­не­тич­ні нас­лід­ки.

12.1. Гостре радіаційне ураження

Гос­трим ра­ді­аційним ура­жен­ням на­зи­ва­ють пош­ко­джен­ня жи­во­го ор­га­ніз­му, вик­ли­ка­не дією ве­ли­ких доз ра­ді­ації, що про­яв­ляється про­тя­гом де­кіль­кох го­дин або днів піс­ля оп­ро­мі­нен­ня.

Пер­ші сим­пто­ми гос­тро­го ура­жен­ня ор­га­ніз­му до­рос­лої лю­ди­ни ви­яв­ля­ють­ся при до­зі приб­лиз­но 0,5-1,0 Зв (50-100 бер). Цю ек­ві­ва­лен­тну до­зу мож­на вва­жа­ти по­ро­го­вою для за­галь­но­го гос­тро­го ура­жен­ня при од­но­ра­зо­во­му оп­ро­мі­нен­ні. Ко­ли лю­ди­на от­ри­мує та­ку до­зу, у неї по­чи­на­ють­ся по­ру­шен­ня в ро­бо­ті кро­вот­вор­ної сис­те­ми. При ек­ві­ва­лен­тних до­зах оп­ро­мі­нен­ня всьо­го ті­ла 3-5 Зв (300-500 бер) близь­кою 50 % оп­ро­мі­не­них по­ми­ра­ють про­тя­гом 1-2 мі­ся­ців від про­ме­не­вої хво­ро­би. Го­лов­ним чин­ни­ком за­ги­бе­лі лю­дей у цьому ви­пад­ку є ура­жен­ня кіс­тко­во­го моз­ку, що приз­во­дить до різ­ко­го зни­жен­ня кіль­кос­ті лейко­ци­тів у кро­ві.

При до­зах оп­ро­мі­нен­ня в 10-50 Зв (100-5000 бер) смерть нас­тає від кро­во­ви­ли­вів у шлун­ко­во-киш­ко­во­му трак­ті, які від­бу­ва­ють­ся че­рез за­ги­бель клі­тин його сли­зо­вих обо­ло­нок.

При до­зах 100 Зв (10 000 бер) лю­ди­на ги­не че­рез де­кіль­ка го­дин або днів внас­лі­док пош­ко­джен­ня цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми.

Чут­ли­вість різ­них ор­га­нів ті­ла до ра­ді­ації не­од­на­ко­ва. То­му, крім по­нят­тя по­ро­го­вої до­зи за­галь­но­го оп­ро­мі­нен­ня, ви­ко­рис­то­вується по­нят­тя по­ро­го­вої до­зи для ок­ре­мих ор­га­нів і тка­нин людсь­ко­го ор­га­ніз­му. Найбільш чут­ли­ві до дії ра­ді­ації реп­ро­дук­тив­ні ор­га­ни й очі: од­нок­рат­не оп­ро­мі­нен­ня сім'яни­ків ек­ві­ва­лен­тною до­зою всьо­го в 0,1 Зв (10 бер) приз­во­дить до тим­ча­со­вої сте­риль­нос­ті чо­ло­ві­ків, а до­зи, ви­щі 2 Зв (200 бер), мо­жуть приз­вес­ти до пос­тійної сте­риль­нос­ті; до­зи 0,5-2,0 Зв (50-200 бер) вик­ли­ка­ють по­мут­нін­ня криш­та­ли­ка ока. Ін­ші ор­га­ни до­рос­лої лю­ди­ни знач­но менш чут­ли­ві до іоні­зу­ючо­го вип­ро­мі­ню­ван­ня. Нап­рик­лад, без особ­ли­вої для се­бе шко­ди нир­ки вит­ри­му­ють су­мар­ну до­зу 20 Зв (2000 бер), пе­чін­ка – до 40 Зв (4000 бер) за мі­сяць.

При од­на­ко­вих до­зах оп­ро­мі­нен­ня бі­оло­гіч­ні нас­лід­ки їх дії на до­рос­лий ор­га­нізм і той, що ще не за­вер­шив свій роз­ви­ток, іс­тот­но різ­ні. По­яс­нюється це тим, що найсклад­ні­ша фун­кція жи­вої клі­ти­ни – фун­кція роз­мно­жен­ня – ра­ні­ше за ін­ші по­ру­шується в ре­зуль­та­ті дії ра­ді­ації. Клі­ти­ни, що ді­лять­ся, ги­нуть або втра­ча­ють здат­ність до по­ді­лу при та­ких ма­лих до­зах оп­ро­мі­нен­ня, при яких ос­нов­ні життєві фун­кції зви­чайних клі­тин іс­тот­но не по­ру­шу­ють­ся.

В ор­га­ніз­мі ди­ти­ни, що рос­те, ба­га­то клі­тин, які ді­лять­ся. Во­ни під дією на­віть ма­лих доз оп­ро­мі­нен­ня при­пи­ня­ють по­діл. У ре­зуль­та­ті зу­пи­няється роз­ви­ток тих чи ін­ших ор­га­нів або час­тин ті­ла. До­за 0,25 Зв (25 бер), без­печ­на для ор­га­ніз­му ма­те­рі, здат­на вик­ли­ка­ти ура­жен­ня моз­ку ем­брі­она, що роз­ви­вається. То­му ва­гіт­ним жін­кам, особ­ли­во на пер­ших мі­ся­цях ва­гіт­нос­ті, пов­ніс­тю про­ти­по­ка­за­ні будь-які до­зи оп­ро­мі­нен­ня.

12.2. Віддалені наслідки опромінення

У дос­лі­дах над тва­ри­на­ми і при ана­лі­зі ста­ну здо­ров'я жертв атом­них бом­бар­ду­вань Хі­ро­сі­ми і На­га­са­кі бу­ло вста­нов­ле­но, що за­галь­не оп­ро­мі­нен­ня жи­во­го ор­га­ніз­му мо­же ма­ти не тіль­ки близь­кі нас­лід­ки (про­ме­не­ву хво­ро­бу), але й від­да­ле­ні. Знач­на час­ти­на пош­ко­джень, вик­ли­ка­них ра­ді­ацією в клі­ти­нах, нез­во­рот­на, при­чо­му во­ни збіль­шу­ють імо­вір­ність ви­ник­нен­ня різ­них зах­во­рю­вань, у то­му чис­лі й ра­ко­вих. Се­ред­ня три­ва­лість ча­су від мо­мен­ту оп­ро­мі­нен­ня до за­ги­бе­лі від лейко­зу ста­но­вить 10 ро­ків.

Імо­вір­ність ра­ко­во­го зах­во­рю­ван­ня зрос­тає про­пор­ційно до­зі оп­ро­мі­нен­ня. Ек­ві­ва­лен­тна до­за оп­ро­мі­нен­ня 1 Зв (100 бер) у се­редньо­му приз­во­дить до 2 ви­пад­ків лейко­зу, 10 ви­пад­ків ра­ку щи­то­вид­ної за­ло­зи, 10 ви­пад­ків ра­ку мо­лоч­ної за­ло­зи у жі­нок, 5 ви­пад­ків ра­ку ле­ге­нів на 1000 оп­ро­мі­не­них. Ра­ко­ві зах­во­рю­ван­ня ін­ших ор­га­нів під дією оп­ро­мі­нен­ня ви­ни­ка­ють знач­но рід­ше.

На ос­но­ві на­ве­де­них да­них мож­на оці­ни­ти ймо­вір­ність ра­ко­во­го зах­во­рю­ван­ня для до­рос­лої лю­ди­ни, яка от­ри­ма­ла ек­ві­ва­лен­тну до­зу оп­ро­мі­нен­ня в 0,01 Зв (1 бер), – во­на ста­но­вить 2-Ю4‑310 4

12.2.1. Генетичні наслідки опромінення

Оп­ро­мі­нен­ня лю­ди­ни мо­же ма­ти не тіль­ки близь­кі і від­да­ле­ні нас­лід­ки для неї са­мої, але й зав­да­ва­ти шко­ди і її на­щад­кам.

Уся ін­фор­ма­ція про бу­до­ву майбутньої ди­ти­ни і прог­ра­ма її роз­вит­ку за­пи­са­ні в ге­нах двох ста­те­вих клі­тин бать­ків. Ге­ни, які яв­ля­ють со­бою мо­ле­ку­ли або час­ти­ни мо­ле­кул де­зок­си­ри­бо­нук­ле­їно­вої кис­ло­ти (ДНК), вхо­дять у склад­ні струк­ту­ри, які на­зи­ва­ють­ся хро­мо­со­ма­ми. У кож­ній з бать­ківсь­ких клі­тин, внас­лі­док злит­тя яких від­бу­вається за­ро­джен­ня но­вої лю­ди­ни, є по 46 хро­мо­сом, що міс­тять близь­ко 100 тис. ге­нів. Руйну­ван­ня од­нієї мо­ле­ку­ли ДНК або втра­та яко­їсь її час­тин­ки в ста­те­вій клі­ти­ні оз­на­чає втра­ту час­ти­ни ге­нів, які не­суть ін­фор­ма­цію про бу­до­ву ор­га­ніз­му майбутньої ди­ти­ни. Змі­на скла­ду ге­нів у клі­ти­ні ор­га­ніз­му-на­щад­ка по­рів­ня­но зі скла­дом ге­нів у клі­ти­нах бать­ків на­зи­вається му­та­цією. Му­та­ція приз­во­дить до то­го, що на­ща­док чи­мось від­різ­няється від сво­їх бать­ків.

Му­та­ції від­бу­ва­ли­ся в при­ро­ді зав­жди, є во­ни і за­раз. їх при­чи­на­ми мо­жуть бу­ти: дія хі­міч­них ре­чо­вин, чу­жо­рід­них клі­тин, вплив тем­пе­ра­ту­ри, ра­ді­ації та ін. Му­та­ції, як пра­ви­ло, шкід­ли­ві для ор­га­ніз­му. Є при­пу­щен­ня, що тіль­ки од­на му­та­ція з ти­ся­чі або на­віть з де­ся­ти ти­сяч мо­же ви­яви­ти­ся ко­рис­ною, то­ді як усі ін­ші біль­шою чи мен­шою мі­рою шкід­ли­ві. При­чи­ну цього лег­ко зро­зу­мі­ти. Про­тя­гом 2 млрд. ро­ків, які ми­ну­ли з ча­су ви­ник­нен­ня жит­тя на Зем­лі, ге­ни весь час змі­ню­ва­ли­ся, ос­кіль­ки ви­жи­ва­ють в іс­ну­ючих умо­вах найбільш прис­то­со­ва­ні ор­га­ніз­ми, ком­плект ге­нів ни­ні до­сяг майже найви­щої дос­ко­на­лос­ті. Ко­ли в хро­мо­со­ми уда­ряється за­ря­дже­на час­тка, то це спри­чи­няє руйнів­ну дію, то­му му­та­ції внас­лі­док дії іоні­зу­ючо­го вип­ро­мі­ню­ван­ня, бе­зу­мов­но, шкід­ли­ві для ор­га­ніз­му.

Ві­ро­гід­них кіль­кіс­них да­них про ге­не­тич­ний вплив на лю­ди­ну різ­них доз оп­ро­мі­нен­ня на сьогод­ні не­має. Ри­зик по­яви при оп­ро­мі­нен­ні бать­ків спад­ко­вих де­фек­тів у їх­ніх майбут­ніх ді­тей оці­нюється за ре­зуль­та­та­ми ек­спе­ри­мен­тів, ви­ко­на­них на тва­ри­нах. То­му та­кі да­ні від­нос­но лю­ди­ни не мож­на вва­жа­ти дос­то­вір­ни­ми. Але їх мож­на взя­ти як оці­ноч­ні. Від­по­від­но до цих да­них хро­ніч­не оп­ро­мі­нен­ня бать­ків з ек­ві­ва­лен­тною до­зою 1 Зв (100 бер) на по­ко­лін­ня (за 30 ро­ків) приз­во­дить до по­яви 2 ви­пад­ків серйоз­них ге­не­тич­них зах­во­рю­вань на 1000 но­во­на­ро­дже­них. Як­що та­кий рі­вень оп­ро­мі­нен­ня впли­ва­ти­ме на бать­ків пос­тійно про­тя­гом ба­гатьо­х по­ко­лінь, то кіль­кість ге­не­тич­них жертв збіль­шить­ся до 15 на 1000 но­во­на­ро­дже­них.

Ці чис­ла мож­на по­рів­ню­ва­ти з ві­до­ми­ми ста­тис­тич­ни­ми да­ни­ми про за­галь­ну кіль­кість ді­тей, на­ро­дже­них з ге­не­тич­ни­ми де­фек­та­ми: та­кі де­фек­ти ма­ють близь­ко 10 % но­во­на­ро­дже­них, а 2 % ді­тей на­ро­джу­ють­ся з серйоз­ни­ми ге­не­тич­ни­ми по­ру­шен­ня­ми. Від­по­від­но як­що де­кіль­ка по­ко­лінь лю­дей ви­яв­ля­ють­ся оп­ро­мі­не­ни­ми ек­ві­ва­лен­тною до­зою 1 Зв за 30 ро­ків, то це приз­ве­де до іс­тот­но­го збіль­шен­ня на­ро­джен­ня не­пов­но­цін­них ді­тей і пос­та­вить люд­ство під заг­ро­зу ге­не­тич­но­го ви­ро­джен­ня.

12.3. Медико-екологічні наслідки аварії на ЧАЕС

Найбіль­шо­го ра­ді­аційно­го оп­ро­мі­нен­ня на­се­лен­ня Ук­ра­їни заз­на­ло внас­лі­док ава­рії на Чор­но­бильсь­кій АЕС (26 квіт­ня 1986 р.). За офі­ційни­ми да­ни­ми, бу­ло заб­руд­не­но ра­ді­онук­лі­да­ми 3,5 млн. га сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь, 2,5 млн. га ор­них зе­мель, 1,5 млн. га лі­сів і са­дів у 12 об­лас­тях Ук­ра­їни. Че­рез 10 ро­ків піс­ля ава­рії на ЧА­ЕС у зв'яз­ку з ви­со­ким рів­нем заб­руд­нен­ня (по­над 15 Кі/км²) з ко­рис­ту­ван­ня бу­ло ви­лу­че­но 180 тис. га ор­них зе­мель і 157 тис. га лі­су.

На но­ве міс­це бу­ло пе­ре­се­ле­но 186 на­се­ле­них пун­ктів (116 тис. жи­те­лів). Зо­на від­чу­жен­ня ста­но­вить 2044 км², її біль­ша час­ти­на (1856 км²) заб­руд­не­на ра­діоак­тив­ним це­зієм, строн­цієм і плу­то­нієм. Пов­ний роз­пад плу­то­нію нас­та­не че­рез 23 тис. ро­ків, пе­рі­од на­пів­роз­па­ду ін­ших тран­су­ра­но­вих еле­мен­тів три­ва­ти­ме 300 ро­ків. Спос­те­рі­гається під­ви­щен­ня ра­ді­аційно­го фо­ну про­ти при­род­но­го на тре­ти­ні те­ри­то­рії Ук­ра­їни, заб­руд­нен­ня це­зієм-137 по­над 1 Кі/км² охоп­лює 7 % те­ри­то­рії, 15 % лі­сів і сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь. Силь­не заб­руд­нен­ня строн­цієм-90 і це­зієм-137 за­реєстро­ва­но на пло­щі, що пе­ре­ви­щує 3 400 км².

Від ава­рії на ЧА­ЕС пос­траж­да­ло 4,8 млн. лю­дей. У районах жорстко­го кон­тро­лю близь­ко 170 тис. чол. от­ри­ма­ли до­зу за­галь­но­го оп­ро­мі­нен­ня від 1 до 5 бер, близь­ко 90 тис. – від 5 до 10 бер.

Ве­ли­кі до­зи міс­це­во­го оп­ро­мі­нен­ня ок­ре­мих ор­га­нів бу­ли обу­мов­ле­ні дією ра­діоак­тив­но­го йоду: з 1,5 млн. лю­дей, які про­жи­ва­ли в зо­ні ра­діоак­тив­но­го заб­руд­нен­ня, приб­лиз­но 1,2 млн. до­рос­ло­го на­се­лен­ня от­ри­ма­ли до­зу внут­рішньо­го оп­ро­мі­нен­ня щи­то­вид­ної за­ло­зи до 300 бер, приб­лиз­но 150 тис. чо­ло­вік – від 30 до 100 бер, близь­ко 30 тис. – біль­ше 100 бер. Ще ви­щи­ми бу­ли до­зи оп­ро­мі­нен­ня щи­то­вид­ної за­ло­зи в ді­тей. От­ри­ма­ні до­зи ве­дуть до ри­зи­ку ви­ник­нен­ня зло­якіс­них пух­лин щи­то­вид­ної за­ло­зи з імо­вір­ніс­тю 1 на 50 тис. чо­ло­вік для до­рос­ло­го на­се­лен­ня і 1 на 12 тис. для ді­тей. За 10 ро­ків по­мер­ло 167 653 осо­би се­ред лік­ві­да­то­рів (по­ві­дом­лен­ня прес-служ­би Ка­бі­не­ту Мі­ніс­трів Ук­ра­їни в га­зе­ті "Уря­до­вий кур'єр" № 77-78 від 25 квіт­ня 1996 р.). У 4229 ви­пад­ках ус­та­нов­ле­но при­чин­ний зв'язок смер­ті з ра­ді­аційним ура­жен­ням. Здо­ров'я лік­ві­да­то­рів пос­ту­по­во по­гір­шується: кіль­кість здо­ро­вих лю­дей се­ред них змен­ши­ла­ся з 78 % у 1987 р. до 20 % у 1994. Збіль­ши­ла­ся кіль­кість сер­це­во-су­дин­них зах­во­рю­вань, хво­роб кро­ві і щи­то­вид­ної за­ло­зи.

Від­ді­лом нев­ро­ло­гії НЦРМ АМН Ук­ра­їни бу­ло про­ве­де­но дос­лі­джен­ня пси­хіч­но­го здо­ров'я учас­ни­ків лік­ві­да­ції нас­лід­ків ава­рії на ЧА­ЕС обох ста­тей у ві­ці 25-60 ро­ків. У всіх об­сте­же­них спос­те­рі­га­ють­ся ви­ра­же­ний стрес з оз­на­ка­ми де­зін­тег­ра­ції ін­те­лек­ту­аль­ної та емо­ці­ональ­ної сфер. У 72,4 % об­сте­же­них сприйнят­тя ра­ді­аційно­го ри­зи­ку як мож­ли­вос­ті ви­ник­нен­ня від­да­ле­них ге­не­тич­них нас­лід­ків оп­ро­мі­нен­ня ста­ло по­туж­ним пси­хо-трав­му­валь­ним чин­ни­ком, що приз­во­дить до фор­му­ван­ня син­дро­му не­га­ран­то­ва­но­го або без­на­дійно­го майбутньо­го. Деп­ре­сив­ний ефект ви­яв­ляється в поєднан­ні зі зни­жен­ням за­галь­но­го рів­ня пси­хіч­ної ак­тив­нос­ті.

У ре­зуль­та­ті дос­лі­джень ви­яви­ло­ся, що для по­яви фун­кці­ональ­них змін у нер­во­вій сис­те­мі дос­татньо до­зи оп­ро­мі­нен­ня 0,025-0,050 Гр. За­фік­со­ва­ні ви­пад­ки су­їци­дів. У лік­ві­да­то­рів, що бу­ли в са­мо­му епі­цен­трі ава­рії, від­зна­че­но ви­пад­ки пос­тра­ді­аційної ат­ро­фії моз­ку.

Згід­но з прог­но­за­ми за­галь­не оп­ро­мі­нен­ня жи­те­лів районів жорстко­го кон­тро­лю мо­же приз­вес­ти до збіль­шен­ня кіль­кос­ті ура­жень лейке­мією (1-1,5 ви­пад­ку на 1 млн. лю­дей за рік) та он­ко­ло­гіч­них зах­во­рю­вань (5-7 на 100 ви­пад­ків зви­чайної смер­тнос­ті від ра­ку).

Ра­діоак­тив­не заб­руд­нен­ня від ЧА­ЕС бу­ло ви­яв­ле­но і в ін­ших кра­їнах: Бі­ло­ру­сії (ура­же­но 500 тис. га зем­лі, 215 тис. га ста­ли зо­ною), Ро­сії, Австрії, Угор­щи­ні, Іта­лії, Поль­щі, Ру­му­нії, Ту­реч­чи­ни, Ні­меч­чи­ні, Ан­глії, ра­ді­онук­лі­ди ви­яв­ле­но на­віть у Бра­зи­лії.

12.4. Електромагнітне забруднення

Елек­тро­маг­ніт­ний фон нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща збіль­шив­ся в ба­га­то ра­зів про­тя­гом ос­тан­ніх де­ся­ти­літь че­рез по­яву та роз­ви­ток штуч­них дже­рел елек­тро­маг­ніт­но­го вип­ро­мі­ню­ван­ня. Ін­тен­сив­ність штуч­них ЕМП, які що­ден­но впли­ва­ють на лю­ди­ну, на де­кіль­ка по­ряд­ків пе­ре­ви­щує ам­плі­ту­ду по­лів, що ви­ни­ка­ють за найбіль­ших при­род­них елек­тро­маг­ніт­них бур.

Го­лов­ни­ми дже­ре­ла­ми штуч­них елек­тро­маг­ніт­них вип­ро­мі­ню­вань є ра­діо-, те­ле­ві­зійні й ра­ді­оло­ка­ційні стан­ції, ви­со­ко­вольтні лі­нії елек­тро­пе­ре­дач (ЛЕП), на­зем­ний і під­зем­ний елек­трот­ран­спорт, про­мис­ло­ві про­це­си (галь­ва­ні­ка, плав­ка і ра­фі­ну­ван­ня ме­та­лів, елек­тро­маг­ні­ти, ви­роб­ниц­тво, пе­ре­да­ча і роз­по­ді­лен­ня елек­тро­енер­гії, ме­дич­не ді­аг­нос­тич­не та лі­ку­валь­не об­лад­нан­ня, по­бу­то­ва тех­ні­ка, комп'юте­ри, за­со­би мо­біль­но­го зв'яз­ку).

Кож­ний об­лас­ний центр, ба­га­то район­них, а та­кож ве­ли­кі міс­та ма­ють те­ле­ві­зійні цен­три або рет­ран­сля­то­ри, ра­ді­оцен­три, за­со­би ра­ді­озв'яз­ку різ­но­го приз­на­чен­ня, ЛЕП, лі­нії елек­трот­ран­спор­ту, елек­трос­тан­ції, під­стан­ції та тран­сфор­ма­тор­ні стан­ції. Поб­ли­зу ба­гатьо­х на­се­ле­них пун­ктів роз­та­шо­ва­ні по­туж­ні війсь­ко­ві ра­ді­оло­ка­ційні стан­ції.

Рі­вень елек­тро­маг­ніт­них вип­ро­мі­ню­вань у та­ких районах (ді­апа­зон ра­ді­очас­тот мо­же змі­ню­ва­ти­ся від 50-100 до 300 Гц) час­то пе­ре­ви­щує до­пус­ти­мі гі­гієніч­ні нор­ми й ду­же шко­дить здо­ров'ю лю­дей. Так, нап­рик­лад, по­ле 1000 В/м спри­чи­няє го­лов­ний біль і силь­ну вто­му. Біль­ші зна­чен­ня зу­мов­лю­ють роз­ви­ток нев­ро­зів, без­сон­ня та ін­ші тяж­кі зах­во­рю­ван­ня. У районах ра­ді­ос­тан­цій рі­вень елек­тро­маг­ніт­них вип­ро­мі­ню­вань пе­ре­ви­щує гі­гієніч­ні нор­ми в 4-8 ра­зів. Зна­чен­ня ЕМП поб­ли­зу по­туж­них ЛЕП (по­над 1000 кВ) біль­ші за нор­му у 20 ра­зів.

У ці­ло­му нап­ру­же­ність елек­трич­но­го і маг­ніт­но­го по­лів у при­род­но­му ото­чен­ні ста­но­вить близь­ко 104 В/м і 10 13 Тл від­по­від­но. У різ­них роз­ви­не­них кра­їнах фо­но­вий рі­вень маг­ніт­но­го по­ля іс­тот­но різ­нить­ся: 60-70 нТл у США і 36-39 нТл у Ве­ли­коб­ри­та­нії.