Для нормального функціонування підприємству необхідно закуповувати сировину та матеріали, трансформувати їх у готову продукцію, а потім продавати її клієнтам, щоб отримати кошти і мати можливість продовжити свій експлуатаційний цикл.
Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал (ЧОК) підприємства. Його ще називають робочим капіталом, а також власними оборотними коштами (ВОК).
Чистий оборотний капітал можна розраховувати за балансом підприємства двома способами: „знизу” і „зверху”.
(71)
(72)
Використовуючи вищенаведені формули, ми розраховуємо величину оборотних активів підприємства, яка формується за рахунок власних коштів і довгострокових запозичень. Частину оборотних активів, що залишилася, якщо вона не покрита грошовими коштами, потрібно фінансувати у борг - кредиторською заборгованістю. А якщо не вистачає кредиторської заборгованості - потрібно брати короткостроковий кредит. Звідси випливає поняття поточних фінансових потреб (ПФП).
Поточні фінансові потреби – це:
· різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;
· різниця між коштами, іммобілізованими у запасах сировини, готової продукції, а також дебіторської заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;
· нестача власних оборотних коштів;
· потреба у короткостроковому кредиті.
(73)
З економічного змісту ПФП випливає потреба розрахунку середньої тривалості обороту оборотних коштів, тобто часу, необхідного для перетворення коштів, вкладених у запаси і дебіторську заборгованість, у гроші на рахунку.
|
Підприємство зацікавлене у скороченні періоду оборотності запасів та дебіторської заборгованості та зростанні строку сплати кредиторської заборгованості з метою скорочення періоду оборотності оборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів – найважливіший спосіб скорочення поточних фінансових потреб. Заходами скорочення ПФП є наступні:
· принцип дорогої закупівлі та дешевого продажу, який відповідає формулі Дюпона;
· знижки покупцям за скорочення строків розрахунку (спонтанне фінансування);
· облік векселів та факторинг.
Під факторингом розуміють діяльність спеціалізованої установи (факторингової компанії або факторингового відділу банку) з отримання грошових коштів з боржників свого клієнта (промислової або торгівельної компанії) і управління його борговими вимогами.
Вартість послуг факторингу складається з двох елементів:
1) комісії (плати за обслуговування у відсотках від суми рахунку-фактури);
2) процентів, які стягуються при довгостроковій оплаті представлених документів.
Основними елементами оборотних коштів є запаси, дебіторська заборгованість і грошові кошти.
Визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів, авансованих у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється за допомогою визначення потреби у окремих видах запасів.
Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів являє собою оптимізаційну задачу, яка вирішується у процесі їх нормування. Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів здійснюється за допомогою формули, відомої як модель Уілсона:
(75)
де: ОРпп – оптимальний розмір партії постачання;
Зр – необхідний обсяг закупівлі товару (сировини, матеріалів) за рік (квартал);
ПВ1 – розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів та їх приймання у розрахунку на одну партії, що постачається;
ПВ2 – розмір поточних витрат зі зберігання одиниці запасів.
В практиці зарубіжного фінансового менеджменту застосовується ряд моделей визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишку грошових активів, які використовуються у тому випадку, коли у зв’язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходжень і витрат грошових коштів не може бути розроблений у щомісячному (щодекадному) розрізі.
Розглянемо модель Баумоля, згідно якої залишки грошових активів (ГА) на майбутній період визначаються у таких розмірах:
1) мінімальний залишок грошових активів приймається нульовим;
2) оптимальний (він же максимальний) залишок розраховується за формулою:
(76)
де: ГАmax – оптимальний залишок ГА у плановому періоді;
Вк – середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;
Вга – загальні витрати грошових активів у наступному періоді;
СПкфв – ставка проценту по короткострокових фінансових вкладеннях у періоді, що розглядається.
3) середній залишок грошових активів планується як половина їх оптимального (максимального) залишку.
Завдання
Задача 1
Річний баланс підприємства представлено у таблиці 4.9.
Таблиця 4.9
