Адміністративне право — галузь системи права України, що володіє, поряд з конституційним, цивільним і кримінальним правом, якостями основної правової галузі.
Своїми витоками воно має зачатки виниклих у найдавніші часи правових засад, які здійснювали організуючий вплив на суспільне життя. Серед них одну з провідних позицій завжди займали ті норми права, за допомогою яких забезпечувалася належна погодженість чи упорядкованість суспільних зв'язків, без чого неможливе існування організованого суспільства.
Звичайно, рішення подібної базової задачі у відповідних формах складало соціальне призначення всієї діючої системи права. Разом з тим історично виникла й одержала свій багатовіковий розвиток потреба в створенні такої правової галузі, що своїм безпосереднім об'єктом регулювання мала б власне організуючу діяльність влади. Цю діяльність древні римляни позначили терміном ”administratio”, що означало управління, керування.
Так з'явилося управлінське, чи адміністративне, право.
І в наші дні воно покликано юридично “обслуговувати” повсякденну державно-управлінську діяльність, регулювати виникаючі в її процесі різноманітні суспільні відносини. Тим самим адміністративне право виконує роль одного з найбільш яскравих виразників публічно-правових інтересів у різних сферах суспільного життя. Під його регулюючий вплив, відповідно, підпадають ті суспільні зв'язки, у яких неодмінно бере участь державна адміністрація.
З іншого боку, у таких зв'язках завжди можна знайти громадян, громадські об'єднання, державні і недержавні підприємства й установи, комерційні і некомерційні організації і т.п. Власне кажучи, немає іншої правової галузі, у межах якої відносини між цими суб'єктами і державною адміністрацією можна було б характеризувати як безпосередні, повсякденні, багатогранні.
Пояснення подібної специфіки адміністративного права зв'язано зі специфічним характером адміністративної діяльності, що є по своїй суті управлінською, виконавчою і позасудовою. А це означає, що такого роду державна діяльність є найбільш зримим проявом державної влади. І це дійсно так, тому що в її процесі забезпечується упорядковане, погоджене, тобто кероване функціонування всіх елементів суспільної організації в її економічній, соціально-культурній і адміністративно-політичній сферах. Такі цілі досягаються не тільки як результат прямої дії державно-владного механізму реалізації українського законодавства, але і його підпорядкування правовим вимогам, що складають зміст адміністративно-правових норм.
Отже, одержати необхідне уявлення про особливості адміністративного права можливо на основі з'ясування таких вихідних позицій, як сутність управління (адміністрації), зокрема його державного варіанта, який сьогодні визначається як діяльність по здійсненню виконавчої влади.
Саме в процесі такої діяльності і виникають суспільні зв'язки, що входять у предмет адміністративного права.
11. Джерела адміністративного права - це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.
Необхідно зазначити, що джерела адміністративного права мають свої особливості, що обумовлюються спрямованістю норм, їхнім змістом, а також юридичною силою та сферою поширення. За вказаними ознаками джерела поділяються на загальнодержавні, галузеві та локальні. Загальнодержавні є обов'язковими для виконання всіма органами управління, незалежно від їх підпорядкування. Галузеві й локальні поширюються тільки на конкретно визначені підвідомчі органи.
Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на державні, обласні, міські, районні.
Джерела адміністративного права, що базуються на нормах Конституції України та законах, мають вищу юридичну силу щодо інших підзаконних актів, прийнятих нижчестоящими органами виконавчої влади.
З огляду на численність джерел адміністративного права, є доцільним розділити їх на такі види:
1. Конституція України. Вона веде перед у системі джерел адміністративного права, є Основним Законом України. Закріплені в ній норми мають пряму адміністративно-правову спрямованість. Вони визначають основи формування та діяльності органів виконавчої влади, розмежовують повноваження між центральними й місцевими органами влади, закріплюють права і свободи громадян щодо здійснення ними державного управління, участь громадських організацій в управлінні державними та громадськими справами тощо.
2. Адміністративно-правові норми знаходять своє закріплення в законодавчих актах, що їх приймає Верховна Рада України. До найбільш актуальних законодавчих актів необхідно віднести Закони України "Про об'єднання громадян", "Про державну службу", "Про місцеве самоврядування" та ін.
3. Постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру.
4. Укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління.
5. Нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, устави, правила, інструкції та інші кодифіковані акти. Нормативні постанови прийняті Кабінетом Міністрів України спільно з профспілковими організаціями.
6. Джерелами адміністративного права в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України.
7. Нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб. До цієї групи слід віднести положення, правила та інші акти, затверджені керівниками вищезгаданих інституцій.
8. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій (або акти їхніх колективних органів). Дії норм зазначених актів обмежені межами конкретного формування.
9. Джерелами адміністративного права можуть бути також нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування (наприклад, рішення районної ради народних депутатів, що передбачає адміністративну відповідальність за торгівлю в недозволеному місці).
10. Акти органів громадських організацій, якщо вони затверджені чи санкціоновані державними органами і містять правила, які регулюють будь-які аспекти адміністративного управління (скажімо, положення про ради громадськості мікрорайону).
Отож, джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно-правові норми, що регулюють державно-управлінську діяльність.
