Неп (нова економічна політика) — політика, заснована на ринкових відносинах, різних формах власності й економічних методах керування народним господарством. Рішення про її проведення було прийняте на X з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.). Неп розглядали як перехідну форму від капіталізму до соціалізму. Необхідність заміни політики воєнного комунізму новою економічною політикою була обумовлена станом у країні, що виявився:
— у економічній кризі (повна руїна, параліч економіки, інфляція);
— внутрішньополітичній кризі (селянські заворушення, повстання крон-штадтських матросів навесні 1921 р.);
— кризі всередині керівної партії РКП(б).
Неп базувався на концепції переходу до соціалізму через державний капіталізм. Основні принципи непу:
— державна монополія у торгівлі;
— державна власність на великі та оренді підприємства;
— госпрозрахунок у промисловості;
— гальмування розвитку великих індивідуальних господарств на селі тощо. Неп приніс такі зміни у сільське господарство:
— продрозкладка була замінена на продподаток, розмір якого, вдвічі менший за продрозкладку, був заздалегідь відомий селянинові, що посилювало його зацікавленість у підвищенні продуктивності свого господарства;
— селяни здобули можливість продавати лишки своєї продукції через кооперативні організації чи на ринках;
— було ліквідовано кругову поруку — кожний селянин платив самостійно. Хоча реалізація цих змін відбувалася досить суперечливо, було покладено початок позитивним зрушенням.
Неп у промисловості виявлявся у такому:
— здавання в оренду націоналізованих дрібних і середніх промислових підприємств їхнім колишнім власникам;
— проведення децентралізації керівництва промисловістю;
— переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок;
— скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили;
— перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної;
— залучення іноземного капіталу у формі концесій.
Неп у галузі торгівлі й фінансів запроваджував: — відмову від прямого продуктообміну й повернення до приватної торгівлі;
— появу багатьох видів торгівлі — приватної, кооперативної, державної; відкриття у великих містах торговельних бірж;
— випуск (з 1922 р.) конвертованого червінця, що дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений золотом на 25 %;
— різні (86 видів) податки як джерела постійного поповнення держбюджету; введення платні за комунальні, транспортні та інші послуги.
В Україні неп почав реалізовуватися пізніше — з 1922 р. Його запровадження було пов'язане з певними труднощами. Так, комнезами, створені в Україні, які об'єднали бідні верстви сільського населення, серйозно виступали проти запровадження непу. Однак загалом неп відіграв важливу роль у розвитку сільського господарства, а денаціоналізація підприємств промисловості України дозволила швидко відновити промисловість та наситити ринок товарами.
Однак неп не міг бути тривалим, бо базувався на двох протилежностях: в економіці панували ринкові відносини, у політиці — адміністративно-командна система, що прагнула підкорити економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері, а незалежними власниками було важко керувати. Тому в 1929 р. сталінське керівництво відмовилося від непу. Висновок. Під час непу було досягнуто високих темпів розвитку країни. У найкоротший термін було відновлено господарство країни, різко зріс життєвий рівень населення. Для незалежної України неп дає певний досвід ринкових відносин і вміння в найкоротший термін вивести країну з кризи.
Дати: березень 1921 р., 1922 р., 1929 р.
■ Поняття, терміни, назви: неп, продподаток, червінець, госпрозрахунок.
