У XVІ-XVІІ ст. відбувалися грабіжницькі набіги на українські землі турків і татар, які руйнували міста й села, забирали людей у полон. Відбиваючи турецько-татарські напади, козаки нерідко самі ходили походами на Крим і Туреччину, здобували турецькі фортеці та визволяли полонених. Першу чверть XVII ст., коли козаки здобули блискучі перемоги над турками й татарами, називають добою героїчних походів. Морські походи українських козаків на турецькі фортеці Ізмаїл, Трапезунд, Синоп очолив запорозький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (1614-1622 рр.). У 1616 р. козаки здобули фортецю Кафа, де знаходився найбільший невільницький ринок у Криму.
Козацькі походи ускладнили відносини Речі Посполитої з Османською імперією. У 1620-1621 рр. Туреччина розв’язала війну проти Польщі. Вона завершилась у вересні 1621 р. битвою об’єднаних сил козацьких і польсько-шляхетських військ проти турків під Хотином. У цій Хотинській війні вирішальну роль у перемозі над турецько-татарськими військами відіграли козацькі полки на чолі з П. Сагайдачним. «Натовп черні…, а не зброя могутнього лицарства похитнула грізну турецьку силу», відзначав польський гетьман Ян Собєський.
У внутрішній політиці Сагайдачний проводив заходи спрямовані на зміцнення козацтва. Так, він провів реформу козацтва, перетворивши його з тимчасових партизанських формувань на регулярне військо. Реєстр козаків було збільшено до 40 тис. У 1620 р. під його протекцією патріарх Теофан відновив в Україні православну ієрархію. Взагалі козацтво стало підтримуватись духовенством.
В цей період серед козаків виникає дві течії: 1. ліберально налаштовані, виконувати всі накази влади; 2. радикали, які хотіли війною відстоювати свої права.
Серед тих хто був радикально налаштований у 1625 р. підіймається повстання під приводом Марка Жмайла. Битва проходила під Кременчуком, причиною її були постійні нападки Польщі на козаків. Адже Польща побоювалась, що козаки нападуть на Крим і Туреччину і спровокують їх на війну з Польщею. В завершенні повстання було укладено компромісний договір з обмеженням реєстру козаків до 6000, амністією повстанцям та забороною морських походів проти Османської імперії. Тобто, козаки програли у цьому повстанні.
У 1630 р. новий гетьман Тарас Федорович (Трясила) підняв нове повстання під Переяславом. Результатом якого стало збільшення реєстру козаків до 8000.
Також на сеймі 1632 р. в Варшаві поляки визнали православну церкву, православним було дозволено мати свою ієрархію, Київським метрополітом обрали П. Могилу. Його коштом було реставровано храм св. Софії, велику лаврську церкву, а також церкву Михайлівського монастиря. У 1633 р. П. Могила організував Києво-Могилянську колегію.
У цей час в Європі точилась Тридцятирічна війна між протестантськими і католицькими країнами. Польща залучила до цієї війни козаків, змусивши їх воювати проти Росії. Але козаки були обдурені польським королем, який обіцяв їм щедру платню і закріплення вольностей після походу. До того ж для кращого нагляду за Запоріжжям на Дніпрі за замовленням польського уряду було встановлено фортецю Кодак (французький інженер Гійом де Боплан). Все це загострило стосунки між козаками і поляками, внаслідок чого у 1635 р. фортеця була зруйнована козаками за наказом гетьмана Івана Сулими. Але побоюючись помсти поляків козаки здали Сулиму полякам, які його стратили.
У 1637 р. вибухнуло нове повстання під приводом П. Павлюка. У битві біля Черкас козаки потерпіли поразку і підписали мир за принизливих умов. Та у 1638 р. повстання спалахнуло на Лівобережжі. Повстанців очолив Д. Гуня і Яків Острянин. Після підписання миру козаки здали полякам зброю і клейноди.
У 1638 р. польський уряд обнародував «Ординацію Війська Запорізького реєстрового», яка обмежила самоврядування реєстровців. Скасовувалась виборність старшини, ліквідовувався козацький суд, замість виборного козацького гетьмана уряд ставив польського комісара. Посади полковників займала виключно шляхта. Реєстр скорочувався до 6 тис. козаків. Реєстрові козаки мали право перебувати тільки в Чигиринському, Корсунському і Черкаському староствах. Козаків на Запоріжжі було оголошено поза законом. Була відбувана фортеця Кодак і збільшено її гарнізон для нагляду за Січчю. Почалися репресії уряду по відношенню до всіх хто брав участь у повстанні. Цілих десять років після цього в Україні панував могильний спокій. Цей період у поляків називався «золотим спокоєм».
Розділ 3 Українська Національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (середина ХVІІ-ХVІІІ ст.)
План
3.1. Національно-визвольна війна 1648-1657 рр.
3.2. Політитчне становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницього. І. Виговський
3.3. Ю. Хмельницький. Переяславська угода 1659 р. Поділ України на Правобережну і Лівобережну. Андрусівський мир 1667 р.
3.4. П. Дорошенко (1665-1676 рр.). Вічний мир (1686 р.).
3.5. Гетьманування І. Мазепи. Полтавська битва 1709 р. Пилип Орлик. «Бендерська конституція»
3.6. Українська політика Петра І по ліквідації автономних прав України. Перша Малоросійська колегія. Українська політика Катерини ІІ. Юридичне оформлення кріпосного права на Лівобережжі. Ліквідація Гетьманщини.
3.7. Гайдамаччина. Коліївщина. Західноукраїнські землі і рух опришків. Заселення Південної України. Заснування нових міст. Три поділи Польщі.
