Види біржових угод.
Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в резкльтаті біржових торгів. Укладаються ці угоди черезпосередників – брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями реального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає). Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.
Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм є угоди:
З негайним виконанням (“угоди на реальний товар” або “касові угоди”). Така назва угод зумовлена тим, що прдбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме “негайне” виконання угоди. За такою угодою товар має знаходитись на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;
Термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (господарське відання, оперативне управління) організації-покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, сторки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на сторк або форвардною угодою.
Форвардний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи прдбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладання такого форвардного контракту .Одним з видів біржових угод на строк є ф’ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання товару.Ф’ючерсний контракт визначається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”як стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту .Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери(товари, кошти) на умовах майбутньому, з фіксацією ціни на час укладання такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.Перший продавець опціона (ємітент) несе безумовне безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.Будь-який покупець опціона має правовідмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов’язань опціонного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту опціона.Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Види господарської діяльності. Комерційна та некомерційна господарська діяльність.
Під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1ст.3 ГК).
Господарська діяльність має наступні ознаки: полягае у виробництві продукції, виконання робіт, надання послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва); виконується на професійних засадах; результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто функціонують як товар; поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, органів місцевого самоврядування тощо);
За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною (ч.2 ст.3 ГК).
Характерними рисами підприємницької діяльності, є: наявність мети отримання прибутку; ініціативність; ризиковий характер; власна відповідальність підприємця; самостійність здійснення підприємницької діяльності; систематичний, професійний характер; регулювання державою (державна реєстрація).
Господарський кодекс України передбачає свободу підприємницької діяльності – право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст.43).
Забороняється підприємницька діяльність органам державної влади та органам місцевого самоврядування, виходячи з їх спеціальної компетенції.
Некомерційна господарська діяльність (некомерційне господарювання) – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку(ст. 52 ГК України).
Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (щодо окремих видів діяльності), в яких, відповідно до ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України, забороняється підприємництво; здійснення такої діяльності відбувається на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, який для цього створює некомерційне (казенне) підприємство.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, іх посадові особи.
· комерційна діяльність включає виробництво продукції або надання послуг на ринку за такою ціною, яка покриває більше половини витрат виробництва;
· некомерційна діяльність охоплює виробництво продукції або надання послуг безкоштовних, або за цінами, що покривають половину чи менше половини витрат виробництва.
