Для того, щоб повністю розглянути та зрозуміти значення характерних ознак урбанізації як соціального процесу, треба спочатку обґрунтувати значення терміну «урбанізація».
Урбанізація – процес збільшення чисельності міських поселень, властивий особливо 20 ст.
Урбанізація – процес об'єктивний, незворотний, детермінований потребами суспільства, виробництва, характером суспільного ладу, а також внутрішньою логікою самої природи науково–технічної революції. (Екологічний енциклопедичний словник. - Кишинів: Головна редакція Молдавської радянської енциклопедії. І.І. Дедю. 1989.)
Урбанізація – історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який охоплює соціально-професійну, демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивності сил, розселення і т. д. (Філософський енциклопедичний словник. - М.: Радянська енциклопедія. Гол. редакція: Л. Ф. Іллічов, П. Н. Федосєєв, С. М. Ковальов, В. Г. Панов. 1983.)
Урбанізація – історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, що викликає зміни в соціальній і демографічній структурі суспільства, культурі, способі життя, психології, а також концентрацію форм спілкування людей. (Філософська енциклопедія. У 5-х т. - М.: Радянська енциклопедія. Під редакцією Ф. В. Константинова. 1960-1970.)
Розглянувши поняття «урбанізація» у різних сферах, ми можемо перейти до її класифікації та надання їй певних характеристик та класифікацій.
Відносини між містом і селом починають змінюватися під впливом розвитку продуктивних сил. Об'єктивною основою цих процесів було перетворення міського виробництва на базі мануфактури, а потім і фабрики. Завдяки розширювавшемуся міському виробництву досить швидко збільшувалася відносна чисельність міського населення. Промислова революція в Європі наприкінці XVlIl – першій половині XIX ст. в корені перетворила вигляд міст. Найбільш типовою формою міського поселення стають фабричні міста. Саме тоді була відкрита дорога до швидкого нарощування «поселенської» середовища, штучно створюваної людиною в процесі його виробничого життя. Ці зрушення у виробництві викликали у розвитку розселення нову історичну фазу, яка характеризується торжеством урбанізації, яка означає зростання частки населення країни, що проживає в містах і пов'язаного головним чином з індустріалізацією. Особливо високі темпи урбанізації спостерігались в XIX ст. за рахунок міграції населення з сільської місцевості. (Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник/ Андрій Гера-симчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.)
Спільними рисами урбанізації в світі є:
— збереження міжкласові соціальних структур і груп населення, поділ праці, що закріплює населення за місцем проживання;
— інтенсифікація соціально-просторових зв'язків, що обумовлюють формування складних поселенських систем та їх структур;
— інтеграція сільській місцевості (як поселенської сфери села) з міською і звуження функцій села як соціально-економічної підсистеми;
— висока концентрація таких видів діяльності, як наука, культура, інформація, управління, і збільшення їх ролі в економіці країни;
— посилена регіональна поляризація економічного містобудівного та, як наслідок, соціального розвитку всередині країн. (Лукашевич М. Соціологія: Базовий курс: Навчальний посібник/ Микола Лукашевич, Микола Туленков,;. -К.: Каравела, 2005. -310 с.)
Особливості урбанізації в розвинених країнах проявляються в наступному:
— уповільнення темпів зростання і стабілізація частки міського населення в загальному населенні країни. Уповільнення спостерігається, коли частка міського населення перевищує 75%, а стабілізація - 80%. Такий рівень урбанізації відзначається у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Данії та Німеччини;
— стабілізація і приплив населення в окремі регіони сільській місцевості;
— припинення демографічного зростання столичних агломерацій, які концентрують населення, капітал, соціально-культурні та управлінські функції. Більш того, в останні роки в столичних агломераціях США, Великобританії, Австралії, Франції, Німеччини та Японії намітився процес деконцентрації виробництва і населення, що виявляється у відтоку населення з ядер агломерацій в їх зовнішні зони і навіть за межі агломерацій;
— зміна етнічного складу міст внаслідок безперервної ми фації із країн. Висока народжуваність в сім'ях мігрантів значно впливає на зменшення частки «титульного» населення міст;
— розміщення нових робочих місць у зовнішніх зонах агломерації і навіть за їх межами. (European Commission EUROSTAT [Electronic resource] – Access mode: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/about_eurostat/introduction)
Отже, у даному підрозділі, ми розглянули таки поняття як: «урбанізація» у різних наукових сферах, визначили як вона з’явилась у суспільстві і як на нього впливає. Також ми виокремили характерні риси урбанізації у всьому світі та розглянули особливості урбанізації в розвинених країнах. Але на основі попередніх досліджень урбанізації ми можемо зробити висновок, що: сучасна урбанізація призвела до поглиблення соціально–територіальних відмінностей. Свого роду платою за концентрацію і економічну ефективність виробництва в умовах урбанізації стали постійно відтворена в найбільш розвинених країнах територіально–соціальна поляризація між відсталими і передовими районами, між центральними районами міст і передмістями; виникнення несприятливих екологічних умов і внаслідок цього погіршення стану здоров'я міського населення, насамперед малозабезпечених верств. (Туліганова І.В. Соціокультурний простір сучасного міста: дис.. канд. філос. наук (09.00.11). Саратов: Сарат. держ. ун-т ім. Н. Г. Чернишевського, 2009. 166 с.)
РОЗДІЛ 2.
