Види суб’єктів трудового права

Залежно від видів суспільних відносин, які є предметом трудового права, суб’єктів цієї галузі права можна класифікувати на:

1) Суб’єкти індивідуальних трудових відносин (індивідуальні суб’єкти трудового права);

2) Суб’єкти колективних трудових відносин (колективні суб’єкти трудового права);

3) Інші суб’єкти трудового права.

Разом з тим, всі суб’єкти, які беруть участь у суспільних відносинах, що є предметом трудового права, модна розділити на такі групи:

1) Фізична особа;

2) Роботодавець (власник установи, підприємства чи організації);

3) Трудові колективи;

4) Професійні спілки;

5) Органи уповноважені на представництво.

Фізична особа в даній ситуації розглядається не тільки у вузькому розумінні як працівник, який підписав трудовий договір з роботодавцем та приступив до виконання своїх повноважень, а й в широкому розумінні, тобто фізична особа як суб’єкт трудових правовідносин, яка досягла 18 річного віку (інколи з 14-16 років) стала працездатною, повністю дієздатною та є правоздатною або ж особи з певними обмеженнями (стан здоров’я як фізичного так і психічного), стать, сімейний стан та інше.

Відповідно до ч. 8 ст. 65 Господарського кодексу України: «Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи».

Тобто працівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі включається до складу трудового колективу. Оформлення здійснюється незалежно від внутрішньої структури підприємства (установи, організації). Зі складу трудового колективу не виключається навіть керівник підприємства, призначений (обраний, прийнятий) для управління трудовою діяльністю колективу і який, зазвичай, протистоїть трудовому колективу при укладенні колективного договору як друга його сторона.

Трудовий колектив виникає разом із створенням підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р.: «професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання)».[6]

Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Кожна з цих груп суб’єктів трудового права визначається своїм правовим статусом. Але і в середині кожної групи слід відрізняти суб’єктів, які володіють специфічними рисами і мають лише своє особливе правове становище.

Наприклад, громадяни як суб’єкти трудового права поділяються на працівників; осіб, зареєстрованих в службі зайнятості як таких, що шукають роботу; роботодавців.

Відповідно, працівники поділяються на робітників, службовців, молодих спеціалістів, неповнолітніх, працівників-жінок, осіб зі зниженою працездатністю тощо.

Особи, зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу, поділяються на таких, що набувають статусу безробітного, і таких, що не можуть набути статус безробітного. Особи можуть набути статус безробітного на загальних і на спеціальних підставах.

Фізичними особами-роботодавцями можуть бути окремі громадяни, певна група громадян і об’єднання громадян. Вони поділяються на фізичних осіб-підприємців та осіб, що використовують найману працю для ведення домашнього господарства та задоволення інших потреб.

Організації можуть поділятися на державні, колективні, приватні, спільні підприємства, громадські товариства, громадські організації, державні органи, що здійснюють контроль і нагляд у сфері використання найманої праці) тощо.

Трудові колективи на: колективи бригад, відділів, цехів, підприємств, виробничих об’єднань тощо.

Уповноважені на представництво органи поділяються на органи, уповноважені трудовим колективом (профспілковий комітет, рада трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет, інші органи чи уповноважені особи); органи, уповноважені власником (об’єднанням власників) підприємства, установи, організації. Такий орган може бути одноосібним чи колегіальним. [14. ст. 41-61].