Етап: 1973-… Радикальні перетворення нац.. фонд. ринків розв. країн.

В цей період відбуваються радикальні перетворення національних фондових ринків розвинутих країн:

- створюється ринок банківських послуг;

- ринок державних запозичень;

- ринок корпоративних цінних паперів.

Фактично йдеться про “фінансову революцію”, складовою частиною якої стали:

- дерегуляція фінансових операцій всередині країни;

- лібералізація національних режимів в частині руху довгострокових капіталів;

- формування активної ринкової грошово-кредитної політики.

 

Характерні риси (тенденції):

ü зростання вал. чинника в операціях фондового ринку

ü посилення взаємозалежності нац.. фонд. ринків (синхронне падіння-зростання курсів)

ü зростання амплітуди коливань курсів цін.пап.

ü посилення впливу ринку капіталу на економіку

ü зміна інфраструктури фондового ринку

ü уніфікація та стандартизація діяльності ринку

ü розвиток інфраструктури транс корд. операцій з фін. інструментами

ü нові механізми консолідації фін. сектору.

ü посилення фін. нестабільності на між.ринку цін.пап.

Виокремлюють 3 джерела об’єднання при знаків і поширення локального впливу на нац.. і між нар. ринок цін. пап. Це стосується позабіржового ринку похідних інструментів, інститут. структури сучасної міжнародної фін. системи.

Аутсайдерська модель

Ринок цін.пап. найбільш розвинутий, де існує аутсайдерська модель, для якої характерно:

· к. акц. компаній належить широкій групі індивідуальних і інститут. власників (?)

· існують ефективні механізми захисту прав інвесторів та системи розкриття інфо.

· визначена відособленість менеджменту компаній від акціонерів за рахунок того, що акц.. власність розподілена між великою кількістю власників, яким важко координувати дії.

Ця модель розповсюджена в англосаксонських країнах.

Інсайдерська модель

· власність на акції сконцентрована у великих пакетах

· фонд. ринок менш розвинутий, ніж в аут сайд. моделі

· великі акціонери мають можливість ефективно функціонувати один із одним для контролю над менеджментом компанії

· інтереси дрібних акціонерів захищені гірше

· недружне поглинання здійснити практично неможливо

 

4. Класифікація цінних паперів

· за ек. природою: пайові, боргові, похідні фін. інструменти

· залежно від мети: фондові, комерційні

· за емітентами: випущені фірмами, акціон. тов.., банками тощо.

· за типами передачі майнових прав: іменні, перехідні, на пред’явника

· від ролі: основні, похідні

· за засобом валюти доходу: з фікс. ставкою, плаваючою і що залежать від розміру чистого прибутку фірми.

· за територією: регіон.,нац., міжнар.

· за ступенем надійності: високоякісні, ординарні

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або позичкові відносини, визначають взаємини між особою, яка випустила їх, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

За ознакою економічної природи цінні папери підрозділяються на пайові папери, боргові папери і похідні фінансові інструменти. Пайові папери фіксують відносини співволодіння або пайової участі у формуванні статутного капіталу і розподілу прибутку (акції). Боргові папери є інструментами кредиту (облігації, векселі, ощадні та депозитні сертифікати) — письмові свідчення банку про депонування (вміщення) грошових коштів, котрі засвідчують право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Сертифікати можуть бути строковими і на вимогу, іменні та на пред’явника. Похідні фінансові інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти тощо) засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів (найчастіше акцій).

В залежності від мети цінні папери поділяються на фондові та комерційні. Фондові цінні папери (акції, облігації) є інструментами інвестування капіталу, обертаються на фондовому ринку, вони, як правило, є безстроковими або діють понад один рік. Комерційні папери (вексель, акредитив та ін.) є кредитними інструментами, опосередковують торговельні операції і обертаються на грошовому ринку. Ці папери переважно є короткостроковими і лише частково використовуються для інвестування капіталу.

За емітентами цінні папери поділяються на випущені фірмами, акціонерними товариствами, урядом, державними установами, банками, місцевими органами влади.

За типом передачі майнових прав цінні папери поділяються на іменні цінні папери, на пред’явника та перевідні. Перехід прав за іменним цінним папером вимагає ідентифікації (підтвердження) власника. Перехід прав за цінним папером на пред’явника не вимагає ідентифікації власника.

Перевідний цінний папір (вексель — тратта) виписується кредитором (трасантом) і являє собою наказ боржнику (трасату) про оплату в означений строк визначеної суми третій особі (ремітенту) або пред’явникові. При передачі векселя від одного власника до іншого на його зворотному боці робиться передавальний напис, який називається індосаментом. Перевідний вексель дає можливість кредитору розраховуватись за своїми власними боргами.

В залежності від ролі цінні папери підрозділяються на основні (акції, облігації, сертифікати) і похідні (ф’ючерси, опціони, варіанти та ін.). Останні не дають ні права власності, ні права отримання по них доходу. Вони лише засвідчують право на купівлю інших цінних паперів (акцій, облігацій), валюти і товару, і їх вартість походить від вартості останніх.

Цінні папери поділяються на ринкові, котрі можна перепродавати, і на неринкові, котрі можна продати лише один раз.

За способом валюти доходу цінні папери підрозділяються на:

- цінні папери з фіксованим платежем (облігації і привілейовані акції);

- цінні папери з плаваючою ставкою (облігації з плаваючим відсотком, який залежить від облікової банківської ставки);

- цінні папери, доход по яких прямо залежить від розміру чистого прибутку підприємства (звичайна акція).

За ознакою території обігу цінні папери підрозділяються на:

- регіональні (облігації місцевих органів управління);

- національні (цінні папери внутрішнього фондового ринку);

- міжнародні цінні папери, котрі можуть вільно обертатись на території інших країн.

До числа іноземних цінних паперів відносяться цінні папери емітентів, котрі не є резидентами даної країни, і випуск яких зареєстрований в інших країнах.

За ступенем надійності цінні папери підрозділяються на високоякісні (з високою імовірністю повернення капіталу і отримання доходу) і ординарні (з більш низькою ймовірністю). Існують і інші групування цінних паперів.

До числа найпоширеніших цінних паперів відносяться акції, облігації, ф’ючерси та опціони.

 

5. Акція - цін.пап. без встановленого строку, який свідчить про внесення певної пайки в капітал акц.тов., дає право її власнику придбання частини прибутку у формі девіденту чи дає право на участь в розподілі майна при розпаді акц.тов. Акції можуть бути іменними і на пред’явника.

 

Звичайна акція – акція, доход від якої залежить від чист. доходів компанії та її дивідендної політики.

Привабливість звичайних акцій в тому, що вони дають право голосу, переважне право придбання акцій нових емісій, можливість нарощувати капітал (підвищення з часом ціни акцій), завдяки високій ліквідності (ринковість), тобто достатньо активній торгівлі акціями в будь-який час.

 

Преференційні акції – до 10% статутного фонду корпорації.

Міжнародний ринок акцій від рівня розвитку країни поділяється на зрілі ринки і ринки, що розвиваються, а фондові ринку групуються відповідно до

ü рівня індустріального розвитку економіки країни, яку обслуговують,

ü розміру доходів, що в них генеруються, с

ü ступеня зрілості фін. сектора країни в цілому,

ü ступеня зрілості фонд. ринку.

Зрілі ринки – ринки акцій розвинутих країн, які характериз. високою часткою організованої торгівлі через біржи, високим рівнем рин. капіталізації, розвиненою системою організ. і правового забезпечення торгівлі акціями. (США, Японія, ЄС, Канада)

Сукупний показник капіталізації зрілих ринків складає 93% від загального обсягу світового ринку акцій.

На ринках, що розвиваються, активну роль грають інстит. інвестори, в портфелях інве… ів портф. інвест. в 2-3 рази нижче, ніж у у портфелях зрілих ринків (?).

 

Основні диспропорції у організації ринків що формуються розкриваються за допомогою таких характеристик:

ü зосередженість ринку на кількох акціях

ü незначна кількість операцій на організ. ринку

ü відсутність довіри інвестора до ринку

ü відсутність масового D та S цін.пап.

ü спекулятивна орієнтація іноз. інвесторів

ü низький рівень корпоративного управління

Капіталізація ринку – показник, який відображає ринкову вартість всіх компаній, які беруть участь в операціях на фондов.ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курс.вартості її акцій на кілька акцій, що перебувають в обігу.

Для аналізу ринку акцій використовують різні показники.

Іноз акції – акції, які випущені корпорацією-нерезидентом на фондовому ринку іноз країни.

Ринок іноз акцій представлен такими р-ми:

- Ринок акцій компаній – нерезидентів, які випущені або котируються на нац. фін ринку певної країни в її валюті.

- Р-к акцій, які випущені та отримали біржовий лістинг лише в країні випуску, але продаються на фонд ринках кількох країн

- Ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн через системи взаємного катирування цін.

Переваги іноз акцій та недоліки.

Фактори розвитку іноз акцій:

- Наявність розвинутого, високоліквідного фін ринку, на якому зосереджено значний обсяг фін ресурсів

- Доступність та якість інфо щодо ЦП і захист прав інвесторів

- Трансакційні витрати на випуск ЦП

- Ступіно і хар-р держ рег-ня

- Податкові режими

- Специфіка нац. бухгал стандартів

Євроакції – акції, які розміщуються однозначно на кількох нац. фондових ринках міжн синдикатом фін установ, який продає їх за євровалюти.

Особ-ті р-ку євро акцій:

- Постійне зростання випуску міжн акцій, що пояснюється приватизацією і розвитком процесу злиттів і поглинань.

- Міжн рух корпорант капіталу відбувається через механізми депозит.розписок. а не у формі іноз акційта євро акцій

- Переважання прямої купівлі ЦП на зовн.фонд.р-ку над інвестиціями у іноз акції на власному нац.р-ку.

- Інтеграція боргового та аукціонного сегментів між нар р-ку ЦП. З появою єврооблігацій, які конвертуються в акції, зростає взаємозв’язок р-ку єврооблігацій та між нар акцій.

- Посилення інтеграції найб національних ринків акцій, які виявляються у взаємодії та консолідації їх розрахункових та клірингових систем і як наслідок, зростання між нар потоків капіталу.

Депозитарні розписки – вторинні ЦП у формі сертифікатів, які випускаються НБ світового значення, підтверджують строгог право володіння акціями іноз компаній і перебувають у його трастовому управління.

Америк депотитарні розписки – обігові ЦП, випущені америк банками, які закупили велику кількість іноз к-лу і депонували його на трастові розрахунки, потім продали свої частки вартості інвесторам.

Ціна АДР= (ціна іноз акції в дол. * кількість акцій, що включені в АДР)+трансакційні витрати.

Програми АДР: спонсорова ні, неспонсоровані, приватного розміщення.

Спонсоровані:

1-й рівень – спрощена процедура реєстрації комісії ЦП, основ задача – поширення кола акціонерів.

2-й рівень –включення АДР у лістинг провідних амер бірж.

3-й рівень – випускаються на нові акції при їх первинному розміщенні і дають змогу залучати додаткові інвестиції, оскільки передбачають додат емісію акцій під програму.

Неспонсоровані: випуск може здійснювати декілька банків, обіг АДР на позабіржовому р-ку.

Приватне розміщення АДР – до програм депозитарних розписок пред’являються мінімальні вимоги.

Європ депозитарні розписки – випускаються європ банками як свідотство володіння акціями компаній, що розташовані в країнах, які не входять в ЄС. Обіг регулюється законодавством великої британії і продаються на Паризькій фондовій біржі.

Глобальні депозит розписки – ЦП, які є депонованими не америк акціями; випускаються америк банком депозитарієм не у америк валюті поза межами США і призначені для продажу в Європі або на інших ринках. Як правило, обіг регулюється законодавством Великої Британії, а розміщення у Лондоні чи Люксембурзі.

 

6. Міжнар ринок облігацій – джерело середньо та довгострокового капіталу в між нар фін середовищі.

Іноз облігації – ЦП. Які випускаються нерезидентами на нац. р-ку облв\ігацій, виражені у нац. в-ті цього р-ку.

Єврооблігації – довгострокові боргові ЦП, які розміщуються однозначно на декількох ринках транснац синдикатами, а в-та їх емісії є іноземною для інвесторів, які їх купують.

Основ інструменти р-ку єврооблігацій:

- Прості єврооблігації (ванільні)

- З плаваючою % ставкою

- Конвертовані

- З варантом (надають інвестору право купувати ЦП емітента протягом визначеного періоду за наперед установленою ціною)

Глобальні облігації – середньо і довгострокові боргові ЦП, які однозначно пропонуються інвесторам різних країн на провідних фін ринках світу.

Переваги:

- Диверсифікована присутність на міжн і нац. р-ку ЦП

- Розширення р-ку для позичальника

- Відсутність цінової конкуренції між інвесторами різних регіонів

- Створення світового базисного випуску облігацій, який забезпечує базові співвідношення для визначення ціни облігації.

 

7. Фін дериватив – інструменти торгівлі фін ризиком, ціни яких прив’язані до іноз фінансового або реального активу.

Дериватив – стандартний документ, який засвідчує право та/або забовязання придбати/продати базовий актив на визначенних умовах у майбутньому.

Основ цілі:

- Фіксація майбутньої ціни

- Обмін протоколами готівки (своп)

- Придбання права на здійснення угоди (опціони)

Існують 2 основ типи контракту:

- Форвард (ф’ючерсні, свопи)

- опціони

Оборот ринку деривативів у 8 р. більше світового ВВП.

Оборот біржовими деривативами зростає.

8. Первинний ринок ЦП – ринок 1-х і повторних емісій ЦП, на якому відбувається їх початкове розміщення серед інвесторів.

Показник дохідності вкладеного капіталу:

- чистий прибуток/ акціонерний капітал

- (чистий прибуток/ Vпродажів + обсяг продажів/вартість активів + вартість активів/акціонерний капітал)

 

Коефіцієнт оборотності активів – обсяг продажів/ вартість активів.

Співвідношення власних і позичкових коштів – вартість активів/акціонерний капітал.

 

Вторинний ринок ЦП – відбувається купівля/продаж ЦП випущених у обіг раніше. Цей ринок є основним. Складається з організаційних та неорганізаційних ринків.

70-ті рр.: 3-й ринок– ринок, на якому відбувається позабіржова торгівля зареєстрованими набіржі ЦП через посередників.

4-й ринок – ринок, на якому укладаються угоди куплі-продажу будь-яких ЦЦПі навіть цілих портфелів інституційними інвесторами, минаючі бірді і брокерів, через комп’ютерну систему. ЦП.

Принципи покупця:

- За прогнозами «бичачого ринку» потрібно покупати акції курс яких падає більш ніж усереднений курс у ведмежому ринку.

- За прогнозів початку бичачого ринку, слід купувати акції з найменшими показниками ринкової капіталізації.

- За прогнозами початку бичачого ринку, слід купувати акції, які мають нижчий поточний курс, ніж вартість чистих ліквідних активів, які припадають на акцію.

Принципи, що визначають поведінку інвестора у випадку продажу акцій:

- За прогнозами початку ведмежого ринку, слід продавати акції з найб коеф-том «ціна-доход»

- При прогнозах початку ведмежого ринку, слід продавати акції корпорацій, у яких найменше значення коефіцієнту дивідендної віддачі акції.

- При прогонзах початку ведмежого р-ку, слід продавати акції тих копрорацій, курс яких найзначніше зростає протягом попереднього бичачого ринку.

Види фондових індексів:

- Інтеграційні (усереднені)

- Часткові

- Інтернаціональні

- Еаціональні

- Субсеторні

- Середньоарифметичні

- Початкова ринкова вартість.

Фонлов індекси – показники, що відображають зміну вартості деякого портфеля ЦП. Розрахунок індексу необхідне для оцінки зміни ціни фін інструментів на ринку у цілому і показати ефективність функціонування між нар ринку акцій.

Курс звичайної акції: (річний дивіденд на 1 акцію/ ставка доходу на акцію)* 100%.