Передмова
Дисципліна «Безпека життєдіяльності» – нормативнадисципліна, у процесі вивчення якої в майбутніхфахівців формується необхідний рівень знань і умінь.
На вивчення дисципліни відповідно навчальних планів спеціальностей відводиться 54 години. Враховуючи те, що навчальна програма дисципліни одна для всіх спеціальностей, студентам для самостійного вивчення планується відповідно до індивідуальних планів додаткові питання. Кількість питань для самостійного вивчення не однакова для різних спеціальностей, тому що планується різна кількість годин для лекцій і практичних занять.
Питання, які винесені для самостійного вивчення студентами, знаходяться в різних джерелах, що потребує багато часу для того, щоб їх знайти й вивчити.
У методичних вказівках розміщено навчальний матеріал по всім питанням, які є в індивідуальних планах студентів зі всіх спеціальностей. Студенти мають вибирати ті питання, які визначені їх індивідуальними планами з дисципліни «Безпека життєдіяльності».
1. Безпека життєдіяльності
Безпека життєдіяльності (БЖД) – це система організаційних, інженерно-технічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами і установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.
2. Мета безпеки життєдіяльності:
- реалізація державної політики у сферібезпека життєдіяльності;
- проведення заходів безпеки та захисту населення і територій, об’єктів національної економіки і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в особливий період;
- участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, економічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.
3. Завдання безпеки життєдіяльності:
- розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;
- збір та аналітичне опрацювання інформації про НС;
- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та їх ліквідації;
- здійснення нагляду і контролю у сфері БЖД;
- розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері БЖД;
- розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері БЖД;
- створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;
- розробка та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;
- оповіщення населення про загрозу або виникнення НС, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, і вжиті заходи для запобігання НС;
- організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;
- проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
- забезпечення готовності сил і засобів ЕДСЗР до запобігання НС, реагування на них та ліквідація їх наслідків;
- надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів ЕДСЗР при виникненні НС;
- навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні НС;
- міжнародне співробітництво у сфері БЖД.
4. Режими функціонування єдиної державної системи запобігання НС і реагування на них
Незалежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, рішенням всіх рівнів адміністрацій, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один із таких режимів функціонування формувань ЕДСЗР, як складової частини єдиної державної системи запобігання НС і реагування на них:
· режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії, епіфітотії);
· режим підвищеної готовності – при істотному погіршені обстановки та загрозі виникнення НС;
· режим діяльності у надзвичайних ситуаціях – при виникненні НС та під час ліквідації наслідків НС;
· режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремій її території в порядку, визначеному Конституцією України та законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».
· режим воєнного часу. Режим функціонування єдиної державної системи запобігання НС і реагування на них в умовах воєнного стану та підпорядкування її військовому командуванню відповідно до закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».
Загальне керівництво ЕДСЗР України покладається на КМУ.
Безпосереднє керівництво діяльністю ЕДСЗР покладається на Державну службі України з питань цивільного захисту населення, а керівник цього органу є заступником начальника ЦЗ України.
5. Сили і засоби единої державної системи запобігання НС і реагування на них
До них належать:
Служби ЕДСЗР:
- оперативно-рятувальна служба ЕДСЗР;
Спеціалізовані формування:
- аварійно-рятувальні служби;
- формування ЕДСЗР;
- спеціалізовані служби ЕДСЗР;
- пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
Невоєнізовані формування:
- добровільні формування ЕДСЗР.
Служби ЕДСЗР:
Оперативно-рятувальна службаЕДСЗР функціонує в системі центрального органу виконавчої влади, яка забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ЦЗ і має завдання по захисту населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, а також проведення РіНР.
До них відносяться: органи управління, аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.
Спеціалізовані формування – це організаційно оформлені підрозділи для проведення робіт, які потребують спеціальної кваліфікації і обладнання.
Вони мають три рівні підпорядкування: державний, територіальний і об’єктовий.
До них відносяться:
Аварійно-рятувальні служби: - державні, - регіональні; - об’єктові; - громадські організації. Крім того вони бувають: - спеціалізовані і – неспеціалізовані.
Формування ЕДСЗР утворюються для проведення великих обсягів робіт з ліквідації наслідків НС, воєнних дій чи терористичних актів, а також для проведення відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості населення і техніки:
- об’єктові – у суб’єктах господарювання, які володіють спеціальною технікою та майном, а працівники підготовлені до дій в умовах НС;
- територіальні (шляхом об’єднання об’єктових формувань ЕДСЗР на відповідній території (а) в області, районі – відповідною місцевою державною адміністрацією; б) у місті – міською радою.)
Спеціалізовані служби ЕДСЗР утворюються для проведення спеціальних робіт і заходів з ЕДСЗР та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення:
- об’єктові на суб’єкті господарювання (шляхом формування з працівників суб’єкта господарювання ланок, команд,груп, що складають відповідні спеціалізовані служби ЕДСЗР) – керівником суб’єкта господарювання;
- територіальні – (шляхом об’єднання об’єктових підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану службу ЕДСЗР місцевого рівня);
- галузеві – у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об’єктових підрозділів у відповідну галузеву спеціалізовану службу ЕДСЗР) центральним органом виконавчої влади.
До них відносяться: служби енергетики, сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку, торгівлі, технічні, охорони громадського порядку.
Вони організовуються в бригади, ланки, групи, команди.
Пожежно-рятувальні частини (підрозділи).
Невоєнізовані формування – це добровільні формування – ЕДСЗР утворюються під час загрози або виникнення НС для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій за рішенням центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування.
До таких формувань включаються громадяни на добровільних засадах, з яких утворюють групи, бригади, ланки, команди.
Планування ЕДСЗР
Планування захисту об’єкта сільського (лісового) господарства – це сукупність документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, сільськогосподарського виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов’язаних із поданням допомоги населенню інших об’єктів і міст.
Ці документи, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов господарства, є настановою для організованих дій як з метою підготовки об’єкта до захисту в надзвичайних умовах, так і з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, виробничих аварій і вогнищ воєнних конфліктів).
На об’єкті мають бути розроблені два плани: на воєнний та мирний час.
План ЕДСЗР на воєнний час – це документи, які визначають організацію і порядок переведення об’єкта з мирного на воєнний час і ії ведення у початковий період війни.
План ЕДСЗР на мирний час – це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів з метою запобігання або зменшення можливих втрат від важких виробничих аварій, катастроф, і стихійних лих, а також ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.
Реальність розроблених планів ЕДСЗР буде залежати від повноти вхідних даних, наявності сил і засобів, правильного обліку всіх можливостей об’єкта. Плани ЕДСЗР об’єкта розробляють його керівники і спеціалісти. Розробляючи заходи служб (формувань) ЕДСЗР об’єкта, ряд питань необхідно узгоджувати з відповідними районними службами ЕДСЗР, районним відділом з питань НС та цивільного захисту населення.
Сільськогосподарський об’єкт, що знаходиться на території одного або кількох населених пунктів, є основним об’єктом, який складає єдиний план разом з адміністрацією населеного пункту.
Розробка плану відбувається у три етапи в певній послідовності.
1 етап – організаційно-підготовчий
На цьому етапі проводиться підбір складу виконавців, збір, узагальнення та вивчення вихідних даних.
Починаючи планування ЕДСЗР необхідно:
- вивчити керівні та нормативні документи з ЕДСЗР;
- вивчити рішення та вказівки вищестоящих органів, зробити висновки з оцінки обстановки, яка може скластися при виникненні НС.
В директивних документах вищих органів передбачається порядок, послідовність і строки планування заходів ЕДСЗР, відповідальні посадові особи за виконання заходів, особливості захисту людей на ОГД, порядок навчання населення, підготовки формувань та інше.
Начальник ЕДСЗР району (міста) визначає кожному об’єкту:
- способи оповіщення населення і підтримання зв’язку;
- основні способи захисту населення і об’єкту;
- кількість формувань ЕДСЗР, що призначаються для роботи на об’єкті і для надання допомоги іншим об’єктам;
- основні заходи ЕДСЗР.
Показники, які готують і використовують при розробці плану:
- розташування об’єкту, розміри території (для сільського ОГД - площі орних і природних угідь);
- кількість працюючих на підприємстві, чисельність НПЗ;
- характер виробництва;
- показники для планування евакозаходів (чисельність евакуйованих, можливості об’єкту з евакуації, номера ешелонів тощо);
- можливості об’єкту з виконання завдань ЕДСЗР і їх всебічному забезпеченню;
- наявність штучних вододжерел, їх стан і дебіт води, стан систем зв’язку та оповіщення, відомості по техніці, ЗІЗОД, пекарням, їдальням;
- дані інженерних засобів захисту, їх стан та місткість;
Для сільськогосподарських ОГД:
- кількість ферм і тваринницьких приміщень, тварин по видам, запаси фуражу, продовольства, насіння, мінеральних добрив, отруйних хімікатів, захисних матеріалів і обов’язково треба знати стан польових доріг і шляхів.
2 етап – практична розробка і оформлення документів плану
На цьому етапі проводиться попереднє узгодження дій з органами ЕДСЗР, відповідними територіальними підрозділами МНС, МВС, СБУ, військових підрозділів та частин, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
При цьому узгоджуються наступні питання:
- порядок взаємного оповіщення і інформування про загрозу або виникнення НС;
- склад сил і засобів, які виділяються для сумісного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження;
- організація захисту та життєзабезпечення робітників та службовців, членів їх сімей і населення, яке проживає в зонах можливого ураження;
- порядок сумісного використання маршрутів, мостів, переправ;
- порядок охорони громадського порядку
3 етап – узгодження, затвердження та доведення плану до виконавців
Узгодження документів плану між собою, доопрацювання, узгодження з відділом НС та ЕДСЗР району (міста), затвердження начальником об’єкта та доведення його до виконавців.
На головних об’єктах плани розробляють з урахуванням взаємодії і постановки завдань всім об’єктам, що входять в об’єднання.
Крім цього плани розробляють і на кожному об’єкті.
В цехах і їм подібним плани ЕДСЗР не розробляють, там повинні бути виписки з плану ЕДСЗР об’єкту, а саме:
- порядок отримання ЗІЗОД;
- склад і завдання формувань;
- схема оповіщення працюючого персоналу;
- розрахунок на проведення евакозаходів.
Начальники служб розробляють плани забезпечення основних заходів ЕДСЗР.
Плани розробляється в 2-х примірниках, не брошуруються, що дає можливість одночасного використання розділів плану ЕДСЗР начальниками служб. Щорічно, станом на 1 січня, план корегується (крім планів навчальних закладів, які корегуються станом на 1 жовтня) поточного року про що робиться відмітка на листку корегування. В тих випадках, коли змінилися вихідні дані, на основі яких розроблявся план, а також у випадку виникнення необхідності внесення змін за результатами КОН (КОТ), корегування проводиться терміново. Всі плани розробляються як документи відкритого користування. Плани ЕДСЗР вводяться в дію у разі виникнення надзвичайної ситуації начальниками відповідно до встановленого порядку.
7. Надзвичайні ситуації (НС) та їх класифікація
Останніми роками екологічна обстановка у світі сильно погіршилась і вважається несприятливою.
Засоби масової інформації майже кожного дня повідомляють про НС, що відбуваються у світі: пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, вулкани, урагани, смерчі, снігові та пилові бурі, аварії, катастрофи на транспорті і підприємствах. І все це супроводжується загибеллю людей, руйнування населених пунктів і об’єктів господарювання, в т.ч. і сільського господарства, а часто забрудненнями і зараженнями довкілля.
В нашій країні щороку також виникають НС, які призводять до загибелі людей та значних матеріальних збитків.
Для проведення рятувальних робіт необхідно залучення великої кількості людей і матеріальних ресурсів, а несподіваний розвиток подій скорочує час на підготовку і проведення цих заходів.
15 липня 1998 року Постановою КМУ № 1099 затверджено «Положення про класифікацію НС».
НС - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, що викликана аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, пожежею, використанням засобів масового ураження, яке призвело або може призвести до людських та матеріальних втрат.
Ознаками НС є:
· небезпека для життя і здоров'я значної кількості людей;
· суттєве порушення екологічної рівноваги;
· повне або часткове припинення господарської діяльності;
· значні матеріальні та економічні збитки.
За сутністю та причинами виникнення НС поділяють на наступні види:
· НС природного характеру;
· НС техногенного характеру;
· НС соціально-політичного характеру;
· НС воєнного характеру.
НС природного характеру – це явища, пов’язані з природними процесами космічного, гідросферного, атмосферного, біосферного характеру або кількох процесів одночасно і відбуваються незалежно від участі людини.
НС техногенного характеру пов’язані з матеріальною сферою, що створено людиною – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом небезпечних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах та інш.
НС соціально-політичного характеру пов’язані із суспільством – тероризм, злочинність, революції, міжнаціональні конфлікти, захоплення та утримання важливих об’єктів, захоплення, викрадення чи знищення суден, крадіжка зброї та інш.
НС воєнного характеру пов’язані з наслідками використання звичайних засобів або ЗМУ, вторинних факторів ураження населення при руйнуванні АЕС, ГЕС, складів і сховищ з різними боєприпасами і сильнодіючими ядучими речовинами, токсичними речовинами, транспортних та інженерних комунікацій та інш.
За рівнями та масштабами НС поділяють на (Постанова КМУ від 24.3.2004 р № 368 «Про порядок класифікації НС техногенного та природного характеру за їх рівнями»):
НС загальнодержавного рівня – коли ситуація розвивається на території двох і більше областей або загрожує транскордонним перенесенням або коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, які перевищують власні можливості окремої області, але не менше 1% обсягу видатків бюджету області або коли загинуло 10 осіб, постраждало 300 осіб, порушено умови життєдіяльності населення понад 3 доби 50 тис. осіб та матеріальні збитки склали більше 1 млн. грн.
НС регіонального рівня – ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області або коли для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, які перевищують власні можливості одного району, але не менше 1% обсягу видатків бюджету району, або загинуло 5 осіб, постраждало 100 осіб, порушено умови життєдіяльності населення понад 3 доби 10 тис. осіб та матеріальні збитки склали більше 100 тис. грн..
НС місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта або загрожує поширенню на сусідні населені пункти або якщо для її ліквідації потреби в обсягах, які перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об’єкта, але не менше 1% обсягу видатків бюджету об’єкта або загинуло 2 особи, постраждало 50 осіб, порушено умови життєдіяльності населення понад 3 доби 1 тис. осіб та матеріальні збитки склали більше 25 тис. грн..
НС об’єктового рівня – це подія, яка розгортається на території об’єкта і наслідки не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони та критерії НС не досягають зазначених показників місцевого рівня а матеріальні збитки склали більше 5 тис. грн..
.
НС природного характеру – це стихійні лиха і небезпечні природні явища.
Стихійні лиха:
метеорологічні - засухи, бурі, урагани, смерчі, значне підвищення або пониження температури, град, ожеледь;
тектонічні - землетруси, цунамі, виверження вулкану, зсув;
топологічні - селеві потоки, повені, лавини, каменепади, пожежі, зсуви, обвали, просадки земної поверхні;
космічні - підвищення радіоактивного випромінювання, падіння космічних тіл;
біологічні - аномальне підвищення кількості мікробіологічних об’єктів, епідемії.
Небезпечні природні явища – це процеси, які можуть призвести до негативних наслідків на незначній території та стати причинами виникнення НС природного та техногенного походження.
Види небезпечних природних явищ:
удар блискавки;
злива;
ожеледиця;
град;
сильний вітер.
НС техногенного характеру
НС техногенного характеру – це аварії і катастрофи.
Виробнича аварія – це раптова зупинка роботи або порушення установленого процесу виробництва на об’єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.
Це може бути вихід із ладу технічних споруд, пожежі, руйнування кораблів, поїздів, АЕС з викидом р/а речовин, хімічно небезпечних об’єктів з викидом отруйних речовин і ін.
Катастрофа – подія з трагічним наслідком, яка представляє неочікувану, серйозну і не передбачувану загрозу для здоров’я людей.
Катаклізми – глобальні природні або техногенні НС, екологічні наслідки яких поширюються на велику територію планети.
Характер наслідків виробничих аварій і катастроф залежить від:
- виду аварії (катастрофи);
- її масштабів;
- особливостей виробництва.
Аварії у сільській місцевості можуть виникнути на птахофабриках, тваринницьких комплексах, майстернях, на підприємствах переробки сільськогосподарської продукції.
Транспортні аварії (катастрофи). Загроза їх виникнення зростає із старінням парку усіх видів транспорту.
Особливо небезпечні аварії на залізниці. Густа сітка доріг, велика щільність населених пунктів та перевезення різних видів вантажів (радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин).
Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати при запуску двигунів, злеті, в польоті і при посадках. Такі аварії можуть стати причиною біди не тільки пасажирів, а й людей на землі.
Аварії на автодорогах. Гинуть тисячі людей.
Основні причини: порушення правил дорожнього руху; перевищення швидкості; слабка реакція і підготовка водіїв; технічні несправності автомобілів; алкоголь; незадовільний стан доріг; неосвітлені дороги; відсутність знаків та інші.
Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом.
На території України розташовано понад 8000 установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.
Хімічні аварії. Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують, зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали.
До хімічно небезпечних об’єктів належать:
1. Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також які використовують чи виробляють СДЯР.
2. Заводи з переробки нафтопродуктів.
3. Підприємства, які використовують хлор, або аміак (холодильні установки, очисні споруди, водонапірні станції).
4. Залізничні станції і порти де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади СДЯР.
5. Транспортні засоби, контейнери, наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери.
6. Бази і склади із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Гідродинамічні аварії – аварії на гідротехнічних спорудах, коли швидкість поширення води 3-25 км/год, висота хвилі 10-20 м та ударна сила 5-10 т/м2 і велика швидкість затоплення значної території.
9. Моніторинг небезпек, що можуть викликати НС
Моніторинг – комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечуютьсистематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних та техногенних процесів.
Виробничі аварії небезпечні раптовістю. Проте їхніх руйнівних наслідків можна уникнути або значно зменшити їх, якщо завчасно проводити відповідні запобіжні заходи. Для цього потрібно знати всі можливі небезпеки і джерела їх виникнення.
В Україні аварії, катастрофи щорічно забирають життя близько 50 тис. осіб. У 2000 р. зареєстровано 407 НС техногенного характеру.
Виробничі аварії в сільської місцевості можуть виникнути на птахофабриках, тваринницьких комплексах, у майстернях; на підприємствах з переробки сільсько- і лісогосподарської продукції (вибух котлів високого тиску, коротке замикання на лініях електромережі та ін.).
Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш типові уражаючі фактори – це вибухи, які призводять до руйнування виробничих будівель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель споруд, ураження людей електричним струмом, затоплення виробництва разом з людьми, негативний психологічний вплив на людей.
Загроза виникнення аварій на транспорті зростає у зв’язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспорту, високого рівня (50% і більше) зносу транспортних засобів, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.
Об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об’єктами.
Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об’єкти (РНО).
До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами: ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту та ін.
В Україні діють 4 атомних електростанції з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи.
З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК) державного об’єднання «Радон», яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Дніпропетровський, Одеський і Харківський.
Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти і підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Новоконстянтинівське, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області), передані для промислового виробництва, декілька років не експлуатуються.
У сільському господарстві, в медицині, промисловості й наукових дослідах використовуються джерела іонізуючого випромінювання. В Україні є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Києві близько 400), які використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання.
За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.
В Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тис. т сильнодіючих ядучих речовин, у тому числі – 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.
У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 20 млн. осіб.
Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї.
В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.
За певних умов, у процесі виробництва стають небезпечними і легко спалахують деревний, вугільний, борошняний, зерновий, амонієвий, торф’яний, льняний та бавовниковий пил.
10. Опромінення та дози опромінення
Радіоактивний розпад ядер супроводжується виділенням внутрішньої енергії радіоактивним випромінюванням, тобто випусканням у навколишнє середовище α, β, γ променів, а це веде до зміни числа протонів у ядрі.
α промені – це потік позитивно заражених частинок, які представляють собою ядра гелію. З ядра ці частинки вилітають зі швидкістю до 20000км/год.
Довжина пробігу α-частинок у повітрі не більше кількох сантиметрів. Одяг людини поглинає їх повністю, лист паперу затримує їх. Але попадаючи в організм з повітрям, водою, їжею – дуже небезпечні.
β промені – це потік негативно заряджених частинок – електронів і позитронів, що випускаються ядрами атомів. Вони викидаються з різними швидкостями (деякі досягають швидкості світла). У повітрі проходять шлях у декілька метрів. Вони мають більш проникаючу здатність ніж α-частинки, але вони можуть бути затримані підошвою взуття, віконним склом, та металевими пластинами товщиною кілька міліметрів. У живих тканинах пробіг β-частинок не більше 1,% см.
γ промені подібно до рентгенівського проміння, яке поширюється зі швидкістю світла на сотні метрів. Вони мають найбільшу проникаючу здатність.
Потоки часток – в основному потоки нейтронів (нейтронне випромінювання)
Вони поділяються на швидкі і повільні.
Джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реакції, прискорювачі заражених часток, рентгенівські апарати, високовольтна апаратура (у т.ч. телевізор), радіоактивні ізотопи.
Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність, тобто кількість радіоактивних розпадів в одиницю часу.
У системі СИ за одиницю активності прийнятий –беккерель (Бк) – один розпад у секунду. Загальноприйнятою одиницею активності є кюрі.
1Кі = 37·109 у секунду (це радіоактивність 1г радію) тобто 1Кі = 3,7·1010Бк
Заходом впливу іонізуючого випромінювання є доза випромінювання. Розрізняють експозиційну, поглинену й еквівалентну дози опромінення.
Експозиційна доза (DЭ) характеризує іонізуючу здатність випромінювання в повітрі.
За одиницю експозиційної дози є в системі СИ – Кл/кг, тобто така доза опромінення, при якій у 1 кг сухого повітря утвориться 1 кулон електрики. Позасистемною одиницею є рентген 1Р – така доза
γ - випромінювання, при якій у 1см3 сухого повітря утвориться 2,08 млрд. пар іонів. 1Р = 2,58’10-4Кл/кг
Експозиційна доза – потенційна доза.
Поглинена доза (Dп) характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси навколишнього середовища.
У системі СИ единицею поглиненої дози є – грей (Гр). Поглинено 1-дж кг маси.
1Гр=1Дж/кг
Ннесистемной одиницею є рад, при якій 1м маси поглинув 100ерг енергії.
1рад = 100 ерг/г
1Гр = 100 рад.
При дозі опромінення в 1Р в повітрі поглинається доза 0,87 рад, у воді і живій тканині 0,93 рад. Тому часто використовують для визначення поглиненої дози рентген.
Різні види випромінювань по різному впливають на організм. Тому використовують поняття еквівалентна доза (Dе). Вона дозволяє приводити біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу, яке робить γ -промені.
Dе=Кя·DП де Кя—коефіцієнт якості випромінювання, що показує в скількох разів біологічний ефект випромінювання більше γ –променів.
Кя=1 для рентгенівського випромінювання;
Кя=10 для нейтронного випромінювання;
Кя=20 для α –променів
Еквівалентна доза в системі СИвиміряється в зивертах (зв) 1 3в – це еквівалент 1Гр. Використовується біологічний еквівалент рентгена – бер.
1 3в=100 бер.
Потужність дози – (рівень радіації) – це доза, яку можна одержати за одиницю часу (Р= 
),
Одиниці виміру; Р/годину.
Вплив іонізуючих випромінювань на живий організм.
Основною частиною живої тканини є вода (Н2О). Під впливом іонізуючого випромінювання вона розкладається на водневі іони Н-, Н+ і гідроксильну групу +ОН, -ОН. Вони перетворюються в продукти з високою хімічною активністю: оксид водню НО2 і перекис водню Н2О2. Ці з'єднання вступають у реакцію з молекулами білка й інших структурних елементів біологічних тканин, руйнуючи їх. Унаслідок цього порушуються обмінні процеси, зупиняється ріст тканин, змінюється ріст тканин, виникають токсини. Хімічні реакції втягують у процес багато тисяч молекул, на котрі не діяло випромінювання. Іонізуючі випромінювання дуже сильно діє організм. наприклад, енергія дози в 1000 рад (смертельна), відповідає енергії склянки гарячого чаю.
Багаторічними дослідженнями, проведеними міжнародним науковим комітетом з виявлення атомної радіації при ООН установлені граничні дози опромінення.
Доза радіації в 10 тис. рентген (100Гр) викликає смерть (за кілька годин чи добу).
При дозах 1000 – 5000 Р (10-50Гр) викликає смерть через 1-2 тижні від крововиливу в шлунково-кишковому тракті.
Доза 300-500 Р викликає смерть у половини опромінених (без лікування).
Однак, якщо така доза отримана протягом тривалого часу, організм справляється.
Справа в тім, що клітки організму відновлюються і нейтралізують отримане опромінення.
Особливо, небезпечне влучення радіоактивних елементів усередину організму людини, коли активну роль грає α=частки.
Норми радіаційної безпеки.
Людина протягом усього випробує життя вплив радіації. Рівень радіації в різних точках. землі різний (Природне тло). В Одеській області природний фон РО=15-18мкР/годину. У рік кожен одесит одержує дозу радіації D0 ≈0,1 бер.
Яке додаткове опромінення без шкоди для себе може одержати людина.
Землетруси
Землетруси – це стихійні сейсмічні явища, які виникають в результаті раптових зміщень і розривів у корі і більш глибоких шарах землі, або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі.
Для оцінки землетрусу прийнята Європейська система МSК – 64 з 12 бальною шкалою.
Умовно землетруси поділяють на:
слабкі – 1-3 бали; помірні – 4 бали; досить сильні – 5 балів;
сильні – 6 балів; дуже сильні – 7 балів; руйнівні – 8 балів;
спустошливі – 9 балів; нищівні – 10 балів;
катастрофічні – 11 балів; сильно катастрофічні – 12 балів.
Осередок ураження при землетрусах – це територія, в межах якої сталися масові руйнування і ушкодження будівель, споруд і інших об’єктів, що супроводжуються ураженням і загибеллю людей, тварин, рослин.
Ступінь можливих руйнувань, обвалів визначають при прогнозуванні по таблицях 3.3, 3.4.
В Україні найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська і Крим, але сейсмохвилі можуть поширюватись по всій території держави (до 5-9 балів).
Територія Одеської області знаходиться в зоні сейсмічності 5-6 балів, а південно-західна частина – до 8 балів.
Таблиця 3.3. Ступінь руйнувань залежно від сили землетрусу
| № п/п | Характеристика будівель і споруд | Руйнування, бали | |||
| слабке | середнє | сильне | повне | ||
| Будови з легким металевим каркасом безкаркасної конструкції | 6-7 | 7-8 | 8-9 | 9-12 | |
| Промислові з металевим каркасом і суцільним крихким заповненням стін | 6-7 | 7-8 | 8-9 | 9-10 | |
| Будови із збірного залізобетону | 6-7 | 7-8 | ----- | 8-11 | |
| Цегляні безкаркасні виробничо-допоміжні одно-двоповерхові будівлі з перекриттям із залізобетонних елементів | 6-7 | 7-8 | 8-9 | 9-11 | |
| Теж саме з перекриттям з дерев'яних елементів | 6-7 | 7-8 | |||
| Цегляні малоповерхові будівлі | 6-7 | 7-8 | 8-9 | ||
| Складські цегляні будівлі | 2-6 | 6-8 | 8-9 | 9-10 | |
| Молочно-товарні ферми /МТФ/ | 7-8 | 8-9 | |||
| Водонапірні башти | 5-6 | 7-8 | |||
| Лінії електропостачання /ЛЕП/ низької напруги /10кВ/ | 6-7 | 7-8 | |||
| Трансформаторні підстанції | 8-9 | 9-10 |
Таблиця 3.4. Характеристика сили землетрусу за дванадцятибальною шкалою
| Бал | Сила землетрусу | Коротка характеристика |
| І | Непомітний струс ґрунту | Відмічається тільки сейсмічними приладами |
| ІІ | Дуже слабкі поштовхи | Відмічається сейсмічними приладами. Відчувають окремі люди, які перебувають у повному спокої. |
| ІІІ | Слабкий | Відчуває лише невелика кількість населення |
| ІV | Помірний | Розпізнається за легким дрижанням віконних шибок, скрипом дверей і стін. |
| V | Досить сильний | Відчувають багато людей, а в будинках – всі. Загальний струс будівлі, коливання меблів. Маятники годинників часто зупиняються. Тріщини віконного скла і штукатурки. Просипаються всі сплячі. |
| VІ | Сильний | Відчувають всі. Картини падають зі стін. Окремі шматки штукатурки відколю плюються. |
| VІІ | Дуже сильний | Пошкодження (тріщини) в стінах кам’яних будинків. Антисейсмічні, а також дерев’яні будинки не пошкоджуються. |
| VІІІ | Руйнівний | Тріщини на схилах і на сухому ґрунті. Пам’ятники зрушуються з місць або падають. Будинки сильно пошкоджуються. |
| ІХ | Спустошливий | Сильне пошкодження і руйнування кам’яних будинків. Старі дерев’яні будинки перекошуються. |
| Х | Нищівний | Тріщини у ґрунті, інколи до метра шириною. Зсуви, обвали зі схилів. Руйнування кам’яних будівель. |
| ХІ | Катастрофічний | Широкі тріщини в поверхневих шарах землі. Численні зсуви і обвали. Кам’яні будинки майже повністю руйнуються. Сильне викривлення залізничних рейок. |
| ХІІ | Сильно катастрофічний | Зміни у ґрунті досягають великих розмірів. Численні тріщини, обвали, зсуви. Виникнення водопадів, відхилення течії річок, утворення заторів на річках і озерах. Жодна споруда не витримує. |
Основні заходи безпеки при землетрусах:
● зберігати спокій: попередити сусідів, допомогти дітям і інвалідам, слухати інформацію
про обстановку, дізнатись місце збору для евакуації;
· взяти документи, необхідні речі, невеликий запас харчів, води медикаменти, ліхтарик;
· погасити світло, перекрити газ, воду і швидко вийти на вулицю;
· відійти від будівель на чисті площадки, над якими немає проводів, мостів, опор;
· вивести худобу в безпечне місце або хоча б відкрити двері тваринницьких приміщень;
· поїзди, трамваї, тролейбуси зупиняються і люди виходять на безпечну відстань;
· якщо землетрус застав у будинку, то потрібно стати у дверному або балконному отворі – ці
місця найміцніші.
Щоб зменшити втрати і створити умови для проведення рятувальних робіт потрібно завчасно розробити плани, які складають на основі прогнозування стихійних лих.
Урагани
До метеорологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать урагани, бурі, смерчі – це рух повітряних мас з величезною швидкістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною тривалістю (табл.3.5, 3.6).
Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.
Ураган, який виник 23 червня 1997 р. на Волині, завдав величезних збитків регіону. Було пошкоджено 3500 житлових будинків, 1380 промислових і с/г будівель, 505 об'єктів соціально-культурного призначення. Вітер порвав дроти 266 ліній електропередач, вивів із ладу 129 електропідстанцій та 177АТС, позбавив зв’язку 603 населені пункти. Стихія знищила 14 тис. та пошкодила 35 тис. га посівів.
У липні 2000 р. шквальний вітер з дощем і градом на території 9 областей України (Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Миколаївської, Одеської, тернопільської, Хмельницької, Харківської та Чернівецької) пошкодив 25 069 будинків, 1357 ЛЕП, 212 489 га сільгоспугідь, було знеструмлено 827 населених пунктів.
7-8 березня 2002 р. внаслідок бурі в 12 областях було знеструмлено 1935 населених пунктів, пошкоджено 2829 будівель, повалено 270 га лісових насаджень.
Ураган – це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта, тобто більше 29 м/с, що відповідає > 117 км/год. Урагани із швидкістю вітру > 50 м/с називають циклонами, тайфунами.
Зривистий вітер від 20 до 29 м/с (перед ураганом) називається штормом, що буває, як правило в холодну пору року. Такий же, але рівномірний вітер називають бурею. Буря характеризується сильним вивітрюванням ґрунту – чорна буря.
Шквали – це короткочасне різке збільшення швидкості вітру із зміною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хвилин) інколи до 25-70- м/с частіше буває під час грози і є загрозою для всієї України.
Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.
Пилові бурі – це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску вітром сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалістю від 10 до 24 годин і більше.
За кольором бувають: чорні (чорноземи); бурі й жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками заліза), білі (солончаки).
Можуть тривати декілька днів і пил підіймається на 1-1,5, а інколи до 2-3 км. Для України – це степова зона.
Вони особливо небезпечні для с.г. – знищується орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються пилом великі території посівів.
Смерч – це сильний вихор, який опускається з грозової хмари у вигляді лійки чи хобота і має вертикальну вісь і невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині.
Це явище досягаючи поверхні землі чи води втягує в себе все, що трапляється на його шляху – людей, техніку, воду з рибою чи жабами.
Вони тривають від декількох (швидкі) до десятків (повільні) хвилин.
Таблиця 3.5. Шкала Бофорта для визначення сили вітру
| Бал | Швидкість вітру, м/с | Характерис-тика вітру | Дії вітру |
| 0 - 0,5 | Штиль | Повна відсутність вітру. Дим з труб піднімається вертикально. | |
| 0,6 – 1,7 | Тихий | Дим із труб піднімається не зовсім вертикально. | |
| 1,8 – 3,3 | Легкий | Рух вітру відчувається обличчям. Шелестить листя. | |
| 3,4 – 5,2 | Слабкий | Шелестить листя, коливаються дрібні гілки. Розвиваються легкі прапори. | |
| 5,3 – 7,4 | Помірний | Коливаються гілки дерев. Вітер підіймає пил і папір. | |
| 7,5 – 9,8 | Свіжий | Коливаються великі гілки. На воді з’являються хвилі. | |
| 9,9 – 12,4 | Сильний | Коливаються великі гілки. Гудять телефонні дроти. | |
| 12,5 – 15,2 | Міцний | Коливаються невеликі стовбури дерев. На морі підіймаються хвилі, які піняться. | |
| 15,3 – 18,2 | Дуже міцний | Ламаються гілки дерев. Важко йти проти вітру. | |
| 18,3 – 21,5 | Шторм | Невеликі руйнування. Зриваються труби і черепиця. | |
| 21,6 – 25,1 | Сильний шторм | Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням. | |
| 25,2 – 29,0 | Жорстокий шторм | Значні руйнування. | |
| понад 29,0 | Ураган | Призводить до спустошливих наслідків. |
Таблиця 3.6. Ступінь руйнувань залежно від сили урагану за шкалою Бофорта
(від швидкості вітру)
| Характеристика будівель, споруд | Руйнування, бали | ||||
| Слабке | Середнє | Сильне | Повне | ||
| Будови з легким металевим каркасом і без каркасної конструкції | 15м/с | 18м/с | 21м/с | 25м/с | |
| Промислові з металевим каркасом і суцільним заповненням стін | - | - | - | - | |
| Будівлі із збірного залізобетону | 21 м/с | 25 м/с | 10-11 25-29 м/с | 11-12 29 м/с і більше | |
| Цегельні безкаркасні виробничо-допоміжні одноповерхові будівлі з перекриттям із залізобетонних елементів | - | - | - | - | |
| Цегельні малоповерхові будівлі | - | - | - | - | |
| ЛЕП низької напруги (10кВ) | 18 м/с | 21 м/с | 25 м/с | 29 м\с | |
| Вантажні автомобілі, автоцистерни | 11-12 більше 29м/с | - | |||
| Оскління (не спеціальне) | 8-9 | 10-11 | - | ||
| Трансформаторні підстанції (цегляні) | 11-12 | - | - | ||
| Трансформаторні підстанції (металеві) | 11-12 |
У даний час є можливість зафіксувати виникнення урагану, бурі і вказати можливий напрямок їх переміщення, ймовірну потужність і час підходу до певного району. Ось чому у зоні урагану і бурі треба провести попереджувальні роботи, а після стихійного лиха зусилля спрямувати на ліквідацію наслідків.
13. Біологічна зброя
Біологічні засоби належать до засобів масового зараження і ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів навколишнього середовища.
Біологічними засобами ураження є: хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, гриби), небезпечні шкідники. Вони можуть потрапляти в навколишнє середовище внаслідок аварії, випадкового занесення збудника чи застосування біологічної зброї.
Бактеріологічна (біологічна) зброя – це хвороботворні мікроби і бактеріальні отрути, призначені для ураження людей, тварин, рослин і зараження запасів продовольства, а також боєприпаси, за допомогою яких вони застосовуються.
Зона біологічного зараження – це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин і рослин межах.
Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами.
Осередок біологічного ураження - це територія, на якій у результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, тварин, рослин.
При виникненні осередку Б.З. для запобігання поширення інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.
Карантин – система державних заходів, які проводяться в осередку для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань із осередку ураження та для повної ізоляції і ліквідації самого осередку.
Карантин передбачає ізоляцію осередку, забороняється в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, протиепізоотичні лікувально-профілактичні заходи.
Карантин припиняється після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявленні і ізоляції останнього хворого).
Обсервація – це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження.
Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.
Замість терміну «бактеріологічна зброя» стали використовувати термін «біологічна зброя, «біологічні засоби»» тому, що стали використовувати не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин.
Уражаюча дія біологічної зброї ґрунтується на застосуванні насамперед хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності.
Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, частини світу, материки – називають пандемією. Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.
Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропозоонозні захворювання та група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб. Збудниками цих захворювань є бактерії, віруси, рикетсії, гриби.
Антропозоонозні захворювання – загальні для людей і тварин. До них належать:
· бактеріальні – чума, сибірка, туляремія, сап;
· вірусні – ящур, енцефаломієліти, псикатоз;
· рікетсійні – КУ-пропасниця, плямиста пропасниця Скелястих гір.
Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це:
· бактеріальні – холера, черевний тиф,;
· вірусні – натуральна віспа, жовта пропасниця, грип;
· рікетсійні – висипний тиф.
На території України найбільш поширені епізоотичні хвороби: туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, класична чума свиней, сальмонельози, сказ, сибірка.
Збудники багатьох інфекційних хвороб швидко розмножуються, особливо таких, як холера, сибірка, черевний тиф. Наприклад, потрапляючи у воду навіть на невеликій ділянці річки, вони можуть заразити її далеко за течією Зараження невеликих і непроточних водойм. Незахищених колодязів може призвести до важких захворювань людей і тварин й стати причиною утворення осередку біологічного ураження.
14. Повені
Повінь – це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах) або руйнування греблі.
В Україні багато річок і зонами можливих затоплень може бути люба територія. Тривалість таких затоплень може бути від 7 до 20 діб і більше.
Вірогідними зонами можливих повеней в Україні є:
· у північних районах – басейни річок Прип’ять, Десни та їх притоки;
Лише в басейні р. Прип’ять площа повені може бути 600-800 тис.га.
· у західних регіонах – басейни верхнього Дністра (5-130 тис. га), річок
Західний Буг, Прут, Тиса (площа затоплення – 20-25 тис. га);
· у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець, Ворскла, Сула, Псел;
· у південному і південно-західному регіонах – басейни приток Дунаю,р. Південний Буг.
Катастрофічні повені в Криму і Карпатах у період з 1960 по 2000 р. були 12 разів.
Катастрофічна весняна повінь 2001 р. підняла рівень води вище відмітки осінньої повені 1998 р. Повінь 2001 р. підтопила понад 250 населених пунктів з понад 33,5 тис. будинків, більше 1,5 тис з яких були зруйновані. Для ліквідації повені було залучено 12 160 осіб (без місцевого населення).
Осередком ураження при повенях називається територія, в межах якої відбулися затоплення місцевості, ушкодження і руйнування будов, споруд і інших об’єктів, що супроводжуються ураженням і загибеллю людей, тварин і врожаю с.г. культур, псуванням і знищенням сировини, палива, продуктів харчування, добрив і ін.
Масштаби повені залежать від висоти і тривалості стояння небезпечних рівнів води, площі затоплення, часу затоплення (весною, літом, зимою) і ін.
Найбільш вірогідні повені при проривах греблі. Розглянемо методику визначення розмірів зон повені при прориві греблі. Для розрахунку необхідно мати наступні початкові дані:
· Об’єм водоймища – W, млн. м3;
· Глибину води перед греблею – Н, м;
· Ширину прориву греблі – В, м;
· Середня швидкість руху хвилі повені – V, м/с.
Послідовність визначення розмірів зон повені наступна.
1. Визначають час приходу хвилі затоплення на задану відстань R по формулі:
τ R = R / V, год.
2. По таблиці 3.7 знаходять висоту хвилі затоплення hR на відстані R.
Таблиця 3.7. Приблизна висота хвилі затоплення і тривалості її проходження на різних відстанях від греблі
| Параметри | Відстань від греблі, км | ||||||
| Висота хвилі затоплення, h, м | 0,25Н | 0,2Н | 0,15Н | 0,075Н | 0,05Н | 0,03Н | 0,2Н |
| Тривалість проходження хвилі затоплення, t, ч | Т | 1,7Т | 2,6Т | 4Т | 5Т | 6Т | 7Т |
Т – час опорожнення водоймища.
3. Визначають час опорожнення водоймища за формулою:
Т = W / N × В × 3600, год,
де: N – максимальнийрозхід (витрата) води на 1м ширини прориву греблі в м3 / с·м, який приблизно визначають по таблиці 3.8.
Таблиця 3.8. Розхід води в залежності від глибини води перед греблею
| Н,м | ||||
| N, м3 / с·м |
4. По таблиці 3.7 визначають тривалість проходження хвилі затоплення на відстані R – t, год.
Із виникненням загрози в зоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, с/г тварин і матеріальних цінностей.
15. Евакуація населення
Евакуація – це організоване виведення чи вивезення людей з об’єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя.
Основна мета евакуації – забезпечення безпеки кожного і всіх.
Підлягають евакуації: *цінності; *документи; *архівні матеріали.
Евакуація у воєнний час проводиться тільки рішенням уряду, у мирний – також розпорядженням місцевої влади.
Розрізняють наступні види евакуації:
- загальна евакуація - будівля або населений пункт – повністю;
- часткова евакуація – звільняється частина населеного пункту чи адміністративного району. Вона обмежує господарсько-виробничу діяльність і збільшує шанси на врятування. Вона у будь-яку мить може перерости в загальну.
- негайна евакуація – є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія і інш.) уже виникла або може виникнути в малий відрізок часу; кожний із вищеназваних видів евакуації під впливом обстановки може перерости в негайну евакуацію.
тимчасова евакуація – проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (піднесення рівня води, хімічна аварія на відстані і інш.).
Евакуації підлягає все населення зони, якій загрожує небезпека
В обстановці загрози населенню особливого значення набуває термін евакуація населення за межі небезпечних зон. ЯК правило вона проводиться комбінованим способом – масове вивезення поєднується з пішим виведенням.
Транспортом вивозяться:
- формування ЕДСЗР;
- робочі зміни підприємств, які продовжують виробничу діяльність у небезпечній зоні;
- населення, яке не може само пересуватись.
Проведенням евакуаційних заходів займаються начальники об’єктів господарювання, керівники домоуправлінь і житлово-експлуатаційних органів, а також міські і районні евакуаційні комісії.
На основі цих планів для допомоги штабам органами виконавчої влади створюються евакуаційні комісії (міські, районні, об’єктові),а на селі – евакоприймальні комісії.
Дізнавшись про початок евакуації необхідно підготуватись:
- скласти необхідні речі – одяг (плащ, спортивний костюм), взуття (у т.ч. гумове), білизну і теплі речі;
- засоби індивідуального захисту;
- медикаменти;
- продукти харчування (на 2-3 доби – які зручно зберігати і добре готувати – консерви, концентрати, сухарі і т.п.), воду;
- документи- паспорт, військовий квиток, трудову книжку, пенсійне посвідчення, атестати, дипломи, свідотство про одруження і народження дітей;
- гроші.
Речі доцільно упаковувати в рюкзаки, мішки, сумки, валізи. До кожного місця кріплять бірку з прізвищами та адресами проживання і евакуації. Кількість різних речей при евакуації пішки – щоб можна донести, а транспортом – загальна масса на одну дорослу людину – не більше 50 кг.
При виході з дому вимкнути газ, електрику, воду, закрити вікна і двері і в установлений час прибути на ЗЕП..
Прибулі на збірний пункт реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколоннами і пішими колонами. Використовується весь наявний транспорт, навіть не пристосований для перевезення людей.
Для піших колон можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ) за межами небезпечних зон в населених пунктах, де і при необхідності може надаватись медична допомога в медпунктах населених пунктів. Чисе5льність піших колон від 500 до 1000 осіб, які для зручності керівництва і підтримання порядку розбиваються на групи по 50-100 чол. І назначаються старші.
Маршрути вибираються найпростіші та з мінімальними рівнями зараженості.
Для організації прийому і розміщення людей та забезпечення всім необхідним утворюються приймальні комісії, які працюють разом із штабами ЦЗ.
Для прийому населення влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах, гуртожитках, пансіонатах, громадських будівлях.
Розселюють людей у будинках і квартирах місцевих жителів (підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших, призначенних або пристосованих для житла приміщеннях.
Місцеві органи влади повинні проявляти постійну заботу про евакуйоване населення, працевлаштовувати та забезпечувати всім необхідним для проживання.
Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організовується через місцеві торгівельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.
16. Рятувальні й невідкладні роботи
Рятувальні роботи – це дії рятувальних та інших підрозділів з метою врятування людей і надання їм першої допомоги.
Вони включають:
- розвідку районів лиха і осередку ураження, маршруту висування формувань для проведення робіт;
- локалізацію і ліквідацію пожеж на шляху введення рятувальних формувань і об’єктах робіт;
- розшуки і рятування людей, які знаходяться в завалених сховищах, підвалах, завалах, палаючих, загазованих, задимлених або затоплених будинках і виробничих приміщеннях;
