Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Страхування та страховий ринок 2 страница




12. Якими чинниками забезпечується фінансова надійність страховика?


Тема 12

Тести

1. Страховий агент — це:

1) фізична або юридична особа, яка самостійно здійснює страхові операції;

2) штатний працівник страхової компанії;

3) фізична особа, яка за дорученням страховика укладає договір страховика;

4) юридична особа, яка від свого імені та за дорученням страховика виконує частину його страхової діяльності.

2. Страховий тариф — це:

1) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за весь період страхування;

2) ставка страхового відшкодування;

3) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування;

4) ставка страхової суми в особистому страхуванні.

3. Страховий інтерес — це:

1) усвідомлена потреба у страховому захисті майна, доходів, життя громадян;

2) міра економічної зацікавленості участі страховика і стра­хувальника у страхових відносинах;

3) вартість застрахованого майна і можливість отримання відшкодування внаслідок настання страхового випадку;

4) страхова сума в яку оцінюється можливий збиток страхо­вика при виплаті страхового відшкодування страхувальникам.

4. Обов'язками страхувальника є:

1) вчасно вносити страхові платежі та повідомляти страхо­вика про настання страхового випадку;

2) тримати в таємниці договірні умови страхування зі стра­ховиком;

3) вимагати від страховиків відшкодувати збитки в разі відмови у виплаті страхових сум;

4) припиняти дію договору страхування;

5) всі відповіді правильні.

5. Страхування цивільної відповідальності власників транс
портних засобів забезпечує захист інтересів:


Страхування та страховий ринок

1) власника транспортного засобу;

2) держави;

3) страхової компанії;

4) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді.

6. При страхуванні домашнього майна громадян страхови­
ми подіями є:

1) нещасні випадки;

2) стихійні лиха;

3) зміни кон'юнктури ринку;

4) вибух парових котлів.

7. По закінченні договору змішаного страхування життя
страхувальник одержує:

1) страхове відшкодування;

2) викупну суму;

3) страхову суму;

4) компенсацію витрат громадян, пов'язаних із підтримкою здоров'я.

8. Які страхові резерви формуються страховими товариства­
ми в Україні:

1) резерв збитків;

2) резерв коливань збитковості;

3) технічні резерви?

9. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності
страховика визначається на основі:

1) розміру статутного фонду;

2) кількості страхових договорів (полісів);

3) страхових премій, сплачених перестраховикам;

4) надходжень страхових премій та страхових виплат.

Задачі

Задача 12.1

Розрахуйте темп зміни технічних резервів страхової ком­іції зі страхування транспорту на 1 червня 2004 р. Графік Надходження страхових платежів, ризик за якими ще не ви­черпався, подано в табл. 12.3.



Тема 12

Таблиця 12.3. Графік надходження страхових платежів

Задача 12.2

Актив балансу страховика становить 38,5 млн грн. Страхо­вих платежів надійшло за 1-й звітний період на суму 22,5 млн грн, а за 2-й — 22,4 млн грн. Нематеріальні активи компанії становлять 126 тис. грн. Страхові резерви у 1-му звітному періоді дорівнювали 28,6 млн грн, а у 2-му — 27,7 млн грн.

Страхова компанія виплатила у 1-му звітному періоді 20,6 млн грн страхових відшкодувань, а у 2-му — на 15 % більше. Роз­рахуйте динаміку змін рівня платоспроможності страховика.

Задача 12.3

Підприємство проводить політику модернізації основних фондів. В умовах дефіциту коштів виникає проблема раціо­нального їх використання. У разі заміни устаткування мож­ливий технічний ризик виходу з ладу технологічної лінії.

Визначте страхову суму (S) і страхове відшкодування (В) при страхуванні устаткування за системою пропорційної відпо­відальності на основі таких даних:

1) повна відбудовна вартість устаткування (ПВВ) — 63 325 грн;

2) знос на момент укладення договору (3) — 25 %;

3) страхування "у частині" (d) — 75 %;

4) матеріальні витрати у результаті аварії (У) — 39 256 грн;

5) розмір безумовної франшизи (F) — 4,5 % до збитку.

Задача 12.4

Колективне господарство "Мрія" подало заяву районному віД' діленню HACK "Оранта" на страхування врожаю озимої пше­ниці на площі 300 га. На території господарства врожайність озимої пшениці за передостанні роки становила, (ц з 1 га): ЗО, 34, 32, 33, 31. Узгоджена зі страховиком ціна 1 ц цієї культу ри — 28 грн.


Страхування та страховий ринок

Через надзвичайні для цієї місцевості морози в господарстві повністю загинули посіви озимої пшениці на площі 70 га і були пошкоджені на 90 га. На першій площі було засіяно цукрові буряки, а на другій — ярові культури на зелені корми.

Отриманий урожай (ц) озимої пшениці — 3552, цукрових буряків — 25 400, зелених кормів — 8200. Вартість 1 ц: цук­рових буряків — 5 грн, зелених кормів — 1,5 грн.

Визначте:

1) страхову суму договору страхування з урахуванням відпо­відальності страховика 70 % (безумовна франшиза — 30 %);

2) суму нарахованих страхових платежів, якщо страховий тариф для господарств області встановлений у розмірі 10 % від страхової суми, а з урахуванням специфіки природних умов і складу ризиків у господарстві страховик встановив знижу­вальний коефіцієнт до базової ставки 2,5 %;

3) суму збитку, що має відшкодувати страховик, якщо фактична площа під озимою пшеницею становила 320 га й господарство має заборгованість зі страхових внесків.

Задача 12.5

Керівники фірми шукають можливість запобігти ризику від продажу пакета акцій. Очікуваний дохід фірми з імовірністю 8 % становить 300 умовних грошових одиниць (ум. гр. од.) та з імовірністю 20 % — 200 ум. гр. од.

Водночас функція корисності у вартості акцій фірми від її доходу х повільно зростає (табл. 12.4):

Визначте:

1) які середній очікуваний дохід фірми від продажу акцій та середня вартість акції;

2) яку плату за страхування ризику втрати доходу від прода­жу акцій готова заплатити фірма, щоб одержати середній дохід?

Таблиця 12.4. Величина функції корисності при страхуванні

 

Дохід компанії                      
Ум. гр. од.                      
Функція                      
кори-                      
сності і у (*), ум.                      
ГР- од. 43,86 47,15 49,92 52,19 54,01 55,45 56,56 57,41 58,06 58,55 58,92

Тема 13 ФІНАНСОВИЙ РИНОК

13.1. Сутність і функції фінансового ринку

Фінансовий ринок є складовою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансо­вих ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяль­ності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це частина інфра­структури фінансової системи, яка забезпечує функціонуван­ня базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання.

Фінансовий ринок — це економічний простір, на якому формуються та функціонують обмінно-перерозподільні відно­сини, що пов'язані з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів та фінансових фондів, які набувають відображення в цінних паперах. Це також сукупність соціально-економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних грошових коштів у позичковий капітал через кредитно-фінансові інсти­тути на основі попиту та пропозиції.

Фінансовий ринок — це елемент ринку ресурсів.

В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домашні господарства, підприєМ' ства, держава і різноманітні фінансові інститути — фінансові посередники.

У процесі господарювання у одних суб'єктів виникає потре' ба в коштах для розширення діяльності, а в інших — нагрома' джуються заощадження. Розподіл коштів здійснюється шлЯ


фінансовий ринок

хом формування фондів: централізованих (загальнодержавних) і децентралізованих (що належать суб'єктам підприємницької діяльності).

Економіка має відповідну фінансову систему, в якій важ­ливе місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей як капіталу.

Розглянемо взаємовідносини продавців та покупців на фінан­совому ринку (рис. 13.1).

Грошові кошти

Рис. 13.1. Взаємовідносини продавців та покупців на фінансо­вому ринку

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні госпо­дарства, у яких у більшості випадків доходи перевищують видатки на величину заощаджень. Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди та ін.) заощадження перетворюються в інвестиції для фірм, що дає їм змогу розши­рити свою діяльність (рис. 13.2).

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям та по­купцям особливого товаруфінансових зобов'язань. Таким чином, фінансовий ринок займає важливе місце на ринку ре-сУрсів, тому що сприяє обміну грошей майбутніх на гроші Теперішні. Він відіграє провідну роль у стабілізації грошово-го обігу та грошової одиниці. Функції фінансового ринку по­лягають у наданні підприємцям позичених коштів — кредитів. Значення фінансового ринку в системі ринкових відносин по­лягає у можливості відкласти сьогоднішнє споживання, на­помадити заощадження і спрямувати їх у сферу підприєм­ництва.


Тема 13

Рис. 13.2. Місце і роль фінансового ринку в системі ринкових відносин

Фінансовий ринок — це підсистема фінансових відносин, що має певну структуру та визначені функції. Функції фінансового ринку такі:

1) обслуговування товарного обігу за допомогою кредиту;

2) акумуляція грошових заощаджень та нагромаджень на­селення, підприємств, держави;

3) трансформація грошових фондів безпосередньо у позич­ковий капітал та використання його у вигляді інвестицій для виробництва, економічного розвитку галузей, регіонів країни;

4) обслуговування держави та населення для покриття дер­жавних та споживчих видатків;

5) прискорення концентрації та централізації капіталу, створення на цій основі потужних фінансово-промислових груп.

Економічна роль фінансового ринку полягає в його здат­ності об'єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах усього суспільного нагромадження. Це дає змогу активно впли­вати на концентрацію та централізацію виробництва і капіта' лу, забезпечити рух фінансових потоків, переливання вільних фінансових фондів (заощаджень) в інвестиції.

Держава пов'язана з фінансовим ринком через економічй1 відносини, що реалізуються в грошовій формі, що виникають


фінансовий ринок

між державою та іншими суб'єктами ринку з приводу ство­рення, розподілу, перерозподілу та використання вартості ВВП і національного доходу країни; через позики (внутрішні та зовнішні) на фінансовому ринку шляхом випуску та продажу державних облігацій (ОВДП) — для покриття дефіциту дер­жавного бюджету (рис. 13.3).

Зв'язок держави з економічною системою та фінансовим ринком здійснюється за трьома напрямами:

1) через податкову систему (бюджетно-податкова, або фіс­кальна, політика);

2) через державні закупівлі, трансферти, дотації, субвенції, субсидії (державне споживання);

3) через позики (внутрішні та зовнішні) на фінансовому ринку шляхом випуску та продажу державних облігацій (ОВДП) — для покриття дефіциту державного бюджету.


Тема 13

13.2. Суб'єкти та об'єкти фінансового ринку

На фінансових ринках діють суб'єкти ринку (продавці — посередники — покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів — інструментів фінан­сового ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на рин­ку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегії).

Суб'єктами фінансового ринку є:

— фізичні особи;

— юридичні особи;

— фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банків­ського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у роз­мірі, що дає можливість задовольнити вимоги клієнтів, та отримати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб'єктів фінансового ринку класифікують за формою та функціями. За формою:

— суб'єкти господарювання;

— домашні господарства;

— держава;

 

— місцеві органи влади. За функціями:

— емітенти;

— інвестори;

— інституційні інвестори;

— фінансові посередники;

— інститути інфраструктури ринку тощо.

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінан­совому ринку, його суб'єктів можна поділити на три групи:

1) продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг);

2) фінансові посередники;

3) суб'єкти, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку тощо)-

Розглянемо конкретні види учасників фінансового ринку в розрізі основних їх груп.

Продавці та покупці фінансових активів (послуг) утворю' ють групу прямих учасників фінансового ринку, які здійсню'


Фінансовий ринок

ють на ньому основні функції у проведенні фінансових опе­рацій.

На ринку позичкових капіталів основними прямими учас­никами фінансових операцій є:

кредитори — суб'єкти фінансового ринку, які надають позичку в тимчасове користування під певний процент. Ос­новною функцією кредиторів є продаж грошових активів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманітних по­треб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюю­чи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодер­жавного та місцевих бюджетів, а також державних цільових позабюджетних фондів); комерційні банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; не-банківські кредитно-фінансові установи;

позичальники — суб'єкти фінансового ринку, які отри­мують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі процента. Основними позичальника­ми грошових активів на фінансовому ринку є: держава (отри­муючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків (державні позики), комерційні банки (отримуючи кре­дити на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою попов­нення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів), населення (у формі споживчого та фінансового кредиту).

На ринку цінних паперів основними прямими учасниками фінансових операцій є:

емітенти — суб'єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти виступають виключ­но в ролі продавців цінних паперів із зобов'язанням виконува­ти всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами Цінних паперів є держава (виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоврядування), а також різноманітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств. Крім того, на національному фінансовому ринку можуть обертатись цінні папери, емітовані нерезидентами;

інвестори — суб'єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з ме­тою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отри­мання інвесторами процентів, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів. Інвесторів, які здійснюють свою


Тема 13

діяльність на фінансовому ринку, класифікують за такими ознаками: за статусом їх поділяють на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) й інституціональних інвесторів (представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами); залежно від мети інвестування виділяють стратегічних (ку­пують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (купу­ють окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу); за належністю до резидентів на національному фінан­совому ринку розрізняють вітчизняних та іноземних інвес­торів.

На валютному ринку основними учасниками валютних операцій є:

продавці валюти. Основними продавцями валюти є: дер­жава (реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів); комерційні банки (мають ліцензію на здійснення валютних операцій); підприємства, які провадять зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи (які реалізують наявну в них валюту через мережу обмінних валютних пунктів);

покупці валюти. Основними покупцями валюти є ті самі суб'єкти, що й її продавці.

На страховому ринку основними прямими учасниками фінансових операцій є:

страховики — суб'єкти фінансового ринку, які реалізу­
ють різні види страхових послуг (страхових продуктів). Ос­
новною функцією страховиків на фінансовому ринку є здій­
снення всіх видів і форм страхування шляхом взяття на себе
за певну плату різноманітних видів ризиків із зобов'язанням
відшкодувати суб'єкту страхування збитки у разі настанні
страхового випадку. Основними страховиками є: страхові
фірми
і компанії відкритого типу (надають страхові послуги
всім категоріям суб'єктів страхування); кептивні страхові
компанії і фірми — дочірня компанія у складі холдингової
компанії (фінансово-промислової групи), створена з метою стра­
хування переважно суб'єктів господарювання, які входять р,о
її складу (збіг стратегічних економічних інтересів страховика
та його клієнтів у такому разі створює широкі фінансові мояс
ливості для ефективного використання страхових платежів)!
компанії перестрахування ризику (перестраховики), які бе­
руть на себе частину (або всю суму) ризику від інших страхо'


Фінансовий ринок

вих компаній (основною метою операцій перестрахування є дроблення великих ризиків для зменшення сум збитку, який відшкодовується первинним страховиком при настанні стра­хового випадку);

страхувальники — суб'єкти фінансового ринку, які ку­
пують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою
мінімізації своїх фінансових втрат у разі настання страхової
події. Страхувальниками є як юридичні, так і фізичні особи.

На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

продавці дорогоцінних металів та каміння, у ролі яких можуть виступати: держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (у разі необхідності реін-вестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид ак­тивів (засобів тезаврації);

покупці дорогоцінних металів і каміння — ті самі суб'єк­ти, що й продавці (за відповідного нормативно-правового регу­лювання їх складу).

На ринку нерухомості основних суб'єктів поділяють на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості.

Продавцями на первинному ринку нерухомості є окремі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному про­давцями є: ріелторські фірми; приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище; особи, що емігрують, та ін. На вторинному ринку житла виділяється орендний сектор. Надання житла в оренду практикують як приватні власники, так і муніципальна влада.

Покупцями житла є ріелторські фірми, юридичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструктуру ринка житла утворюють: агентства з нерухомості (ріелторські фірми); оцінники житла; банки, що займаються кредитуванням та фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі Житла та іпотечними операціями, юристи, що спеціалізують­ся на операціях з нерухомістю; страхові компанії, інформаційні (в тому числі рекламні) структури.

Таким чином, класифікацію суб'єктів фінансового ринку (прямих учасників фінансового ринку) можна представити у вигляді табл. 13.1.

 


Тема 13

Таблиця 13.1. Класифікація суб'єктів фінансового ринку

 

№ з/п Види фінансових ринків Суб'єкти ринку фінансових послуг
  Ринок позичкових капі­талів Кредитори Позичальники
  Ринок цінних паперів Емітенти Інвестори: — індивідуальні та інституціональні; — стратегічні та портфельні; — національні та іноземні
  Валютний ринок Продавці валюти Покупці валюти
  Страховий ринок Страховики Страхувальники
  Ринок золота Продавці золота та інших дорогоцінних металів і каміння. Покупці золота та інших дорогоцінних металів і каміння
  Ринок нерухомості Продавці на первинному та вто­ринному ринках нерухомості. Покупці на первинному та вто­ринному ринках нерухомості

Розвиток фінансового ринку не можливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розу­міти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури фінансового ринку такий:

— професійні учасники — торговці цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку;

— організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

— посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

— посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки,


фінансовий ринок

ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, інвес­тиційні компанії, інвестиційні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії;

— реєстратори та зберігачі цінних паперів;

— депозитарії, клірингові депозитарії;

— розрахунково-клірингові банки;

— інформаційно-аналітичні інститути.

Фінансові інститути — це посередники, що забезпечу­ють зустріч позичальника та кредитора на фінансовому рин­ку. Вони забезпечують трансформацію тимчасово вільних гро­шових коштів у позичковий капітал. Фінансові інститути ско­рочують витрати обігу для інвесторів та позичальників, беруть на себе фінансові ризики, підвищують ефективність фінансо­вих угод. На рис. 13.4 показана структура фінансових інсти­тутів — посередників на фінансовому ринку.

13.3. Інструменти фінансового ринку

Об'єктами фінансового ринку є різні інструменти фінан­сового ринку (цінні папери, позичкові угоди, валютні цінності), в яких набувають відображення тимчасово вільні фонди гро­шових коштів (фінансових ресурсів), що трансформуються в позичковий капітал за допомогою фінансових інститутів.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти їх проведення.

Фінансові інструменти — це різноманітні фінансові до­кументи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ри­вку.

Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегмен­тах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю.

За окремими видами фінансових ринків розрізнять такі інструменти, які їх обслуговують:

інструменти грошового ринку та ринку позичкових Капіталів — гроші, грошові сурогати, розрахункові докумен­ти, цінні папери, які обертаються на грошовому ринку та рин­ку позичкових капіталів;

інструменти ринку цінних паперів — різноманітні цінні Папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів



 


фінансовий ринок

за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами);

інструменти валютного ринку — іноземна валюта, роз­рахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

інструменти страхового ринку — страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розра­хункові документи та окремі види цінних паперів, які обслу­говують цей ринок;

інструменти ринку золота (срібла, платини) та дорого­цінного каміння — названі види цінних металів та каменів, які купують з метою формування фінансових резервів і тезав­рації, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок;

інструменти ринку нерухомості — цінні папери та до­кументи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

За термінами обігу виділяють такі види фінансових інстру­ментів:

короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш численним і має обслуговувати операції на ринку грошей;

довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року), у тому числі так звані безстрокові фінан­сові інструменти, кінцевий термін погашення яких не вста­новлено (наприклад акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інстру­менти поділяють на такі види:

інструменти, наступні фінансові зобов'язання за яки­ми не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань), що як правило, є предметом самої фінансової операції, і при їх передачі покупцю не несуть додаткових Фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні Цінності, золото тощо);

боргові фінансові інструменти — які, характеризуючи Кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язу­ють боржника погасити в передбачені терміни їхню номіналь­ну вартість і сплатити додаткову винагороду у формі процента 'якщо він не входить до складу номінальної вартості боргово-г° фінансового інструменту, який погашається). Прикладом





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 522 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Лучшая месть – огромный успех. © Фрэнк Синатра
==> читать все изречения...

4328 - | 4199 -


© 2015-2026 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.