Видатки на розвиток економіки

Без державної підтримки розвитку економіки неможливо створити влас­ну економіку, розвивати наукоємні й технологічно складні виробництва. Народногосподарський комплекс Ук­раїни в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не представляв технологічно замкнутого виробництва. Структура галузей економіки не відпо­відала потребам країни, а була зорієнтована на потреби ко­лишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень міліта­ризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть у більшості своїй виправданими.

Важливість державної політики для існування державного сектора економіки і необхідності йо­го фінансування зумовлені наступними причи­нами:

1. Наявністю галузей (паливно-енергетична, металургійна, агро­промисловий комплекс, інфраструктура, газо-водопостачання, транспорт, зв'язок тощо), певних видів товарів(робіт, послуг), які мають високі споживчі цінності.

2. Функціонуванням і розвитком наукоємних і технологіч­но складних виробництв [14, с. 210].

Пріоритетні галузі народного господарства (енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство) в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі [18, c. 396].

Фінансові методи державного регулювання національної економіки передбачають створення сприятливих умов для національного виробника, що наведено на рис. 8.1.

Субсидія – разова виплата в грошовій або натуральній формі, що надається з коштів державного бюджету, місцевих бюджетів або із специфічних фондів фізичним і юридичним особам, місцевим органам, іншим державам.

Дотація – кошти, що видаються державою підприємствам і організаціям для покриття розриву між їх видатками і доходами.

Трансферти – грошові платежі, переведення з коштів державного бюджету в регіональні, що здійснюються в цілях підтримки депресивних регіонів.

Позика – надання однією особою грошей або матеріальних цінностей іншій особі в вигляді боргу на умовах поверненості у встановлений термін з виплатою винагороди (позичкового відсотку) за користування наданими коштами.

Пільги – переваги, додаткові права, що надаються окремим категоріям громадян або окремим організаціям, підприємствам, регіонам.

Податкові пільги – часткове або повне звільнення визначеного кола фізичних або юридичних осіб від сплати податків [19].

Видатки бюджетів на народне господарство та науку загалом спрямовуються на фінансування [14, c. 210]:

- галузей інфраструктури;

- пріоритетних галузей, які мають стратегічне значення (атомна промисловість, національна космічна програма, окре­мі галузі хімічної промисловості тощо);

- збиткових галузей;

- галузей, які потребують великих фінансових вкладень і мають великий термін окупності;

- сільського господарства;

- фундаментальних наукових досліджень і сприяння нау­ково-технічному прогресу;

- охорони навколишнього природного середовища та ядер­ної безпеки;

- попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха;

- зовнішньоекономічної діяльності.

Класифікація видатків бюджетів на розвиток еконо­міки дає змогу забезпечити їхнє належне планування та фі­нансування на всіх рівнях управління, а також організувати контроль за раціональним, ефективним, економним і цільо­вим використанням бюджетних коштів.

Класифікація видатків за функціональним призначенням наведена в табл. 8.1 [14]. За галузевими особливостями видатки бюджетів поділя­ються відповідно до відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За цільовим призначенням видатки на розвиток економіки поділяються на конкретні види затрат відповідно до економіч­ної класифікації (на дослідження, розробки, державні прог­рами; субсидії підприємствам; субсидії підприємствам і орга­нізаціям сільського господарства; субсидії на покриття збитків підприємств, державна підтримка підприємств, при­ріст обігових коштів: придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво; капі­тальний ремонт; придбання землі і нематеріальних акти­вів; внутрішні капітальні трансферти, операційні видатки тощо).